Рішення

від 13.03.2023 по справі 925/718/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/718/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - адвоката Скляренко О.П., відповідача - адвоката Тараненка М.О., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролтекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" про стягнення 402804 грн. 09 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ролтекс" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" (далі - відповідач) про стягнення 360049 грн. 50 коп. попередньої оплати, 4409 грн. 37 коп. 3% річних, 38345 грн. 22 коп. інфляційних втрат, що разом становить 402804 грн. 09 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання, що виникло із договору купівлі-продажу (поставки), укладеного шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури № СФ-0001502 від 28.12.2021 року і попередньої оплати позивачем зазначеного в рахунку товару (дизельного палива) платіжним дорученням № 664 від 28.12.2021 року. Оплачений товар відповідач не поставив, тому позивач вимагає повернення сплачених коштів попередньої оплати, а також 3% річних та інфляційних втрат за відповідний період.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 05.08.2022 року, 08.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/718/22 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке в подальшому відкладено на 05.10.2022 року; для забезпечення дотримання прав відповідача бути проінформованим про час і дату призначення судового засідання розміщено інформацію про повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" на офіційній сторінці господарського суду Черкаської області вебпорталу судової влади України.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року, за клопотанням відповідача, відкладено розгляд справи по суті на 09.11.2022 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 08.11.2022 року відзив на позовну заяву (вх. № 12996/22, а.с. 59-62), в якому заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, стверджував про наявність господарських відносин між сторонами з 2018 року та вказав, що товар позивачу за здійсненою передоплатою фактично поставлено відповідно до видаткових накладних: № РН-0001545 від 28.12.2021 року на суму 40455 грн. (з ПДВ); № РН-0001551 від 29.12.2021 року на суму 38628 грн. (з ПДВ); № РН-0001552 від 30.12.2021 року на суму 26230 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0001553 від 31.12.2021 року на суму 32103 грн. (з ПДВ); № РН-0000010 від 03.01.2022 року на суму 39802 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0000011 від 04.01.2022 року на суму 35626 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0000012 від 05.01.2022 року на суму 33669 грн. (з ПДВ); № РН-0000013 від 06.01.2022 року на суму 37845 грн. (з ПДВ); № РН-0000014 від 09.01.2022 року на суму 38367 грн. (з ПДВ); № РН-0000015 від 10.01.2022 року на суму 37323 грн. (з ПДВ) та підтверджено актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Вайріс Ойл" і ТОВ "Ролтекс" за період з 01.01.2018 року по 20.01.2022 року. Ці документи підписані представниками сторін, їх підписи посвідчені печатками товариств, які вони представляють. На підтвердження своїх заперечень представник відповідача також просив суд приєднати до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 і копії вище перелічених документів.

В судовому засіданні 09.11.2022 року оголошено перерву до 24.11.2022 року.

Представник позивача подав суду 24.11.2022 року:

клопотання (вх. № 13894/22, а.с. 92), в якому просив витребувати у відповідача оригінали поданих ним суду видаткових накладних, акта звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018 по 20.01.2022 роки;

відповідь на відзив (вх. № 13895/22, а.с. 94-95), в якому спростовував доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов, заперечував факт поставки оплаченого товару і стверджував про підроблення поданих відповідачем документів, про що свідчить неналежність підпису директора і печатки позивача на поданих відповідачем видаткових накладних і акті звірки розрахунків, відсутність у позивача вказаних документів;

клопотання (вх. № 13897/22, а.с. 97-98), в якому просив суд призначити комплексну почеркознавчу та судово-технічну експертизу видаткових накладних і акта звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018 по 20.01.2022 роки, поданих відповідачем як докази виконання зобов`язання у даному спорі;

клопотання (вх. № 13893/22, а.с. 100) про виклик свідка відповідача ОСОБА_1 в судове засідання.

Ухвалою суду від 24.11.2022 року задоволено клопотання позивача (вх. № 13894/22 від 24.11.2022 року), витребувано у відповідача ТОВ "Вайріс Ойл" оригінали видаткових накладних: № РН-0001545 від 28.12.2021 року на суму 40455 грн. (з ПДВ); № РН-0001551 від 29.12.2021 року на суму 38628 грн. (з ПДВ); № РН-0001552 від 30.12.2021 року на суму 26230 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0001553 від 31.12.2021 року на суму 32103 грн. (з ПДВ); № РН-0000010 від 03.01.2022 року на суму 39802 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0000011 від 04.01.2022 року на суму 35626 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0000012 від 05.01.2022 року на суму 33669 грн. (з ПДВ); № РН-0000013 від 06.01.2022 року на суму 37845 грн. (з ПДВ); № РН-0000014 від 09.01.2022 року на суму 38367 грн. (з ПДВ); № РН-0000015 від 10.01.2022 року на суму 37323 грн. (з ПДВ) та оригінал акта звірки взаємних розрахунків ТОВ "Вайріс Ойл" і ТОВ "Ролтекс" за період з 01.01.2018 року по 20.01.2022 року; зобов`язано відповідача надати суду витребувані судом докази до дня наступного засідання, у разі неможливості подати такий доказ у встановлений строк, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали; відкладено судове засідання на 13.12.2022 року, явку учасників справи визнано обов`язковою.

Відповідач в особі свого представника подав суду засобами електронного зв`язку:

05.12.2022 року клопотання (вх. № 14283/22, а.с. 109) про витребування у позивача доказів щодо відображення у податковій звітності господарських операцій з відповідачем за період з 01.01.2018 року по 20.01.2022 року, проведених на підставі спірних видаткових накладних, поновити строк на звернення до суду з даним клопотанням;

13.12.2022 року заяву (вх. № 14767/22, а.с. 117-118), в якій не заперечував проти призначення судом у справі судової почеркознавчої експертизи і допиту свідка ОСОБА_1 в засідання суду, у задоволенні решти клопотань просив суд позивачу відмовити, повідомив про неможливість явки в судове засідання через хворобу.

Представник позивача подав суду 13.12.2022 року засобами електронного зв`язку письмове пояснення на клопотання відповідача про витребування доказів, подав додаткові докази, які просив долучити до матеріалів справи (вх. № 14768/22/22, а.с. 119-120).

Ухвалами суду від 13.12.2022 року, 12.01.2023 року, 24.01.2023 року за клопотаннями представника відповідача судові засідання у справі відкладались і призначене на 22.02.2023 року, повторно зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 24.11.2022 року, надати оригінали витребуваних судом доказів в судове засідання для огляду, явку відповідача в судове засідання визнано обов`язковою.

22.02.2023 року представники сторін в судове засідання не з`явились, представник позивача подав суду 22.02.2023 року засобами електронного зв`язку клопотання (вх. № 3007/23, а.с. 147), в якому підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити повністю, розгляд справи провести без його участі за наявними у справі доказами. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, причини неявки представника в судове засідання не повідомив, витребувані ухвалами суду 24.11.2022 року, 13.12.2022 року, 12.01.2023 року, 24.01.2023 року докази не надав, причини неподання доказів не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представника позивача судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши в судових засіданнях доводи і пояснення представників сторін, заяви учасників справи по суті справи і з процесуальних питань, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд залишає без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 14768/22 від 13.12.2022 року) у зв`язку з фактичним наданням позивачем витребуваних доказів, у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи (вх. №13897/22 від 24.11.2022 року) відмовляє через відсутність у справі оригіналів спірних видаткових накладних, акта звірки взаємних розрахунків ТОВ "Вайріс Ойл" і ТОВ "Ролтекс" за період з 01.01.2018 року по 20.01.2022 року та задовольняє позов повністю з таких підстав.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що за наслідком переговорів між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.

На виконання цього договору відповідач 28.12.2021 року виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0001502 на оплату товару: дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00 в кількості 13795 л за ціною 21 грн.75коп., на загальну суму без ПДВ 300041 грн.25 коп., всього з ПДВ 3600049 грн.50 коп. (далі - товар). В рахунку постачальником зазначено ТОВ «Вайріс Ойл», одержувачем ТОВ «Ролтекс», рахунок дійсний до сплати до 28.12.2021 року (а.с. 12).

Платіжним дорученням № 664 від 28.12.2021 року позивач - ТОВ «Ролтекс» сплатив відповідачу ТОВ «Вайріс Ойл» 360049 грн. 50 коп. з призначенням платежу: «за паливо згідно рахунку № СФ-0001502 від 28.12.2021 року» (а.с. 13).

20.02.2022 року, 18.07.2022 року позивач звертався до відповідача з претензіями № 1-п від 15.02.2022 року, № 2-п від 18.02.2022 року в яких вимагав здійснити поставку оплаченого ним товару у строк не пізніше 7 календарних днів, у разі неможливості здійснити поставку оплаченого товару вимагав повернути сплачені платіжним дорученням № 664 від 28.12.2021 року кошти по рахунку № СФ-0001502 від 28.12.2021 року у розмірі 360049грн. 50 коп., у разі неповернення вказаної суми попередив про намір звернення до суду та нарахування на суму коштів 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 14, 16, докази відправлення на а.с.15, 17).

Претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення з тих підстав, що своє зобов`язання щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару виконав повністю і поставив позивачу обумовлений договором товар. На підтвердження своїх заперечень подав суду копії видаткових накладних: № РН-0001545 від 28.12.2021 року на суму 40455 грн. (з ПДВ); № РН-0001551 від 29.12.2021 року на суму 38628 грн. (з ПДВ); № РН-0001552 від 30.12.2021 року на суму 26230 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0001553 від 31.12.2021 року на суму 32103 грн. (з ПДВ); № РН-0000010 від 03.01.2022 року на суму 39802 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0000011 від 04.01.2022 року на суму 35626 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0000012 від 05.01.2022 року на суму 33669 грн. (з ПДВ); № РН-0000013 від 06.01.2022 року на суму 37845 грн. (з ПДВ); № РН-0000014 від 09.01.2022 року на суму 38367 грн. (з ПДВ); № РН-0000015 від 10.01.2022 року на суму 37323 грн. (з ПДВ) та акту звірки взаємних розрахунків ТОВ "Вайріс Ойл" і ТОВ "Ролтекс" за період з 01.01.2018 року по 20.01.2022 року, якими підтверджується поставка товару, попередньо оплаченого позивачем відповідно до рахунку-фактури № СФ-0001502 від 28.12.2021 року. Подані видаткові накладні та акт звірки підписані зі сторони відповідача ОСОБА_2 , зі сторони позивача ОСОБА_3, їх підписи посвідчені печатками товариств, які вони відповідно представляють.

Із заяви свідка Костецької Анастачії Петрівни від 07.11.2022 року (а.с. 63) слідує, що вона працює бухгалтером на підприємстві відповідача - ТОВ «Вайріс Ойл» з 2016 року у зв`язку з чим підтверджує наявність господарських відносин між ТОВ «Вайріс Ойл» та ТОВ "Ролтекс" з 2019 року щодо поставки дизельного пального, дійсність виставленого рахунку № СФ-0001502 від 28.12.2021 року, проведення оплати позивачем за вказаним рахунком у розмірі 360049грн. 50 коп., поставку відповідачем проплаченого дизельного палива у січні 2022 року відповідно до видаткових накладних і передачу 01.02.2022 року директору позивача Доманському Є.С. видаткових накладних, акту звірки взаєморозрахунків на підпис та засвідчення печаткою.

Позивач заперечує факт поставки товару відповідачем, подані відповідачем докази на підтвердження цього факту вважає сфальсифікованими.

Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати в розмірі 360049 грн. 50 коп. та стягнення 38345 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 4409 грн. 37 коп. 3% річних, обумовлених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору купівлі-продажу товару, який сторонами у формі єдиного документа не вчинявся, укладений шляхом направлення відповідачем 28.12.2021 року рахунку-фактури № СФ-0001502 і оплатою позивачем товару, зазначеного у рахунку, платіжним дорученням № 664 від 28.12.2021 року на суму 360049 грн. 50 коп. Вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав і зобов`язань сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусового виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);

договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що пропозиція відповідача поставити товар, оформлена рахунком-фактурою № СФ-0001502 від 28.12.2021 року, позивачем прийнята і виконана шляхом попередньої оплати зазначеного в рахунку товару платіжним дорученням № 664 від 28.12.2021року на суму 360049 грн. 50 коп.

Відповідач на підтвердження виконання зобов`язань з поставки товару за погодженим рахунком № СФ-0001502 від 28.12.2021 року надав суду копії видаткових накладних: № РН-0001545 від 28.12.2021 року на суму 40455 грн. (з ПДВ); № РН-0001551 від 29.12.2021 року на суму 38628 грн. (з ПДВ); № РН-0001552 від 30.12.2021 року на суму 26230 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0001553 від 31.12.2021 року на суму 32103 грн. (з ПДВ); № РН-0000010 від 03.01.2022 року на суму 39802 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0000011 від 04.01.2022 року на суму 35626 грн. 50 коп. (з ПДВ); № РН-0000012 від 05.01.2022 року на суму 33669 грн. (з ПДВ); № РН-0000013 від 06.01.2022 року на суму 37845 грн. (з ПДВ); № РН-0000014 від 09.01.2022 року на суму 38367 грн. (з ПДВ); № РН-0000015 від 10.01.2022 року на суму 37323 грн. (з ПДВ) та акт звірки взаємних розрахунків ТОВ "Вайріс Ойл" і ТОВ "Ролтекс" за період з 01.01.2018 року по 20.01.2022 року. Вказані видаткові накладні та акт звірки підписані зі сторони відповідача Піонтковським Р.Г., зі сторони позивача Доманським Є.С, їх підписи посвідчені печатками відповідних товариств. Разом з тим, позивачем заперечена наявність відповідних видаткових накладних, акта звірки розрахунків, також заперечено справжність підпису директора ТОВ "Ролтекс" Доманського Є.С. і печатки товариства на них.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 року, 13.12.2022 року, 12.01.2023 року, 24.01.2023 року зобов`язано відповідача подати суду оригінали вищевказаних спірних видаткових накладних та акта звірки розрахунків для огляду та можливого вирішення питання про призначення у справі почеркознавчої та судової-технічної експертиз, однак відповідач вимоги суду не виконав, в судове засідання явку представника не забезпечив, причини неподання доказів та неявки представника не повідомив, що унеможливлює здійснення огляду вказаних доказів, визнання їх належними, як підстави виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем з поставки дизельного пального на суму 360049 грн. 50 коп.

Таким чином, доказів належного виконання договірного зобов`язання з поставки позивачу товару, зазначеного в рахунку-фактурі № СФ-0001502 від 28.12.2021 року на загальну суму 360049 грн. 50 коп. відповідачем не надано, відтак вимогу позивача про стягнення цієї суми грошових коштів попередньої оплати товару суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частинами 7,8, 10 ст. 81 ГПК України встановлено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 87 ГПК України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Враховуючи наведені норми господарського процесуального законодавства суд вважає, що подані відповідачем докази обґрунтування заперечень проти позову, в тому числі і показання свідка ОСОБА_1 не спростовують попереднього висновку про доведеність позивачем своїх позовних вимог.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, повернення коштів попередньої оплати, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 4409 грн. 37 коп. 3% річних нарахованих за період з 28.02.2022 року по 26.07.2022 року, 38345 грн. 22 коп. інфляційних втрат нарахованих за період прострочення березень-травень 2022 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року викладену у справі № 918/631/19, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зобов`язання із повернення попередньої оплати є грошовим зобов`язанням, відповідно відповідач боржник, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок спірної суми 3% річних відповідає домовленостям сторін та фактичним обставинам справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому і ці вимоги позивача суд визнає обґрунтованими і такими, що теж підлягають задоволенню у заявлених розмірах.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролтекс" визнає обґрунтованим і з наведених у ньому підстав задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 6042 грн. 06 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 234, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл", ідентифікаційний код юридичної особи 14214124, місцезнаходження: 18018, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Громова, буд. 167, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролтекс", ідентифікаційний код юридичної особи 35618300, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б - 360049 грн. 50 коп. боргу, 38345 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 4409 грн. 37 коп. 3% річних, 6042 грн. 06 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.03.2023 року.

Суддя Грачов В.М.