Рішення

від 09.03.2023 по справі 378/558/22

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/558/22

Провадження № 2/378/8/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Гончарук Ю. С.,

позивачки: ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача СФГ «Левада» Якименка О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Левада» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права оренди,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 до СФГ «Левада», з посиланням на те, що у її приватній власності знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 3224283200:06:003:0040 розміром 3,2905 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іванівської сільської ради, що підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про право на спадщину, за заповітом серія та номер: 878, виданим 20.09.2022 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Кошинською Л.О. Вказана земельна ділянка, яка успадкована після смерті її матері ОСОБА_3 , знаходиться у користуванні відповідача на підставі усних домовленостей останнього з попереднім власником землі. Їй стало відомо, що між попереднім власником ОСОБА_3 та відповідачем 1 березня 2018 року укладено договір оренди землі, який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9 серпня 2018 року. При зверненні до державного реєстратора та отриманні копії електронної копії вказаного договору нею (позивачкою) встановлено, що підпис у вказаних документах в графі «Орендодавець» вчинено не власником землі, а іншою особою. Вказаний Договір вона (власник) не укладала, так як не підписувала, волевиявлення на передачу землі в оренду відповідачеві вона не мала, тому в даний час відповідач без належних правових підстав користується її земельною ділянкою.

Позивач просить суд усунути їй перешкоди у користуванні вищевказаною земельною ділянкою шляхом повернення її від СФГ "ЛЕВАДА" власнику та скасувати державну реєстрацію права оренди землі - номер запису про інше речове право: 27500614, який внесено на підставі договору оренди землі від 1 березня 2018 року, який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9 серпня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42553110 від 15 серпня 2018 року, прийнятого державним реєстратором Олефір П. П.; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 22.07.2022 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом (т. 1 а. с. 50).

Ухвалою судувід 29.11.2022 закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до розгляду (т. 1 а. с. 172).

Ухвалою судувід 27.02.2023в задоволенні клопотання представника відповідача СФГ «Левада»Якименка О.В. про повернення до стадії підготовчого провадження та в задоволенні клопотання відповідача СФГ «Левада» про призначення почеркознавчої експертизи було відмовлено (т. 1 а. с. 226 228).

В судовому засіданні позивачка та представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, на які посилається в позові позивачка, позивачка пояснила, що оспорюваний договір оренди землі від 01.03.2018 від імені ОСОБА_3 ні її мати ОСОБА_3 , ні вона особисто не підписували. Фактично її мати видавала довіреність у сільській раді на її ім`я для оформлення у нотаріуса спадкових прав після смерті батька. Від ОСОБА_4 , яка прийшла до неї разом з її (позивачки) матір`ю, вона отримала лише витяг про оренду землі, розписалась за отримання вказаного витягу.

Представник відповідачаСелянського фермерськогогосподарства «Левада»Якименко О.В.в підготовчомусудовому засіданніпозовні вимогине визнавз підстав,викладених увідзиві напозов (т.1а.с.47-57),зазначивши,щоз 01.03.2005у Селянськогофермерського господарства«Левада» уоренді перебуваєземельна ділянкакадастровий номер3224283200:06:003:0040,що перебувалау власності ОСОБА_3 , якапомерла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставідоговору орендиземлі,який періодичнопереукладався сторонами.Позивачці ОСОБА_1 достовірно буловідомо,що 01.03.2018між ОСОБА_3 та СФГ«Левада» рокубуло укладенодоговір орендиземлі,який 09.08.2022року зареєстрованоу реєстріречових правна нерухомемайно -номер запису№ 27500614,оскільки самепозивачка ОСОБА_1 як представник ОСОБА_3 за довіреністюпідписувала вказанийдоговір оренди.Також самепозивачка 18.04.2019після реєстраціївищевказаного договоруотримала другиййого примірникз витягомпро йогореєстрацію уреєстрі речовихправ нанерухоме майно,про,що вонаі поставиласвій підпис.Також позивачкоюзасвідчувалися підписомвсі копіїдокументів,які надавалисьпри реєстраціїзазначеного договору,саме вонаотримува оренднуплату закористування вищевказаноюземельною ділянкоюотримувала позивачка.Крім того,01.03.2018року самеза їїпідписом якпредставника орендодавцябуло укладеноугоду продострокове розірваннядоговору орендивищевказаної земельноїділянки від26жовтня 2015року,який такожбув укладенийміж ОСОБА_3 та СФГ«Левада»,строк діїданого якогоспливав 02.02.2026року.З вищевикладеноговипливає,що ставлячипід сумнівзаконність підписання01.03.2018року договоруоренди земліпозивач спонукаєдо визнаннянедійсною іугоди продострокове розірваннядоговору орендиземельної ділянкивід 26жовтня 2015року.За життя ОСОБА_3 та позивачжодного разу неставили підсумнів законністьукладення 01.03.2018року договоруоренди землі.Після успадкувавши вищевказаноїземельної ділянкипісля смерті ОСОБА_3 позивачка дозвернення всуд жоднихпретензій доСФГ «Левада»не мала(т.1а.с.48-57),Також 16.02.2023під чассудового засіданнязаявив клопотанняпро повернення до стадії підготовчого провадження для проведення почеркознавчої експертизи щодо належності підпису ОСОБА_1 в спірному договорі та в угоді про дострокове розірвання оренди.

Свідок ОСОБА_4 пояснила що, вона як юристконсульт СФГ «Левада» і займається укладанням договорів оренди землі в даному господарстві, 01.03.2018 зв`язку з підняттям ціни оренди землі вона приїхала до ОСОБА_3 для підписання угоди про дострокове розірвання діючого договору оренди землі та укладення нових договорів оренди землі на новий термін на десять років із більшою орендною платою. Попередньо нею було складено два договори оренди землі із орендодавцем ОСОБА_3 : один по успадкованій землі після смерті чоловіка останньої, який підписала ОСОБА_3 , другий договір безпосередньо по землі ОСОБА_3 , який підписала ОСОБА_1 .. Також ОСОБА_1 підписала особисто і угоду про розірвання попереднього договору. Їй при цьому надали ксерокопію довіреності від ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , проте оригіналу довіреності вона не бачила. В подальшому вона надала копію паспорту з ідентифікаційним номером ОСОБА_3 , довіреність та копію паспорту з ідентифікаційним номером ОСОБА_1 реєстратору. Після реєстрації договору оренди землі вона віддала ОСОБА_1 витяг про реєстрацію речового права, другий примірник договору.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_5 , заслухавши покази свідка ОСОБА_4 , з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У приватній власності позивачки ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 3224283200:06:003:0040 розміром 3,2905 га., призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована Київська область, Ставищенськнй район (Білоцерківський), Іванівська сільська рада, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а. с. 12). Відповідго до вказаного витягу позивачка набула право власності на вказану ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину, за заповітом № 878, виданим 20.09.2022 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Кошинською Л.О. (т. 1 а. с. 12-13).

Вказана земельна ділянка успадкована позивачкою після смерті матері ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 878 від 20.09.2022, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 18.10.2022 р. (т. 1 а. с. 14, 22).

Як зазначаєпозивач впозові,вказана земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача на підставі усних домовленостей відповідача та попереднього власника землі ОСОБА_3 .. Їй стало відомо, що по відношенню вказаної земельної ділянки нібито між попереднім власником та Відповідачем 01.03.2018 укладено договір оренди землі, який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.08.2018 року - номер запису про інше речове право: 27500614 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42553110 від 15.08.2018, прийнятого державним реєстратором Олефір П. П. Отримавши у вказаного державного реєстратора електронну копію вказаного договору, нею (позивачкою) встановлено, що підпис у вказаних документах в графі «Орендодавець» вчинено не власником землі, а іншою особою.

Згідно звказаним договороморенди земельноїділянки від 01.03.2018 (надалі оспорюваний договір), про скасування державної реєстрації права оренди землі за яким пред`явлено позов у цій справі, сторонами договору вказані ОСОБА_3 та СФГ «Левада» в особі директора Ткача Б. Г., земельна ділянка кадастровий номер 3224283200:06:003:0040 розміром 3,2905 га, що належить ОСОБА_3 , строком на 10 років передана в оренду СФГ «Левада». Додатком до вказаного договору є акт приймання-передачі земельної ділянки від 01.03.2018, сторонами в якому вказані також ОСОБА_3 та СФГ «Левада» в особі директора Ткача Б. Г. (т. 1 а. с. 127-130, 131).

Право оренди землі (інше речове право) на підставі вказаного договору, номер запису про інше речове право: 27500614, було зареєстроване 09.08.2018 на підставі рішення державного реєстратора Олефіра П. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42553110, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстацію іншого речового права (т. 1 а. с. 135).

Пред`являючипозов,позивачка ОСОБА_1 стверджувала,що оспорюванийдоговір спадкодавиця ОСОБА_3 не підписувала,підпис уних вчиненоіншою особою.Тому попередній власник волевиявлення на передачу землі в оренду Відповідачеві не мав, відповідно, в даний час Відповідач без належних правових підстав користується її земельною ділянкою.

Для з`ясування цих обставин представником позивачки ОСОБА_2 разом з позовом було подане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (т. 1 а. с. 29 30).

Проте. в підготовчому судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 не підтримав вказане клопотання з огляду на те, що відповідачем у відзиві на позов (т. 1 а. с. 49) та представником відповідача ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні визнано ту обставину, що оспорюваний договір оренди землі від 01.03.2018 року, який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.08.2018 року - номер запису про інше речове право: 27500614 підписаний не ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 168 зв. журнал п. с. з).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірностіцих обставинабо добровільностіїх визнання.Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,зазначаються взаявах посуті справи,поясненнях учасниківсправи,їхніх представників.

З урахуванням того, що представником відповідача визнано вищевказану обставину, суд у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК Украни, обставину, яку позивач просила встановити, заявляючи клопотання про призначення експертизи, а саме, що оспорюваний договір оренди землі ОСОБА_3 не підписувала, визнає доведеною.

Разом з тим, визнавши вказану обставину (факт підписання оспорюваного договору не ОСОБА_3 ), представник відповідача СФГ «Левада» - Якименко О. В. заперечив проти позову, зазначивши, що фактично вказаний договір було укладено, і позивачці достовірно про це було відомо, оскільки саме вона - ОСОБА_1 як представник ОСОБА_3 за довіреністю підписувала 01.03.2018 року зазначений договір. І саме позивачка 18.04.2019 року після реєстрації вищевказаного договору отримала другий його примірник з витягом про його реєстрацію у реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вона і поставила свій підпис. Всі копії документів, що надавались при реєстрації даного договору також засвідчувалися підписом позивачки. На підтвердження вказаних заперечень відповідачем СФГ «Левада» надано одночасно з відзивом копію довіреності від 15.01.20I8 року, посвідченої Фареник С.В. секретарем виконавчого комітету Іванівської сільської ради, зареєстровано в реєстрі за № 06, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважила позивачку ОСОБА_1 представляти її майнові інтереси (т. 1 а. с. 167).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

З наданої представником відповідача копії довіреності вбачається, що ОСОБА_3 ужовноважила ОСОБА_1 бути її представником в усіх установах, підприємствах, організаціях будь якої підпорядкованості та форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами, в тому числі в державних органах, оганах нотаріату, житлово-експлуатаційних конторах, в бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, управліннях (відділах) земельних ресурсів, органах державного земельного кадастру, установах банку, органах реєстрації актів цивільного стану, центрі надання адміністративних послуг, тощо; з питання оформлення та реєстрації права власності на майно у відповідних органах; для чого уповноваженому представнику надається право підписувати та подавати від її імені заяви, подавати та отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, проводити платежі, а також виконувати всі необхідні дії, пов`язані з виконання цієї довіреності. Ввказана довіреність посвідчена 15.01.2018 року секретарем Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Фареник С.В., зареєстрована в реєстрі за № 06 (т. 1 а. с. 167).

