Рішення

від 27.02.2023 по справі 372/2584/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2584/21

Провадження № 2-125/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.,

при секретарі Костюк А. О., за участю прокурора Курінного С. О., представника відповідача Крамара О. П., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу запозовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, до Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державна підприємство «Київське лісове господарство», про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсним рішення, державної реєстрації права власності та повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

14.07.2021 року керівник Обухівської окружної прокуратури звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсним рішення, державної реєстрації права власності та повернення земельних ділянок до ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх вимог вказав, що під час опрацювання інформації органів державної влади, були виявлені порушення вимог земельного та лісового законодавства під час виділення земельних ділянок на території Обухівської міської ради Київської області. Так, рішенням 46 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області № 635 від 26.12.2013 «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» надано дозвіл громадянам, у тому числі ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадян за рахунок земель комунальної власності Обухівської міської ради. У подальшому затверджено проект землеустрою, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний проект», щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,15 га з них 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0127 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,05 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0128 для ведення особистого селянського господарства. Установлено, що вищевказане рішення Обухівської міської ради Київської області прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Заочним рішеннямОбухівського районногосуду Київськоїобласті від12.11.2021року,позовні вимоги Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації було задоволено.

23.11.2021 року відповідачкою ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення.

23.12.2021 року ухвалою суду заяву задоволено, заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

21.02.2022 року відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду відзив, в якому зазначила, що позов є необґрунтованим.

21.02.2022 року ухвалою суду витребувано від Головного управлінняДержгеокадастру вКиївській області копії проектів із землеустрою та технічну документацію на земельні ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0127 та площею 0,05 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0128, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

16.06.2022 року від прокурора Обухівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

23.06.2022 року від ГУ Держгеокадастру вКиївській області надійшла витребувана копія проекту землеустрою.

01.08.2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засідання прокурор позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідачки у судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив, просив відмовити.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи прийшов до висновку про відмову у позові з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням 46 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області № 635 від 26.12.2013 «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» надано дозвіл громадянам, у тому числі ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадян за рахунок земель комунальної власності Обухівської міської ради.

В подальшому, рішенням 57 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області № 765 від 30.10.2014 «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» затверджено проект землеустрою, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний проект», щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,15 га з них 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0127 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,05 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0128 для ведення особистого селянського господарства.

Щодо процесуального права прокурора на звернення до суду із цим позовом.

Прокурор зазначає, що вищевказане рішення Обухівської міської ради Київської області прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Представник відповідачки у відзиві зазначив, що прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації без передбачених ст. 23 ЗУ «Про Прокуратуру» підстав, а тому суд повинен закрити провадження у даній справі на підставі ст. 185 ЦПК України.

Суд не погоджується із такою позицією представника відповідачки з огляду на наступне.

Статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загрози інтересам держави, і ця заява, є підставою для порушення справи в суді.

Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:103:0127, 3223110100:01:103:0128 розташовані в межах м. Обухів Київської області.

Згідно постанови Верховної Ради України від 10.07.2010 №2488-VI м. Обухів віднесено до категорії міст обласного значення.

Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності лісового фонду для сільськогосподарських потреб в межах міста обласного значення покладено на Київську обласну державну адміністрацію, у відповідності до вимог до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України.

Так, листом №255 від 09.03.2021 року Київська обласна державна адміністрація повідомила прокуратуру про те, що ними не вживаються заходи цивільно-правого характеру, у зв`язку з відсутністю повноважень щодо самостійного виявлення порушень та вжиття заходів представницького характеру.

Щодо вимоги відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Суд також не бере до уваги твердження представника відповідачки щодо представництва прокурором інтересів ДП «Київське лісове господарство», оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Київської обласної державної адміністрації, а ДП «Київське лісове господарство» приймає участь у справі в якості третьої особи.

Щодо того, чи наявне порушене право позивача.

Відповідно до частини першої статті 10Закону України«Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» частини першої статті 12ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 116ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з абзацом першим пункту 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема і витребуваного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , остання звернулась до відповідного органу із клопотанням про отримання земельних ділянок в межах безоплатної приватизації на підставі частини ч. 6 ст. 118 ЗК України. Тобто право власності на спірні земельні ділянки відповідачка набула у порядку, визначеному вказаними вище правовими нормами.

Крім того, згідно зі статтями 181-184.202-204ЗК України,законами України«Про Державний земельнийкадастр» та «Про землеустрій» дані Державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Як вбачається із копії проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок власність ОСОБА_1 , обмеження та обтяження у використанні земельних ділянок відсутні.

Рішенням №635 від 26.12.2013 року Обухівської міської ради надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам за рахунок земель комунальної власності обухівської міської ради.

Згідно з довідкою Управління Держземагенства в Обухівському районі земельні ділянки, намічені до передання у власність відповідачці, обліковуються згідно з державною статистичною звітністю (форма 6-зем) як землі, не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), чагарники (номер стовпця 28).

Відділом розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури Виконавчого комітету Обухівської міської ради складено висновок про наявні обмеження на використання земельних ділянок, відповідно до якого Обмежень (обтяжень) згідно додатку №6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.12 року, не встановлено. Речові права третіх осіб на земельні ділянки (обмеження прав на землю) відсутні.

Також Управлінням Держземагенства в Обухівському районі погоджено розроблений ТОВ «Земельний проект» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр.. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Рішенням №765 Обухівської міської ради від 07.10.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 відведення земельних ділянок у власність гр.. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га, що розташовані в АДРЕСА_1 , на території Обухівської міської ради, та надано у власність ОСОБА_1 дані земельні ділянки, які не надані у власність чи користування.

Також суд зазначає, що рішенням Обухівської міської ради №191 20 сесії ІІІ скликання віл 20.12.2001 року, вилучено із складу Держлісгоспу Обухівського лісництва земельні ділянки: в кварталі 47 виділ 6-5,0 га, виділ 7 2,0 га, виділ 8 1,0 га: виділ 9 1.0 га; в кварталі21 виділ 2 4,5 га; виділ 3 0,8 га; виділ 4 0,9 га, та переведено їх до земель запасу Обухівської міської ради.

Вказане рішення чинне, не скасоване, більш того прокурор не обґрунтовує його незаконністю позовні вимоги. В зв`язку із чим відповідачка за наявності рішення органу місцевого самоврядування від 2001 року, тобто із строком дії близько 13 років, вправі була розраховувати на юридичну визначеність з цього питання і ініціювати процес передачі земельної ділянки в її власність.

З цього питання слід також звернутися до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, де судом зазначено, вирішуючи питання про витребування земельної ділянки, суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності, насамперед, володільця цього майна. Наявність перешкод в отриманні земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність має унеможливлювати реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін.

Враховуючи, що розроблена відповідачкою документація із землеустрою не мала будь-якої інформації про наявність обмежень у користуванні спірної земельної ділянки та належність її до земель лісового фонду, суд вважає, що відповідачка діяла із розумною обачністю і її дії носили добросовісний характер.

До того ж суд за ініціативою відповідача надає оцінку документам, наданим позивачем в якості доказів належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII«Прикінцеві положення»ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності ЗК України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. У разі коли лісова земельна ділянка сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав з присвоєнням відповідного кадастрового номера та внесенням відомостей про неї до Державного земельного кадастру (з визначенням її площі, меж), а також здійснена державна реєстрація речових прав на неї (права власності, права постійного користування тощо), то речові права підтверджуються не планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а проектами відведення земельних ділянок або іншими документами, визначеними статтею 79-1 ЗК України.

Таким чином, прокурор, наявними у справі доказами взагалі не довів перебування спірних земельних ділянок у користуванні ДП «Київське лісове господарство» та їх віднесення до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до матеріалів справи та доводів викладених позивачем керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області на обґрунтування порушень прав Київської обласної державної адміністрації, на його думку, незаконним відведенням земельних ділянок Обухівською міською радою Київської області ОСОБА_1 із земель лісогосподарського призначення та надає, як доказ, планово-картографічні матеріали лісовпорядкуванняіз відображеннямна планшетахта лісовихкартах місцезнаходження земель держлісфонду.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу (в редакції станом на 2003 рік), земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу у зазначеній редакції до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Ця норма з`явилась у Лісовому кодексі 29.03.2006, коли набрала чинності нова редакція цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 ця норма не має зворотної дії в часі.

Відповідно до наведеної норми п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу лісогосподарське підприємство на підтвердження свого права постійного користування земельними ділянками має надати не тільки планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, але й докази того, що ці ділянки були законно надані у постійне користування з певним цільовим призначенням до 29.03.2006, тобто підприємства (або прокурор) має надати відповідні правовстановлюючі документи, що здійснено не було.

У матеріалах цивільної справи відсутні докази надання у користування ДП «Київське лісове господарство» спірних земельних ділянок та земельних ділянок в межах Планшету.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Лісового кодексу в редакції до 29.03.2006 право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Згідно з наведеними нормами матеріального права та ч. 2 ст. 78 ЦПК України постійне користування спірними землями ДП «Київське лісове господарство», отже й право власності держави, можуть підтверджуватись або державними актами або планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування разом з відповідними рішеннями органів влади попередніх років про надання цих ділянок для ведення лісового господарства. Одночасно такими доказами підтверджується й цільове призначення земель ДП «Київське лісове господарство». Інших правовстановлюючих документів законом не було передбачено.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 94 Лісового кодексу в редакції до 29.03.2006 матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 2.1.4 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, оригінали планшетів лісовпорядкування, які мають спільні межі з іншими землекористувачами, мають бути завірені в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи. З контексту Інструкції вбачається, що у п. 2.1.4 йдеться про погодження оригіналів планшетів районними органами земельних ресурсів.

В порушення зазначеної норми надані прокурором суду копії планшетів не мають відміток про завіряння (погодження) в органах землевпорядкування Обухівського району Київської області.

У матеріалах цивільної справи немає державних актів ДП «Київське лісове господарство» або його попередника на право постійного користування спірними землями, немає належним чином завірених копій з оригіналів планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та немає жодних рішень органів державної виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про надання спірних земельних ділянок у постійне користування ДП «Київське лісове господарство», прийнятих до 29.03.2006

Отже, враховуючи викладене долучені прокурором до позову та до матеріалів справи планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, планшети та лісові карти не можуть бути належним та допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Вказана позиція відображена в постанові Верховного Суд від 26.09.2018 року № 922/1471/17, де точно сформульована як «єдиний наявний у справі доказ такого права лісовпорядний планшет не є належним та допустим доказом з огляду на його невідповідність вимогам щодо оформлення такого документа відповідно до Інструкції про порядок створення та розмноження лісових карт, затвердженої ДК СРСР по лісового господарству 11.12.1986 року та приписами ЛК України щодо змісту та порядку затвердження матеріалів лісовпорядкування».

Згідно ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає, що прокурором не доведена на підставі сукупності беззаперечних доказів належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Позбавлення права власності відповідачки на підставі припущень є порушенням Першого протоколу до Конвенції, який гарантує право мирно володіти майном.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд повинен при розгляді спору вирішувати питання, чи правильно обраний спосіб захисту тільки після того, як відповість на питання, чи є порушення права. В зв`язку із усталеною позицію Верховного Суду суд в цій справі, дійшовши переконання, що прокурором не доведено порушення права відповідачкою, не вважає за необхідне надавати оцінку правомірності обраного способу захисту.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України залишити за позивачем в зв`язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст.12,13,81,82,141,263,264,265ЦПК України,суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державна підприємство «Київське лісове господарство», про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсним рішення, державної реєстрації права власності та повернення земельних ділянок,- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.Г.Висоцька