Постанова

від 28.02.2023 по справі 906/495/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Справа №906/495/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Маціщук А.В.

суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 у справі №906/495/20 (суддя Машевська О.П., повний текст рішення складено 06.01.2023)

за позовом Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

2) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради

до 1) Житомирської міської ради

2) приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1

про скасування записів про реєстрацію прав, визнання незаконними та скасування рішення, звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва

за участю представників:

прокуратури - Гарбарук В.А.,

позивача-1 - не з`явився,

позивача-2 - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 в задоволенні позову Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради до Житомирської міської ради, приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос", за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 про скасування записів про реєстрацію прав, визнання незаконними та скасування рішення, звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 2-б, та в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2021 касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі №906/495/20 в частині позовних вимог керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов`язання Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: АДРЕСА_1 скасовано, а справу №906/495/20 у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі №906/495/20 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 відмовлено у позові керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області зобов`язати приватне підприємство "Центр правової допомоги "Горос" звільнити земельну ділянку комунальної власності (кадастровий номер 1810136600:04:010:0017) шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: м.Житомир, вул. Івана Кочерги, 2-Б.

Суд першої інстанції із врахуванням ст.212 ЗК України дійшов висновку, що належним позивачем за вимогою про зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва на підставі ч.4 ст.376 ЦК України за правилами господарського судочинства має бути власник земельної ділянки в особі Житомирської міської ради. З огляду на викладене, а також враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області як орган виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, визначені статтею 5 Закону №963-IV, не наділене правом вимагати знесення самочинного будівництва.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити. Стягнути з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури здійснені нею судові витрати у вигляді сплати судового збору.

Мотивуючи апеляційну скаргу, прокурор, зокрема, вказує, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Враховуючи той факт, що Житомирська міська рада у даному випадку допустила порушення земельного законодавства, не вживала заходів для їх припинення і при зверненні прокурора з позовом до суду була визначена співвідповідачем у справі, прокурор правомірно визначив позивачем у справі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яке, виконуючи повноваження з нагляду (контролю) за використанням та охороною земельних ділянок всіх форм власності, уповноважене заявляти вимоги про знесення самочинного будівництва, розташованого на таких ділянках.

Крім того, звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки щодо порушень умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови.

Учасники справи своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористались.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, що відбулося 28.02.2023 року, позивачі, відповідачі та третя особи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи в суді апеляційної інстанції (т.4, а.с.205-214), про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

За приписами ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирської міської ради №815 від 09.12.2014 вирішено укласти з комунальним підприємством "Зеленбуд" Житомирської міської ради договір оренди земельної ділянки площею 0,0554 га (кадастровий номер 1810136600:04:010:0017, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) за адресою: вул.І.Кочерги, 2-б; надати КП "Зеленбуд" дозвіл на укладення договору суборенди зазначеної земельної ділянки (т.1, а.с.40).

22.12.2014 року між Житомирською міською радою та комунальним підприємством "Зеленбуд" укладено договір оренди землі, згідно умов якого передано в оренду комунальному підприємству "Зеленбуд" земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 площею 0,0554 га що по вул.Івана Кочерги 2-б в м.Житомирі строком на 5 років (т.1, а.с.36-37). Право оренди на земельну ділянку зареєстровано 24.12.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.41).

На підставі вказаного договору, 25.12.2014 року між комунальним підприємством "Зеленбуд" та приватним підприємством "Центр правової допомоги "Горос" укладено договір суборенди землі, згідно якого вказану земельну ділянку передано в суборенду приватному підприємству "Центр правової допомоги "Горос" (т.1, а.с.42-43).

30.12.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право суборенди земельної ділянки строком на 5 (п`ять) років за приватним підприємством "Центр правової допомоги "Горос" (т.1, а.с.50).

03.03.2015 року зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЖТ083150630168 на вказаній земельній ділянці - об`єкт "Нове будівництво будівлі офісу" (замовник - ПП "Центр правової допомоги "Горос") (т.1, а.с.22-23).

На підставі рішення Житомирської міської ради №986 від 20.08.2015 року (т.1, а.с.48) 03.09.2015 року між Житомирською міською радою та КП "Зеленбуд" підписано зміни до договору оренди землі №349 від 22.12.2014 (т.1, а.с.47) щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та обов`язків орендаря. Аналогічні зміни внесені також до договору суборенди землі (т.1, а.с.49).