З тексту вищевказаної довіреності вбачається, що ОСОБА_3 надала довіреність на представництво, якою уповноважив ОСОБА_1 від її імені вести справи з невизначеного кола питань питань

Також відповідачем на підтверження зазначеного факту надано витяг з документу (без його найменування (т. 1 а. с. 105), що названий в додатку до відзиву «витяг з відомості отримання орендної плати (т. 1 а. с. 57), в якому під № 211 зазначено « ОСОБА_3 2 договори 18.04.2019 р. підпис, 18.04.2019 р. підпис».

На підтвердження вказаного факту відповідач, крім надання суду вищевказаної довіреності, посилається також на показання свідка ОСОБА_4 , яка суду показала, що вона, як юристконсульт СФГ «Левада» 01.03.2018 приїхала до ОСОБА_3 для підписання угоди про дострокове розірвання діючого договору оренди землі та укладення нових договорів оренди землі на новий термін на десять років із більшою орендною платою. Угоду про розірвання попереднього договору та договір оренди землі від 01.03.2019 від імені ОСОБА_3 підписала ОСОБА_1 .. Їй при цьому було надано ксерокопію довіреності від ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , проте оригіналу довіреності вона не бачила. В подальшому вона надала копію довіреності та копію паспорту з ідентифікаційним номером ОСОБА_1 реєстратору. Після реєстрації договору оренди землі вона віддала ОСОБА_1 витяг про реєстрацію речового права, другий примірник договору.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» для договорів оренди землі встановлена обов`язкова письмова форма. Крім того, згідно зі ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення договірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Право користування земельною ділянкою підлягає обов`язковій державній реєстрації.

В силу положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною та здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість встановлюється законом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції Закону України № 1066-VI від 05.03.2009 року, яка є чинною і на теперішній час) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України (допустимість доказів) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вчиненим у письмовій формі вважається той правочин, зміст якого зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. При цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Законодавством чітко визначено спосіб фіксації, а отже і доведення змісту волевиявлення сторони при укладенні договору оренди землі (письмова форма договору), тому інші способи (показання свідка) не можуть доводити обставини та умови, на яких сторони досягли домовленості.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

В пункті 12 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що за змістом абзацу другого частини першої статті 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо.

Отже, вищевказані показання свідка ОСОБА_4 щодо підписанняоспорюваного договорупозивачкою не можуть бути визнані допустимим доказом укладення між ТОВ «Левада» та ОСОБА_1 оспорюваного договору оренди на підставі вищевказаної довіреності, оригіналу якої ОСОБА_4 взагалі не бачила.

Факт отримання позивачкою плати за землю, на що посилається відповідач, також сам по собі не є підставою вважати, що між ОСОБА_3 та СФГ «Левада» виникли договірні правовідносини щодо земельної ділянки.

Суд вважає, що навіть підтверджений факт отримання плати за користування землею у спірних правовідносинах не може свідчити про погодження з умовами непідписаного орендодавцем договору, не створює правових наслідків, і не може впливати на подію укладення правочину, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору оренди землі у минулому.

Відповідач СФГ «Левада», заперечуючи проти позову у відзиві зазначає, що позивачка ОСОБА_1 18.04.2019 року після реєстрації оспорюваного договору отримала другий примірник договору з витягом про його реєстрацію у реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що поставила свій підпис та засвідчувала своїм підписом всі копії документів, які надавались при реєстрації вищевказаного договору, на підтвердження чого відповідачем до відзиву додано копії паспорту ОСОБА_3 , довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, державного акта про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 98 102).

Проте, в копіях таких документів біля підпису, яким завірено ці документи, зазначено лише прізвище ОСОБА_3 , прізвище ОСОБА_1 відсутнє.

Надання відповідачем в якості доказу витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі спірного договору (т. 1 а. с. 102-103), в якому проставлено відмітку про те, що саме ОСОБА_1 (дочка ) отримала договір 18.04.19 після реєстрації оспорюваного договору, про що поставила свій підпис, також не доводить факту укладення оспорюваного договору від імені ОСОБА_3 саме позивачкою на підставі вищевказаної довіреності. Додана до вказаного витягу ксерокопія вищевказаної довіреності (т. 1 а. с. 104) з ксерокопією паспорту ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 104) в сукупності з вказаним записом про отримання договору (т. 1 а. с. 103) можуть підтверджувати в дійсності лише факт отримання останньою у державного реєстратора Ставищенської РДА Олефіра П. П. вказаного витягу та договору.

Однак, позивачка ОСОБА_1 заперечує факт підписання нею оспорюваного договору на підставі вищеаказаної довіреності, зазначаючи, що фактично її мати видавала довіреність у сільській раді на її ім`я для оформлення у нотаріуса спадкових прав після смерті батька. Від ОСОБА_4 , яка прийшла до неї разом з її (позивачки) матір`ю, вона отримала лише витяг про оренду землі, розписалась за отримання вказаного витягу.

У сторони відповідача оригінал вказаної довіреності відсутній. Копію довіреності було надано на запит адвоката Якименка О. старостою Старостинського округу № 9 Ставищенської селищної ради листом від 24.11.2022 (т. 1 а. с. 166), що свідчить про те, що СФГ «Левада» при укладанні оспорюваного договору, на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на право його укладення (підписання) від імені ОСОБА_3 при вказаному договорі не було залишено ні оригіналу, ні копії такої довіреності.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, відповідачем СФГ «Левада» не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме позивачка ОСОБА_1 як представник ОСОБА_3 за вищевказаною довіреністю підписувала 01.03.2018 року оспорюваний договір. Так, ні в оспорюваному договорі (т. 1 а. с. 127 - 130), ні в Додатку до нього - акті приймання передачі земельної ділянки (т. 1 а. с. 1) не зазначено, що договір від імені орендодавця ОСОБА_3 укладено саме позивачкою ОСОБА_1 на підставі вищевказаної довіреності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1ст. 15 ЦК України, ч 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі №227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.15. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

6.17. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням».

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), де ВП відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 рокуу справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. І саме такий спосіб захист якусунення перешкод у користуванні належною власнику земельною ділянкою, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої земельної ділянки, ВП ВС визнала ефективним.

Згідно з статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування(ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 cт.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом cт. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 cт. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи,що відповідачемне наданосуду належнихдопустимих доказів укладення між ТОВ «Левада» та ОСОБА_3 оспорюваного договору оренди, визнання представником відповідача тієї обставини, що безпосередньо ОСОБА_3 вказаний договір не підписувала, та ненадання доказів на підтвердження того, що саме позивачка ОСОБА_1 як представник ОСОБА_3 за вищевказаною довіреністю підписала 01.03.2018 року оспорюваний договір, що свідчить про неукладеність цього договору, відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельної ділянки та безпідставність користування відповідачем цим майном, -суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про усунення їй перешкод у користуванні вищевказаною земельною ділянкою та повернення даної земельної ділянки позивачці підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію договорів оренди землі від 02.04.2020 року суд зазначає наступне.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між сторонами спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки, з позиції позивача, вказана ділянка фактично не була передана в оренду, договір оренди попередній власник ОСОБА_3 не підписувала, вказане також встановлено судом під час розгляду справи, тому оспорюваний договір є неукладеним, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує її права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (стаття 6 Закону України «Про оренду землі»).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина першастатті 210 ЦК України).

За змістомстатті 126 ЗК Україниправо власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом першим частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації (частина другастатті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту другого частини першоїстатті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, серед яких право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Разом з тим, реєстрація неукладеного між попереднім власником землі ОСОБА_3 та СФГ «Левада» договору оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження власністюземельною ділянко за кадастровим номером 3224283200:06:003:0040. Отже, реєстрація права оренди СФГ «Левада» на підставі неукладеного договору оренди землі не відповідає вимогам закону.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Однак згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 26.07.2022, ст. 26 Закону України № 1952-IV викладено у новій редакції.

Так, відповідно до абзаців 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 26.07.2022) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 26.07.2022 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952-IV.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19..

Таким чином, рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельні ділянки за особами, які протиправно їх набули, не відповідає вимогам закону, може бути перешкодою у реалізації дійсними власниками речових прав на зазначені об`єкти

За змістомстатті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації права оренди землі - номер запису про інше речове право 27500614, який внесено на підставі договору оренди землі від 1 березня 2018 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9 серпня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42553110 від 15 серпня 2018 року, прийнятого державним реєстратором Олефіром П. П.

З приводу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн. (т. 1 а. с. 223).

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Представник відповідача СФГ «Левада» Якименко О. В. просить відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що разом з позовною заявою на підтвердження судових витрат представником позивача не надано документів, які підтверджують понесення судових витрат у даній справі. До позовної заяви взагалі крім свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не прикладено жодних документів, які підтверджують повноваження представника. Одночасно разом з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи представником позивача Романішином Є.В. надано лише суду копію ордеру від 18.10.2022 та копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 13.10.2022, в якому відсутні ціна договорута Додатки які є невід`ємною частиною даного договору. До клопотання позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу, додано Додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги; Акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 13.10.2022, які не передбачені самим Договором про надання правничої допомоги від 13.10.2022. В матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, що підтверджують факт отримання адвокатом коштів за надання правничої допомоги саме в даній справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. В порушення вимог статті 83 ІІПК України позивач не долучив як самого окремого клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу так і докази направлення вказаних документів іншим учасникам справи, що позбавляє сторону відповідача можливості заявити про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (т. 1 а. с. 134 - 138).

У висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зазначено наступне.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Варто також зауважити, щовитрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад усправах № 923/560/17,№ 329/766/18,№ 178/1522/18.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Пунктами 1, 2 частини другоїстатті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано:

-договір пронадання правничоїдопомоги від13.10.2022б/н (т.1а.с.26), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1 а. с. 27), ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачці на підставі вищевказаного договору про надання правової допомоги (а.с. 28), які надіслані суду 20.10.2022 одночасно з позовною заявою,

-додаток №1до договорупро наданняправової допомогивід 13.10.2022(т.1а.с.224)та актвід 24.02.2023наданих послугдо вищевказаногодоговору пронадання правничоїдопомоги (т.1а.с.225),що доданідо клопотанняпро стягненнявитрат направничу допомогу,поданому суду24.02.2022(т. 1 а. с. 223),

- детальний опис від 24.02.2023 щодо робіт, що зазначені в акті наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 13.10.2022, (т. 1 а. с. 242), наданий суду представником позивачки в судовому засіданні 09.03.2023.

В поданому разом з позовною заявою договорі про надання правничої допомоги від 13.10.2022 б/н (т. 1 а. с. 26), передбачено лише предмет договору (п. 1), термін надання допомоги (п. 2), умови конфіденційності (п. 3).

Відповідно до вищевказаного додатку № 1до договорупро наданняправової допомогивід 13.10.2022(т.1а.с.224)ціна договору складається з фіксованої суми (п. 1.1); за виконану роботу Клієнт сплачує Адвокату гонорар, у вигляді фіксованої суми розмір якої складає 40 000 гривень (п. 1.2); клієнт сплачує вартість наданих послуг на підставі виставленого рахунку протягом п`яти днів, з дати його виставлення адвокатом, але не пізніше остаточного вирішення справи Клієнта в суді. Сторони погодились, що під остаточним вирішенням справи в суді мається на увазі набрання законної сили рішення суду за результатами розгляду справи (п. 1.4); остаточним підтвердженням виконання роботи - є Акт наданих послуг. Після отримання Клієнтом результатів надання юридичних послуг Сторони складають про це двосторонній акт наданих послуг у двох примірниках, но одному для кожної Сторони.

Згідно вищевказаного акту наданих послуг від 24.02.2023 до вищевказаного договору про надання правничої допомоги (т. 1 а. с. 225) адвокатом станом на дату складання Акту надано, а Клієнтом отримано наступні послуги з надання правничої допомоги на суму 40 000 гривень. Загальна вартість послуг становить 40 000 грн. Сторони підтверджують, що надані послуги повністю відповідають вимогам Клієнта. Складенням цього Акту про надання юридичних послуг Сторони підтверджують належне надання адвокатом юридичних послуг та відсутність зауважень та прийняття послуг клієнтом.

У детальному описі від 24.02.2023 (т. 1 а. с. 242), наданому суду представником позивачки в судовому засіданні 09.03.2023, зазначено види наданих адвокатом послуг та кількість годин, витрачених на надання таких послуг.

Проте, докази направлення вищевказаного клопотання позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу (т. 1 а. с. 223) разом із додатками (доказами на підтвердження таких витрат) та докази направлення поданого представником позивачки в судовому засіданні детального опису (т. 1 а. с. 242) на поштову адресу відповідача або ж електронну адресу представника відповідача всупереч ч. 9 ст. 83 ЦПК України суду не надано, що як зазначив представник відповідача в своїх письмових запереченнях, позбавляє сторону відповідача можливості заявити про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (т. 1 а. с. 134 - 138).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо повинні визначатись в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в самому договорі про надання правничої допомоги б/н від 13.10.2022 (т. 1 а. с. 26) відсутні умови щодо ціни договору, щодо можливості укладення будь-яких Додатків, які є невід`ємною його частиною, і додаткова угода до вказаного договору не укладалась, а надані суду стороною позивача вищевказані Додаток №1 (т. 1 а. с. 224), акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 13.10.2022 (т. 1 а. с. 225), не передбачені самим Договором про надання правничої допомоги від 13.10.2022, - суд вважає, що в стягненні витрат на правничу допомогу на користь позивачки слід відмовити.

Відповідно доч. 1 ст.141ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1428 гривень 96 копійок.

Керуючись ст. ст. 182 ч. ч 1, 2, 4, 202 ч. 1, 203 ч. 3, 205 ч. 1, 207, 210 ч. 1, 215 ч. 1, 218 ч. 1, 237 ч. 1, ч. 3, 244 ч. 3, 317 ч. 1, 391 ЦК України, ст. ст. 125, 152 ч. 2 Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 14 Закону Україи «Про оренду землі», п. 1 ч. 1 статті 2,ст.11,ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» ст.ст. 2, 4, 12, 78, 81, 82, 83, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Левада» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права оренди задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, кадастровий номер 3224283200:06:003:0040, площею 3.2905 га, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, шляхом повернення земельної ділянки ОСОБА_1 від Селянського фермерськогогосподарства"ЛЕВАДА".

Скасувати державну реєстрацію права оренди землі - номер запису про інше речове право 27500614, який внесено на підставі договору оренди землі від 1 березня 2018 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9 серпня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42553110 від 15 серпня 2018 року, прийнятого державним реєстратором Олефіром П. П.

Стягнути з Селянського фермерськогогосподарства"Левада" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) гривень 96 копійок.

В стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 40000 гривень на користь ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 (с.Іванівка Білоцерківськогорайону Київськоїобласт, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач:Селянське фермерськегосподарство «Левада»(09412, с. Богатирка вул. Шевченка, 89 Білоцерківського району Київської області, Код ЄДРПОУ: 24887605).

Повне рішення складено 10.03.2023.

Суддя Н. М. Марущак