Постанова

від 01.03.2023 по справі 908/1812/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1812/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Березкіної О.В., Дарміна М.О.,

за участю секретаря судового засідання: Логвіненко І.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТМІКС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2022 (суддя М.В. Мірошниченко, повне судове рішення складено 09.12.2022.) у справі №908/1812/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТМІКС» (вул. Ростовська, буд.50, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 41229365)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» (вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний код 00186536)

про стягнення 366037,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТМІКС» з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» 366037,36 грн., з яких 259305,00 грн. основний борг, 22506,00 грн. 3% річних, 84226,36 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.11.2022 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» на користь ТОВ «МЕТМІКС» основний борг у сумі 34212,14 грн., 3% річних у сумі 2871,01 грн., інфляційні втрати в сумі 10478,46 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 670,36 грн., в решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ «МЕТМІКС».

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. В даному випадку пункт 6.1.3. договору передбачає право Покупця утримати вищезазначені господарські санкції з Постачальника без будь-якого додаткового попередження при здійсненні подальших розрахунків за поставлений товар, що суперечить ст. 509, 525, 526, 610, 612, 655, 712 ЦК, ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України;

- пункт 6.1.3. договору суперечить ст.1 Податкового кодексу України, ст. 1 Цивільного кодексу України;

- обов`язок здійснити реєстрацію податкових накладних у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не є господарським зобов`язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, тому невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть якщо їх сплата передбачена у договорі;

- оскільки обов`язок зі складання та реєстрації ПН виникає у покупця саме на підставі податкового законодавства, то питання дотримання суб`єктом господарювання відповідних вимог не перебуває в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин. При цьому покладання сторонами договору на постачальника обов`язку скласти, зареєструвати та надати покупцю ПН не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

- судом не досліджено питання розподілу витрат на правову допомогу в

порушення ст. 126 ГПК.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2023 ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №908/1812/22. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2019 Приватним акціонерним товариством Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТМІКС (постачальником) укладено договір поставки №11190233, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцю феросплави та інші матеріали (товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену ціну.

Згідно з п. п. 1.2, 1.5 договору товар поставляється узгодженими партіями на умовах DAP (склад покупця, м. Запоріжжя) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотремс-2010. Термін (строк) поставки товару вказується у додатках (специфікаціях).

У п.1.3 договору визначено, що асортимент товару, ціна, кількість, одиниці виміру і додаткові умови постачання, вимоги до якості кожної поставляємої за цим договором партії товару узгоджуються в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

За умовами п. п. 2.1, 2.2 договору ціна за одиницю виміру товару визначається у гривнях та вказується у додатках (специфікаціях). Орієнтовна сума договору складає 130000000,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 21666666,67 грн. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх додатків (специфікацій).

Відповідно до п. 12.1 договору даний договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печаткою сторонами і діє в частині поставок товару до 31.12.2023.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% її вартості за фактом поставки протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару та надання оригіналу рахунку.

На виконання договору позивач поставив відповідачу шість партій товару на загальну суму 1350557,04 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними:

№04 від 09.07.2019 на суму 248020,80 грн.;

№05 від 09.07.2019 на суму 72926,48 грн.;

№06 від 25.07.2019 на суму 455810,76 грн.;

№07 від 08.08.2019 на суму 72926,48 грн.;

№08 від 13.08.2019 на суму 427946,04 грн.;

№09 від 29.08.2019 на суму 72926,48 грн.

Відповідач прийняв товар без зауважень.

Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 1091252,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№17971 від 27.09.2019 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунку №04 від 09.07.2019);

№18279 від 02.10.2019 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунку №04 від 09.07.2019);

№18492 від 04.10.2019 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунку №04 від 09.07.2019);

№20136 від 01.11.2019 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунку №04 від 09.07.2019);

№21782 від 28.11.2019 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунків №04, №05 від 09.07.2019);

№21910 від 29.11.2019 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунків №04, №05 від 09.07.2019);

№23842 від 27.12.2019 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунку №06 від 25.07.2019);

№1056 від 16.01.2020 на суму 100000,00 грн. (згідно рахунку №06 від 25.07.2019);

№1274 від 17.01.2020 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунку №06 від 25.07.2019);

№2687 від 31.01.2020 на суму 100000,00 грн. (згідно рахунку №06 від 25.07.2019);

№3512 від 11.02.2020 на суму 21420,00 грн. (згідно рахунку №06 від 25.07.2019);

№4791 від 28.02.2020 на суму 59060,00 грн. (згідно рахунків №06, №07 від 25.07.2019);

№6258 від 25.03.2020 на суму 50000,00 грн. (згідно рахунку №08 від 13.08.2019);

№6521 від 27.03.2020 на суму 300000,00 грн. (згідно рахунків №07, №08 від 08.09.2019).

№7884 від 15.04.2020 на суму 60772,07 грн. (згідно рахунка №09 від 29.08.2019).