28.12.2018 року на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "Центр правової допомоги "Горос" зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, відсоток готовності 11% (т.1, а.с. 62). Цього ж дня виготовлено технічний паспорт на даний об`єкт незавершеного будівництва (т1, а.с.51-52).

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради №60-ОД від 08.01.2019 року скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт №ЖТ083150630168 від 03.03.2015 (т.1, а.с.19), на підставі службової записки головного спеціаліста сектору по проведенню перевірок від 29.12.2018 (т.1, а.с.21), згідно якої дані у вказаній декларації є недостовірними, оскільки робочий проект на об`єкт не розроблявся, відповідно договір із замовником ПП "Центр правової допомоги "Горос" на виконання робочого проекту, архітектурного нагляду або акту прийому передачі проектної документації не підписувався.

Листом №41 від 26.02.2019 року КП "Зеленбуд" звернулось до Житомирської міської ради з клопотанням про розірвання договору оренди та суборенди земельної ділянки у зв`язку із несплатою суборендарем ПП "Центр правової допомоги "Горос" орендної плати за земельну ділянку (т.1, а.с.58).

Рішенням Житомирської міської ради від 17.09.2019 №1594 припинено право користування КП "Зеленбуд" Житомирської міської ради спірною земельною ділянкою (т.1, а.с.57).

24.09.2019 року ПП "Центр надання правової допомоги "Горос" звернулося до Центру надання адміністративних послуг Житомирської міської ради із заявою про прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0554 га з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 (т.1, а.с.59).

Рішенням №1664 від 31.10.2019 Житомирська міська рада вирішила надати в користування спірну земельну ділянку ПП "Центр правової допомоги "Горос" у відповідності до додатку 3 (т.1, а.с.66-71).

Пунктом 4 вказаного рішення встановлено суб`єктам земельних відносин, яким передано земельні ділянки згідно додатку 3, протягом трьох місяців з дати прийняття цього рішення укласти відповідний правочин та зареєструвати його у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У випадку невиконання вимоги щодо укладення правочину та реєстрації речових прав на земельні ділянки, в зазначені строки, рішення про передачу земельних ділянок відносно таких суб`єктів втрачає свою чинність.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ПП "Центр правової допомоги "Горос" та Житомирською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 не укладався.

Керівник Житомирської місцевої прокуратури вважаючи, що вищевказане рішення міської ради в частині надання земельної ділянки в користування ПП "Центр правової допомоги "Горос" прийнято з грубим порушенням вимог Земельного кодексу України та підлягає визнанню судом недійсним та скасуванню, а земельна ділянка звільненню від вказаного об`єкту самочинного будівництва, а запис про державну реєстрацію речових прав №29725560 від 28.12.2018 скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), територіальні громади, є суб`єктами права власності на землі комунальної власності, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування (ч.1, 2 ст.83 ЗК України).

Право комунальної власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ч.3 ст.79 ЗК України; ч.3 ст.373 ЦК України).

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник земельної ділянки має право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам ( ч.1 ст. 375 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 413 ЦК України унормовано, що власник земельної ділянки надає її в користування іншим особам для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій), як правило, на підставі договору.

Особи, які отримали дозвіл власника на забудову його земельної ділянки, сформовану із земель житлової та громадської забудови, зобов`язані здійснювати її використання під час будівництва відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (ст. 39 ЗК України) та в обсязі, встановленому договором (ч.1 ст. 415 ЦК України).

Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови (ч.2 ст. 415 ЦК України).

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію виникнення у землекористувача права власності лише на ті будівлі (споруди), які споруджені на земельній ділянці, переданій йому для такої забудови.

Частиною 2 статті 386 ЦК України, передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої землекористувачем на земельній ділянці власника, також встановлюються статтею 376 ЦК України.

За приписами ч.1, 4, 7 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Крім того, відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам шляхом знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що вимагати знесення самочинного будівництва вправі насамперед власник земельної ділянки, який володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд у відповідності до ст.319 ЦК України.

Водночас, частиною 7 ст.376 ЦК України передбачено, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, позивачами за вимогою про знесення самочинного будівництва особою, яка його здійснила або здійснює за змістом ст.376 ЦК України, із врахуванням положень статей 16, 386, 391 ЦК України також можуть бути: відповідний орган державної влади; орган місцевого самоврядування; інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом, зокрема, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, а також у випадку істотного порушення будівельних норм і правил.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся з вимогою про звільнення земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 1810136600:04:010:0017) шляхом знесення самочинного будівництва в інтересах ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Управління ДАБК Житомирської міської ради.

У постанові від 24.11.2021 Верховний Суд погодився з висновком апеляційної інстанції про те, що Управління ДАБК Житомирської міської ради може мати статус позивача за змістом ч.7 ст. 376 ЦК України, оскільки має право на звернення до суду з позовом про перебудову або знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості, а спір за його участю з особою, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, є публічно-правовим та підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині підлягає до закриття.

Водночас, направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, не врахував, що позовна вимога про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва заявлена прокурором в інтересах держави з метою захисту порушених прав територіальної громади міста Житомира на земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності. При цьому, органом уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах прокурором визначено ГУ Держгеокадастру в Житомирській області.

Однак, зазначеного судами попередніх інстанцій не враховано та не перевірено повноваження ГУ Держгеокадастру в Житомирській області відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, щодо функцій Держгеокадастру як органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, що свідчить про невідповідність прийнятих у справі судових рішень у цій частині позовних вимог висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.06.2021 у справі №925/929/19, з огляду на що справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при новому розгляді даної справи, враховуючи у відповідності до ст.316 ГПК України, обов`язкові вказівки Верховного Суду, які містяться у постанові від 24.11.2021 року у даній справі, та оцінюючи можливість звернення прокурора з позовною вимогою про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва в інтересах ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру (т.1, а.с.53), цільове призначення спірної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07 згідно з наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель").

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст.38 ЗК України, п.14.1.78 Податкового кодексу України).

Згідно з ч.1, 2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За приписами ч.1, 2 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1, 4 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1, а.с.41), витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1, а.с.53), власником спірної земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт самочинного будівництва, є територіальна громада м.Житомира в особі Житомирської міської ради, тобто спірна земельна ділянка є комунальною власністю.

За статтею 12 ЗК України до повноважень міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, тобто здійснення функцій у відносинах з надання земельної ділянки у користування.

Водночас згідно з абз.1, 5 ст.15-2 ЗК України (в редакції чинній на час подання позову прокурора) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Із наведених норм права вбачається, що до повноважень Держгеокадастру віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (ч.4 с.122 ЗК України), а також державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (абз.5 ст.15-2 ЗК України).

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч.2 ст.188 ЗК України).

За змістом ст.2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі Закон №963-ІV в редакцій чинній на час подачі позову прокурором), серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, визначені ст.5 Закону №963-ІV, зокрема:

- державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (ч.1), повноваження якого визначені у ст.6 Закону №963-ІV;

- державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ч.2), повноваження якого визначені у ст.7 Закону №963-ІV.

За змістом п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 року №15 (у редакції чинній на час подання прокурором позову; далі Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп.25-1 п.4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Із аналізу завдань, покладених на Держгеокадастр пунктом 4 Положення, вбачається, що Держгеокадастр є як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (ч.1 ст.5 Закону №963-ІV), так і центральним органом, який забезпечує реалізацію державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ч.2, ст.5 Закону №963-ІV), на які законом покладено різні повноваження.

Згідно зі ст.28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до абз. 5 п. 5-1 Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відтак, згідно із вказаним пунктом Положення, Держгеокадастр вправі звертатись до суду, зокрема, з позовом виключно у правовідносинах щодо повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, таке нормативне визначення повноважень Держгеокадастру знаходиться в площині правовідносин користування землею, що виникли та існували до їх припинення в легітимний спосіб. Звільнення ж земельної ділянки житлової та громадської забудови в межах даної справи без наявних для того підстав, в силу положень ст.212 ЗК України, може бути лише предметом позовних вимог власника такої земельної ділянки.

Крім того, здійснення вказаних у ст.1 Закону №963-IV заходів щодо охорони земель, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, належить до державного контролю за використанням та охороною земель.

