Постанова

від 06.03.2023 по справі 906/563/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 березня 2023 року Справа № 906/563/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Гарбарук В.А.;

позивач - не з`явився;

відповідач 1- не з`явився;

відповідач 2 - Кошліченко В.С.;

третя особа - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2022, повний текст якого складено 29.12.2022, у справі №906/563/21 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави,

в особі - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до 1. Житомирської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Житом»

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця Беззабарного Д.І.

про визнання протиправним та скасування рішення,

визнання недійсним договору оренди землі,

скасування записів про реєстрацію речового права та права власності,

скасування державної реєстрації земельної ділянки

В травні 2021 року Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житом» (надалі в тексті Товариство), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019р. № 1735 «Про затвердження документацій із землеустрою та надання права на користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин», в частині затвердження ТзОВ «Житом» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, 47;

- визнати недійсним договір оренди землі від 28.02.2020 №47, укладений Житомирсь-кою міською радою та ТзОВ «Житом»;

- скасувати державну реєстрацію права оренди (запис про право №35898061);

- скасувати державну реєстрацію права власності (запис про право власності №35326963);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022.(т.1, арк.справи 1-15).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.11.2022 у справі №906/563/21 в задоволені позову Прокурора відмовлено повністю. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що у попереднього землекористувача ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль» на підставі державного акту існувало право постійного користування земельною ділянкою, проте ТзОВ «Житом» не віднесене до кола осіб, що можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а тому при переході до нього права власності на майновий комплекс не були застосовані положення ч.1 ст.37 ЦК України, відтак останнє скористалося правом оформлення користування такою земельною ділянкою, на підставі ч.2 ст.134 ЗК України, тому в даному випадку при виділенні земельної ділянки саме в розмірі 1,0696 га обмеження не застосовуються. Оскільки прокурор не вказав, які саме норми ДБН були порушені Відповідачами при визначенні розміру земельної ділянки, а лише послався на норми ст.134 ЗК України місцевий суд дійшов висновку, що належними і допустимими доказами прокурор не довів факту безпідставного перевищення наданої ТзОВ «Житом» в оренду площі земельної ділянки та не спростував висновку, що визначена у проекті землеустрою площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування належного на праві власності ТзОВ «Житом» майнового комплексу. Крім того, Прокурором не доведено, що земельна ділянка площею 0,6553 га розміщена в зоні зелених насаджень санітарно-захисної зони (С-6), натомість суд першої інстанції повважав, що на момент розроблення проекту землеустрою та укладення оспорюваного договору оренди, органами держав-ної влади та місцевого самоврядування вказувалося про відсутність обмежень щодо передання земельної ділянки в оренду для обслуговування майнового комплексу і ці обставини стверджені матеріалами справи. З огляду на те, що місцевим судом під час розгляду справи і перевірки доводів прокурора не встановлено достатніх підстав для визнання недійсним та скасування рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735, відповідно відсутні і підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 28.02.2020 №47, укладеного на виконання даного рішення. Крім того, оскільки Прокурор в обґрунтування вимог про скасування державної реєстрації права власності (запис про право власності №35326963) та державної реєстрації земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим №1810136600:01:001:0022 вказав лише, що у разі визнання судом незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735, а також скасування державної реєстрації права оренди ТзОВ «Житом» вказані вимоги також підлягають задоволенню то зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.(т.3, арк.справи 31-41).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Прокурор подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Жито-мирської області від 24.11.2022 у даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги Житомирської обласної прокуратури задоволити в повному обсязі.(т.2, арк.справи 44-58).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, не дослідив всі подані докази та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. На думку Скаржника, судом порушено вимоги ст.ст. 14, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України), ст.ст. 51, 120, 123, 124, 134 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК України), ст.ст. 17, 21 Закону України «Про основи містобудування», ст.5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.377 ЦК України, ч.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Прокурор вважає, що після набуття права власності на майновий комплекс виробничих будівель за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, 47, ТзОВ «Житом» мало право набути у користування земельну ділянку такого ж розміру, який перебував у постійному користуванні ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль», згідно державного акту від 28.12.1994 №253, а саме площею 1,0696 га (в межах міста Житомира), на якій розташовані будівлі під літерами: «А», «Б», «В», «Г» «Г1» та частково «З». Однак, Житомирською міською радою на підставі оскаржуваного рішення передано в оренду Товариству земельну ділянку площею 1,7249 га, яка на 0,6553 га є більшою ніж перебувала у постійному користуванні ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль» та не відповідає межам ділянки, визначеної у Державному акті від 28.12.1994 №253.

