ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року Справа № 906/959/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Маціщук А.В.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
за участю представників:
прокурор: Ковальчук І.Л.
позивача 1: не з"явився
позивача 2: не з"явився
відповідача: Нестерчук С.С. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" та Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21 (суддя Маріщенко Л.О., м.Житомир, повний текст складений 26.12.2022)
за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;
2. Народицької селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода"
про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" про:
- визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із реформованого КСП "Світанок";
- зобов`язання ТОВ "Злагода" повернути земельну ділянку площею 95,00 га, кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Народицька селищна рада неправомірно розпорядилась спірною земельною ділянкою, відповідно, рішення Народицької селищної ради від 28.04.2021 №237 "Про надання ТОВ " Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із земель реформованого КСП "Світанок" було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.06.2022 закрито провадження у справі №906/959/21 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" повернути земельну ділянку площею 95,00 га, кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді, оскільки земельну ділянку, яка є предметом у спорі, відповідач повернув селищній раді, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, тобто відповідач усунув порушення законодавства, що давали підстави для звернення прокурора із позовом до суду в частині зобов`язання повернути земельну ділянку. Також повернуто Житомирській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2270,00 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №1825 від 13.09.2021.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21 в позові Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із реформованого КСП "Світанок", відмовлено.
Стягнуто з Народицької селищної ради (11401, Житомирська обл., Народицький р-н., смт. Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175, код ЄДРПОУ 04346480) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, розрахунковий рахунок UА 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 1135,00грн судового збору за розгляд позовної заяви.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода"(11452, Житомирська обл., Народицький р-н., с. Базар. вул. Шевченка,98, код ЄДРПОУ 03743894) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, розрахунковий рахунок UА 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 1135,00грн судового збору за розгляд позовної заяви.
Вказане рішення мотивоване тим, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 є неефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до володіння відповідною земельною ділянкою.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135 грн судового збору за розгляд позовної заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ "Злагода" посилається на те, що рішення в частині розподілу судових витрат є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки Господарський суд Житомирської області, відмовивши у задоволенні позову прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 безпідставно застосував положення частини 9 статті 129 ГПК України та поклав витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви на Народицьку селищну раду та ТОВ "Злагода Базар" у рівних частках. За умовами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Натомість суд першої інстанції безпідставно ототожнив звернення прокурора із позовом до суду із виникненням спору. Так із положень статті 4 ГПК України вбачається, що виникнення спору передує зверненню до суду для його вирішення. Водночас підставою для відмови у позові був саме неправильно обраний прокурором спосіб захисту, таким чином у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування приписів частини 9 статті 129 ГПК України та покладення судових витрат на відповідача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135 грн. судового збору за розгляд позовної заяви у справі №906/959/21 та розгляд апеляційної скарги призначено на 22.02.2023 року
Також, не погодившись із ухваленим рішенням, Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 у справі №906/959/21 в частині відмови у задоволенні позову скасувати. У цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ Злагода в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 та із земель реформованого КСП Світанок. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 у справі №906/959/21 - залишити без змін.
Прокурор обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції порушено вимоги статей 13-14, 19, 55, 68, 144 Конституції України, статей 2, 14, 86, 236, 237 ГПК України, статей 19, 122, 124, 134, 152 Земельного кодексу України, статей 15-16, 21 Цивільного кодексу України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Прокурор вважає, що прийняття Народицькою селищною радою рішення про втрату чинності оскаржуваного рішення від 28 квітня 2021 року №237, жодним чином не спростовує факт невідповідності оспорюваного рішення вимогам Конституції України та законам України та не може бути підставою для відмови у задоволені позову прокурора. Зокрема, у пункті 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та заявляти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою такого позову є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради.
Скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ Злагода в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із земель реформованого КСП Світанок у даній справі прокурор вважає ефективним способом захисту, оскільки стосується не просто земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а земель, які відповідно до ст.15 Закону України Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення, належать до радіоактивно забруднених і використовуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Проте, у ході розгляду справи Народицька селищна рада позов прокурора не визнала, стверджувала про відсутність обмежень щодо використання спірних земельних ділянок, віднесення спірної земельної ділянки до зони радіоактивно забрудненої території внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також законність оспорюваного рішення та укладеного на його підставі попереднього договору.
З огляду на вказані обставини справи, прокурор вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позов прокурора.
Крім того, прокурор звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у даній справі рішення суду про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - Народицької селищної ради, на підставі якого юридична особа отримала в оренду радіаційно небезпечні та радіаційно забруднені землі для товарного сільськогосподарського виробництва, є ефективним способом захисту, оскільки матиме значення для ефективного здійснення досудового розслідування кримінального провадження щодо притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб Народицької селищної ради Житомирської області.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд об`єднаних апеляційних скарг призначено на 22 лютого 2023 року.
31 січня 2023 року від Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури надійшов відзив в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача ТОВ Злагода.
01 лютого 2023 року від ТОВ "Злагода" надійшов відзив в якому просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06 грудня 2022 року у справі №906/959/21. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В судовому засіданні 22.02.2023 представником відповідача звернуто увагу суду на наявність Указа Президента України від 18 квітня 2022 року №260/2022 "Про утворення військової адміністрації" утворено Народицьку селищну військову адміністрацію Коростенського району Житомирської області, а розпорядженням Президента України №57/2022-рп призначено О.Ярмолюка О.І. начальником Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області.
Крім того, листом Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області №01-16/328 від 08.06.2022, наявного в матеріалах справи повідомлено суд першої інстанції серед іншого, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та ч.5 ст.78 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження Народицької селищної ради достроково припиняються в зв`язку з утворенням Народицької селищної військової адміністрації.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 розгляд справи відкладено на 09 березня 2023 року. Постановлено заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури надати суду письмові пояснення щодо обставин наявності/відсутності правонаступництва Народицькою селищною військовою адміністрацією Коростенського району Житомирської області прав та обов`язків Народицької селищної ради. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" - адвоката Нестерчук С.С. в судовому засіданні у справі N 906/959/21, яке відбудеться 09 березня 2023 року о 16:00 год. в режимі відеоконференції з використанням Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС на сайті https://vkz.court.gov.ua. Попереджено, що відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України, пункту 46 Положення ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
03 березня 2023 року від Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на виконання вимог надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що на час розгляду справи в суді першої інстанції та на момент прийняття рішення, Народицька селищна військова адміністрація Коростенського району Житомирської області не наділена повноваженнями селищної ради, утворена тимчасово на час дії воєнного стану. Крім того, згідно з інформацією Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023, остання не є правонаступником Народицької селищної ради.
Поміж іншого Постановою Верховної Ради України від 13.12.2022 №2831-IX Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Запорізькій та Житомирській областях повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальника Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області, крім повноважень віднесених до його компетенції Законом України Про правовий режим воєнного стану, уповноважено здійснювати повноваження селищної ради, виконавчого комітету та селищного голи.
З огляду на викладене, прокурор зазначає, що підстав для залучення судом до участі у справі Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області в якості правонаступника Народицької селищної ради не вбачається.
Вивчивши питання щодо утворення, згідно Указу Президента України від 18 квітня 2022 року №260/2022 - Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області та припинення повноважень позивача 2 - Народицької селищної ради, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для вчинення процесуальних дій пов`язаних із універсальним правонаступництвом - заміною Народицької селищної ради на Народицьку селищну військову адміністрацію Коростенського району Житомирської області чи залученням останньої в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача 2 - Народицької селищної ради (а.с.95-133 т.2).
Представник відповідача звернула увагу колегії суддів на те, що 17.02.2023 ТОВ "Злагода Базар" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі №906/945/21. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі №906/945/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 в частині розподілу судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача заявила усне клопотання про зупинення провадження у справі №906/959/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи №906/945/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 в частині розподілу судових витрат.
Розглянувши вказане клопотання судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.
Згідно приписів п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі зокрема у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 в частині розподілу судових витрат у справі №906/945/21 не перебувають на перегляду у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, що не надає суду апеляційної інстанції правових підстав для зупинення провадження у справі №906/959/21.
В судовому засіданні 09.03.2023 року прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 у справі №906/959/21 в частині відмови у задоволенні позову скасувати. У цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ Злагода в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 та із земель реформованого КСП Світанок. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 у справі №906/959/21 - залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135 грн судового збору за розгляд позовної заяви прокурор заперечила з урахуванням мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу відповідача. Просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача ТОВ Злагода. Прокурор також заперечила щодо задоволення заяви відповідача викладеної у відзиві на апеляційну скаргу про стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В обгрунтування вказаного заперечення прокурор зазначила про необхідність зменшення заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу до обґрунтованої на думку прокурора суми в розмірі 4000,00 грн. з покладенням їх в рівних частинах в розмірі 2000,00 грн. на Житомирську обласну прокуратуру та Народицьку селищну раду.
Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та надала відповідні пояснення. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135 грн судового збору за розгляд позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги прокурора представник відповідача заперечила з урахуванням мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу прокурора. Просила суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06 грудня 2022 року у справі №906/959/21. Поряд з цим, просила суд стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що в судовому засіданні 09.03.2023 на стадії закінчення дослідження доказів перервався відеоконференцзв`язок з представником відповідача. Після з`єднання з представником відповідача за допомогою засобів телефонного зв`язку останнім повідомлено суд про відключення електроенергії за місцезнаходженням представника, що унеможливлює забезпечення продовження присутності представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказану обставину, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою суду від 22.02.2023 у справі №906/959/21 попереджено, що відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України, пункту 46 Положення ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Таким чином, розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" та Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21 зі стадії закінчення дослідження доказів продовжено без участі представника відповідача.
В судове засідання 09.03.2023 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицька селищна рада своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки представників суду не повідомили.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача в судовому засіданні 09.03.2023, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" та Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21 без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Народицької селищної ради п`ятої сесії VIII скликання від 28.04.2021 №237 було вирішено надати ТОВ "Злагода" в оренду земельну ділянку та укласти попередній договір оренди землі загальною площею 95,00 га із земель реформованого КСП "Світанок", зі змісту пункту 1 якого вбачається, що на період виготовлення проекту із землеустрою та до укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки, вирішено укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Злагода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 95,00 га із земель реформованих КСП "Світанок" на території Народицької селищної ради (а.с.23 т.1).
01 травня 2021 року між Народицькою селищною радою та ТОВ "Злагода" підписано попередній договір оренди землі №55 , за змістом пункту 2 якого в оренду ТОВ "Злагода" передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) загальною площею 95,00га, у тому числі рілля 95,00 га (додаток викопіювання із плану землекористування Народицької селищної ради, кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 (а.с.24-28 т.1).
Договір укладено з 01.05.2021 по 01.04.2022, строком на 11 місяців (пункт 8 договору).
Відповідно до пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради).
01 травня 2021 року між Народицькою селищною радою та ТОВ "Злагода" було складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки від 01.05.2021, який є додатком до попереднього договору оренди № 55, за умовами якого Народицька селищна рада передала, а ТОВ "Злагода" прийняло земельну ділянку, площею 95.00 га, розташовану на території Народицької селищної ради Житомирської області біля населеного пункту с. Гуто-Мар`ятин для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.30 т.1).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 09 грудня 2021 року Народицькою селищною радою прийнято рішення №470 "Про припинення договору оренди №55 від 01 травня 2021 року земельної ділянки площею 95,00 га укладеного з ТОВ "Злагода ", яким вирішено, припинити попередній договір оренди земельної ділянки №55 від 01.05.2021 року загальною площею 95,00 га укладений між Народицької селищної радою та ТОВ "Злагода", розташованої на території Народицької селищної ради за взаємною згодою сторін. Народицькій селищній раді в особі секретаря селищної ради підписати угоду про розірвання вищезазначеного договору оренди. Рішення селищної ради №237 від 28.04.2021 року вважати таким, що втратило чинність (а.с.106 т.1).
09 грудня 2021 року Народицька селищна рада та ТОВ "Злагода" уклали угоду про припинення попереднього договору оренди землі №55 від 01 травня 2021 року згідно умов даної угоди сторони вирішили припинити дію попереднього договору оренди №55 від 01 травня 2021 року (земельна ділянка загальною площею 95,00 га) за взаємною згодою сторін відповідно до п.37 Попереднього договору оренди землі №55 від 01 травня 2021 року на основі рішення Народницької селищної ради від 09.12.2021 року №470 (а.с. 105 т.1).
15 грудня 2021 року між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв земельну ділянку площею 95,00 га., яка знаходиться на території Народицької селищної ради Житомирської області біля населеного пункту с.Гуто-Мар`ятин (а.с. 107 т.1).
У позовній заяві Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури заявив вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із реформованого КСП "Світанок", а також вимогу про зобов`язання ТОВ "Злагода" повернути земельну ділянку площею 95,00 га, кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді.
Господарським судом Житомирської області відповідно до поданої 14.06.2022 заяви заступника керівника Житомирської обласної прокуратури постановлено ухвалу про закриття провадження у справі №906/959/21 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" повернути земельну ділянку площею 95,00 га, кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді (а.с. 168 т.1).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21 в позові Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із реформованого КСП "Світанок", відмовлено.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".
За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Системне тлумачення положень частин 3 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2)якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, наведено наступні правові висновки:
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Вказаного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17.
Колегія суддів зазначає, що позов у даній справі прокурором подано в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради. В обґрунтування позовних вимог, прокурор у позовній заяві зазначає, що Народицька селищна рада в порушення вимог норм Земельного кодексу України прийняла рішення та передала приватному суб`єкту господарювання земельну ділянку без виготовлення проекту землеустрою та без проведення земельних торгів, яка належить до зони радіоактивно забрудненої території.
Прокурор звертає увагу суду на те, що реалізуючи оспорюване рішення рада підписала з відповідачем попередній договір оренди землі, що не передбачено Законом України "Про оренду землі" та який (договір) не містить ознак попереднього договору в розумінні статті 635 Цивільного кодексу України, а містить ознаки договору оренди. А тому, прокурор заявив позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування з метою захисту інтересів держави у юридичній визначеності на майбутнє.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
За приписами Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.
Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері; внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності: у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використанням; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; здійсненням комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям; додержанням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового здійснення заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою; додержанням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; додержанням установленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю (підпункт 33 пункту 4 Положення).
Згідно підпункту 50 пункту 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Аналіз даних положень дає підстави стверджувати, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що створено саме з метою реалізації повноважень останньої на території Житомирської області.
Отже, у даному випадку, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави у спірних правовідносинах, оскільки саме управління здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор, а також тоді, коли прокурор заявляє вимогу про повернення територіальній громаді в особі сільської ради земельної ділянки, то саме відповідна сільська рада повинна бути в статусі позивача, тому, в силу положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор має звертатися з відповідним позовом в інтересах держави в особі цієї сільської ради, що і мало місце у даному випадку при зверненні прокурора з позовом у даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що Заступник керівника Житомирської обласної прокуратура відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслав листи на адреси Головному упралінню Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради від 22 липня 2021 року №15/1-635-вих-21 та від 05 серпня 2021 року №15/1-678 вих-21 в яких повідомив останніх про порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх відновлення (а.с.37-42 т.1).
Листом від 27 липня 2021 року №10-6-0.112-3994/2-21 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повідомило прокуратуру про неможливість звернення з позовом до суду через обмежене фінансування та відсутністю коштів для сплати судового збору (а.с. 44 т.1).
Листом від 18 серпня 2021 року за №01-16/1296 Народицька селищна рада повідомила прокуратуру про винесення питання щодо припинення попереднього договору оренди на розгляд чергової сесії селищної ради (а.с. 43 т.1).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17 зазначає, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради з дотриманням процедури встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення Головним Управлінням Держгеокадастру у Житомирській області та Народицькою селищною радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із реформованого КСП "Світанок", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина 1 статті 84 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Приписами статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно частини 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 даного Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Відповідно до частин 1-5 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України).
Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина 9, частина 10 статті 79-1 Земельного кодексу України).
За Інформацією Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, площа земельної ділянки кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 становить 206,8828 га. (а.с.35-36 т.1). Водночас, Народицька селищна рада оспорюваним рішенням №237 від 28.04.2021 надала ТОВ "Злагода" в користування земельну ділянку площею 95,00 га., яка входить в межі земельної ділянки за вказаним кадастровим номером.
З огляду на встановлені обставини та письмові докази, підтверджуються доводи прокурора, що оспорюване рішення стосується земельної ділянки, яка несформована як об`єкт цивільних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, зокрема з Інформації Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок (а.с. 35-36 т.1), що місце розташування даної земельної ділянки Житомирська область, Народицький район, Гуто-Мар`ятинська сільська рада, цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільського господарського призначення. При цьому, у розділі відомості про обмеження у використання земельної ділянки зазначено вид обмеження - зона радіоактивного забрудненої території.
Підстава для виникнення обмеження - Постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", строк дії обмеження - безстроково.
Згідно з п.3 додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, с.Гута-Мар`ятин Народицького району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як визначено ст.15 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" земельні ділянки, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення, належать до радіоактивно забруднених і використовуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст.13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст.122 Земельного кодексу України, за приписами частини 8 якої Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 розташована в зоні радіоактивно забрудненої території внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.12 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991, тому в їх межах заборонено здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення.
Матеріали справи не містять дозволу на здійснення діяльності з метою одержання товарної господарської продукції Державним агентством України з управління зоною відчуження на території Житомирської області.
Судом встановлено, що Головним управлінням Дергеокадастру у Житомирській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, за результатами якого складено Акт №583-Дк/530/АП/09/01/-21 від 13.07.2021 (а.с. 53-59 т.1).
У вказаному акті було встановлено, що при прийнятті Народицькою селищною радою рішень, серед іншого, №237 від 28.04.2021 були порушені норми статей 122, 124, 125, 126, 134, 135 Земельного кодексу України, ст. ст. 13,16 Закону України "Про оренду землі" та перевищені повноваження щодо розпорядження даними земельними ділянками. Зазначено, що дії селищного голови Народицької селищної ради при укладенні ним від імені ради попередніх договорів оренди землі, створили умови для використання земельних ділянок з порушенням вимог чинного законодавства.
Судом апеляційної інстанції також враховується, що Головним управлінням Дергеокадастру у Житомирській області було винесено припис №583-ДК/0321Пр/03/01/-21 від 13.07.2021 голові Народицької селищної територіальної громади, яку зобов`язано привести у відповідність до вимог чинного земельного законодавства рішення №237 від 28.04.2021 (а.с. 60-66 т.1).
Крім того, колегія суддів відзначає, що така форма документа, як попередній договір не містить юридичних підстав для надання в оренду земель сільськогосподарського призначення і порушує приписи Закону України "Про оренду землі" та Цивільного кодексу України.
Також відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. Стаття 126 Земельного кодексу України визначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно наявних в матеріалах справи витягів, станом на день пред`явлення позову відсутні дані щодо зареєстрованого права в Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 1823782400:07:004:0008.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Народицька селищна рада неправомірно розпорядилась спірною земельною ділянкою, відповідно рішення Народицької селищної ради від 28.04.2021 №237 "Про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00" із земель реформованого КСП "Світанок" було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Разом з тим, надаючи оцінку обраному прокурором способу захисту, суд апеляційної інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).
Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб заходи правового захисту на національному рівні стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, що його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18 (пункти 8.1 - 8.5 постанови). Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га. із земель реформованого КСП "Світанок" є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки адресоване ТОВ "Злагода" та породжує права і обов`язки лише для відповідача. Ненормативний характер вказаного рішення також виражається у його одноразовому застосуванні, що полягає в укладенні на його виконання попереднього договору оренди землі від 01.05.2021 № 55.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто актів ненормативного характеру, які є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому прийняття Народицькою селищною радою рішення від 09.12.2021 № 470 "Про припинення договору оренди №55 від 01.05.2021 земельної ділянки площею 95,00га укладеного з ТОВ "Злагода", яким зокрема вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення селищної ради №237 від 28.04.2021 "Про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00га" (а.с.106 т.1), не свідчить про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням ч. 2 ст. 4 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.
Вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі ст.16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 р. у справі № 916/1979/13, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після реалізації, може оспорюватися з точки зору законності.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13.
Однак, разом із цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із реформованого КСП "Світанок" є ненормативним правовим актом разового застосування органу місцевого самоврядування (актом індивідуальної дії), яке стосується відповідача та на підставі якого у останнього виникли права і обов`язки, пов`язані з користуванням переданою йому земельною ділянкою. Вказане рішення сторони вже реалізували, відповідно воно вичерпало дію застосуванням.
В свою чергу, попереднім договором оренди землі від 01.05.2021 №55, який був укладений сторонами на виконання рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021, було передбачено, що він діє з 01.05.2021 по 01.04.2022, строком 11 місяців (п.8 договору).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Злагода" передало Народицькій селищній раді земельну ділянку площею 95,00 га, яка була предметом попереднього договору оренди землі від 01.05.2021 №55, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 15.12.2021 (а.с.133т.1). Вказане стало підставою для закриття провадження у даній справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Злагода" повернути земельну ділянку.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що закінчення строку дії договору від 01.05.2021 №55 та оформлення між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки від 15.12.2021 є наслідком припинення дії вказаного договору, що також свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для користування даною земельною ділянкою.
В контексті викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий захист реально порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права позивача.
У даному випадку, обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним та таким, що сприятиме відновленню прав, оскільки ефективний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний прокурором засіб юридичного захисту щодо скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 є неефективним, оскільки задоволення такої вимоги не забезпечить реального відновлення прав та/або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.
Доводи прокурора про те, що вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування заявлено з метою захисту інтересів держави у юридичній визначеності на майбутнє, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки прокурором не доведено, як скасування даного рішення може в майбутньому убезпечити державу та її органи від неправомірних дій органу місцевого самоврядування чи інших суб`єктів в частині розпорядження даною категорією земель шляхом прийняття подібних управлінських рішень. При цьому, як вже зазначалося, суд враховує неможливість подальшої реалізації такого рішення в майбутньому, оскільки правовідносини на виконання оспорюваного рішення між селищною радою та відповідачем припинилися, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема рішенням №470 від 09.12.2021, угода від 09.12.21 про припинення попереднього договору оренди землі №55 від 01.05.21, акт приймання-передачі земельної ділянки від 15.12.21 (а.с.105-107 т.1).
Щодо посилання прокурора на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, колегія суддів зазначає, що як слідує із пункту 83 даної постанови суд: "кінцевий набувач скаржиться на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин приписи статей 257 і 261 ЦК України: оскільки перебіг позовної давності щодо оскарження рішення №10 Коблівської сільради почався через один місяць з дня прийняття цього рішення, така давність спливла 27 січня 2016 року. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Крім того, доводи кінцевого набувача, спрямовані на переоцінку фактів, встановлених судами попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними".
Тобто, в даному випадку, Велика Палата Верховного Суду у справі № 469/1044/17, вказаний висновок зробила виходячи із доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин приписи статей 257 і 261 ЦК України: оскільки перебіг позовної давності щодо оскарження рішення № 10 Коблівської сільради почався через один місяць з дня прийняття цього рішення, така давність спливла 27 січня 2016 року. Суд вказує, що обставини у справі № 906/959/21, яка переглядається, суттєво відрізняється за обставинами справи №469/1044/17, що виключає подібність названих справ, враховуючи критерії подібності справ та встановлення істотно різних обставин справ, а тому посилання прокурора на даний висновок суду є безпідставним.
Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі №906/959/21, прокурор посилається на те, що Народицька селищна рада у порушення норм земельного законодавства прийняла рішення та передала відповідачу земельну ділянку, яка належить до зони радіоактивно забрудненої території, без виготовлення проекту землеустрою та без проведення земельних торгів, а тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради від 28.04.2021 №237 "Про наданняТОВ "Злагода"в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із земель реформованого КСП "Світанок".
Таким чином, прокурор, не погоджуючись із прийнятим радою рішенням №237 від 28.04.2021, оспорює право орендиТОВ "Злагода".
Статтею 11 ЦК Українивизначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Так, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина першастатті 14 ЦК України).
Оскільки, як вже зазначалося вище, у цій справі №906/959/21 оспорюваним рішенням №237 від 28.04.2021 вирішено, зокрема, на період виготовлення проекту із землеустрою та до укладання довгострокового договору оренди земельної ділянки укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Злагода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто надатиТОВ "Злагода"в оренду земельну ділянку шляхом укладення попереднього договору оренди землі тому, зважаючи на положення статей11,14 ЦК України, з оспорюваного рішення у відповідача не виникають цивільні права та обов`язки, зокрема, право оренди земельних ділянок, тоді як право оренди, відповідно достатті 11 ЦК України, виникає, у цьому випадку, з договору.
Отже, зважаючи на предмет та підстави позовних вимог у справах №469/1044/17, №922/443/20 та у цій справі №906/959/21 і їх співвідношення між собою, слід дійти висновку, що правовідносини у наведених справах та у справі №906/959/21 не є подібними, оскільки вони відрізняються та не є схожими предметом, підставами позову, а відтак і правовим регулюванням спірних правовідносин та істотними обставинами, які були встановлені судами і покладені в основу судових рішень.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської областівід 06.12.2022 року у справі №906/959/21 в частині відмови у задоволенні позову відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, не вбачається.
Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135 грн. судового збору за розгляд позовної заяви у справі №906/959/21, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд має дискреційне повноваження, тобто право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради з позовною заявою, в якій просив: визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 про надання ТОВ Злагода в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із реформованого КСП Світанок; зобов`язати ТОВ Злагода повернути земельну ділянку площею 95,00 га, кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 09.12.2021 Народицькою селищною радою прийнято рішення №470 Про припинення договору оренди №55 від 01.05.2021 земельної ділянки площею 95,00 га укладеного з ТОВ Злагода та визнано таким, що втратило чинність рішення №237 від 28.04.2021 Про надання ТОВ Злагода в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із земель реформованого КСП Світанок.
На виконання рішення №470 від 09.12.2021 між Народицькою селищною радою та відповідачем підписано угоду про припинення попереднього договору оренди №55 від 01.05.2021 та акт прийому-передачі земельної ділянки від 09.12.2021.
Господарським судом Житомирської області 14.06.2022 постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ Злагода повернути земельну ділянку площею 95,00 га, кадастровий номер 1823782400:07:004:0008 до земель запасу селищної ради шляхом її передачі Народицькій селищній раді, Житомирській обласній прокуратурі з Державного бюджету України повернуто судовий збір в розмірі 2270,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням № 1825 від 13.09.2021.
За результатами розгляду справи у суді першої інстанції ухвалено рішення від 06.12.2022 року у справі №906/959/21, яким відмовлено прокурору у задоволені позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №237 від 28.04.2021 "Про наданняТОВ "Злагода"в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 95,00 га із земель реформованого КСП "Світанок".
Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку, що Народицька селищна рада неправомірно розпорядилась спірною земельною ділянкою, а відтак рішення Народицької селищної ради № 237 від 28.04.2021 прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Разом з тим, надаючи оцінку обраному прокурором способу захисту, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб юридичного захисту щодо скасування рішення Народицької селищної ради є неефективним, оскільки задоволення такої вимоги не забезпечить реального відновлення прав та/або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено порушення, допущені при прийняті селищною радою рішення №237 від 28.04.2021 та укладені, на його виконання, попереднього договору оренди землі №55 від 01.05.2021 площею 95 га., яка входить в межі земельної ділянки за кадастровим номером 1823782400:07:004:0008 площею 206,8828 га з відповідачем, що і призвело до звернення прокурора до суду із вказаним позовом.
Отже оскільки судом першої інстанції встановлено відповідні обставини, з якими пов`язано застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України, як то виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова у задоволенні позову не є підставою для покладення на прокуратуру судових витрат у даній справі.
Під час апеляційного перегляду оскарженого рішення, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що право суду застосувати приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України можливе за наявності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Близька за змістом правова позиція у застосуванні приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 зі справи № 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 зі справи № 916/2167/18, від 02.04.2020 у справі № 912/2171/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2021 зі справи № 916/376/19.
Апеляційний господарський суд під час перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі встановив порушення, допущені при прийняті селищною радою рішення №237 від 28.04.2021 та укладені на його виконання попереднього договору оренди землі від 01.05.2021 №55, що і призвело до звернення прокурора до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином скористався своїми дискреційними повноваженнями, здійснивши розподіл судових витрат в частині судового збору на підставі приписів ч.9 ст.129 ГПК України.
Проаналізувавши висновок, що викладений у постанові Верховного Суду у справі №923/843/17, на яку посилався відповідач, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок, що у місцевого суду були відсутні підстави для застосування приписів частини 9 статті 129 ГПК України та покладення судових витрат на відповідача, оскільки підставою для відмови у позові був саме неправильно обраний прокурором спосіб захисту був зроблений за інших підстав, які не є подібними з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, що переглядається.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135 грн. судового збору за розгляд позовної заяви у справі №906/959/21 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", не вбачається.
Щодо заяви ТОВ Злагода, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу прокурора про стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зіст. 15 ГПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно дост. 16 ГПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 ГПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;
Відповідно до ч. 1, 2ст. 126 ГПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витратина професійну правничу допомогуадвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна професійну правничу допомогуадвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятоюстатті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визнає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
За ч. 1ст. 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"визначено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зі змісту відзиву відповідача на апеляційну скаргу прокурора вбачається, що відповідачем визначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 10000,00 грн.
Разом з тим, представником відповідача в судовому засіданні 09.03.2023 не заявлялось клопотання про збільшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що на підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав копії: договору №01-5/22 про надання правничої допомоги від 25.01.2022 року; розрахунок гонорару за договором про надання правничої допомоги №01-5/22 від 25.01.2022 датований 31.01.2023; (а.с. 76-78 т.1).
Відповідно до пункту 1.1 договору №01-5/22 про надання правничої допомоги від 25.01.2022 року адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги по представництву інтересів ТОВ "Злагода" по справі №906/959/21.
Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що за надання правничої допомоги по цьому договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному відповідно до "Розрахунку гонорару адвоката", який є невід`ємною частиною цього договору. Згідно рахунку клієнт сплачує аванс, остаточний розрахунок за надану правничу допомогу проводиться протягом трьох днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
На визначення розміру гонорару впливають строки, ступінь важкості справи, обсяг необхідної правничої допомоги. При цьому вартість послуг Адвоката складає:
2.2.1. проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, вивчення практики Верховного Суду шодо спірних правовідносин - 5000 грн.
2.2.2. надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань - 1000 грн.
2.2.3. збір інформації га документів, шо можуть бути використанні як докази в суді - 2500 грн.
2.2.4. підготовка тяв по суті (позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення) 5000 грн одна заява по суті.
2.2.5. підготовка заяв, клопотань, заперечень з процесуальних питань - 1000 грн/ одна заява, клопотання, заперечення.
2.2.6. подання/направлення заяв по суті, клопотань з процесуальних питань - 500 грн.
2.2.7. участь Адвоката в судовому засіданні місцевого суду - 1500 грн.
2.2.8. підготовка апеляційної скарги на рішення/ відзиву на апеляційну скаргу 7500 грн.
2.2.9. участь Адвоката в судовому засіданні апеляційного суду 2000 грн.
2.2.10. підготовка касаційної скарги на рішення відзиву па касаційну скаргу 10000 грн.
2.2.9. участь Адвоката в судовому засіданні Верховного Суду - 2500 грн.
На підтвердження факту надання послуг, заявником надано розрахунок гонорару за договором про надання правничої допомоги №01-5/22 від 25.01.2022 датований 31.01.2023 року на суму 10 000,00 грн., який містить відомості надання наступних послуг: підготовка відзиву на апеляційну скаргу прокурора (п. 2.2.8) - 7500 грн.; - направлення до Північно-західного апеляційного господарського суду та учасникам справи відзиву на апеляційну скаргу прокурора (п. 2.2.6) 500 грн.; - участь Адвоката в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду (п.2.2.9) - 2000 грн./судове засідання.
Прокурор в свою чергу в судовому засіданні 09.03.2023 заперечила щодо задоволення заяви відповідача про стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування вказаного заперечення прокурор зазначила про необхідність зменшення заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу до обґрунтованої на думку прокурора суми в розмірі 4000,00 грн. з покладенням їх в рівних частинах в розмірі 2000,00 грн. на Житомирську обласну прокуратуру та Народицьку селищну раду.
Доводи представника відповідача про те, що прокурору для заявлення клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу необхідно було подати відповідь на відзив, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно приписів частин 2, 4 ст.161 ГПК України, відповідь на відзив є заявою по суті справи подання якої в свою чергу є правом учасників справи, а не їх обов`язком.
Таким чином, надаючи оцінку співмірності розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи, об`ємом виконаних адвокатом робіт, колегія суддів не погоджується із сумою витрат, яка заявлена ТОВ "Злагода" за підготовку відзиву на апеляційну скаргу прокурора в сумі 7500 грн, оскільки з системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що адвокат Нестерчук С.С. представляла інтереси відповідача в аналогічних справах, щодо використання ТОВ "Злагода" земельних ділянок на території Народицької територіальної громади ініційованих органами прокуратури Житомирської області, зокрема у справах №906/945/21 та №906/1418/21. Отже представнику відповідача вже були відомі як обставини, що виникли у даних справах так і докази, що їх підтверджуються.
Поряд з цим колегія суддів відзначає, що в суді першої інстанції представником відповідача також була адвокат Нестерчук С.С. (ордер на надання правничої (правової) допомоги №1021117 від 25.01.2022 (а.с. 128 т.1), що не дає підстав стверджувати, що вивченню та дослідженню адвокатом в межах даної справи підлягав значний обсяг документів, а спір у справі був нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору та вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права. В той же час, колегія суддів вважає, що виготовлення вказаного процесуального документа, для кваліфікованого юриста не є документом значної складності та не потребує значної кількості часу для його виготовлення.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що послуга по направленню до Північно-західного апеляційного господарського суду та учасникам справи відзиву на апеляційну скаргу прокурора 500 грн., охоплюються послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу прокурора.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з розрахунку гонорару за договором про надання правничої допомоги №01-5/22 від 25 січня 2022 року, який датований 31 січня 2023 року на суму 10000,00 грн. обґрунтованими є лише 5000,00 грн. (2000 грн. участь у судовому засіданні та 3000 грн. підготовка відзиву на апеляційну скаргу).
Отже, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати ТОВ Злагода на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційній інстанції підлягають задоволенню частково у розмірі 5000,00 грн.
Разом з тим, враховуючи невідповідність критерію співмірності щодо послуги за підготовку відзиву на апеляційну скаргу прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що в стягненні судових витрат понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційній інстанції на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., слід відмовити.
Крім того, судова колегія відзначає, що оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відповідні обставини, з яким пов`язано застосування частини 9 статті 129 ГПК України, як то виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, про що зазначалось вище, а також беручи до уваги той факт, що Народицька селищна рада не заперечувала щодо апеляційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що 5000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу покладаються порівну на Народицьку селищну раду та прокуратуру Житомирської області як заявника апеляційної скарги у рівних частках.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" та Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року у справі №906/959/21 без змін.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційній інстанції, задовольнити частково.
Стягнути з Народицької селищної ради (11401, Житомирська обл., Народицький р-н., смт. Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175, код ЄДРПОУ 04346480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (11452, Житомирська обл., Народицький р-н., с.Базар, вул. Шевченка,98, код ЄДРПОУ 03743894) - 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, розрахунковий рахунок UА 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (11452, Житомирська обл., Народицький р-н., с.Базар, вул.Шевченка,98, код ЄДРПОУ 03743894) - 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
В стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода" у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн., відмовити.
3. Доручити Господарському суду Житомирської області видати судові накази.
4. Справу №906/959/21 повернути Господарському суду Житомирської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "13" березня 2023 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.03.2023 |
Оприлюднено | 14.03.2023 |
Номер документу | 109488550 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Гудак А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні