Ухвала

від 23.02.2023 по справі 16/110-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 16/110-11

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Нечепуренко К.С., розглянувши матеріали скарги за вих. № 04-1/02 від 04.02.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця державної виконавчої служби у справі № 16/110-11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс»

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»

про стягнення 71209,02 грн.

орган виконання: Відділ Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

за участю представників:

від стягувача Грищенко О.М., довіреність №б/н від 24.08.2022

від боржника не з`явився

від ВДВС не з`явився

СУТЬ ПИТАННЯ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» звернулося до Господарського суду Київської області зі скаргою за вих. № 04-1/02 від 04.02.2023 на дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку ст. 339 ГПК України, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 69210604 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26 вересня 2011 року по справі №16/110-11, котрі виразились у винесені Постанови від 12 грудня 2022 року про повернення наказу Господарського суду Київської області від 26 вересня 2011 року по справі №16/110-11 стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- скасувати Постанову ВДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 12 грудня 2022 року про повернення наказу Господарського суду Київської області від 26 вересня 2011 року по справі №16/1 10-11 стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 скаргу у справі № 16/110-11 передано на розгляд судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 09.02.2023 прийнято скаргу у справі № 16/110-11 до розгляду, судове засідання призначено на 23.02.2023 о 15:30.

15.02.2023 на електронну адресу суду з єдиним цифровим підписом від державного виконавця Герасименко Ю.О. Відділу Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на скаргу, в яких останній зазначає наступне:

- 13.06.2022 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття ВП № 69210604, копію якої направлено боржнику для виконання та стягувачу до відома;

- на виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувають виконавчі документи щодо стягнення із Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» у складі зведеного виконавчого провадження № 62210679 до якого входять 21 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь держави та юридичних осіб на загальну суму 2 241 736,13 грн.;

- державним виконавцем здійснювались заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» в межах ЗВП № 62210679, в результаті яких було сформовано та направлено запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих у банках чи інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями; запит про джерела отримання доходів боржииків- фізичних осіб; до МВС про зареєстровані за боржником транспортні засоби;

- згідно відповіді від Міністерства внутрішніх справ інформація щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів відсутня;

- в межах ЗВП 62210679 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника;

- згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником майно зареєстроване. Форма власності: загальнодержавна в особі Верховної Ради, в оперативному управлінні Міністерства Оборони України;

- згідно Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлюється мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків господарських товариств оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону Украни «Про ососбливості реформування підпрємств оборонно-промслового комплексу державної форми власності»;

- державним виконавцем здійснені запити щодо виявлення майна на об`єкти рухомого, нерухомого та транспортних засобів та іншої інформації, які не порушують мораторій, зазначений згідно Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»;

- зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем, постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій;

- порушення ВДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 69210604 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 по справі № 16/110-11 приписів пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідає дійсності, так як згідно витягу з Єдиного державного реестру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємнів та громадських формувань Державне підприємство Міністерства оборони України « Білоцерківський військгорг» належить Міністерству оборони України та має розмір частки майна, яке належить державі 100 відсотків;

- повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

21.02.2023 на електронну адресу суду, з єдиним цифровим підписом, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» надійшло клопотання про залишення без розгляду та повернення відзиву ВДВС. Вказане клопотання мотивовано тим, що довіреність , яка долучена до відзиву без номеру та дати її видачі обмежує строк дії повноважень представника Герасименко Ю.О. до 31.12.2022, а державний виконавець не наділений повноваження на самопредставництво.

В судове засідання 23.02.2023 з`явився представник стягувача.

Представник боржника та відділу виконавчої служби в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник стягувача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої скарги в повному обсязі, а також клопотання про залишення без розгляду відзиву державної виконавчої служби.

Згідно з частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава. Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.І ст.58 ГП К України) Поряд із цим. слід звернути увагу скаржника, що згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Так, розглядаючи подане стягувачем клопотання, суд погоджується з викладеними у ньому доводами. Дійсно, додана до відзиву довіреність, яка видана на ім`я Герасименко Юлії Олегівни не містить ані номеру, ані дати ії видачи та обмежує повноваження представника 31.12.2022, тоді як відзив на скаргу поданий до суду 15.02.2023. Разом з тим, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником ВДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є Бібаєва Віта Вікторовна, 03.05.2022 (Виконуюча обов`язки начальника відділу) - керівник. Інших представників в реєстрі не зазначено.

Проте, як вбачається з наданих документів, оскаржувана стягувачем постанова про повернення виконавчого документа від 12.12.2022 підписана старшим державним виконавцем Герасименко Ю.О., а відзив на скаргу підписаний державним виконавцем Юлією Герасименко. При цьому, довіреність від ВДВС також була видана на ім`я Герасименко Юлії Олегівни.

Таким чином, в даному випадку, суд дійшов висновку, що відзив на скаргу підписано тим самим виконавцем, який виніс спірну постанову від 12.12.2022 і дії якого оскаржуються - Герасименко Ю.О., яка є посадовою особою ВДВС. Відтак клопотання сгувача не підлягає задоволенню і відзив ДВС приймається судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, заперечення, суд встановив.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2011 у справі № 16/110-11 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» 71209, 02 заборгованості, 712, 09 грн. державного мита та 236, 00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення 26.09.2011 судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 17.11.2021 задоволено заяву заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» про заміну сторони у справі № 16/110-11 її правонаступником, замінено позивача (стягувача) у справі № 16/110-11 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872).

Ухвалою суду від 11.05.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» строк пред`явлення наказу господарського суду Київської області від 26.09.2011 у справі № 16/110-11 до виконання, дію наказу для пред`явлення подовжено до 12.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2022 у справі № 16/110-11 Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» видано дублікат наказу господарського суду Київської області від 26.09.2011 у справі № 16/110-11.

Матеріали справи свідчать, що стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернувся до Відділу Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) заявою про відкриття виконавчого провадження за вих. № 07-2/06 від 07.06.2022 щодо примусового виконання дублікату наказу у справі № 16/110-11 від 26.09.2011.

Постановою старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Герасименко Ю.О. від 13.06.2022 відкрито виконавче провадження № 69210604 з виконання наказу № 16/110-11 від 26.09.2011 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» 71209, 02 заборгованості, 712, 09 грн. державного мита та 236, 00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також 13.06.2022 було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

29.06.2022 винесена постанова про приєднання виконавчого провадження № 69210604 з примусового виконання наказу № 16/110-11 від 26.09.2011 до зведеного виконавчого провадження № 62210679, яке веде Відділ Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

В подальшому старшим державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Герасименко Ю.О. від 12.12.2022 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона винесена згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» за № 2455-ІХ, який набрав чинності 25.08.2022.

Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» з вказаною постановою не погоджується, у зв`язку з тим, що орган державної виконавчої служби в порушення вимог закону не вчиняв дій щодо виконання наказу суду, чим порушив законні вимоги стягувача. Разом з тим зазначає про порушення відділом державної виконавчої служби приписів п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши фактичні обставини, пов`язані з виконанням рішення суду, врахувавши доводи стягувача, позицію органу державної виконавчої служби, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обов`язково пов`язані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії, які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обов`язків здійснювати дії у межах закону.

Стаття 326 ГПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що наказ (дублікат) від 26.09.2011 у справі № 16/110-11 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» 71209, 02 заборгованості, 712, 09 грн. державного мита та 236, 00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу перебував на виконанні у Відділі Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в рамках виконавчого провадження № 69210604.

В подальшому, 12.12.2022 старшим державним виконавцем Герасименко Ю.О. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Також зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона винесена згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» за № 2455-ІХ.

Так, пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» у пункті 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" внесено зміни - після абзацу десятого доповнено новими абзацами, зокрема: зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.

Заперечуючи проти скарги, у своєму відзиві на скаргу, державний виконавець також посилався на норми вказаного закону та зазначав, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військгорг» належить Міністерству оборони України та має розмір частки майна яке належить державі 100 відсотків.

Так, досліджуючи матеріали справи, суд погоджується з доводами заявника, що ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» не є підприємством оборонно-промислового комплексу, або органом військового управління, з`єднання, військові частини, тощо, яке визначено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Матеріали справи таких доказів не містять, а зазначення власником підприємства Міністерства Оборони України не свідчить про автоматичне включення такого підприємства до вказаного переліку. При цьому, під час розгляду скарги в цій частині судом також враховано види діяльності ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» за КВЕД.

Разом з тим, якщо підприємство боржника підпадає під норму дії Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану», то, в даному випадку, це зумовлює зупинення виконавчого провадження в порядку ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а не повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У ст. 10 Закону № 1404-VIII перелічені заходи примусового виконання рішень. Так, Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено перелік прав та обов`язків виконавців, зокрема що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частина 5 вказаної статті визначає, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно частиною 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану Боржника із метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документу на примусовому виконанні в органі примусового виконання.

Відповідно до частини 1, 2 та 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Пунктом 1,4 статі 8 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

Однак, до матеріалів справи не надано доказів здійснення державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 69210604 з виконання наказу Господарського суду Київської області № 16/110-11 від 26.09.2011 дій, як то здійснення запитів, проведення перевірок, звернення стягнення на кошти, розшук майна тощо.

У своєму відзиві на скаргу державний виконавець зазначав, що ним здійснювались заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», в межах саме зведеного виконавчого провадження № 62210679.

Проте, до матеріалів справи таких доказів не надано, та не зазначено ідентифікатора ЗВП, який би надав можливість суду встановити дані обставини.

Посилання державного виконавця на норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та Закону Украни «Про ососбливості реформування підпрємств оборонно-промслового комплексу державної форми власності» приймаються судом до уваги. Однак, норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» стосуються саме реалізації майна, та не відносяться до інших видів дій щодо виконання судового рішення. Норми Закону Украни «Про ососбливості реформування підпрємств оборонно-промслового комплексу державної форми власності» стосуються майна підприємств оборонно промислового комплеку, що не було встановлено по відношенню до боржника- Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг».

Відповідно до пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно із ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07.07.2010 закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Статтею 17 Закону України Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі Півень проти України суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 року по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції (Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету..

Керуючись ст. ст. 74, 86, 234, 235, 339, 342, 343 ГПК України, суд

У Х В А Л И В

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківськго району Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у справі № 16/110-11 задовольнити.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69210604 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26 вересня 2011 року по справі №16/110-11, котрі виразились у винесені Постанови від 12 грудня 2022 року про повернення наказу Господарського суду Київської області від 26 вересня 2011 року по справі №16/110-11 стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження.

3. Скасувати Постанову ВДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 12 грудня 2022 року про повернення наказу Господарського суду Київської області від 26 вересня 2011 року по справі №16/1 10-11 стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Згідно із ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її складання.

У з в`язку із перебуванням судді Смірнова О.Г. на лікарняному, повний текст ухвали складено та підписано 14.03.2023 року

Суддя О.Г. Смірнов