Постанова

від 24.05.2023 по справі 906/563/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/563/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. (головуючий), Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 (головуючий Грязнов В. В., судді Бучинська Г. Б., Розізнана І. В.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.11.2022 (суддя Сікорська Н. А.)

у справі № 906/563/21

за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Житомирської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Фізичної особи-підприємця Беззабарного Дениса Ігоревича,

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про реєстрацію речового права та права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради (далі - Рада, Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" (далі - ТОВ "Житом", Відповідач-2), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 № 1735 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права на користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин", в частині затвердження ТОВ "Житом" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним Договір оренди землі № 47 від 28.02.2020 (далі - Договір оренди), укладений Житомирською міською радою та ТОВ "Житом";

- скасувати державну реєстрацію права оренди (запис про право № 35898061);

- скасувати державну реєстрацію права власності (запис про право власності № 35326963);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022.

2. Позов обґрунтовано тим, що, в силу положень частини другої статті 134 Земельного кодексу України, на неконкурентних засадах ТОВ "Житом" мало право набути в оренду земельну ділянку, на якій розташовані належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна - будівлі під літерами "А", "Б", "В", "Г", "Г1" та частково під літерою "З", лише площею 1,0696 га, яка перебувала у постійному користуванні попереднього землекористувача - ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" на підставі Державного акта від 28.12.1994 № 253, що також відповідає положенням статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "Житом" не могло набути право користування земельною ділянкою у іншому розмірі, ніж було у попереднього землекористувача. Проте Радою, на підставі оскаржуваних рішення та Договору оренди, передано Відповідачеві-2 в оренду земельну ділянку площею 1,7249 га, яка на 0,6553 га є більшою ніж перебувала у постійному користуванні попереднього власника майна, і таке збільшення здійснено без урахування приписів ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, якими визначаються нормативи площі землі необхідної для обслуговування нерухомого майна. Крім того, за даними Генерального плану та Плану зонування міста Житомира земельна ділянка площею 0,6553 га розташована у зоні зелених насаджень у санітарно-захисних зонах (С-6), тобто відноситься до земель рекреаційного призначення, при цьому проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок рекреаційного призначення підлягають обов`язковій державній експертизі, яка не проводилась щодо затвердженого Радою проекту відведення земельної ділянки площею 1,7249 га, у зв`язку з чим оспорюване рішення Ради від 18.12.2019 № 1735 прийнято з порушенням вимог законодавства, що є підставою для визнання недійсним укладеного на його підставі Договору оренди землі № 47 від 28.02.2020, та що також матиме наслідком скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису про реєстрацію права комунальної власності на сформовану земельну ділянку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.11.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що право користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна, належного Відповідачеві-2, оформлено у порядку, передбаченому положеннями статті 122, частин першої та другої статті 124, частини другої статті 134 Земельного кодексу України, шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку в подальшому передано в оренду, оскільки Відповідач-2 не є суб`єктом, якому може надаватися право постійного користування земельною ділянкою, тому до нього не перейшло право користування земельною ділянкою відповідно до положень частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу права на земельну ділянку у обсязі і на умовах, які були в попереднього землекористувача. Прокурором не доведено належними та допустимими доказами невідповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам земельного законодавства та інших нормативно-правових актів, зокрема, який саме розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування майнового комплексу, належного Відповідачеві-2 відповідно до норм ДБН та які його норми було порушено при розробці цього проекту; до того ж такий проект пройшов державну експертизу, відповідає земельному законодавству та розроблений відповідно до нормативно-правових актів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.11.2022 скасувати, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

6. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, положення статей 86, 236 ГПК України, та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, положення статей 51, 120, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, з огляду на те, що до власника об`єктів нерухомості переходить право користування земельною ділянкою у тому ж обсязі та на умовах, що було у попереднього землекористувача, а Відповідачу-2 надано земельну ділянку у більшому розмірі із земель, віднесених до зеленої зони, без зміни їх цільового призначення.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

7. ТОВ "Житом" у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу заперечило доводи скарги та просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

8. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

Фактичні обставини справи встановлені судами

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів від 26.08.1994 № 460 "Про інвентаризацію земельних ділянок, які знаходяться у користуванні підприємств, установ, організацій, видачу державних актів на право постійного користування землею" Державному виробничо-технічному центру хмілярства "Укрхміль" надано право користування земельною ділянкою площею 4,9664 га, у тому числі, ділянкою № 1 площею 1,6076 га за адресою: вул. Хлібна, 27 та ділянкою № 2 площею 3,3588 га, з яких: в межах м. Житомира - 1,0696 га та 2,2892 га за межами міста

10. Державному виробничо-технічному центру хмілярства "Укрхміль" видано Державний акт на право постійного користування серії ЖТ № 253 від 28.12.1994 земельною ділянкою загальною площею 2,67724 га, у тому числі, ділянка № 1 площею 1,6076 га за адресою: вул. Хлібна, 27 та ділянка № 2, з яких в межах м. Житомира 1,0696 га.

11. Згідно з розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації № 722 від 16.11.2005, земельну ділянку площею 2,2830 га за межами м. Житомира, якій присвоєно кадастровий номер 1822081200:04:000:0005, передано в оренду ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" для обслуговування виробничої бази на території Вересівської сільської ради.

12. Відповідно до Технічного паспорту на комплекс виробничих споруд від 10.11.2016 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться майновий комплекс, який належав ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" загальною площею 3 517,7 кв. м, до якого включено: склад контори літ. "А"; вагова літ. "Б"; гараж закритого типу літ. "В"; складські площадки літ. "Г1"; столярна майстерня літ. "Д"; склад літ. "Е"; матеріальний склад літ. "Ж"; лісопильний цех літ. "З", який належав ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль".

13. В процесі банкрутства ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" вищевказаний майновий комплекс придбано ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" на підставі Договору купівлі-продажу майна від 12.10.2018, у пункті 1.1 якого вказано, що майновий комплекс будівель знаходиться на земельній ділянці площею 2,2830 га, кадастровий номер 1822081200: 04:000:0005.

14. У подальшому, ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" здійснило відчуження майнового комплексу виробничих будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 2,2830 га, кадастровий номер 1822081200:04:000:0005 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині кожному.

15. Зазначеними фізичними особами їхні частки у майновому комплексі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 24.10.2018, передано до статутного капіталу ТОВ "Житом", яке 24.10.2018 зареєструвало за собою право власності на вказаний майновий комплекс у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

16. 07.11.2018 ТОВ "Житом" звернулось до Житомирської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під вищевказаним майновим комплексом площею 5 га (1,0696 га) цільове призначення 03.07.

17. Рішенням Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1318 "Про надання юридичним особам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ТОВ "Житом" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0696 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1. Дозвіл надано на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майновий комплекс виробничих будівель від 25.10.2018 № 142750562.

18. 04.03.2019 ТОВ "Житом" звернулось до ФОП Беззабарного Д.І. щодо виконання робіт із землеустрою для виготовлення проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

19. ТОВ "Житом" 10.04.2019 звернулось до Ради з клопотанням про внесення змін до рішення № 1318 від 18.12.2018 щодо відведення земельної ділянки з орієнтовної площі 1,0696 га на 1,7249 га у зв`язку з детальним проведенням обмірів земельної ділянки.

20. Рішенням Житомирської міської ради від 23.04.2019 № 1452 внесено зміни до пункту 1 графи 4 Додатку 1 до рішення від 18.12.2018 № 1246 в частині орієнтовної площі земельної ділянки, а саме замінено вираз "1,0696" на "1,7249".

21. ТОВ "Житом" 24.10.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо загальної площі майнового комплексу з "3517,7 кв. м" на "3532 кв. м" шляхом включення до його складових таких об`єктів: "ТП, И", "вбиральня, У", "пожежна водойма, К".

22. 26.11.2019 до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001: 0022.

23. 30.01.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 35326963, яким за Житомирською об`єднаною територіальною громадою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022.

24. Рішенням Житомирської міської ради від 18.12.2019 №1735 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ТОВ "Житом" в оренду земельну ділянку площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600: 01:001:0022 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1.

25. На підставі вказаного рішення, між Житомирською міською радою та ТОВ "Житом" укладено Договір оренди землі № 47 від 28.02.2020, за умовами пункту 2 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7249 га, в тому числі, під будівлями і спорудами 0,1665 га, під проїздами, проходами та площадками 1,5584 га.

26. 10.03.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право №35898061 право оренди за ТОВ "Житом" на підставі Договору оренди землі № 47 від 28.02.2020.

27. Житомирська місцева прокуратура 02.03.2021 надіслала ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про необхідність звернення до суду з позовом про скасування рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 № 1735 в частині затвердження ТОВ "Житом" проекту землеустрою із відведення земельної ділянки та передачі в оренду земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022 за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним Договору оренди землі № 47 від 28.02.2020, укладеного з ТОВ "Житом".

28. У відповіді ГУ Держгеокадастру у Житомирській області вказало про неможливість самостійного звернення до суду, у зв`язку з відсутністю фінансування.

29. За наведених обставин, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області посилаючись на те, що при передачі в оренду спірної земельної ділянки площею 1,7249 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, допущено порушення вимоги статей 51, 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, частини другої статті 17, статті 21 Закону України "Про основи містобудування", статей 9, 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки безпідставно збільшено площу земельної ділянки необхідної для обслуговування розміщених на ній об`єктів нерухомості, і таке збільшення здійснено за рахунок земель рекреаційного призначення без зміни цільового призначення таких земель, що є підставою для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання (передачу) земельної ділянки в оренду, визнання недійсним Договору оренди, укладеного на підставі такого рішення, що, у свою чергу, відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", матиме наслідком скасування державної реєстрації права земельної ділянки та речового права - права оренди або визнання такої реєстрації недійсною.

30. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, погодився з висновками суду першої інстанції, що у попереднього землекористувача - ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" на підставі державного акту існувало право постійного користування земельною ділянкою, проте ТОВ "Житом" не віднесене до кола осіб, що можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а тому при переході права власності на майновий комплекс до нього не перейшло право користування земельною ділянкою в обсязі і на умовах, які були у попереднього землекористувача відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України. Разом з тим, Відповідач-2, будучи власником об`єктів нерухомого майна, здійснив оформлення земельної ділянки відповідно до положень частини другої статті 134 Земельного кодексу України шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. При цьому Прокурором не зазначено, які саме норми ДБН були порушені Відповідачами при визначенні розміру земельної ділянки, та не доведено належними і допустимими доказами факту безпідставного перевищення наданої ТОВ "Житом" в оренду площі земельної ділянки та не спростовано висновку, що визначена у проекті землеустрою площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування належного на праві власності ТОВ "Житом" майнового комплексу. Крім того, Прокурором не доведено, що земельна ділянка площею 0,6553 га розміщена в зоні зелених насаджень санітарно-захисної зони (С-6), оскільки на момент розроблення проекту землеустрою та укладення оспорюваного договору оренди, органами державної влади та місцевого самоврядування вказувалося про відсутність обмежень щодо передання земельної ділянки в оренду для обслуговування майнового комплексу, що підтверджено висновками наданими при розробленні проекту відведення земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим номером 1810136600:01:001:0022.

31. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,7249 га, який розроблено інженером-землевпорядником Беззабарним Д. І., містить весь перелік визначених законом документів, пройшов державну експертизу і відповідно до Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 29/2019П від 29.05.2019, виданого Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради відповідає земельному законодавству та прийнятий відповідно до нього нормативно-правовим актам.

32. За таких обставин суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що Прокурором не доведено наявності підстав для визнання недійсним та скасування рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 № 1735, відповідно відсутні підстави для визнання недійсним Договору оренди землі № 47 від 28.02.2020, укладеного на виконання даного рішення. Крім того, оскільки вимоги про скасування державної реєстрації права власності (запис про право власності № 35326963), скасування державної реєстрації права оренди (запис про право № 35898061) та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,7249 га з кадастровим № 1810136600:01:001:0022, Прокурором обґрунтовано незаконністю рішення Житомирської міської ради від 18.12.2019 № 1735 та недійсністю Договору оренди землі № 47 від 28.02.2020, що не знайшло свого підтвердження за результатами розгляду таких вимог, тому відсутні підстави для задоволення вказаних вимог про скасування державної реєстрації прав та земельної ділянки, як об`єкта таких прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. В силу приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

34. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме, статті 51, частини другої статті 120, частини другої статті 134 Земельного кодекс України, частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, що призвело, на його думку, до ухвалення судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень.

35. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

36. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

37. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

38. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

39. Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

40. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

42. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 вказаного Кодексу).

43. У частині другій статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

44. Згідно з частинами першою та другою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.

45. Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому у частині другій вказаної статті визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

46. Положеннями частини другої статті 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час прийняття Радою оскаржуваного рішення) було унормовано, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

47. Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на час прийняття Радою оскаржуваного рішення), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

48. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за ТОВ "Житом" зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 3 532 кв. м по АДРЕСА_1, до складу якого входить: склад контори літера "А"; вагова літера "Б"; гараж закритого типу літера "В"; складські площадки літера "Г1"; столярна майстерня літера "Д"; склад літера "Е"; матеріальний склад літера "Ж"; лісопильний цех літера "З"; "ТП, И", "вбиральня, У", "пожежна водойма, К".

49. Зазначене майно розміщено на земельній ділянці, яка була у користуванні попереднього власника майна- ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ № 253 від 28.12.1994 на площу 1,0696 га (в межах м. Житомир) та розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 722 від 16.11.2005 на площу 2,2830 га (на території Вересівської сільської ради), з кадастровим номером 1822081200:04:000:0005.

50. Відхиляючи доводи Прокурора щодо неправомірності передачі в оренду спірної земельної ділянки площею 1,7249 га, суд вказав на те, що ТОВ "Житом", набувши право власності на майновий комплекс по АДРЕСА_1, як власник майнового комплексу, який розміщений на землях комунальної власності, у порядку, передбаченому положеннями статей 122 - 124, частини другої статті 134 Земельного кодексу України, звернувся до уповноваженого органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту відведення, у якому зазначив орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, зокрема, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

51. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на дату надання Відповідачу-2 дозволу на розроблення проекту землеустрою) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. При цьому в частині третій цієї статті визначено перелік документів, які повинен містити проект землеустрою.

52. Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 1,7249 га, який розроблено інженером-землевпорядником Беззабарним Д. І., містить визначений законом перелік документів, пройшов державну експертизу і відповідно до Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 29/2019П від 29.05.2019, виданого Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

53. При цьому, відхиляючи доводи Прокурора про те, що частина земельної ділянки площею 0,6553 га розташована у зоні зелених насаджень в санітарно-захисних зонах, судами встановлено, що на земельній ділянці площею 1,7249 га встановлено: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (ЛЕП); санітарно-захисна зона навколо об`єкта; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту. Відомості щодо розташування частини земельної ділянки у зоні зелених насаджень в санітарно-захисних зонах (С-6) в матеріалах проекту землеустрою відсутні.

54. Тобто, на момент розроблення проекту землеустрою, затвердження його рішенням Ради та укладення оспорюваного договору оренди, органами державної влади та місцевого самоврядування вказувалося про відсутність обмежень у переданні спірної земельної ділянки в оренду для обслуговування майнового комплексу, оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, відповідає переважним та супутнім видам використання зони КС-5 плану зонування територій м. Житомира, а також зони КС-6 плану зонування територій м. Житомира в частині споруд інженерної інфраструктури.

55. Разом з тим, правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України. При цьому містобудівні умови та обмеження відповідно до вимоги Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної документації" можуть надаватись за зверненням замовника для проєктування об`єктів будівництва на спірній земельній ділянці.

56. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що з урахуванням цільового призначення земельної ділянки проєкт відведення відповідає містобудівній документації щодо обмежень та умов землекористування.

57. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та правові підстави набуття Відповідачем-2 права оренди спірною земельною ділянкою комунальної власності, Верховний Суд дійшов висновку, що судами правомірно відхилено посилання Прокурора на невідповідність затвердженої документації із землеустрою положенням статей 51, 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим у суду касаційної інстанції відсутні підстави для надання правового висновку про застосування вказаних норм матеріального права у спірних правовідносинах, оскільки ці норми не підлягають застосуванню у вирішенні даного спору.

58. Отже, доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки скаржником не враховані фактичні обставини, встановлені у цій справі, які й визначають характер спірних правовідносин, а також матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини.

59. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, проте направлені на встановлення обставин, які не входять до предмета доказування у даній справи, та на переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

60. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

61. Верховний Суд у постановах від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

62. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме Прокурор мав довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме існування обставин, які дають підстави для обґрунтованого задоволення позову.

63. Проте, наявності таких обставин та доказів, що їх підтверджують, судами попередніх інстанцій встановлено не було, що і стало підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

64. Наведені ж у касаційній скарзі доводи, як уже зазначалось вище, фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, з урахуванням норм матеріального права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

65. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

66. З урахуванням мотивів, які містяться у мотивувальній частині цієї постанови, судом касаційної інстанції беруться до уваги аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

67. Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що підстави для формування висновків Верховного Суду з питань, заявлених скаржником у касаційній скарзі, відсутні.

68. Отже, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Висновки Верховного Суду

69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

70. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

71. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає, отже у задоволенні касаційної скарги з зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження слід відмовити.

Щодо судових витрат

72. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.11.2022 у справі № 906/563/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв