Постанова

від 14.06.2023 по справі 127/29439/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/29439/22

Провадження № 22-ц/801/996/2023

Категорія: 22

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 рокуСправа № 127/29439/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у при-міщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про стягнення коштів у якості збитків за витребувану

земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , його представ-ника адвоката Путіліна Євгена Вікторовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 березня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Антонюка В. В., повний текст якого скла-дений 13 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

19грудня 2022року ОСОБА_1 звернувся уВінницький міськийсуд Вінницькоїобласті ізпозовною заявоюдо ОСОБА_2 про стягненнякоштів у якості збитків за витребувану земельну ділянку. Позов обґрунтований тим, що 02 грудня 2020 року між сторонами був укладений договір купівлі-про-дажу земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, за-гальною площею 1,9000 га. та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території с. Заболотне Крижо-пільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області. Зазначений договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В., зареєстрований в реєс-трі за № 3080. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 2.1. договору вартість купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки становила 96900,00 гривень, що еквівалентно 3400,00 доларам США, та була повністю позивачем сплачена ОСОБА_3 . Надалі між ОСОБА_1 та відповідачем, жодного разу не виникало питань щодо належного виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки. Однак 04 липня 2022 року позивач отримав ухвалу Крижо-пільського районного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року разом із позовною заявою про визнання незаконним наказу та витребування земельної ділянки, обґрунтованою неможливістю ОСОБА_2 здійснити набуття у свою власність земельної ділянки для ведення особистого селянського госпо-дарства у межах норм безоплатної приватизації, оскільки останній раніше таке власне право використав. Через зазначену обставину керівник Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області просив суд визнати незаконним та скасувати наказ управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09 листопада 2020 року № 1742-УБД (первинна підстава для набуття ОСОБА_2 у власність вказаної земельної ділянки) та витребувати земельну ділянку у позивача як у чинного власника. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2022 року у справі № 134/709/22, яке набрало законної сили 15 листопада 2022 року, визнаний незаконним та скасований на-каз Управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09 листопада 2020 року № 1742-УБД, витребувана земельна ділянка у ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що придбаваючи земельну ділянку, він не знав і не міг знати тієї обставини, що продавець ОСОБА_2 вже реалізував своє право на набуття безоплатно у власність земель сільськогосподарського призначення. ОСОБА_1 стверджує, що він є добросовісним набувачем цього неру-хомого майна, придбав земельну ділянку за відплатним договором, не знав і не міг знати обставини набуття відповідачем у власність земельної ділянки пов-торно, про що ані Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій облас-ті, ані нотаріусом при нотаріальному посвідченні договору не було встанов-лено. Ураховуючи те, що внаслідок витребування земельної ділянки він поз-бувся одночасно як земельної ділянки, так і сплачених на її придбання коштів, позивач направив відповідачу досудову вимогу від 21 листопада 2022 року про повернення коштів. Відповіді на дану вимогу позивач не отримав, у зв`язку із чим був змушений звернутися до суду із даним позовом, в якому просив стяг-нути з відповідача на його користь 124338,00 гривень у якості збитків за витре-бувану земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426 та понесені судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 березня 2023 року позов задоволений частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 96900,00 гривень у якості збитків за витребувану земель-ну ділянку з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426 та у відшкодування витрат по сплаті судового збору 982,27 гривні.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2023 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стяг-нуті витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1067,43 гри-вень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 08 березня 2023 року, ОСОБА_2 , його представник адвокат Путілін Є. В. оскаржують йо-го в апеляційному порядку, просять оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нову постанову, якою відмовити у його задоволенні. Скаржники посилаються на неправильність застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотиво-вана тим, що, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а у разі його від-сутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Обгрунтовуючи вимоги скарги судовою практикою в окремих справах, скаржники зазначають, що під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано у цьому населеному пункті чи місцевості. Договором купівлі-продажу від 02 грудня 2020 року сторонами за домовленістю була визначена вартість зе-мельної ділянки у розмірі 96900,00 гривень, що еквівалентно 3400,00 доларам США, тоді як позивач просив стягнути 124338,00 гривень з огляду на курс ва-лют станом на дату пред`явлення позову. Тобто між сторонами не досягнуто згоди з приводу вартості майна. Таким чином, оскільки позивачем не надано до суду доказів дійсної вартості майна відповідач та його представник вважають, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача суму у 96900,00 гривень, яка визначалася сторонами більш ніж два роки тому. Крім того скарж-ники зазначають, що суд порушив вимоги процесуального закону, безпідставно стягнувши із відповідача витрати зі сплати судового збору, оскільки він є учас-ником бойових дій і звільнений від його сплати.