Таким чином, залишок неоплаченого товару складає 259304,97 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 259305,00 грн., 3% річних у сумі 22506,00 грн., інфляційних втрат у сумі 84226,36 грн.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі договору поставки №11190233 від 15.05.2019.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, строки оплати поставлених партій товару, відповідно до п.4.1 договору, є такими:

за видатковими накладними №04, №05 від 09.07.2019 на загальну суму 320947,28 грн. 07.10.2019;

за видатковою накладною №06 від 25.07.2019 на суму 455810,76 грн. 23.10.2019;

за видатковою накладною №07 від 08.08.2019 на суму 72926,48 грн. 06.11.2019;

за видатковою накладною №08 від 13.08.2019 на суму 427946,04 грн. 11.11.2019;

за видатковою накладною №09 від 29.08.2019 на суму 72926,48 грн. 27.11.2019.

Водночас, пунктом 6.1.3 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний в установлені терміни скласти та надіслати покупцю засобами електронного зв`язку податкову накладну в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України.

У разі невидачі покупцю, у т.ч. відмови надати податкову накладну та/або розрахунок коригування, та/або порушення постачальником граничних термінів реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або у випадку порушення постачальником умов їх реєстрації, відсутності факту реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування тощо покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарські санкції, а саме: в односторонньому порядку зменшити суму за товар/послуги, яка підлягає оплаті постачальнику, на суму ПДВ до моменту виконання постачальником своїх зобов`язань з реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або вимагати повернення вже сплаченої суми, на яку покупець має право зменшити оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складені податкові накладні на суму поставленого товару з ПДВ №1, №2 від 09.07.2019, №3 від 25.07.2019, №1 від 08.08.2019, №2 від 13.08.2019, №3 від 29.08.2019.

Вказані податкові накладні були подані до ДФС України на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної від 18.07.2019, від 19.07.2019, від 14.08.2019, від 22.08.2019, від 30.08.2019, від 13.09.2019, проте податковим органом були прийняті рішення про зупинення реєстрації зазначених податкових накладних з посиланням на те, що податкові накладні відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Позивачем були подані скарги на рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, проте скарги не були задоволені.

На час звернення позивача до суду з позовом податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, вимога про визнання недійсним пункту 6.1.3 договору була предметом оскарження позивача у справі №908/3861/21, яка розглянута Господарським судом Запорізької області з прийняттям рішення від 14.09.2022 у справі №908/3861/21 про відмову в позові. Дане судове рішення набрало законної сили.

Відтак, господарським судом зроблено правильний висновок стосовно того, що умова п. 6.1.3 договору щодо права відповідача в односторонньому порядку зменшити суму оплати за товар на суму ПДВ підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Загальна сума ПДВ по спірних поставках складає 225092,83 грн. та саме на цю суму відповідач, на виконання п.6.1.3 договору правомірно не здійснив оплату частини поставленого товару.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів своєчасної оплати поставленого товару на суму 34212,14грн.

У цьому зв`язку позовні вимоги за поставлений товар в сумі 34212,14грн. належить задовольнити, в решті позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості слід відмовити.

Крім основної заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 22506,00 грн., інфляційних втрат у сумі 84226,36грн.

У зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості, господарським судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідно до дійсної суми заборгованості.

Вказаний розрахунок перевірений апеляційним судом та визнаний арифметично правильним, тому позовні вимоги стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 2871,01 грн., позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 10478,46 грн.

Підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи скаржника стосовно того, що пункт 6.1.3. договору суперечить ст.1 Податкового кодексу України, ст. 1 Цивільного кодексу України, тому він не може бути застосований до спірних правовідносин колегією суддів відхиляються.

Так, як зазначалося вище, вимога про визнання недійсним пункту 6.1.3 договору була предметом оскарження позивача у справі №908/3861/21, яка розглянута Господарським судом Запорізької області з прийняттям рішення від 14.09.2022 у справі №908/3861/21 про відмову в позові. Означене судове рішення набрало законної сили.

Апеляційний суд зауважує, що укладаючи спірний договір позивач був обізнаний про свій обов`язок в установлені терміни скласти та надіслати покупцю засобами електронного зв`язку податкову накладну в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України та про наслідки порушення цього зобов`язання, встановлені п.6.1.3 договору.

При цьому передбачене п.6.1.3 договору право відповідача зменшити суму яка підлягає оплаті на суму ПДВ до моменту виконання зобов`язань позивача з реєстрації податкової накладної не є санкцією за порушення господарського зобов`язання. Дана норма договору убезпечує відповідача від негативних наслідків які можуть настати в разі нереєстрації податкових накладних позивачем. І зазначена сума підлягає поверненню позивачу у разі виконання цього обов`язку.

Дана норма договору не суперечить діючому законодавству та погоджена сторонами при укладанні договору.

Відтак, умова п. 6.1.3 договору щодо права відповідача в односторонньому порядку зменшити суму оплати за товар на суму ПДВ підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також скаржник в апеляційній скарзі зауважив, що судом першої інстанції не досліджено питання розподілу витрат на правову допомогу в порушення ст. 126 ГПК.

Водночас, відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відтак, позивач не обмежений правом на звернення з відповідною заявою про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд справи апеляційною інстанцією слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТМІКС» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2022 справі № 908/1812/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 14.03.2023р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін