Постанова

від 08.02.2023 по справі 910/1744/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. Справа№ 910/1744/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

зза участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Слуцька Н.С. (посвідчення адвоката, довіреність)

від відповідача: Рябко С.О. (посвідчення адвоката № 8926/10 від 13.03.2020)

від третіх осіб-1,-2,-3,-4: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія-АКБ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

на рішення Господарського суду м. Києва від 05.10.2021 (повний текст складений 12.10.2021)

у справі № 910/1744/21 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія-АКБ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

3. Публічне акціонерне товариство "ЕМЗ"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Завод-Видубичі"

про стягнення 475 000, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія-АКБ" про стягнення заборгованості за договором суборенди №20-РП від 01.04.2018 у розмірі 475 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.04.2018 між ним та відповідачем укладено господарський договір суборенди № 20-РП, на виконання умов якого відповідачу в строкове платне користування (суборенду) передано частину майнового комплексу за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, 6.

Проте, всупереч умов договору суборенди відповідач з вересня 2020 року припинив вносити суборендні платежі, у зв`язку із чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 475 000,00 грн за період з вересня 2020 по січень 2021 року.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.10.2021 позов задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славія-АКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті" 475 000,00 грн боргу, а також 7125,00 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за користування майновим комплексом не виконав.

У зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славія-АКБ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів

Відповідач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, у зв`язку зі: необґрунтованістю, неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи; неправильністю встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів; неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, невідповідністю висновків суду обставинам справи; з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не враховано та залишено поза увагою те, що:

- господарський договір суборенди № 20-РП від 01.04.2018, який був укладений між позивачем та відповідачем є нікчемним в силу ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", а тому позивач не міг передавати майно у суборенду відповідачу, оскільки у нього було відсутнє таке право;

- підстава недійсності нікчемного правочину існувала в момент вчинення такого правочину, а можлива відсутність запису про іпотеку не свідчить про припинення договору іпотеки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги третьої особи-2 та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку третьої особи-2 господарський договір суборенди № 20-РП від 01.04.2018 є нікчемним в силу ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене вище та те, що недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю (ст. 216 Цивільного кодексу України), третя особа-2 вважає, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки місцевий господарський суд не досліджував взагалі обставини зазначені відповідачами та не надав їм жодної правової оцінки та спростування.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційні скарги та узагальнення його доводів

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що договір суборенди з відповідачем не розірваний/припинений, а, відтак, суд першої інстанції правильно застосував ст. 764 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивач вказує на те, що відповідач не заперечував факту подальшого користування приміщеннями після закінчення встановленого в договорах строку дії договорів, а, навпаки, продовжував користуватись та сплачувати суборендну плату.

Також позивач наголошує на тому, що момент виникнення прав за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством, а, відтак, відсутність запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на момент укладення договорів оренди та суборенди, свідчить про правомірність укладення цих договорів.

Короткий зміст письмових заперечень третьої особи-2 на відзив позивача та узагальнення їх доводів

У письмових запереченнях, третя особа-2 підтримуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що вона стала новим кредитором ТОВ ПІІ "ІТ Інвест" за договором про надання кредиту від 03.12.2007 № 888, та іпотекодержателем згідно Іпотечного договору посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угод до нього.

У зв`язку з невиконанням ТОВ ПІІ "ІТ Інвест" своїх зобов`язань за договором про надання кредиту від 03.12.2007 № 888, третя особа-2 скористалась своїм правом, передбаченим договором іпотеки від 25.12.2007 та в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" задовольнила забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, 6.

Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою стосовно нерухомого майна від 20.05.2021, що знаходиться в матеріалах справи.

Також, третя особа-2 зазначає, що судовим рішення у справі № 910/14751/17, яке набрало законної сили 22.02.2018 була підтверджена наявність у ПАТ "Український професійний банк" права вимоги за кредитним договором від 03.12.2007 № 888 та Іпотечним договором від 25.12.2007 № 949.

Окрім цього, третя особа-2 наголошує на тому, що при укладені господарського договору суборенди № 20-РП від 01.04.2018 між позивачем та відповідачем, позивач обов`язково повинен був отримати від ПАТ "Український професійний банк", як первісного іпотекодержателя, згоду на відчуження (передачу в оренду) частину майнового комплексу котрий знаходиться по вулиці Будіндустрії, 6 в місті Києві. Втім, доказ отримання такої згоди позивачем до матеріалів справи не надано.

