Постанова

від 14.03.2023 по справі 908/1688/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1688/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2022р. (суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 01.12.2022р.) у справі

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя

до: Запорізької обласної спілки споживчих товариств, м. Запоріжжя

про стягнення 178 066,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької обласної спілки споживчих товариств, про стягнення 178066,88 грн. грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, в період з листопада по грудень 2021р., з січня по червень 2022р., за типовим індивідуальним договором.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.12.2022р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн "Міські теплові мережі", в якій просить рішення суду від 01.12.2022р. скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає на тому, що судом невірно встановлено фактичні обставини справи, не застосовано норми законодавства які б мали бути застосовані до спірних правовідносин, не надано належної оцінки долученим до матеріалів справи доказів та пояснень щодо обставин справи. Крім того, зазначає що Відповідачем не надано до суду контррозрахунок основної заборгованості та не оскаржувалось нарахування умовно-постійної частини тарифу та абонентської плати.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що суд, приймаючи до уваги надані Відповідачем акти щодо опломбування системи теплопостачання, помилково дійшов висновку, що приміщення Відповідача є відключеним та не може споживати житлово-комунальні послуги. Доводи позивача, щодо відсутності акта про відключення Споживача від мереж не прийнято. Відповідач в свою чергу не надав доказів відключення його приміщення від мереж теплопостачання.

Скаржник наголошує на тому, що Відповідач в спірний період був споживачем послуг і у випадку не споживання теплової енергії мав обов`язок щодо сплати умовно-постійної частини тарифу та абонентської плати.

Скаржник вважає, що єдиною законною підставою для відключення будівлі від ЦО та/або ГВП є відповідне рішення органу місцевого самоврядування. Інших підстав чинне законодавство не передбачає і з огляду на відсутність відповідного рішення Відповідачу, за період з 01.11.2021 р. по 30.06.2022 р., надана послуга за договором № 85121701, що підтверджується рахунками, розрахунком основного боргу (додані до позовної заяви) та детальним розрахунком (доданий до заяви про усунення недоліків).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.01.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1688/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2022р. по справі № 908/1688/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

10.01.2023р. матеріали справи № 908/1688/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка від 21.09.2022р.), Запорізькій обласній спілці споживчих товариств (відповідач) належить на праві власності будівля технікуму літ. А-4, А-1, А1-1 загальною площею 5992,9 кв.м на підставі свідоцтва про право власності серії САС№913460, виданого Виконкомом Запорізької міської ради 22.07.2010р..

Згідно акту від 24.10.2014р. обстеження системи теплоспоживання відповідача за адресою: вул. Парамонова, 15, складеного представниками позивача та відповідача, згідно акту (без зазначення дати акти) було опломбовано опалення в зв`язку з закінченням опалювального сезону шляхом закриття засувки та накладенням пломб; на момент обстеження теплоносій не подається; проведено переопломбування в зв`язку зі зривом пломби для проведення ревізії; встановлена пломба № 14169958.

Згідно акту від 17.02.2021р. обстеження системи теплоспоживання відповідача за адресою: вул. Парамонова, 15, складеного представниками позивача та відповідача, згідно акта від 09.04.2015р. засувки системи опалення опломбовані в закритому стані пломбою Концерну МТМ № 14169958; опаленням не користується; встановлені металеві заглушки.

Згідно акту від 20.09.2021р. обстеження системи теплоспоживання відповідача за адресою: вул. Парамонова, 15, складеного представниками позивача та відповідача, засувки системи опалення опломбовані в закритому стані пломбою Концерну МТМ № 14169958, пломби в наявності (акт від 09.04.2015р.); від гарячого водопостачання перепломбовано пломбою Концерну МТМ.

В матеріалах справи наявні листи відповідача, адресовані позивачу: від 24.11.2020р. (вручено позивачу 26.11.2020р.) щодо не споживання теплової енергії в гарячій воді за адресою: вул. Парамонова, 15; від 19.07.2021р. (вручено позивачу 20.07.2021р.) щодо відключення з квітня 2014 р. подачі теплоносія за адресою: вул. Парамонова, 15, повідомлено, що опаленням у 2022 р. році користуватися не буде; від 07.12.2021р. (вручено позивачу 08.12.2021р.) щодо надання дозволу на відключення від системи опалення будівлі; від 15.12.2021р. (вручено позивачу 15.12.2021р.) про відключення з квітня 2014р. подачі теплоносія за адресою: вул. Парамонова, 15 та про відміну розрахунку на постачання теплової енергії; від 12.01.2022р. (вручено позивачу 28.01.2022р.) щодо направлення спеціаліста для опломбування видимого розриву на подачі теплоносія на опалення за адресою: вул. Парамонова, 15.

В матеріалах справи наявні рахунки за надані послуги за договором № 85121701: за листопад 2021 р., на суму 41 265,77 грн., за грудень 2021р., на суму 19131,40 грн., за січень 2022р., на суму 19131,40 грн., за лютий 2022р. на суму 19458,05 грн., за березень 2022р., на суму 19612,79 грн., за квітень 2022р., на суму 19612,79 грн., за травень 2022р., на суму 20032,19 грн., за червень 2022р., на суму 19822,49 грн. У вказаних рахунках зазначено загальну площу будівлі: 3046,2 кв.м та опалювальну площу будівлі: 2800 кв.м; показання вузла комерційного обліку2WR5 (в рахунках за 2022 рік). Вказані рахунки (окрім рахунку за листопад 2021р.) надіслано відповідачу рекомендованим листом 09.08.2022р..

Відповідач вартість спожитої теплової енергії не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, про недоведеність належними і допустимими доказами факту споживання відповідачем теплової енергії, за адресою: м. Запоріжжя Парамонова буд. 15.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено належними та достатніми доказами постачання відповідачу в період з листопада по грудень 2021р., з січня по червень 2022р. теплової енергії в нежитлове приміщення по вул. Парамонова буд. І5 у м. Запоріжжя в заявленому обсязі та заявленій сумі 178 066,88 грн. та не доведено укладення відповідачем на підставі ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021р., у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

За приписами п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі ст.5 даного Закону, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п.п. 1, 4, 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (надалі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відтак, визначальним для оплати послуги є її фактичне надання замовнику та споживання останнім.

Відповідно до визначення, передбаченого Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 (далі Методика 315), опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Як вже зазначалось вище та встановлено судом першої інстанції, Запорізькій обласній спілці споживчих товариств належить на праві власності будівля технікуму літ. А-4, А-1, А1-1, загальною площею 5992,9 кв.м..

Згідно актів обстеження системи теплоспоживання відповідача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15, складеного представниками позивача та відповідача, засувки системи опалення опломбовані в закритому стані пломбою Концерну МТМ; відповідач опаленням не користується; встановлені металеві заглушки.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, можливість споживання теплової енергії, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15 також спростовується листами Відповідача від 24.11.2020р., від 19.07.2021р., від 07.12.2021р., від 15.12.2021р., від 12.01.2022р..

Водночас, як правильно зазначив скаржник, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №169 від 26.07.2019 затверджено Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, що додається. Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758 (із змінами).

Цей Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Дія цього Порядку поширюється на споживачів, виконавців комунальної послуги з постачання теплової енергії, виконавців комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, операторів зовнішніх інженерних мереж, органи місцевого самоврядування.

Розділом ІI вказаного Порядку визначено порядок відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП.

1. Рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

2. Рішення власника (співвласників) будівлі, в тому числі житлового будинку, про відключення від ЦО та/або ГВП приймається відповідно до вимог Цивільного кодексу України, законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

3. Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку.

4. Орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту.

5. Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП передається на розгляд Комісії.

6. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП за участю заявника чи його уповноваженого представника.

7. Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення.

Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів.

Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.

8. Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові.

9. Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проєкту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.

10. Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі.

Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється лише в міжопалювальний період, але не пізніше ніж 01 вересня.

Витрати, пов`язані з відключенням від ЦО та/або ГВП, здійснюються за рахунок власника (співвласників) та інших коштів, не заборонених Законом.

Узгодження дати і часу виконання робіт із відключення від ЦО та/або ГВП з виконавцями таких робіт та інформування про це співвласників багатоквартирного будинку здійснюється уповноваженою ними особою.

Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води (додаток 2) - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб`єктом господарювання (у разі їх залучення).

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.

Отже, приймаючи до уваги зазначені вище положення нормативно - правових актів, діючим законодавством України встановлений порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який передбачає виконання низки проектно-технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженими органами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Скаржника, що законною підставою для відключення будівлі ві ЦО та/або ГВП є відповідне рішення органу місцевого самоврядування. При цьому, матеріали справи не містять такого рішення.

Разом з цим, матеріали справи містять акт про відключення спірної будівлі від ЦО та/або ГВП, складений за участі представників Позивача.

Наведене спростовує добросовісність поведінки Позивача, який встановивши, що Відповідач не користується опаленням, одночасно намагається стягнути з нього оплату за послуги, які не надавались.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже матеріалами справи доведено, що фактично теплова енергія в належне відповідачу нежитлове приміщення по вул. Парамонова, 15 у м. Запоріжжя не постачалося та відповідачем не споживалося.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17.

Стандарт доказування вірогідності доказів передбачає зокрема оцінку безпосередньо судом їх змістовної ваги та вплив на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Враховуючи наведене, а також обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд апеляційної інстанції вважає доведеними заперечення Відповідача, оскільки докази, надані на спростування позовних вимог, є більш вірогідними, ніж докази, надані Позивачем на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Апеляційна інстанція вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на принцип оцінки доказів за критерієм вірогідності, керуючись категорією стандарту доказування, принципом змагальності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2022р. у справі № 908/1688/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Концерн "Міські теплові мережі".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя М.О. Дармін