Користуючись наданим цивільним процесуальним законом, забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, правом позивач ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, де просить залишити апеля-ційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Викла-даючи фактичні обставини справи щодо укладення із відповідачем договору ку-півлі-продажу та зрештою витребування за рішенням суду придбаної за цим до-говором земельної ділянки, ОСОБА_1 вказує на наявність у нього як кінцевого набувача права власності, у якого витребувана куплена земельна ді-лянка, на підставі статті 661 ЦК України пред`явити вимогу до особи, в якої він придбав цю ділянку, про відшкодування завданих збитків. У свою чергу пози-вач не просив суд стягнути з відповідача вартість земельної ділянки понад кош-ти, сплачені ним за її купівлю. Тому жодних спеціальних знань щодо оцінки зе-мельної ділянки, її вартості, для правильності вирішення спору використову-вати не потрібно. Незгода скаржника із сумою ( порядком обрахунку ) коштів, що мають бути стягнуті в еквіваленті до іноземної валюти, не є свідченням різ-ниці в оцінці вартості земельної ділянки, адже ціна договору купівлі-продажу та її еквівалент в іноземній валюті є погодженою сторонами вартістю придба-ваної земельної ділянки. Саме у сплаченій вартості нерухомого майна, погодже-ній сторонами, позивач заявляв позовні вимоги про стягнення сплачених ним коштів з прив`язкою до узгодженого сторонами у договорі еквіваленту до іно-земної валюти. У свою чергу статус учасника бойових дій жодним чином не впливає ані на зміст оскаржуваного рішення по суті, ані на сплату судового збо-ру та його розмір, оскільки суд першої інстанції розглядав позовну заяву до від-повідача, а не за його позовом, тоді як і дана категорія справ не стосується прав учасника бойових дій.

Згідно з нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунту-ватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Оскаржуване відповідачем та його представником рішення суду першої інстанції повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши у відповідності до части-ни першої статті 369 ЦПК України дану цивільну справу за наявними у ній ма-теріалами та доказами, ретельно проаналізувавши у сукупності наявні у ній по-зиції та доводи сторін, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 02 грудня 2020 року між сторонами укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, загальною площею 1,9000 га та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Заболотненської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3080. Відповідно до пункту 1.2 даного договору земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності та була зареєстрована у державно-му реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2223387105219, номер запису про право власності 39219205 від 13 листопада 2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим дер-жавним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінниць-кої області Нечипуришеною Ю. А. 17 листопада 2020 року за індексним номе-ром 232807855. Відповідно до пункту 2.1. договору сторони домовилися не проводити оцінку земельної ділянки у незалежних експертів, а оцінили вартість предмету продажу за домовленістю, що відповідає ціні, за яку вчиняється про-даж, а саме 96900,00 гривень, що еквівалентно 3400,00 доларам США. Сума за договором купівлі-продажу була повністю сплачена покупцем ОСОБА_2 .

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 грудня 2020 року земельна ділянка з ка-дастровим номером 0521982600:01:002:0426, загальною площею 1,9 га, нале-жить на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 грудня 2020 року на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Рішенням Крижопіського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2022 року визнаний незаконним та скасований наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 09 листопада 2020 року № 1742-УБД про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9000 га, з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, що розташована на території с. Заболотне Крижо-пільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області. Витребу-вано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Крижо-пільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області земельну ді-лянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9000 га, з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, що розташована на території с. Заболотне Крижопільської селищної рали Тульчинського району Вінницької області. 21 листопада 2022 року позивач звернувся із досудовою вимогою до ОСОБА_2 та просив повернути йому 124338,00 гривень, сплачених за земельну ділянку, придбану за договором купівлі-продажу від 02 грудня 2020 року, та яку було витребувано у нього за рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2022 року у справі № 134/709/22. Дану досудову вимогу відповідач не отримав, поштове відправлення повернуто ОСОБА_5 із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись нормами статей 6, 16, 22, 627, 655, 660, 661 ЦК України, вважав встановленим, що покупець, яким є позивач у справі, на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не знав і не міг знати про наяв-ність підстав, що виникли до її продажу, для вилучення у нього надалі прид-баної земельної ділянки за рішенням суду на користь третіх осіб, тому наді-лений правом порушити питання про відшкодування завданих збитків на під-ставі статті 661 ЦК України. Разом із тим, вирішуючи питання про грошове стягнення, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає сума у 96900,00 гри-вень, оскільки умовами договору чітко передбачено надання та отримання кош-тів у національній валюті України та саме така вартість земельної ділянки була погоджена сторонами договору і повністю сплачена покупцем ОСОБА_2 .

З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішен-ні від 08 березня 2023 року, колегія суддів апеляційного суду повністю пого-джується, оскільки вони є правильними, справедливими, зробленими з ураху-ванням усіх фактичних обставин справи; суд не помилився у застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, які їх регулюють, не пору-шив вимог процесуального законодавства.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшко-дування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкоду-вання. Пунктом першим частини другої цієї статті ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкоджен-ням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлен-ня свого порушеного права (реальні збитки).

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборо-ту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов`яз-ковими відповідно до актів цивільного законодавства ( частина перша статті 628 ЦК України ).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов`язується передати майно ( товар ) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 661 ЦК України передбачено, що в разі вилучен-ня за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини ( рішення від 08 липня 1986 року у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» ) од-ним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні у пра-во особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтова-ної компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на під-ставі статті 661 ЦК України. У разі якщо позов власника про витребування май-на з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має пра-во відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до про-давця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рі-шенням суду з підстав, що виникли до його продажу.

Разом із тим, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за по-зовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсут-ності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю ро-зуміється грошова сума, за яку майно може бути продано у цьому населеному пункті чи місцевості. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 26 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 та у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14719/15-ц ( прова-дження № 61-18323св18 ).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 122 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 звернула увагу на те, що у разі повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбав-лений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, у якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставістатті 661 ЦК України. Таку саму вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Вер-ховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 ( див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц ( пункт 93 ), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц ( пункт 63 ), від 12 червня 2019 року у спра-ві № 487/10128/14-ц ( пункт 125.6.3 )). Крім того Велика Палата Верховного Су-ду вказала, що законодавство України гарантує право заявити до власника по-зов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна набувачеві земельної ділянки внаслідок прийняття оскаржених рішень, а також у разі повернення цієї ділянки власникові. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм мате-ріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами ( пункт 126 постанови від 15 вересня 2020 року ).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених поданих сторонами доказів дійшов пра-вильного висновку про те, що покупець на час укладення договору купівлі-про-дажу указаної земельної ділянки не знав і не міг знати про наявність підстав, що виникли до її продажу, для вилучення у нього в подальшому придбаної зе-мельної ділянки за рішенням суду на користь третьої особи. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з продавця ОСОБА_2 на ко-ристь покупця ОСОБА_1 завдані збитки у сумі вартості спірного майна, визначеній сторонами договору купівлі-пролажу.

Доводи апеляційної скарги відповідача та його представника не знайшли свого підтвердження, вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуаль-ного права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матері-ального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Не є також спроможними й аргументи скарги про безпідставне стяг-нення з відповідача як учасника бойових дій судових витрат на користь пози-вача зі сплати судового збору. Так відповідно до пункту тринадцятого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойо-вих дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. При цьому пункт тринадцятий частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із поло-женнями статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соці-ального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних із їхнім соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Зміст пункту тринадцятогочастини першої статті 5 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір», у якому йдеться про «спра-ви, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, у яких учас-ники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхід-ність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав. Враховуючи вищезазначене, хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозрив-но пов`язані саме із статусом учасник бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту тринадцято-го частини першоїстатті 5 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір» суд має урахову-вати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про ста-тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 709/118/21.

З огляду на вказане вище, беручи до уваги, що предметом спору у вказаній справі є правовідносини, на які не розповсюджуються положення статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підстави вважати, що відповідач звільнений від сплати судового збору відсутні, тому суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, не помилився у застосуванні норм процесуального права,.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною прак-тикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуд-дя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлу-мачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різ-ною у залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Відповідно до норм статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за-лишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо ви-знає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм ма-теріального і процесуального права.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують.

Керуючись нормами статей 367 - 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд ускладіколегії суддівсудової палатиу цивільнихсправах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , його представ-ника адвоката Путіліна Євгена Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у якості збитків за витребувану земельну ділянку залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,є остаточноюта касаційномуоскарженню непідлягає,крім випадків,передбаче-нихпунктом другоїчастини третьоїстатті 389ЦПК України.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

С.Г.Копаничук