Ухвала

від 08.03.2023 по справі 921/645/15-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08 березня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/645/15-г/10 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянувши заяву б/н від 24.02.2023 (вх. № 1706 від 27.02.2023) представника приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" адвоката Цап О.Р. про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником (стягувачем) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у справі № 921/645/15-г/10

за позовом Приватного агропромислового підприємства " Воля-2000 " с. Перемилів Гусятинського району Тернопільської області , код ЄДРПОУ 30787570

до відповідача Приватного підприємства " Аскорд ", 46002, м. Тернопіль вул. Бродівська, буд. 44 , код ЄДРПОУ 37754080

про стягнення боргу в сумі 118 633,76 грн

За участі представників:

позивача (заявника): не прибув;

відповідача: не прибув;

органа ДВС: не прибув.

Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Встановив:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12 серпня 2015 року у справі № 921/645/15-г/10 за позовом Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" до відповідача Приватного підприємства "Аскорд" про стягнення боргу в сумі 118 633,76 грн позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Аскорд", 46002, м. Тернопіль вул. Бродівська, буд 44, код ЄДРПОУ 37754080 на користь Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000", 48245, с. Перемилів Гусятинського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 30787570 64 739,00 грн боргу, 3014,99 грн 3% річних, 49879,77 грн індекс інфляції, 2372,68 грн - в повернення сплаченого судового збору.

На виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Тернопільської області 28 серпня 2015 року видано наказ зі строком пред`явлення його до виконання до 28 серпня 2016 року.

17.11.2022 на адресу Господарського суду Тернопільської області від Приватного агропромислового підприємства "Воля - 2000" надійшла скарга б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10.

Відповідно до згаданої вище скарги, заявник просив суд: поновити строк на звернення зі скаргою; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10, які виразились у винесенні постанови від 28.02.2017 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження"; скасувати постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. від 28.02.2017 ВП № 48892800 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 відмовлено ПАП "Воля-2000" у поновленні процесуального строку на подання скарги, а скаргу б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) ПАП "Воля-2000" на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10 залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою Приватне агропромислове підприємство "Воля-2000" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі № 921/645/15-г/10 та прийняти нове рішенням, яким скаргу на дії державного виконавця задоволити.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі №921/645/15-г/10 апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства " Воля-2000" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі №921/645/15-г/10 скасовано, справу №921/645/15-г/10 направлено до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2023 поновлено Приватному агропромисловому підприємству "Воля-2000" процесуальний строк на подання скарги б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10; задоволено скаргу б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) ПАП "Воля-2000" на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10; визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10, які виразились у винесенні постанови від 28.02.2017 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та скасовано постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. від 28.02.2017 ВП № 48892800 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

27.02.2023 на адресу суду надійшла заява б/н від 24.02.2023 (вх. № 1706 від 27.02.2023) представника приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" адвоката Цап О.Р. про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником (стягувачем) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у справі № 921/645/15-г/10.

У вказаній заяві заявник посилається на те, що між ПАП "Воля-2000" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС ВЕКТОР" (Виконавець) 28.10.2022 укладено договір № 301 про надання правової допомоги, відповідно до п. 4.1. якого, сторони погодили, що за послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням у відповідності із умовами цього договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі 10 000,00 грн. Вважає, що долучені до цієї заяви додатки, зокрема, копія Договору про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022, копія Рахунку № 01 від 27.12.2022, копія Акта від 20.02.2023 № 2002/01 про надання правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022 та копія квитанції №0.0.2804406324.1 від 05.01.2023, є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом ПАП "Воля-2000" витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 28.02.2023 прийнято до розгляду заяву б/н від 24.02.2023 (вх. № 1706 від 27.02.2023) представника ПАП "Воля-2000" адвоката Цап О.Р. про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником (стягувачем) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у справі № 921/645/15-г/10 та призначено судове засідання у справі № 921/645/15-г/10 для розгляду заяви на 08 березня 2023 року о 10:00 год.

07.03.2023 до суду Відділом ДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано клопотання від 06.03.2023 № 18549 (вх.№1994 від 07.03.2023) про зменшення судових витрат, відповідно до якого орган ДВС просить в повному обсязі відмовити у задоволенні заяви представника приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" адвоката Цап О.Р. про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником (стягувачем) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у справі № 921/645/15-г/10, у зв`язку з тим, що витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони так як правова позиція стягувача (скаржника) у цій справі не змінювалась, адвокатом не вивчались додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, інші документи та доводи сторін.

У призначене на 08.03.2023 судове засідання представники сторін, а також представник органу примусового виконання рішення не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись у встановленому законом порядку.

Разом з тим, 08.03.2023 на електронну адресу суду представником ПАП "Воля-2000" адвокатом Цап О.Р. подано заяву від 07.03.2023 (вх. № 2036 від 08.03.2023) про розгляд справи без участі Заявника та його представника.

Відповідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В судовому засіданні 08.03.2023, з огляду на приписи ч. 4 ст. 244 ГПК України, суд дійшов висновку про розгляд заяви представника приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" адвоката Цап О.Р. про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником (стягувачем) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у справі № 921/645/15-г/10 за відсутності представників заявника (позивача/стягувача), відповідача (боржника) та органу ДВС.

Окрім того, суд вважає за необхідне відзначити, що в судовому засіданні 23.02.2023, призначеному для розгляду скарги Приватного агропромислового підприємства "Воля - 2000" б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10, представником скаржника було зазначено про те, що ПАП "Воля-2000" буде звертатися до суду із заявою про розподіл судових витрат.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення у цій справі скаржником витрат на правничу допомогу у вигляді гонорару, встановленого у фіксованому розмірі 10 000,00 грн заявник надав копію Договору про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022, копію Рахунку № 01 від 27.12.2022, копія Акта від 20.02.2023 № 2002/01 про надання правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022 та копію квитанції №0.0.2804406324.1 від 05.01.2023 на суму 7 000,00 грн.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Проте, поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат" є різними. Розділяючи ці поняття, слід відзначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Як встановлено судом у цій справі, між ПАП "Воля-2000" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС ВЕКТОР" (Виконавець) 28.10.2022 укладено договір № 301 про надання правової допомоги, відповідно до п. 4.1. якого, сторони погодили, що за послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням у відповідності із умовами цього договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. Гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого Виконавцем, а отже є визначеним та детальному розпису не підлягає.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", надалі Закон № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також, суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При цьому, щодо пункту 4.2. Договору, у якому визначено, що гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого Виконавцем, а отже є визначеним та детальному розпису не підлягає, то суд також звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, оцінюючи зміст приписів ч.3 ст. 126 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч.3 ст.126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

А відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як вбачається із долучених до заяви про розподіл судових витрат доказів, які підтверджують понесення скаржником витрат на правничу допомогу, зокрема із Акта від 20.02.2023 № 2002/01 про надання правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022, ПАП "Воля-2000", в особі директора Дідура В.Р. (Клієнт) та Адвокатське об`єднання "ЛЕКС ВЕКТОР" (Виконавець) склали даний акт про те, що відповідно до умов Договору від 28.10.2022 № 301 про надання правової допомоги Виконавець надав Клієнту правову допомогу. Сторони підтверджують, що Виконавець надав Клієнту наступні послуги:

- розроблення правової позиції по справі;

- усні консультації;

- підготовка та подання скарги у Господарський суд Тернопільської області;

- підготовка та подання апеляційної скарги у Західний апеляційний господарський суд;

- представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції;

- витрати на відправку кореспонденції та сплату судового збору.

Клієнт підтверджує, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Претензії Клієнта щодо якості наданих послуг у Виконавця відсутні. Розмір гонорару становить 10 000,00 грн.

Однак, на переконання суду, надання таких послуг як підготовка та подання скарги у Господарський суд Тернопільської області та підготовка та подання апеляційної скарги у Західний апеляційний господарський суд, включають в себе в обох випадках усні консультації та розроблення правової позиції по справі, хоча й виділені адвокатським об`єднанням як окремі послуги.

Щодо надання Виконавцем Клієнту таких послуг як представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції суд відзначає, що згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у цій справі, у судовому засіданні, призначеному для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі № 921/645/15-г/10, інтереси ПАП "Воля 2000" представляв не адвокат із Адвокатського об`єднання "ЛЕКС ВЕКТОР", а представник ПАП "Воля 2000" Хомко Ю.М. на підставі довіреності від 01.12.2022, виданої тим же ПАП "Воля 2000".

З огляду на вищенаведене, можна зробити висновок, що надані Виконавцем Клієнту послуги в суді апеляційної інстанції полягали тільки в підготовці та поданні апеляційної скарги у Західний апеляційний господарський суд.

Також, у акті № 2002/01 від 20.02.2023 про надання правової допомоги вказано про витрати Виконавця на відправку кореспонденції та сплату судового збору.

Пунктом 4.4. Договору про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022 визначено, що у розмір гонорару включаються усі витрати, пов`язані із прибуттям у судові засідання, проживанням, харчуванням та будь-які інші витрати Виконавця, пов`язані із виконанням даного договору. Додаткові витрати, пов`язані із оплатою за судові експертизи, забезпечення участі свідків (у разі потреби), а також відповідні збори за забезпечення доказів, сплачуються клієнтом окремо.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують що при поданні до суду першої інстанції скарги на дії ДВС, та в подальшому поданні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у цій справі, Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС ВЕКТОР" понесені витрати на сплату судового збору.

При цьому суд звертає увагу, що за подання до суду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, тобто в межах контролю за виконанням судового рішення не передбачено сплати судового збору (статті 3, 4 Закону України "Про судовий збір").

Відтак, визначений розмір гонорару Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС ВЕКТОР" щодо оплати його послуг за підготовку та подання скарги на дії ДВС та апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у цій справі не є співмірним із складністю справи та виконаними Виконавцем роботами (надання послуг).

Такі витрати (в заявленому до стягнення обсязі) не є неминучими та не відповідають критерію розумності та реальності у встановлених судом обставинах щодо надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС ВЕКТОР" у цій справі.

З огляду на викладене, враховуючи заперечення Відділу ДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) щодо задоволення заяви про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у цій справі, суд, оцінивши витрати позивача (стягувача/скаржника) з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність заявником у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання Приватному агропромисловому підприємству "Воля-2000" Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС ВЕКТОР" послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу у розмірі 10 000,00 грн допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Відтак, у суду наявні підстави для часткового задоволення заяви б/н від 24.02.2023 (вх. № 1706 від 27.02.2023) представника ПАП "Воля-2000" адвоката Цап О.Р. про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником (стягувачем) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у справі № 921/645/15-г/10 та стягнення з Відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн за надані послуги за договором про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022.

Враховуючи зазначене вище та керуючись статтями 3, 13, 14, 42, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву б/н від 24.02.2023 (вх. № 1706 від 27.02.2023) представника приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" адвоката Цап О.Р. про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником (стягувачем) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у справі № 921/645/15-г/10 задоволити частково.

2. Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Кн.Острозького, 14, код ЄДРПОУ 40330167) на користь Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" (48245, вул. Незалежності, 70а, с. Перемилів, Чортківський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30787570) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви - відмовити.

4. На виконання ухвали видати наказ.

5. Копію ухвали направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- Відділу ДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ), 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Кн.Острозького, 14;

- Приватному підприємству "Аскорд" , 46002, м. Тернопіль вул. Бродівська , буд 44;

- Приватному агропромисловому підприємству "Воля-2000", 48245, вул. Незалежності, 70а, с. Перемилів, Чортківський район Тернопільська область (адреса для листування: 79005, м. Львів, вул. Зелена, 26/6).

Ухвала набирає законної сили з дня складення повного її тексту та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку та строки, передбачені ст.ст.255, 256, 257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано 13.03.2023.

Суддя Н.В. Охотницька