У зв`язку з вищевикладеним, третя особа-2 зазначає, що позивач не міг передавати майно у суборенди відповідачу за господарським договором суборенди № 208-РП від 01.04.2018, оскільки у позивача таке право було відсутнє.

Короткий зміст письмових пояснень позивача та узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях позивач наголошує на наступному:

- позивач є добросовісним та належним користувачем майнового комплексу, що підтверджується рядом договорів, наявних в матеріалах справи;

- на момент укладення оспорюваних договорів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень був відсутній запис про іпотеку, тому позивач набув у користування майно вільним від будь-яких обтяжень;

- реєстрація запису про іпотеку відбулась 15.05.2020 та в подальшому була скасована судовим рішенням;

- з травня 2018 року ТОВ "Гансо Компані" є власником спірного майнового комплексу, який 11.06.2020 був переданий у користування ТОВ "Сервіс-Тех";

- 11.06.2020 позивач переуклав договір суборенди з ТОВ "Сервіс-Тех" та правомірно користується орендованим майном;

- відповідач прийняв до виконання всі умови договору суборенди та вчасно виконував свої обов`язки до вересня 2020 року;

- третьою особою-2 незаконно було зареєстровано право власності на майновий комплекс та передано його в подальшу оренди третій особі-1;

- відповідач не заперечуючи щодо користування нерухомим майном за спірний період, продовжує ним користуватись.

Окрім цього, від позивача надійшла заява з процесуальних питань, в якій останній просить при вирішені даного спору застосувати висновки у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Су від 07.10.2022 у справі № 910/1797/21.

Узагальнений виклад позиції інших учасників по справі

Треті особи-1,-3,-4 не скористалися правом подати письмові пояснення/заперечення на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Короткий зміст постанов судів апеляційної та касаційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/1744/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія-АКБ" 10 687,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 10 687,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з 25.12.2007 майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, частина якого була передана у суборенду відповідачу згідно з договорами суборенди №20-РП, перебував в іпотеці ПАТ "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") за іпотечним договором №949 від 25.12.2007.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ні позивачем, ні іншими пов`язаними особами, зокрема ПАТ "ЕМЗ" (іпотекодавцем) не надано доказів отримання згоди від первісного іпотекодержателя на укладення договорів оренди майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, договорів суборенди від 01.04.2018.

Посилаючись на положення ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 215 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції визнав договір оренди №01/15-03 майнового комплексу загальною площею 28223,10 м2 за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, що укладений 15.03.2018 між ПАТ "ЕМЗ" та ТОВ "Арт-Завод-Видубичі", нікчемним.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарський договір суборенди №1-АРТ від 01.04.2018 та договір суборенди №20-РП від 01.04.2018, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у цій справі, є недійсними (нікчемними) з огляду на їх похідний характер від нікчемного договору оренди №01/15-03 від 15.03.2018, який не створює правових наслідків, окрім наслідків, пов`язаних з його недійсністю, у зв`язку з чим відмовив у позові.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 910/1744/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у вищезгаданій поставові зазначив, що суд апеляційної інстанції надав правову оцінку договору оренди від 15.03.2018 № 01/15-03 та договору суборенди від 01.04.2018 № 1-АРТ, при цьому ухвалив оскаржуване судове рішення, в якому встановив обставини про права, інтереси та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, а саме, сторін вказаних правочинів - Публічного акціонерного товариства "ЕМЗ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Завод-Вибудичі".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія-АКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/1744/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікової І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія-АКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/1744/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія-АКБ" призначено 02.11.2022.

На виконання вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судом апеляційної інстанції було залучено до участі у справі: в якості третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ЕМЗ", та у якості третьої особи-4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Завод-Вибудичі".

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 21.09.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/1744/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікової І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/1744/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія-АКБ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/1744/21 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" призначено на 02.11.2022.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 910/1744/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/1744/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою - 02.11.2022.

02.11.2022 судове засідання не відбулося, у зв`язку із знеструмленням електромережі суду, про що Північним апеляційним господарським судом складено акт від 03.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 розгляд справи № 910/1744/21 призначено на 07.12.2022.

07.12.2022 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. з 06.12.2022 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 призначено справу № 910/1744/21 до розгляду на 08.02.2023.

В судове засідання, яке відбулося 08.02.2023, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційних скарг відповідача та третьої особи-2.

Представники третіх осіб-1,-2,-3,-4 в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були сповіщений належним чином, про що свідчить долучений до матеріалів справи електронний лист про направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 на зазначену в матеріалах справи електронну адресу третіх осіб-1,-2,-3,-4.

Також, слід вказати, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому треті особи-1,-2,-3,-4 по справі не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представників третіх осіб-1,-2,-3,-4 у судове засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, апеляційний господарський суд визнав можливим здійснювати розгляд апеляційних скарг у даній справі за відсутності представників третіх осіб-1,-2,-3,-4.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "Експериментально-механічний завод" (далі - ПАТ "ЕМЗ", третя особа-3; у тексті договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-завод Видубичі" (далі - ТОВ "Арт-завод Видубичі" третя особа-4; у тексті договору - орендар) укладено договір оренди №01/15-03.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди №01/15-03 орендодавець передає, а орендар приймає у користування майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.

На виконання умов вказаного договору між ПАТ "ЕМЗ" та ТОВ "Арт-завод Видубичі" складено та підписано акт прийомки-передачі нежитлових приміщень від 02.04.2018.

01.04.2018 між ТОВ "Арт-завод Видубичі" (у тексті договору - орендар) та ТОВ "Рентпроперті" (позивачем) (у тексті договору - суборендар) укладено господарський договір суборенди №1-АРТ.

Згідно з пунктом 1.1 договору суборенди №1-АРТ орендар передає суборендареві за плату на певний строк у користування частину майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, для здійснення суборендарем своєї господарської діяльності.

Пунктом 1.2 договору суборенди №1-АРТ суборендар вступає у користування нежитловим приміщенням, що належить орендареві на праві користування (далі - об`єкт суборенди). Об`єктом суборенди для цілей цього договору є: 1.2.1. частина корпусу "Г1" загальною площею 7450,00 кв.м; 1.2.2. частина корпусу "Г3" загальною площею 1050,00 кв.м; 1.2.3. Частина корпусу "К" загальною площею 1290,00 кв.м.

На виконання умов вказаного договору між ТОВ "Арт-завод Видубичі" та ТОВ "Рентпроперті" складено та підписано акт приймання-передачі приміщення від 01.04.2018.

Крім того 01.04.2018 між ТОВ "Рентпроперті" (орендар, позивач) та ТОВ "Торговий дім Славія-АКБ" (суборендар, відповідач) укладено господарський договір суборенди №20-РП (далі - договір суборенди №20-РП).

Відповідно до пункту 1.1 договору суборенди №20-РП орендар передає суборендареві за плату на певний строк у користування частину майнового комплексу за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, 6, для здійснення суборендарем своєї господарської діяльності. У користування за договором передається індивідуально визначене майно, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Пунктом 1.2 договору суборенди №20-РП визначено, що за цим договором суборендар вступає у користування нежитловим приміщенням, що належить орендареві на праві користування. Об`єктом суборенди для цілей цього договору є приміщення площею 1100,00 м2 та відкриті майданчики площею 2880 м2.

Строк суборенди за договором починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта суборенди та закінчується 31.03.2019 (останній день суборенди) (пункт 1.3 договору суборенди №20-РП).

Об`єкт суборенди повинен бути переданий орендарем та прийнятий суборендарем протягом двох діб з моменту укладення даного договору за актом приймання-передачі (додаток №2 до даного договору, який є його невід`ємною частиною), в якому сторони вказують площу об`єкта суборенди, склад та технічні характеристики об`єкта суборенди, перелік майна та обладнання, що передається разом із об`єктом суборенди (пункт 3.1 договору суборенди №20-РП).

01.04.2018 між ТОВ "Рентпроперті" та ТОВ "Торговий дім Славія-АКБ" підписано відповідний акт приймання-передачі приміщення (додаток №2 до договору суборенди №20-РП), за яким орендар передав, а суборендар прийняв приміщення у тимчасове володіння та користування за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, 6, в будівлі та межах будівлі літ. "Г1": складське приміщення площею 1100,00 м2; відкритий майданчик №1 загальною площею 2120,00 м2 (позначений на відповідному плані, який міститься в акті приймання-передачі); відкритий майданчик №2 загальною площею 760,00 м2 (позначений на відповідному плані, який міститься в акті приймання-передачі).

За умовами пункту 3.3 договору суборенди №20-РП підписання акта приймання-передачі свідчить про фактичну передачу об`єкта суборенди в суборенду. З моменту підписання сторонами такого акта на суборендаря переходять усі та будь-які ризики пошкодження та знищення об`єкта суборенди або будь-якої його частини.

Пунктом 4.1 договору суборенди №20-РП передбачено, що останній набуває чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.03.2019, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

У пунктах 5.1-5.2, 5.5-5.8 договору суборенди №20-РП сторони погодили розмір суборендної плати, а також порядок нарахування і сплати суборендної плати та витрат на утримання об`єкта суборенди.

У подальшому між сторонами укладено додаткові угоди від 09.10.2018 №1, від 25.02.2019 №2 та від 01.08.2019 №3, які стосувались зміни в орендованих площах, розміру суборендної плати, а також продовження строку суборенди до 31.03.2020.

31.01.2020 між ТОВ "Рентпроперті" та ТОВ "Торговий дім Славія-АКБ" укладено додаткову угоду №4 до договору суборенди №20-РП, якою наведений договір викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пункту 1.1 договору суборенди №20-РП (тут і далі в редакції додаткової угоди від 31.01.2020 №4 до нього) орендар зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, визначені у цьому договорі, а також зобов`язується сплачувати орендарю орендну плату.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 договору суборенди №20-РП приміщення, які передаються в суборенду за цим договором: частина складського приміщення, являють собою "нежитлові приміщення" (частина складського №1 приміщення - 1000,00 м2), що знаходяться за адресою: 01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, 6.

Приміщення надаються в суборенду на строк до 31.01.2021 з моменту підписання цього договору (пункт 2.1 договору суборенди №20-РП).

Пунктом 3.1 договору суборенди №20-РП передбачено, що приймання-передача приміщення здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін та є невід`ємною частиною цього договору. З моменту підписання акта приймання-передачі об`єкт суборенди вважається фактично переданим в суборенду суборендарю.

01.02.2020 між ТОВ "Рентпроперті" та ТОВ "Торговий дім Славія-АКБ" підписано акт приймання-передачі приміщення, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті" передало, а ТОВ "Торговий дім Славія-АКБ" прийняло частину приміщення у тимчасове володіння та користування за адресою: 01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, 6, в будівлі літ. "Г1" - частину складського приміщення з невід`ємним внутрішнім оснащенням та устаткуванням площею 1000,00 м2.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору суборенди №20-РП вартість оренди складається з розміру орендної плати та експлуатаційних витрат, згідно наданих рахунків орендарем. Розмір орендної плати складає 95000,00 грн (разом з ПДВ). Суборендар зобов`язується до 10.02.2020 сплатити орендну плату за перший місяць оренди.

Згідно з пунктом 4.4 договору суборенди №20-РП орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря наперед до 10 числа кожного поточного місяця на підставі рахунку, наданого орендарем. Орендар надає суборендарю акт наданих послуг/виконаних робіт за календарний/розрахунковий місяць виключно після повної оплати суборендарем орендної плати/плати за експлуатаційні витрати. У випадку несплати орендарем платежів в розмірі і строки, передбачені даним договором, сторони погодили, що орендарем суборендарю податковий/ві кредит/зобов`язання не нараховуються, акт наданих послуг/виконаних робіт не видається.

На суборендаря покладено обов`язок своєчасно здійснювати розрахунки з орендарем за орендовані приміщення (пункт 5.1.2 договору суборенди №20-РП).

За умовами пункту 11.1 договору суборенди №20-РП останній починає діяти з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.01.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Звертаючись з позовною заявою, позивач посилався на порушення відповідачем умов договору суборенди №20-РП щодо вчасного перерахування на користь орендаря суборендної плати з вересня 2020 по січень 2021, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 475 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.10.2021 позов задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славія-АКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті" 475 000,00 грн боргу, а також 7125,00 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи-2 не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договорами суборенди.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов`язковим до виконання.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір № 20-РП є договором оренди, які підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

Так, Розділом 5 договору встановлено, що орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря наперед до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, на підставі рахунку наданого орендарем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 1.3 договору передбачено, що строк його дії починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта суборенди та закінчується 31.01.2021.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткових угод щодо продовження строку дії договору, проте суд зазначає, що відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що умовами договору встановлено, що суборендна плата нараховується на щомісячній основі, починаючи з дати прийняття об`єкта суборенди суборендарем за актом приймання-передачі, по дату фактичного повернення об`єкта суборенди від суборендаря до орендаря за відповідним актом приймання-передачі.

Отже, процедура фактичної передачі і повернення об`єкта передбачена розділом 3 та 8 укладеного договору.

