Рішення

від 02.03.2023 по справі 911/2719/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2023 р. Справа № 911/2719/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАКЕМ", 03143, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 154-Д, кімната 207

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР - АГРО2020", 08001, Київська область, Бучанський район, селище міського типу Макарів, вулиця Проектна, будинок 7, офіс 34

про стягнення 384 673,53 грн за договором поставки № 929/2022 від 06.05.2022

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко А.М. (посвідчення № 2025 від 26.10.2005, ордер серії АА № 1276951 від 09.02.2023);

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАКЕМ" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР - АГРО2020" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 929/2022 від 06.05.2022 у розмірі 384 673,53 грн, з яких 301 403,57 грн основна заборгованість за поставлений неоплачений товар, 60 280,71 грн штраф за прострочення оплати понад 20 календарних днів та 22 989,25 грн 48% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивачем також було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 19.01.2023 шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР - АГРО2020", що знаходяться на розрахунковому рахунку відкритому в АТ "УКРСИББАНК", а також на інших виявлених під час виконання ухвали суду рахунках, які відкриті ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" в банківських установах України в межах ціни позову 384 673,53 грн, у задоволенні якої ухвалою суду від 23.01.2023 відмовлено.

Відповідач скористався правом передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України та 03.02.2023 подав відзив на позовну заяву, в якому не заперечує проти стягнення основного боргу (з урахуванням індексації ціни товару) у сумі 301 403,57 грн, проте заперечує проти стягнення штрафних санкцій.

Разом з тим, у разі задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій передбачених у позовній заяві, відповідач просив зменшити їх розмір на 50% від загальної суми штрафу, що в грошовому еквіваленті становить 41634,98 грн, про що подано клопотання про зменшення штрафних санкцій вих. № 116/01-2023 від 25.01.2023.

В обґрунтування як і заперечень, так і зменшення штрафних санкцій послався на запроваджений на території України воєнний стан; офіційний лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин; знищення врожаю; несприятливі погодні умови; наявність у відповідача кредитних зобов`язань перед банком.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач, у відповідності до статті 166 Господарського процесуального кодексу України, 27.02.2023 подав відповідь на відзив, в якій на спростування наведених відповідачем у відзиві заперечень виклав свої пояснення та аргументи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 02.03.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

06 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАКЕМ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР АГРО2020" (Покупець) укладено Договір поставки № 929/2022, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця насіння для сівби (далі насіння або товар), пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі пестициди або товар), а покупець зобов`язався прийняти цей товар й оплатити його (пункт 1.1 Договору).

Погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем.

Положеннями пункту 5.6 Договору передбачено індексацію ціни товару. Вказані в Специфікаціях ціни товарів визначені сторонами на дату їх складення і є базовими. Базова ціна товару є фіксованою (тобто повною) тільки в разі оплати покупцем цього товару в день складення Специфікації щодо нього, якщо інший більш тривалий строк (протягом якого ціна товару є фіксованою) не вказаний у відповідній Специфікації. Враховуючи викладене, сторони домовились якщо товар буде оплачуватися покупцем не в день складення Специфікацій (або за межами строку, що може бути вказаний у відповідній Специфікації як строк протягом якого ціна товару є фіксованою), то суми всіх платежів покупця постачальнику за товар підлягають індексації (тобто збільшенню). Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП сума платежу за товар; К2 середній курс продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення платежу день; К1 курс гривні до долару США (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату Специфікації. Якщо на потрібну сторонами дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то сторони керуються офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ в найближчий до такої дати попередній день.

Для показника К2 сторони використовують середній курс продажу доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення платежу день. Сторони домовились, що достатнім і належним підтвердженням (доказом в суді) показника К2 є роздруківка на паперовому носії відповідних відомостей з веб-сторінки www.udinform.com, справжність якої засвідчується підписом постачальника (підпункт 5.6.1 Договору).

Підпунктом 5.6.4 Договору передбачено, що при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів за товар індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання постачальником такої позовної заяви.

Згідно із пунктом 6.1 Договору, покупець зобов`язується, зокрема, у встановлені Специфікаціями (Договором) строки оплатити постачальнику повну ціну товару (тобто базову ціну товару разом із сумою індексації ціни товару).

Договір укладений з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (пункт 9.1 Договору).

За умовами Договору поставки № 929/2022 від 06.05.2022 ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" здійснило замовлення у ТОВ "ВІТАКЕМ" на загальну суму 262 879,57 грн відповідно до наступних Специфікацій:

1) Специфікація № 1 від 09.05.2022:

- найменування товару: вантекс (1 л) в кількості 6 л, ціна за одиницю товару 1 370,21 грн без ПДВ; на загальну суму 8 221,26 грн;

- товар поставляється в термін до 16.05.2022; допускається поставка товару окремими партіями;

- 20% платіж у сумі 1 644,25 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 12.05.2022;

- 80% платіж у сумі 6 577,01 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.10.2022.

2) Специфікація № 2 від 11.05.2022:

- найменування товару: інсектицид Армор (5 л) в кількості 25 л, ціна за одиницю товару 1 018,30 грн без ПДВ; на загальну суму 25 457,50 грн;

- товар поставляється в термін до 16.05.2022; допускається поставка товару окремими партіями;

- 20% платіж у сумі 5 091,50 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 13.05.2022;

- 80% платіж у сумі 20 366,00 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.10.2022.

3) Специфікація № 2/1 від 12.05.2022:

- найменування товару: інсектицид Армор (5 л) в кількості 80 л, ціна за одиницю товару 1 018,30 грн без ПДВ; та вантекс (1 л) в кількості 5 л, ціна за одиницю товару 1 370,21 грн без ПДВ, на загальну суму 88 315,05 грн;

- товар поставляється в термін до 16.05.2022: допускається поставка товару окремими партіями;

- 20% платіж у сумі 17 663,01 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 16.05.2022;

- 80% платіж у сумі 70 652,04 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.10.2022.

4) Специфікація № 3 від 19.05.2022:

- найменування товару: гліфовіт РК (20 л) в кількості 320 л, ціна за одиницю товару 366,89 грн без ПДВ; на загальну суму 140 885,76 грн;

- товар поставляється в термін до 25.05.2022; допускається поставка товару окремими партіями;

- 100% платіж у сумі 140 885,76 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 15.10.2022.

Відповідно до Специфікації № 1 від 09.05.2022 поставка товару була здійснена ТОВ "ВІТАКЕМ" 10.05.2022, що підтверджується видатковою накладною № 13 від 10.05.2022. ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" оплату 20% (1 644,00 грн) від загальної вартості товару здійснило 10.05.2022.

За твердженнями позивача, 15.10.2022 ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" мало здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар відповідно до Специфікації № 1 від 09.05.2022, однак така оплата покупцем не була здійснена, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" перед позивачем за Специфікацією № 1 від 09.05.2022 складає 6 577,26 грн.

Відповідно до Специфікації № 2 від 11.05.2022 поставка товару була здійснена ТОВ "ВІТАКЕМ" 13.05.2022, що підтверджується видатковою накладною № 14 від 13.05.2022. ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" оплату 20% (5 000,00 грн) від загальної вартості товару здійснило 12.05.2022.

За твердженнями позивача, 15.10.2022 ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" мало здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар відповідно до Специфікації № 2 від 11.05.2022, однак така оплата покупцем не здійснена, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" перед позивачем за Специфікацією № 2 від 11.05.2022 складає 20 457,50 грн.

Відповідно до Специфікації № 2/1 від 12.05.2022 поставка товару була здійснена ТОВ "ВІТАКЕМ" 13.05.2022, що підтверджується видатковою накладною № 16 від 13.05.2022. ТОВ "АЛЬТАІР АГРО2020" оплату 20% (17 000,00 грн) від загальної вартості товару здійснило 12.05.2022.

За твердженнями позивача, 15.10.2022 ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" мало здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар відповідно до Специфікації № 2/1 від 12.05.2022, однак така оплата покупцем не здійснена, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" перед позивачем за Специфікацією № 2/1 від 12.05.2022 складає 70 815,05 грн.

Відповідно до Специфікації № 3 від 19.05.2022 поставка товару була здійснена ТОВ "ВІТАКЕМ" 01.06.2022, що підтверджується видатковою накладною № 17 від 01.06.2022.

За твердженнями позивача, 15.10.2022 ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" мало здійснити розрахунок за поставлений товар відповідно до Специфікації № 3 від 19.05.2022, однак така оплата покупцем не здійснена, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ "АЛЬТАІР - АГРО2020" перед позивачем за Специфікацією № 3 від 19.05.2022 складає 140 885,76 грн.

Таким чином, заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар згідно з Договором поставки № 929/2022 від 06.05.2022 становить 238 735,57 грн.

Разом з тим, враховуючи положення пункту 5.6 Договору, які передбачають індексацію ціни товару, позивач звертаючись з цим позовом до суду просить стягнути з відповідача проіндексовану суму заборгованості за поставлений згідно Договору поставки № 929/2022 від 06.05.2022 товар, яка станом на 12.12.2022 складає 301 403,57 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач також нарахував відповідачу штраф за несвоєчасну оплату та 48% річних за період з 16.10.2022 по 12.12.2022.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного Договору поставки № 929/2022 від 06.05.2022.

Як передбачено статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині першій статті 692 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із вимогами частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом, внаслідок неналежного виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки № 929/2022 від 06.05.2022, у відповідача виникла заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 238 735,57 грн, яка з урахування індексації ціни станом на 12.12.2022 склала 301 403,57 грн.

При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано позовні вимоги в частині, що стосуються проіндексованої заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки № 929/2022 від 06.05.2022 у розмірі 301 403,57 грн.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 301 403,57 грн, а відтак і про їх задоволення.

Окрім основної суми заборгованості за Договором поставки № 929/2022 від 06.05.2022, позивачем на підставі пунктів 8.1 та 8.2 Договору заявлено до стягнення суму штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань понад 20 календарних днів у розмірі 60 280,71 грн та суму 48% річних, нарахованих за період з 16.10.2022 по 12.12.2022 у розмірі 22 989,25 грн.

Разом з тим, відповідач заперечує проти таких заявлених вимог. На думку відповідача, проіндексована сума заборгованості за поставлений товар, яка визнається відповідачем, повністю компенсує нанесений позивачу збиток через несвоєчасну оплату за поставлений відповідачу товар.

Відповідач стверджує, що сума заборгованості перед позивачем виникла через вкрай тяжкі обставини непереборної сили, що унеможливили належне виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Як на обставини непереборної сили, які унеможливили виконання договірних зобов`язань, відповідач послався на знищення врожаю соняшника у розмірі 40 га на земельних ділянках в Макарівському районі Київської області в межах Маковищанської сільської ради дикою худобою, яка ринула на земельні ділянки відповідача із поряд розташованого заповідника ТОВ "МРК "ЯРИК", що був зруйнований ракетним ударом; на наступальні дії російської федерації в Бучанському районі Київської області, зокрема Макарівської ОТГ, де також знаходяться земельні ділянки відповідача та на яких господарська діяльність зупинилась; на наявність техногенних чинників, а саме неналежні погодні умови, що унеможливлювали збір кукурудзи та сої на земельних ділянках відповідача, про що, відповідач повідомляв позивача листом від 23.12.2022 вих. № 98/12-2022 та в якому також просив зробити зворотну накладну на товар; на зупинення Державною податковою службою України реєстрації податкових накладних.

Також відповідач послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про воєнного стану в Україні".

Позивач, в свою чергу, на спростування викладених відповідачем обставин настання для нього наслідків непереборної сили зазначив, що позивач також перебуває не в кращому становищі порівняно з відповідачем, форс-мажорні обставини стосуються обох сторін Договору поставки, а також вказав на те, що відповідачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставиною непереборної сили та неможливістю виконання своїх (відповідача) зобов`язань за Договором.

Суд зазначає, що умовами Договору поставки передбачено, що з метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань сторонами та компенсації можливих втрат, сторони передбачили такі штрафні санкції:

- за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 20 (двадцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми простроченого грошового зобов`язання (підпункт 8.1.2 Договору);

- в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення (підпункт 8.2.4 Договору).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У частині другій статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 8.2.4 Договору сторонами на власний розсуд в силу положень свободи договору було погоджено більший розмір процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме 48%.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та процентів річних є обґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача та посилань на те, що він звільняється від відповідальності передбаченої умовами Договору поставки у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується листом ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан, який у подальшому відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 20.05.2023.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини першої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Окрім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з іншими доказами, може їх підтверджувати.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Окрім того, розділом 7 Договору поставки передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором у випадку, якщо це сталося внаслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання цього Договору. Сторона яка не має можливості належним чином виконувати свої зобов`язання по цьому Договору зобов`язана негайно, а у випадку неможливості негайно, після того як це стане можливим, повідомити іншу сторону про існуючі для цього перешкоди (обставини, що виключають її відповідальність).

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів ні звернення до Торгово-промислової палати України з метою отримання сертифікату про засвідчення настання форс-мажорних обставин для господарської діяльності відповідача, ні доказів підтвердження повідомлення сторони Договору поставки № 929/2022, в даному випадку позивача, про настання обставин, що зумовили неможливість належним чином виконувати свої зобов`язання відповідачем, як то передбачено пунктами 7.1 та 7.2 Договору.

Окрім того, суд зауважує, що укладаючи Договір поставки 06.05.2022, тобто після введення воєнного стану в Україні, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена розділом 8 Договору "Правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором, порядок вирішення спорів".

Суд критично відноситься щодо посилань відповідача на лист від 23.12.2022 вих. № 98/12-2022, яким він повідомляв позивача про неможливість здійснити оплату за поставлений товар згідно договору та в якому також просив зробити зворотну накладну на товар, оскільки останній датований та направлений позивачу після звернення позивача до суду з цим позовом.

Посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язань перед позивачем та сплати штрафних санкцій у зв`язку із зупиненням Державною податковою службою України реєстрації податкових накладних є безпідставними та не мають відношення до предмета спору у цій справі.

Підсумовуючи, суд зазначає, що належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано позовні вимоги позивача в частині заявлених до стягнення сум штрафу та процентів річних. Відповідно, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним умов Договору поставки відсутні.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування сум штрафу та 48% річних на прострочену і несплачену відповідачем суму заборгованості з урахуванням її індексації проведеної станом на 12.12.2022 згідно із пунктом 5.6 Договору поставки.

Проте, із викладених умов Договору поставки не вбачається, що такі нарахування здійснюються на проіндексовану суму простроченого грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що сума простроченого грошового зобов`язання за Договором поставки № 929/2022 від 06.05.2022 згідно Специфікацій: № 1 від 09.05.2022, № 2 від 11.05.2022, № 2/1 від 12.05.2022 та № 3 від 19.05.2022 становила 238 735,57 грн (до її індексації), відповідно нарахування штрафу та 48% річних здійснюються на таку суму.

З огляду на викладене, 20% штрафу від суми простроченого грошового зобов`язання - 238 735,57 грн складають 47 747,11 грн.

Перевіривши розрахунок 48% річних виконаний позивачем у позовній заяві, судом також встановлено, що позивач при визначенні періоду нарахування не врахував, що, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, статтею 253 Цивільного кодексу України та частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Строк виконання грошових зобов`язань за Договором поставки визначений - 15.10.2022, що в свою чергу припадає на суботу (вихідний), а тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день 17.10.2022, прострочення має місце з 18.10.2022.

Судом, за допомогою системи "Ліга Закон" здійснено перерахунок 48% річних за період з 18.10.2022 по 12.12.2022 на суму простроченого грошового зобов`язання за Договором (238 735,57 грн), відповідно до якого сума 48% річних склала 17 581,40 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені судом обставини, вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Договором поставки № 929/2022 від 06.05.2022 підлягають частковому задоволенню. Із відповідача на користь позивача підлягає до стягненню 301 403,57 грн основної заборгованість за поставлений неоплачений товар, 47 747,11 грн штрафу за прострочення оплати понад 20 календарних днів та 17 581,40 грн 48% річних. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окрім того, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, що в грошовому еквіваленті становить 41634,98 грн.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно положень статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Згідно із частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд зазначає, що укладаючи Договір поставки № 929/2022 від 06.05.2022 сторони добровільно погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за вказаним договором, був обізнаний та погодився із передбаченим порядком розрахунків та правовими наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, а саме в разі порушення строків оплати покупець зобов`язується додатково сплатити штраф та проценти річних.

Суд зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Окрім того, як вже зауважувалось судом, станом на момент укладання Договору поставки, а саме травень 2022 року, сторони були обізнані про надзвичайні, невідворотні та об`єктивні обставини, що сталися в Україні у зв`язку із військовою агресією російської федерації.

З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних і достатніх доказів, які б могли свідчити про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження намагань відповідача виконати зобов`язання за договором вчасно, враховуючи той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР - АГРО2020" сплатило лише 10% від суми замовленого товару, а також враховуючи, що суми штрафу та процентів річних судом зменшено після перерахунків, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів наявності виняткових обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР - АГРО2020" (08001, Київська область, Бучанський район, селище міського типу Макарів, вулиця Проектна, будинок 7, офіс 34, код ЄДРПОУ 43460877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАКЕМ" (03143, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 154-Д, кімната 207, код ЄДРПОУ 42807013) 366 732 (триста шістдесят шість тисяч сімсот тридцять дві) грн 08 коп. заборгованості (з яких 301 403,57 грн основна заборгованість за поставлений товар, 47 747,11 грн штраф, 17 531,40 грн 48% річних) та 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 98 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 13.03.2023