Тому на думку прокурора, залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції не врахував, що частина земельної ділянки площею 0,6553 га із сформованої ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022, яку передано в оренду ТзОВ «Житом», ніколи не перебувала у користуванні ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль», на ній не розміщувалось майно ВАТ, яке у подальшому перейшло у власність Відповідача-2, а тому для обслуговування нерухомого майна останній не вправі набути в користування земельну ділянку більшої площі, ніж та, що використовувалась попереднім землекористувачем.

На думку Прокурора, суд першої інстанції також не врахував, що звертаючись до Житомирської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Товариством надано викопіювання меж необхідної земельної ділянки, які в цілому відповідали межам земельної ділянки площею 1,0696 га (в межах міста Житомира), визначеної у державному акті на право постійного користування землею від 28.12.1994 №253. Однак, після проведення детального обміру, разом з клопотанням про внесення змін до рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом збільшення її площі з 1,0696 га на 1,7249 га, Товариство подало проект землеустрою, в якому, на переконання прокурора, відсутні будь-які обґрунтування (з урахуванням будівельних та санітарних норм тощо) надання Відповідачу-2 земельної ділянки площею 1,7249 га, що залишено судом першої інстанції поза увагою. Скаржник наголошує, що на частині земельної ділянки площею 0,6553 га із сформованої ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022 відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ТзОВ «Житом», а тому вважає, що Відповідачами не обґрунтовано, а судом належним чином не перевірено, у чому полягала необхідність відведення земельної ділянки значно більшої площі та для обслуговування якого саме майна. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.236 ГПК України, не враховано висновків щодо застосування норм права, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №910/9028/19, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19, згідно яких, отримання в оренду земельної ділянки в розмірі, що значно перевищує площу належного майна, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку визначеному положеннями статтями 134, 135 ЗК України. З огляду на вищевикладене та на наявні в справі докази, прокурор вважає, що необхідною Товариству для використання нерухомого майна за цільовим призначенням є площа земельної ділянки 1,0696 га.

Крім того, в апеляційній скарзі Прокурор зазначає про необґрунтованість висновків суду першої інстанції, що спірна частина земельної ділянки площею 0,6553 га не відноситься до земель рекреаційного призначення, тому переконаний, що судом порушено вимоги Законів України «Про основу містобудування» та «Про регулювання містобудівної документації». В обґрунтування посилається на Генеральний план та План зонування території м.Житомира, якими вважає викопіювання інтерактивної карти Офіційного геопорталу Житомирської міської ради, з якого вбачається, що частина земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600: 01:001:0022, а саме 0,6553 га, перебуває в межах зони С-6, що візуалізується, зокрема, шляхом накладання шарів «Схема зонування території міста Житомир (зонінг)» та «Кадастровий поділ» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:01:001: 0022». З огляду на це, прокурор вважає, що першочергову площу земельної ділянки 1,0696 га було збільшено на 0,6553 га до 1,7249 га саме за рахунок зони С-6.

Прокурор також стверджує, що під час відведення та формування земельної ділянки порушено порядок зміни цільового призначення земель рекреаційного призначення, що відповідно до ст.21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно пов`язує підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки з фактом вчинення незаконних дій щодо її реєстрації, а не з фактом визнання нечинним (незаконним) рішення про затвердження землевпорядної документації, що, на думку прокурора, прямо випливає з ч.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 відкрито провадження у справі №906/563/21, розгляд справи призначено на 28.02.2023.(т.2, арк.справи 74).

