Постанова

від 23.05.2023 по справі 906/495/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/495/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Семенчука М. А.,

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (колегія суддів: Мельник О. В. - головуючий, Маціщук А. В., Бучинська Г. Б.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 (суддя Машевська О. П.) у справі

за позовом керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради

до: 1) Житомирської міської ради, 2) Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,

про скасування записів про реєстрацію прав, визнання незаконним та скасування рішення, звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2020 року керівник Житомирської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (далі - Управління ДАБК Житомирської міської ради) до Житомирської міської ради, Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" (далі - ПП "ЦПД "Горос"), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просив:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності від 28.12.2018 № 29725560 та від 18.03.2020 № 36000927 на об`єкт незавершеного будівництва, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкта незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу", розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Житомирської міської ради від 31.10.2019 № 1664 в частині надання ПП "ЦПД "Горос" в користування земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Житомирської міської ради прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, оскільки об`єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, збудованим на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без документа, який дає право на виконання будівельних робіт, без належним чином затвердженого проекту та на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, яка не видавалась Управлінням ДАБК Житомирської міської ради, у зв`язку з чим наказом цього Управління була скасована. Проте на підставі зазначеної декларації за ПП "ЦПД "Горос" зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

1.3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.06.2020 у справі № 906/495/20 відмовлено у відкритті провадження за позовною вимогою про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 18.03.2020 № 36000927 на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем за якою є ОСОБА_1 ;

1.4. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про:

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 28.12.2018 № 29725560 на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкта незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу", розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення Житомирської міської ради від 31.10.2019 №1664 в частині надання ПП "ЦПД "Горос" в користування земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017;

1.5. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 .

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/495/20 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Управління ДАБК Житомирської міської ради до Житомирської міської ради, ПП "ЦПД "Горос" про скасування запису про реєстрацію права, визнання незаконним та скасування рішення, звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/495/20 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкта незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та в цій частині закрито провадження у справі. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/495/20 залишено без змін.

2.3. Постановою Верховного Суду від 24.11.2021 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/495/20 в частині позовних вимог про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкта незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу", розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Справу № 906/495/20 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 906/495/20 залишено без змін.

2.4. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у зазначеній частині та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що позовна вимога про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва заявлена прокурором в інтересах держави з метою захисту порушених прав територіальної громади міста Житомира на земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності. При цьому органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, прокурором визначено ГУ Держгеокадастру в Житомирській області. Проте судами передніх інстанцій наведеного не враховано, та не перевірено повноваження ГУ Держгеокадастру в Житомирській області відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, щодо функцій Держгеокадастру як органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

2.5. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, відмовлено у задоволенні позовної вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Управління ДАБК Житомирської міської ради до Житомирської міської ради, ПП "ЦПД "Горос", про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкта незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу", розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

2.6. Відмовляючи у задоволенні зазначеної позовної вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що належним позивачем за вимогою про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" на підставі частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкта незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, має бути власник земельної ділянки в особі Житомирської міської ради.

2.7. Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що станом на час звернення з позовом до суду (13.05.2020) власником об`єкта самочинного будівництва була ОСОБА_1 (з 18.03.2020), а тому, за висновком суду, прокурор безпідставно заявив позовні вимоги про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва до ПП "ЦПД "Горос".

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 у справі № 906/495/20, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Рівненської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 188, 212 Земельного кодексу України, статей 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Житомирської міської ради від 09.12.2014 № 815 вирішено укласти з Комунальним підприємством "Зеленбуд" Житомирської міської ради (далі - КП "Зеленбуд") договір оренди земельної ділянки площею 0,0554 га з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Також вирішено надати КП "Зеленбуд" дозвіл на укладення договору суборенди зазначеної земельної ділянки.

4.2. 22.12.2014 між Житомирською міською радою та КП "Зеленбуд" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого КП "Зеленбуд" передано строком на 5 років в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 площею 0,0554 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що право оренди на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.12.2015.

4.3. Господарські суди установили, що на підставі зазначеного договору 25.12.2014 між КП "Зеленбуд" та ПП "ЦПД "Горос" укладено договір суборенди землі, згідно з яким земельну ділянку передано в суборенду ПП "ЦПД "Горос".

4.4. 30.12.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право суборенди земельної ділянки строком на 5 (п`ять) років за ПП "ЦПД "Горос".

4.5. 03.03.2015 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ЖТ083150630168 на земельній ділянці - об`єкт "Нове будівництво будівлі офісу" (замовник - ПП "ЦПД "Горос").

4.6. На підставі рішення Житомирської міської ради від 20.08.2015 № 986 03.09.2015 року між Житомирською міською радою та КП "Зеленбуд" підписано зміни до договору оренди землі від 22.12.2014 № 349 щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та обов`язків орендаря. Аналогічні зміни внесено також до договору суборенди землі.

4.7. 28.12.2018 на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "ЦПД "Горос" зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, відсоток готовності 11%. 28.12.2018 виготовлено технічний паспорт на цей об`єкт незавершеного будівництва.

4.8. Наказом Управління ДАБК Житомирської міської ради від 08.01.2019 № 60-ОД на підставі службової записки головного спеціаліста сектору по проведенню перевірок від 29.12.2018 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.03.2015 № ЖТ083150630168. Відповідно до службової записки головного спеціаліста сектору по проведенню перевірок від 29.12.2018 дані у зазначеній декларації є недостовірними, оскільки робочий проект на об`єкт не розроблявся, договір із замовником ПП "ЦПД "Горос" на виконання робочого проекту, архітектурного нагляду або акт прийому передачі проектної документації не підписувався.

4.9. Листом від 26.02.2019 № 41 КП "Зеленбуд" звернулося до Житомирської міської ради з клопотанням про розірвання договору оренди та суборенди земельної ділянки у зв`язку з несплатою суборендарем ПП "ЦПД "Горос" орендної плати за земельну ділянку.

4.10. Рішенням Житомирської міської ради від 17.09.2019 № 1594 припинено право користування КП "Зеленбуд" земельною ділянкою.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 24.09.2019 ПП "ЦПД "Горос" звернулося до Центру надання адміністративних послуг Житомирської міської ради із заявою про прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0554 га з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017.

4.12. Рішенням Житомирської міської ради від 31.10.2019 № 1664 вирішено надати в користування ПП "ЦПД "Горос" земельну ділянку.

4.13. Пунктом 4 зазначеного рішення встановлено суб`єктам земельних відносин, яким передано земельні ділянки згідно з додатком, протягом трьох місяців з дати прийняття цього рішення укласти відповідний правочин та зареєструвати його згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У випадку невиконання вимоги щодо укладення правочину та реєстрації речових прав на земельні ділянки в зазначені строки, рішення про передачу земельних ділянок відносно таких суб`єктів втрачає свою чинність.

4.14. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що між ПП "ЦПД "Горос" та Житомирською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 не укладався.

4.15. Господарські суди попередніх інстанцій, здійснюючи новий розгляд цієї справи та виконуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021, установили, що власником земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт самочинного будівництва, є територіальна громада м. Житомира в особі Житомирської міської ради. При цьому суди констатували, що земельна ділянка є комунальною власністю.

4.16. Крім того, апеляційний господарський суд під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції, установив, що 18.03.2020 за Юхимчук Н. В. на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2020 № 2-219 зареєстровано на праві приватної власності незавершене будівництво, відсоток готовності - 11%, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017.

4.17. 12.05.2020 між Житомирською міською радою та ОСОБА_1 на виконання рішення 66 сесії Житомирської міської ради від 03.04.2020 №1861 укладено договір оренди землі № 61, згідно з пунктами 2, 3 якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0554 га з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017. На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна: незавершена будівництвом будівля з відсотком готовності - 11% (договір купівлі-продажу від 18.03.2020 № 2-219, номер запису про право власності: 36000927).

4.18. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державна реєстрація права оренди земельної ділянки відбулася 18.05.2020.

4.19. Рішенням Житомирської міської ради від 09.10.2020 № 2045 вирішено продати земельні ділянки несільськогосподарського призначення в м. Житомирі, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 ОСОБА_1 , на якій розміщені об`єкти нерухомого майна заявника, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

4.20. З огляду на це апеляційний господарський суд зазначив, що власником об`єкта нерухомого майна (незавершена будівництвом будівля з відсотком готовності - 11%), розташованого на земельній ділянці, з 18.03.2020 року є ОСОБА_1 .

4.21. За таких обставин прокурор, вважаючи, що оспорюване рішення Житомирської міської ради прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, оскільки об`єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, збудованим на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без документа, який дає право на виконання будівельних робіт, звернувся до Господарського суду Житомирської області з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Управління ДАБК Житомирської міської ради до Житомирської міської ради, ПП "ЦПД "Горос" про скасування запису про реєстрацію права, визнання незаконним та скасування рішення, звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва,

5.4. Підставою позовних вимог є те, що оспорюване рішення Житомирської міської ради, на думку прокурора, прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, оскільки об`єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, збудованим на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без документа, який дає право на виконання будівельних робіт.

5.5. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

5.6. При вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 910/14139/20, від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21, від 16.08.2022 у справі № 904/4339/21.

5.7. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

5.8. Відповідно до частин 1, 2, 4 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

5.9. Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц, постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 909/1218/15, від 05.10.2021 у справі № 910/14139/20, від 13.07.2022 у справі № 591/5429/18.

5.10. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.11. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.12. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ПП "ЦПД "Горос" звільнити земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкта незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що належним позивачем за такою позовною вимогою має бути власник земельної ділянки в особі Житомирської міської ради. Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що станом на час звернення з позовом до суду (13.05.2020) власником об`єкта самочинного будівництва була ОСОБА_1 (з 18.03.2020), а тому, за висновком суду, прокурор безпідставно заявив позовні вимоги про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва до ПП "ЦПД "Горос".

5.13. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою на судові рішення. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.14. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.15. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 188, 212 Земельного кодексу України, статей 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17.

5.16. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.17. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі з огляду на таке.

5.18. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків його недійсності. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"46. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56))".

5.19. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Фермерського господарства "Тищук", про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"50. З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

51. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

52. Як установлено судом апеляційної інстанції, прокурор у 2018 році звертався до відділу у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, однак указаний орган не вчинив жодних дій щодо звернення до суду, тому прокурор правомірно подав позов до суду, проте позивачем мав зазначити відповідний орган Держгеокадастру".

5.20. Постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Комунального підприємства "Дрогобицький ринок" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та знесення об`єкта самочинного будівництва.У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна."

5.21. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"За таких обставин, враховуючи, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України".

5.22. Постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Щасливий дім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Проджект Дівелопмент" про повернення земельної ділянки та знесення самочинного будівництва. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Таким чином, за змістом ч. 4 статті ст. 376 ЦК України збудований об`єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам справи з урахуванням ч. 4 статті ст. 376 ЦК України, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку щодо відсутності підстав для зобов`язання ОК "ЖБК Щасливий дім" знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, який знаходиться на спірній земельній ділянці, та привести її у придатний для використання стан".

5.23. Розглянувши та оцінивши доводи скаржника, проаналізувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

5.24. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

5.25. При цьому встановлені фактичні обставини у цій справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка до моменту її продажу ОСОБА_1 належала до земель комунальної власності. Згідно з пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

5.26. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

5.27. Згідно з частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5.28. На підставі наведеного колегія суддів погоджується з правильним висновком судів попередніх інстанцій про те що належним позивачем за вимогою про зобов`язання ПП "Центр правової допомоги "Горос" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:04:010:0017 шляхом знесення самочинного будівництва - об`єкта незавершеного будівництва "Нове будівництво будівлі офісу" за адресою: АДРЕСА_1 на підставі частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України за правилами господарського судочинства має бути власник земельної ділянки в особі Житомирської міської ради.

5.29. Колегія суддів зазначає, що такий висновок судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, оскільки у справі № 925/929/19 предметом позову були вимоги прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, натомість у справі № 906/495/20, що розглядається, - вимоги про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва.

5.30. Крім того, встановлені фактичні обставини у цій справи свідчать про те, що 18.03.2020 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2020 № 2-219 зареєстровано на праві приватної власності незавершене будівництво, відсоток готовності - 11%, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017.

За таких обставин станом на час звернення з позовом до суду (13.05.2020) власником об`єкта самочинного будівництва була ОСОБА_1 (з 18.03.2020), а тому суди дійшли висновку, що прокурор помилково заявив позовні вимоги про звільнення земельної ділянки до ПП "ЦПД "Горос".

При цьому суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Житомирської міської ради від 09.10.2020 № 2045 вирішено продати ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:010:0017, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна заявника, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

5.31. Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що оскаржувані судові рішення в цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувані судові рішення в цій справі ухвалені з урахуванням наведених висновків.

5.32. З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.33. Крім того, Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 у справі № 906/495/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак