Ухвала

від 14.03.2023 по справі 908/2418/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

14.03.2023 м.Дніпро Справа № 908/2418/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.,

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі №908/2418/21

про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех Добрива", м. Запоріжжя

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. (повний текст ухвали складено - 21.12.2021р., суддя - Юлдашев О.О., м. Запоріжжя) у справі №908/2418/21 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Приватне підприємство "Бізон-Тех Добрива", м. Запоріжжя ліквідовано. Провадження у справі закрито. Зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу (від 08.02.2022р.), в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р., а справу направити на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022р. апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали надати докази, що підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2481,00 грн. та докази, що підтверджують направлення копії апеляційної скарги кредиторам та ліквідатору ПП "Бізон-Тех Добрива" арбітражному керуючому Клименку О.Ю.

Головне управління ДПС у Запорізькій області вимоги ухвали суду від 31.01.2022р. в частині сплати судового збору не виконало та звернулось до суду із заявою про продовження строку для усунення недоліків з метою сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі №908/2418/21.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2022р. відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у Запорізькій області про продовження строку для усунення недоліків; апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі №908/2418/21 з доданими до скарги матеріалами повернуто скаржнику.

Головне управління ДПС у Запорізькій області повторно подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі №908/2418/21, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Звертаючись із повторною апеляційною скаргою, в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт послався на те, що одразу після усунення обставин, що були підставою для повернення апеляційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області повторно звертається з апеляційною скаргою в межах присічного строку, не зловживаючи своїм процесуальним правом, використовуючи своє право на повторне звернення до апеляційного суду.

При цьому, скаржник не зазначив обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних, оскільки з моменту повернення судом первісної апеляційної скарги до моменту звернення з повторною апеляційною скаргою від 13.12.2022р. минуло понад 5 місяців. Крім того, з долученого платіжного доручення про сплату судового збору вбачається, що відповідний платіж було здійснено 08.11.2022р.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд дійшов висновку, що доводи, на які апелянт посилається в обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру, у зв`язку з чим наведені у ньому причини для поновлення пропущеного процесуального строку визнані судом неповажними.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2023р. апеляційну скаргу залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку.

Головне управління ДПС у Запорізькій області на виконання ухвали ЦАГС від 15.02.2023р. подало клопотання, в якому посилаючись на обставини введення воєнного стану на території України, апелянт зазначає про уповільнення роботи Головного управління ДПС у Запорізькій області, в тому числі з урахуванням введення простою у роботі.

Крім того, скаржник зазначає, що він є суб`єктом владних повноважень, який фінансується за рахунок Державного бюджету України. Відтак, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України та скороченням видатків загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, неможливо було провести сплату судового збору в належний строк.

Таким чином, скаржник стверджує про існування об`єктивних та поважних причин неможливості сплати судового збору у встановлений судом строк, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22).

На переконання колегії суддів, скаржником в достатній мірі не обґрунтовано та не додано суду належних доказів того, яким чином запровадження воєнного стану в Україні, а так само видача наказу від 10.10.2022р. про встановлення простою у роботі, унеможливило своєчасне виконання вимог суду щодо усунення недоліків вперше поданої 10.01.2022р. апеляційної скарги, так само приведення її у відповідність із вимогами ст. 258 ГПК України та подання її повторно без зайвих зволікань після її повернення ухвалою від 30.06.2022р.

Суд зазначає, що існування обставини повернення апеляційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обв`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Щодо доводів скаржника про наявність обставин для поновлення строку на апеляційне оскарження, зумовлених відсутністю коштів для сплати судового збору у строк, визначений законом та судом в ухвалі про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021р. у справі №640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Слід звернути також увагу, що у даній справі Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось із повторною апеляційною скаргою через рік після постановлення оскаржуваної ухвали.

З урахуванням наведених норм та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження у даній справі підстави є неповажними, і як наслідок, про відмову у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі №908/2418/21.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, 260, 261, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі №908/2418/21 - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі №908/2418/21.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області з доданими до скарги матеріалами повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяА.Є. Чередко

СуддяТ.А. Верхогляд