Станом на час звернення з позовом фактичного повернення об`єкта оренди від відповідача позивачу шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі не було, доказів іншого відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем після закінчення встановленого в договорах строку дії договорів, відповідач продовжує користуватись та сплачувати суборендну плату.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що дія договору неодноразово продовжувалась і не закінчилась у заявлений до стягнення період.

Водночас, наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 475 000,00 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати орендної плати не були спростовані відповідачем ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Основними аргументами поданої у справі апеляційних скарг є твердження про те, що договір суборенди від 01.04.2018 № 20РП є нікчемним, оскільки до позову не додано доказів того, що ПАТ "Український професійний банк", як первісний іпотекодержатель, так і ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", як новий іпотекодержатель згідно договору від 27.04.2020, надавалася згода на передачу в довгострокову оренду спірного майна, і, відповідно, помилкове незастосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Отже, за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц).

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, а також правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16 і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц).

Так, відповідач стверджує про відсутність у позивача права передавати в суборенду орендовані ним приміщення та недійсність (нікчемність) договору суборенди з посиланням на відсутність згоди іпотекодержателя на передання майна в оренду (суборенду).

Позивач в свою чергу, з цього приводу зазначає, що на момент державної реєстрації права власності на спірне майно за власником майна ТОВ "Гансо Компані" в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містилось жодного запису про іпотеку.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Положеннями ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент державної реєстрації права власності на спірне майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" (яке передало майновий комплекс загальною площею 28 223,10 кв.м, що знаходиться у місті Києві по вулиці Будіндустрії, 6, в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Тех" за договором №ІП-28 від 11.06.2020, яке у свою чергу передало частину цього майнового комплексу загальною площею 9 924 кв.м, в суборенду позивачу за договором №РП-28/1 від 11.06.2020) у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містилось жодного запису про іпотеку (у тому числі встановлену на користь Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", яке з 10.09.2015 перебуває у стані припинення).

В той же час, договір був укладений між позивачем та відповідачем у 2018, тобто задовго до набуття третьою особою-2 права власності на вказаний майновий комплекс (15.10.2020), що спростовує відповідні посилання на недійсність такого договору внаслідок відсутності згоди ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на передачу в оренду приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, 6, оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підстави недійсності правочину (нікчемного чи оспорюваного) повинні існувати саме в момент вчинення такого правочину.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що з наданої інформації в описі об`єкта неможливо ідентифікувати (ані за площею, ані за назвою), що передане за договором суборенди майно на час укладення вказаного правочину було обтяжено заставою, що могло бути підставою для застосування положень спеціального законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до діючого законодавства зміна власника майна чи передача майна в іпотеку не зупиняє у даному випадку відносин суборенди.

Водночас, твердження скаржників суд апеляційної інстанції вважає не релевантними, оскільки в межах цього судового провадження вирішується спір про стягнення заборгованості за договором суборенди від 01.04.2018 № 20-РП, а не питання про право власності на спірне майно, правомірність передачі майна в іпотеку чи звернення стягнення на предмет іпотеки тощо.

Зокрема, орендар, якому майно передане в користування на умовах оренди, не вправі посилатися на недійсність договору як на підставу, яка звільняє його від виконання основного обов`язку орендаря.

Більше того, при вирішенні спорів між орендодавцем та орендарем, пов`язаних із стягненням плати за користування переданим в оренду майном, до предмета доказування не входить питання законності набуття орендодавцем речових прав на річ, що передана ним у користування на умовах суборенди іншій особі.

За користування майном у відповідності до умов договору орендар має сплачувати оренду плату за таке користування та інші узгоджені в договорі оренди платежі у строки, порядку та в розмірі, що установлені договором.

Належних доказів на підтвердження доводів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхиляються твердження заявника апеляційної скарги в частині того, що законної підстави з 15.10.2020 на продовження договору суборенду та отримання орендної плати за користування приміщеннями, оскільки відбулася зміна орендодавця.

Як вказано вище, доказів повернення орендованого майна позивачу відповідачем не надано. Факт укладення нового договору оренди з іншою особою лише підтверджує факт подальшого користування відповідачем об`єктом оренди.

Укладення відповідачем договору суборенди з третьою особою-1 жодним чином не спростовує обов`язок відповідача виконувати умови укладеного договору з позивачем, допоки дані договори є чинними, не розірваними/припиненими.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 475 000,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційних скарг не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг відповідача та третьої особи-2.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційних скарг

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія-АКБ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/1744/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/1744/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.03.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

Т.І. Разіна