У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.06.2021 року у справі № 925/929/19 та який необхідно врахувати при новому розгляді даної справи згідно постанови Верховного Суду від 24.11.2021 року, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами прокурора про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

При цьому, колегія суддів враховує, що позовні вимоги у справі №925/929/19 прокурор заявив з таких підстав: 1) спірні земельні ділянки були передані в оренду фермерському господарству "Тищук" з порушенням норм статті 134 ЗК України - без проведення земельних торгів; 2) спірні земельні ділянки відносились до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті) та систематично використовувались для сінокосіння, проте були передані в оренду для ведення фермерського господарства, внаслідок чого відбулась зміна цільового виду використання землі з порушенням встановленого порядку зміни цільового призначення земель, що суперечить статті 21 ЗК України.

Натомість, у межах даної справи №906/495/20, прокурором заявлено позов на захист прав територіальної громади в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада м.Житомира є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Житомирської міської ради, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону № 963-IV.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19, згідно якої касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові від 01.06.2021 року у справі №925/929/19.

Колегія суддів враховує, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Отже, аналізуючи повноваження Держгеокадастру, викладені в ст.6, 7 Закону №963-ІV, та завдання, покладені на вказаний орган пунктом 4 Положення, враховуючи той факт, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, натомість відноситься до земель житлової та громадської забудови, а також враховуючи останню актуальну практику Великої Палати Верховного Суду та викладені правові висновки щодо функцій Держгеокадастру як органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, колегія суддів дійшла висновку, що в межах даної справи Держгеокадастр не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом на звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у даній справі до власника земельної ділянки.

Статтею 172 ЦК України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.15 ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За змістом положень статей 2, 172, 327, 321, 376, 388, 392 ЦК України, ст. 12, 80, 83, 122 ЗК України і ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" єдиним легітимним суб`єктом права комунальної власності на земельні ділянки є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради.

Відтак, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним позивачем за вимогою про зобов`язання приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, 2-Б на підставі ч.4 ст.376 ЦК України за правилами господарського судочинства має бути власник земельної ділянки в особі Житомирської міської ради.

Щодо визначення прокурором при поданні позову відповідачем ПП "Центр правової допомоги "Горос", колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.03.2020 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2-219 від 18.03.2020 року на праві приватної власності зареєстровано незавершене будівництво, відсоток готовності - 11% за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 (т.1, а.с.78).

12.05.2020 року між Житомирською міською радою та ОСОБА_1 , на виконання рішення 66 сесії Житомирської міської ради №1861 від 03.04.2020 (т.1, а.с.223-224), укладено договір оренди землі №61 (т.1, а.с.219-220), згідно з п.2, 3 якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0554 га з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017. На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна: незавершена будівництвом будівля відсоток готовності 11% (договір купівлі-продажу від 18.03.2020 №2-219, номер запису про право власності 36000927).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки відбулася 18.05.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1, а.с.226).

Відповідно до рішення №2045 від 09.10.2020 (т.2, а.с.174-175), Житомирська міська рада вирішила продати земельні ділянки несільськогосподарського призначення в м.Житомирі, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 ОСОБА_1 , на якій розміщені об`єкти нерухомого майна заявника (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2020 року) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі .

Отже, власником розташованого об`єкта нерухомого майна (незавершена будівництвом будівля відсоток готовності 11%) на спірній земельній ділянці з 18.03.2020 року є ОСОБА_1 .

При цьому, апеляційним судом встановлено, що прокурор звернувся з даним позовом до суду 13.05.2020 року, про що свідчить відмітка штемпеля підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті, в якому направлялась до суду позовна заява (т.1, а.с.106).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прокурором безпідставно заявлено позовні вимоги про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва до приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос", оскільки станом на час звернення з даним позовом до суду (13.05.2020 року), власником об`єкта самочинного будівництва була ОСОБА_1 (з 18.03.2020 року).

При цьому, суд також звертає увагу, що згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Корольовського районного суду Житомирської області перебуває справа №296/704/21 за позовом керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Житомирської міської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування п.5 рішення Житомирської міської ради №1861 від 03.04.2020, визнання недійсним договору оренди від 12.05.2020 про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:04:010:0017, скасування записів про реєстрацію прав, знесення самочинного будівництва.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у позові керівнику Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов`язання приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" звільнити земельну ділянку комунальної власності (кадастровий номер 1810136600:04:010:0017) шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкту незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 у справі №906/495/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" березня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.