16.01.2023 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/563/21 з Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду. Проте, ухвалою суду від 20.02.2023 у задоволенні клопотання було відмовлено через неможливість бронювання на 28.02.2023 об 11:15 год. залу в Касаційному господарському суді для проведення судового засідання в режимі відеоконференції через вже заброньовані на цей самий день і час інші судові засідання.(т.2, арк.справи 78, 84).

20.02.2023 надійшов відзив, в якому представник ТзОВ «Житом» адвокат Кошліченко В.С. просить залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2022 у даній справі, а апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури без задоволення.(т.2, арк.справи 88-90).

27.02.2023 та 06.03.2023 від Житомирської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому, поміж іншого заперечує проти апеляційної скарги Прокурора та просить відмовити у її задоволенні.(т.3, арк.справи 100, 103).

Ухвалою від 28.02.2023 в судовому засіданні було оголошено перерву до 06.03.2023.(т.2, арк.справи 97).

В судових засіданнях 28.02.2023 та 06.03.2023 Прокурор підтримав свою скаргу, просив суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області та прийняти нове про задоволення позову. Представник ТзОВ «Житом» заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2022.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 06.03.2023 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора та Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів від 26.08.1994 №460 «Про інвентаризацію земельних ділянок, які знаходяться у користуванні підприємств, установ, організацій, видачу державних актів на право постійного користування землею» вирішено надати право користування земельними ділянками підприємствам, організаціям і установам в результаті інвентаризації земель та видати державні акти на право користування землею, зокрема, Державному виробничо-технічному центру хмілярства «Укрхміль».

Згідно даного рішення, Державному виробничо-технічному центру хмілярства «Укрхміль» надано право користування земельною ділянкою площею 4,9664 га, у тому числі, ділянка №1 площею 1,6076 га за адресою: вул. Хлібна, 27 та ділянка №2 площею 3,3588 га, з яких: в межах м.Житомира - 1,0696 га та 2,2892 га за межами міста

28.12.1994 Державному виробничо-технічному центру хмілярства «Укрхміль» видано Державний акт на право постійного користування серії ЖТ №253 загальною площею 2,67724 га, у тому числі, ділянка №1 площею 1,6076 га за адресою: вул.Хлібна, 27 та ділянка №2, з яких в межах м.Житомира 1,0696 га (т.1, арк.справи 17-19, 20-22).

Земельну ділянку площею 2,2830 га за межами м.Житомира, якій присвоєно кадастровий номер 1822081200:04:000:0005, було передано в оренду ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль» для обслуговування виробничої бази на території Вересівської сільської ради, розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації №722 від 16.11.2005.(т.1, арк. справи 23).

Відповідно до Технічного паспорту на комплекс виробничих споруд від 10.11.2016 за адресою м.Житомир, вул.Коростишівська, 47 знаходиться майновий комплекс, який належав ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль» загальною площею 3517,7 м2, до якого включено: склад контори літ.«А»; вагова літ.«Б»; гараж закритого типу літ.«В»; складські площадки літ. «Г1»; столярна майстерня літ.«Д»; склад літ.«Е»; матеріальний склад літ.«Ж»; лісопильний цех літ.«З», який належав ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль».(т.1, арк.справи 24-36).

Протоколом №11-2 проведення аукціону від 11.09.2018 та договором купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі №4/5007/33-Б/11 від 28.09.2018, вищевказаний майновий комплекс було придбано ТОВ «Керуюча компанія «Грант Інвест» на підставі договору купівлі-продажу майна від 12.10.2018.(т.1, арк.справи 37-44).

У п.1.1 договору купівлі-продажу майна від 12.10.2018 вказано, що майновий комплекс будівель знаходиться на земельній ділянці площею 2,2830 га, кадастровий номер 1822081200: 04:000:0005.

ТзОВ «Керуюча компанія «Грант Інвест» на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2018 майновий комплекс виробничих будівель, що розташований за адресою м.Житомир, вул.Коростишівська, 47, на земельній ділянці площею 2,2830 га, кадастровий номер 1822081200:04:000:0005 відчужено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожному.(т.1, арк.справи 45-46).

В подальшому, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 24.10.2018, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали по 1/2 частці майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3517,7 м2 за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, 47 ТзОВ «Житом» як внески (вклади) своїх часток в статутний капітал товариства, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, арк.справи 47).

24.10.2018 за ТзОВ «Житом» зареєстровано право власності на майновий комплекс у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.(т.1 арк.справи 48)

07.11.2018 ТзОВ «Житом» звернулось до Житомирської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під вищевказаним майновим комплексом площею 5 га (1,0696 га) цільове призначення 03.07.(т.1, арк. справи 49, 65).

Пунктом 1.1 рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 №1318 «Про надання юридичним особам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», ТзОВ «Житом» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0696 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, 47. Дозвіл надано на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майновий комплекс виробничих будівель (т.1 арк.справи 52-58)

04.03.2019 ТзОВ «Житом» звернулось до ФОП Беззабарного Д.І. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про виконання робіт із землеустрою для виготовлення проекту відведення земельної ділянки за адресою м.Житомир, вул.Коростишівська, 47.(т.1 арк.справи 65 (зворот)).

10.04.2019 Товариство звернулось до міського голови з клопотанням про внесення змін до рішення №1318 від 18.12.2018 щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Житом» з орієнтовної площі 1,0696 га на 1,7249 га у зв`язку з детальним проведенням обмірів земельної ділянки. (т.1 арк. справи 59)

Рішенням Житомирської міської ради від 23.04.2019 №1452, на підставі клопотання ТзОВ «Житом», внесено зміни до п.1 графи 4 додатку 1 до рішення від 18.12.2018 №1246 в частині орієнтовної площі земельної ділянки, а саме замінено вираз « 1,0696» на « 1,7249».(т.1 арк.справи 60-61).

24.10.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо загальної площі майнового комплексу з « 3517,7 м2» на « 3532 м2» шляхом включення до його складових таких об`єктів: «ТП, И», «вбиральня, У», «пожежна водойма, К».(т.1, арк.справи 139-140).

26.11.2019 до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001: 0022.

30.01.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №35326963, яким за Житомирською об`єднаною територіальною громадою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 1,7249 га з кадастро-вим номером 1810136600:01:001:0022.(т.1, арк.справи 134-135).

Рішенням Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735 «Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ТзОВ «Житом» в оренду земельну ділянку площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600: 01:001:0022 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м.Житомир, вул. Коростишівська, 47.(т.1, арк.справи 123-127).

На виконання вказаного рішення, між Житомирською міською радою та ТзОВ «Житом» 28.02.2020 укладено договір оренди землі №47, згідно п.2 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7249 га, в тому числі, під будівлями і спорудами 0,1665 га, під проїздами, проходами та площадками 1,5584 га.(т.1, арк.справи 128-133).

10.03.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право №35898061 право оренди за ТзОВ «Житом» на підставі договору оренди землі №47 від 28.02.2020р.

02.03.2021 Житомирська місцева прокуратура надіслала Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про необхідність звернення до суду з позовом про скасування рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735 в частині затвердження ТзОВ «Житом» проекту землеустрою із відведення земельної ділянки та передачі в оренду земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022 за адресою: м.Житомир, вул. Коростишівська, 47; визнання недійсним договору оренди землі від 28.02.2020 №47, укладеного з ТзОВ «Житом».(т.1, арк.справи 187-189).

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у відповіді №10-6-0.6-1234/2-21 від 10.03.2021 вказало про неможливість самостійного звернення до суду, у зв`язку з відсутністю фінансування (т.1, арк.справи 190-191).

03.03.2021 Прокурором надіслано Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради лист №15/1-194вих-21 про надання інформації чи передбачено містобудівною документацією розміщення та експлуатація в зоні зелених насаджень (С6) основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд.(т.1, арк.справи 183).

Листом від 18.03.2021р. Департамент навів перелік видів використання, допустимих в зоні зелених насаджень.(т.1, арк.справи 184).

01.04.2021 листом №15/1-286вих-21 Прокурор запросив у Житомирської міської ради інформацію щодо надання для ТзОВ «Житом» дозволу або погодження на використання земельної ділянки зони С-6 та містобудівної документації.(т.1, арк.справи 185).

У відповідь Житомирська міська рада листом від 22.04.2021 повідомила Прокурора про відповідність цільового призначення спірної земельної ділянки супутнім видам використання у зоні С-6.(т.1, арк.справи 186).

За вказаних обставин, Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгео-кадастру у Житомирській області до Житомирської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житом», в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735 «Про затвердження документацій із землеустрою та надання права на користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин», в частині затвердження ТзОВ «Житом» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, 47;

- визнати недійсним договір оренди землі від 28.02.2020 №47, укладений Житомирською міською радою та ТзОВ «Житом»;

- скасувати державну реєстрацію права оренди (запис про право №35898061);

- скасувати державну реєстрацію права власності (запис про право власності №35326963);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022.

Як зазначалось вище, рішенням від 24.11.2022 у справі №906/563/21 господарський суд Житомирської області у задоволенні позову Прокурора відмовив повністю.(т.2, арк.справи 31-41).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є законність рішення в галузі земельних відносин.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів не вбачає впливу на дотримання принципу рівності сторін через участь прокурора у даній справі з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує, що за наслідками розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представ-ництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійнює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскар-ження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Матеріалами справи стверджено, що Прокурор звертався до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом від 02.03.2021 №15/1-189вих-21, яким було повідомлено ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про порушення вимог земельного законодавства при передачі Житомирською міською радою в користування земельної ділянки кадастровий номер 1810136600: 01:001:0022 площею 1,7249 га, та з наданням можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави самостійно. Крім того, цим листом повідомлено, що у випадку невжиття заходів для усунення вищевказаних порушень, Житомирська обласна прокуратура має намір самостійно звернутися до суду за захистом прав держави.(т.1, арк.справи 187-189).

У відповіді Головного управління від 10.03.2021р. зазначено про те, що у планах роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгео-кадастру у Житомирській області зазначена у повідомленні Житомирської місцевої прокуратури земельна ділянка відсутня та повідомлено Прокурора, що у Головного управління відсутні кошти на сплату судового збору для звернення до суду. Будь-якої іншої інформації щодо причин невжиття або неможливості вжиття заходів реагування не повідомлено.(т.1, арк.справи 190-191).

Апеляційний суд бере до уваги, що Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою здійснювати у спірних правовідносинах функції нагляду (контролю) за дотриманням Житомирською міської радою встановленого законом порядку передачі земельних ділянок у користування.

З урахуванням змісту визначених Прокурором підстав позову (обґрунтування в позовній заяві порушення інтересів держави та необхідність їх захисту), а також бездіяльністю позивача щодо звернення до суду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що Прокурор мав право на звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.3 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка порушує право. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

За змістом ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою ст.21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності українсь-кого народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч.2 ст.19 Конституції України).

Частиною 1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законо-давства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.80 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.

Як стверджено матеріалами справи, за ТзОВ «Житом» зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 3532 м2 по вул.Коростишівська, 47 в м.Житомирі, до складу якого входить: склад контори літ.«А»; вагова літ.«Б»; гараж закритого типу літ.«В»; складські площадки літ.«Г1»; столярна майстерня літ.«Д»; склад літ.«Е»; матеріальний склад літ. «Ж»; лісопильний цех літ.«З»; «ТП, И», «вбиральня, У», «пожежна водойма, К».(т.1, арк.справи 136,137).

Попереднім користувачем земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний майновий комплекс, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ №253 від 28.12.1994 на площу 1,0696 га (в межах м.Житомир) та згідно розпорядження Житомирської районної державної адміністрації №722 від 16.11.2005 на площу 2,2830 га (територія Весесівської сільської ради), кадастровий номер 1822081200:04:000:0005 було ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль».(т.1, а.с.17-19, 20-23).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, Прокурор звертаючись до суду з позовом посилався на приписи ст.377 ЦК України, вважав, що ТзОВ «Житом» мав право на отримання в користування земельної ділянки лише площею 1,0696 га, тобто площі, яка була визначена державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ №253 від 28.12.1994.

Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить з того, що набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на об`єкти нерухомості створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання об`єкту нерухомості. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.06.2018 у справі №916/3727/15 виникнення права власності на нежитлові будівлі, розміщені на земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні, в осіб, які згідно земельного законодавства не можуть бути суб`єктами права постійного користування, не є підставою для переходу права постійного користування на землю до названих осіб і не зумовлює автоматичного набуття права оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.92 ЗК України (в редакції станом на дату набуття ТзОВ «Житом» права власності на майновий комплекс) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утво-рене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»;

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Як було встановлено місцевим судом, у попереднього землекористувача ВАТ «Український концерн хмелярства «Укрхміль» на підставі державного акту існувало право постійного користування земельною ділянкою.

Разом з тим, ч.2 ст.92 ЗК України містить вичерпний перелік осіб, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності і Відповідач-2 до вказаного переліку не належить.

В редакції ст.134 ЗК України (на момент прийняття міською радою оспорюваного рішення) передбачено обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Частиною першої вказаної статті передбачено, що земельна ділянка державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що до Відповідача 2 не перейшло право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822081200:04:000:0005, а лише позивач отримав право вимагати оформлення користування такою земельною ділянкою, на підставі ч.2 ст.134 ЗК України, відповідно до титулів, котрі визначені законом, право постійного користування до яких не входить.

Суд апеляційний інстанції приймає до уваги посилання як Прокурора, так і Відповідача-2 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі№910/5201/19.

Проте посилання Прокурора на висновок ВП ВС зроблений у даній справі лише з зазначенням того, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропор-ційність втручання.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком, однак зазначає, що Прокурором не враховано інші висновки викладені в п.п.116-121 зроблені в даній справі, а саме, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014. (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належ-ного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Колегія суддів також виходить з того, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будів-ництва, санітарних норм та правил тощо.

Як було встановлено місцевим судом, Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 1,7249 га, який розроблено інженером-землевпорядником Беззабарним Д.І. (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) містить весь перелік визначених законом документів, пройшов державну експертизу і відповідно до Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №29/2019П від 29.05.2019, виданого Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.(т.1, арк.справи 62-91)

Крім того, в силу положень ч.ч.1-4 ст.13, ч.1 ст.14, ч.ч.1-3 ст.74, ст.ст. 80, 81 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень саме відповідними, наданими саме цією стороною доказами, і збирання та надання таких доказів є обов`язком саме для сторін, а не для суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, в матеріалах справи відсутні розрахунки, а Прокурором не зазначено і не доведено, який саме розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування майнового комплексу загальною площею 3532 м2 по вул.Коростишівська, 47 в м.Житомирі. Крім того, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, Прокурор не зазначає, які саме норми ДБН були порушені Відповідачами при визначенні розміру земельної ділянки під час надання її в оренду ТзОВ «Житом».

Колегія суддів також відхиляє доводи Прокурора про незастосування судом першої інстанції всупереч ст.236 ГПК України правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №910/9028/19 та у справі №910/2942/19 від 09.04.2020, адже в даних справах земельні ділянки, які були виділені без проведення земельних торгів виділялася під будівництво. Крім того, у справі №910/9028/19 розмір земельної ділянки в 55 разів перевищував розмір нерухомого майна, яке належало відповідачу на праві власності.

В справі ж, що розглядається №906/563/21 земельна ділянка виділялася для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яку було збільшено на 0,6553 га у зв`язку з детальним проведенням обмірів земельної ділянки.

Щодо твердження Скаржника, що цільове призначення частини відведеної земельної ділянки площею 0,6553 га відноситься не до земель рекреаційного призначення, а до зони С-6, чим порушено вимоги Законів України «Про основи містобудування» та «Про регулювання містобудівної документації», то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл від 15.10.2019, яка міститься в Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 1,7249 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: вул.Коростишівська, 47, м.Житомир за вказаною адресою по угіддях та номерах граф розташовані землі змішаного використання, відкриті землі без рослинного покриву або незначним рослинним покривом.(т.1, арк.справи 69).

Матеріалами справи стверджено, що Комісією повноважних представників КП «Інспекція з благоустрою м.Житомира» Житомирської міської ради, КП «Зеленбуд» Житомирської міської ради та Управління комунального господарства Житомирської міської ради було проведено обстеження зелених насаджень та складено акт обстеження земельної ділянки на наявність зелених насаджень №194 від 22.08.2019, яким встановлено, що зелені насадження відсутні.(т.1, арк.справи 113).

Крім того, Проект містить лист-відповідь ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 29.07.2019 №19-6-0.15-2207/123-19 про відсутність на земельній ділянці вул. Коростишівська, 47, особливо цінних земель.(т.1, арк.справи 112).

В пояснювальній записці інженера-землевпорядника Беззабарного Д.І. до Проекту земле-устрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 1,7249 га зазначено, що межі земельної ділянки проходять по огорожі та стіні будівлі, тобто збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, тому закладка межових знаків не проводилась. Також зазначено, що на даній земельній ділянці встановлено: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (ЛЕП); санітарно-захисна зона навколо об`єкта; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту.(т.1, арк.справи 62-91).

Відомості щодо розташування частини земельної ділянки у зоні зелених насаджень в санітарно-захисних зонах (С-6) в матеріалах проекту землеустрою відсутні.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що на момент розроблення проекту землеустрою та укладення оспорюваного договору оренди, органами державної влади та місцевого самоврядування вказувалося про відсутність обмежень у переданні земельної ділянки в оренду для обслуговування майнового комплексу.

За наслідками дослідження матеріалів справи та враховуючи, що під час перегляду рішення суду першої інстанції та перевірки доводів прокурора не встановлено достатніх підстав для визнання недійсним та скасування рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав і для визнання недійсним договору оренди землі від 28.02.2020 №47, який укладено на виконання оскаржуваного рішення міської ради.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позаяк вимога про скасування державної реєстрації права оренди (запис про право №35898061) є похідною від вимог про скасування рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735 та визнання недійсним договору оренди землі тому вона також не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності (запис про право власності №35326963) та державної реєстрації земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022, то як вірно зазначено місцевим судом прокурор в обґрунтування позовних вимог вказав лише, що у разі визнання судом незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735 та скасування державної реєстрації права оренди ТзОВ «Житом», вказані вимоги також підлягають задоволенню. Тому дані позовні вимоги також не підлягають до задоволення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність позову прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгео-кадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення Житомир-ської міської ради від 18.12.2019 №1735 «Про затвердження документацій із землеустрою та надання права на користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин», в частині затвердження ТзОВ «Житом» Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01: 001:0022 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м.Житомир, вул. Коростишівська, 47; визнання недійсним договору оренди землі від 28.02.2020 №47, укладеного Житомирською міською радою та ТзОВ «Житом»; скасування записів про реєстрацію речового права (запис про право №35898061) та права власності (запис про право власності №35326963), скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про необґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різно-манітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2022 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/563/21 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.