Постанова

від 14.03.2023 по справі 467/1216/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.03.23

22-ц/812/260/23

Провадження № 22-ц/812/260/23 Головуючий суду першої інстанції Кірімова О.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року м. Миколаїв Справа № 467/1216/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Калашник А.О.,

без участі сторін,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієїї представник ОСОБА_2 ,на рішенняАрбузинського районногосуду Миколаївськоїобласті від22грудня 2022року,ухвалене підголовуванням суддіКірімової О.М.,в залісудового засіданняв смт.Арбузинка, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вимоги якого збільшила в подальшому, до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Арбузинського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2022 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4 .

Доводи позову обґрунтовано тим, що з 27 січня 1958 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді земельних ділянок площею 14,5774 га та 6,0697 га, що розташовані на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області. Вона прийняла спадщину, звернувшись у встановлений строк з відповідною заявою до нотаріуса. Спадкоємцями за законом є також діти спадкодавця: син ОСОБА_6 , який відмовився від прийняття спадщини та дочка ОСОБА_7 , яка не зверталася із заявою про прийняття спадщини.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт на користь ОСОБА_8 , якому заповів земельну ділянку площею 6,0697 га, та ОСОБА_3 , якому заповів все своє майно.

Після смерті чоловіка позивач звернулась до Арбузинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку з тим, що в неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

22 березня 1993 року вона вийшла на пенсію, а тому має право на частку земельної ділянки яка належала спадкодавцю у вигляді обов`язкової частки у спадщині.

Після ознайомлення з матеріалами спадкової справи їй стало відомо, що ОСОБА_8 прийняв спадщину за заповітом, звернувшись із заявою до нотаріуса, ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток земельної ділянки площею 6.0697 га з кадастровим номером 4820355000:05:002:0047.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, а спадщину після його смерті прийняла його дружина відповідач у справі ОСОБА_4 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати за нею: право власності на частку земельної ділянки площею 14.5774 га, кадастровий номер 4820355000:11:000:0085, що розташована на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області; право власності на частку земельної ділянки площею 6.0697 га, кадастровий номер 4820355000:05:002:0047, що розташована на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області. Скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Арбузинською нотаріальною конторою Миколаївської області 15 грудня 2021 року на 5/6 часток земельної ділянки площею 6.0697 га, на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, кадастровий номер 4820355000:05:002:0047.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку земельної ділянки розміром 14, 5774 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровим номером 4820355000:11:000:0085.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку земельної ділянки розміром 6,0697 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровим номером 4820355000:05:002:0047.

В іншій частині позовних вимог, відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при визначені розміру обов`язкової частки у спадщині, суд враховує, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , були живі діти померлого ОСОБА_5 : син ОСОБА_6 , донька ОСОБА_9 та дружина ОСОБА_1 , яка є позивачем у справі, та які б могли спадкували за законом по 1/3 частки кожен, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом. Тобто, при розрахунку обов`язкової частки у спадщині суд визначає трьох спадкоємців за законом, які могли бути закликані до спадщини.

Тому розмір обов`язкової частки позивача у спадщині, становить 1/6 частки її частки, а саме 1/2 частка від тієї частки (від 1/3 частки), яку мала б успадкувати ОСОБА_1 за законом за відсутності заповіту.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток земельної ділянки площею 6,0697 га, що розташована на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровим номером 4820355000:05:002:0047 на ім`я ОСОБА_3 суд зазначив, що така вимога є похідною від попередніх позовних вимог, а також у вказаному свідоцтві державний нотаріус вірно визначив ОСОБА_3 , як спадкоємцю за заповітом, частку на спірну земельну ділянку у розмірі на 5/6 часток, а тому підстави для задоволення цих вимог відсутні.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де просила скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в цілому є обґрунтованим та ухвалене з дотриманням норм процесуального права, але вважає, що суд не вірно застосував норми матеріального права визначаючи розмір обов`язкової частки позивача у спадщині.

Так визначаючи розмір обов`язкової частки суд невірно застосував правову позицію яка міститься в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі 292/389/17, оскільки у цій справі встановлені інші обставини, зокрема, розмір обов`язкової частки у спадщині визначався за правом представлення. В даному випадку єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , є позивач. Син спадкодавця ОСОБА_6 відмовився від спадщини, а донька ОСОБА_10 , яка поживає в російській федерації до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не зверталась і спадщиною не цікавиться. Таким чином, якби порядок спадкування не був змінений заповітами, то позивач за законом успадкувала б всю спадщину після смерті свого чоловіка, а тому її обов`язкова частка у спадщині складає частку. За такого підлягає задоволенню й позовна вимога про скасування вже виданого свідоцтва про спадщину на 5/6 часток земельної ділянки розміром 6,0697 га.

На день слухання справи, відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 січня 1958 року, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис за № 7 від 27 січня 1968 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 04 березня 2016 року, ОСОБА_5 на праві власності належали земельні ділянки розміром 14, 5774 га з кадастровим номером 4820355000:11:000:0085 та розміром 6,0697 га з кадастровим номером 4820355000:05:002:004 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт від 19 вересня 2013 року, яким на випадок смерті заповідав ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку площею 6,0697 га, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області для ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до заповіту від 08 листопада 2018 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідав все належне йому рухоме і нерухоме майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що він за законом на момент смерті матиме право, ОСОБА_3

04 березня 2021 року на випадок своєї смерті ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_8 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 14,5774 га, що розташована в межах Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровим номером 4820355000:11:000:0085.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час відкриття спадщини, дружина спадкоємця ОСОБА_1 з 22 березня 1993 року отримувала пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі Арбузинською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_8 26 квітня 2021 року зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_5 .

За матеріалами спадкової справи в установлений законом строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися: ОСОБА_8 на підставі заповіту № 233 від 04 березня 2021 року, ОСОБА_3 на підставі заповіту № 1297 від 08 листопада 2018 року та ОСОБА_1 про прийняття всієї спадщини, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_5 , крім іншого в даній заяві вказано інших спадкоємців, крім дружини померлого - його дітей: сина ОСОБА_6 та дочку ОСОБА_11 .

Згідно заяви ОСОБА_6 від 13 липня 2021 року, останній повідомив про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 . Однак, 23 вересня 2021 року звернувся із заявою про відкликання раніше поданої заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_5 .

ОСОБА_11 , донька померлого ОСОБА_5 , до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини не зверталася.

Відповідно до письмових роз`яснень на ім`я позивача від 05 жовтня 2021 року, завідувач Арбузинською державною нотаріальною конторою В.А. Бойченко повідомив про не можливість видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на майно, що належало ОСОБА_5 , оскільки останній заповідав все належне йому майно не на користь позивача. Крім того, у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на належне спадкодавцю спадкове майно, тому неможливо видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку спадкового майна, як непрацездатній дружині спадкодавця згідно статті 1241 ЦК України.

Згідно заяви ОСОБА_3 поданої на адресу Арбузинської державної нотаріальної контори від 15 грудня 2021 року, останній повідомив про спадкоємця померлого ОСОБА_5 , а саме непрацездатну його дружину - ОСОБА_1 , та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме земельну ділянку площею 6,0697 га.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2021 року ОСОБА_3 отримав у власність 5/6 часток земельної ділянки з кадастровим номером 4820355000:05:002:0047. Свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку в розмірі 1/6 обов`язкової частки не видане.

Відповідно доактового записупро смерть№ 300від 07грудня 2021року такопії свідоцтвапро смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після йогосмерті відкритаспадкова справавід 24січня 2022року напідставі заявидружини померлого- ОСОБА_4 ,якою вонаповідомила державногонотаріуса проприйняття всієїспадщини,що залишиласяпісля смерті ОСОБА_8 .Мати померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , діти померлого ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4 .

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).

Частиною 1 статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Отже частиною 1 статті 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Право на обов`язкову частку це суб`єктивне майнове правоокремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту, проте за своєю сутністю право на обов`язкову частку належитьдо спадкування за законом.

Коло осіб, які мають право на обов`язкову часткуу спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпнимі розширювальному тлумаченню не підлягає.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування абопомерли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення(стаття 1266 ЦК України).

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувативсіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

За обставинами справи, що розглядається, на день відкриття спадщини, 26березня 2021року,дружина спадкодавця ОСОБА_1 отримувала пенсію, а тому як вірно визначив суд першої інстанції, позивач відноситься до осіб, які в силу вимог частини 1 статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині.

До кола спадкоємцівпершої черги зазаконом,які моглиб спадкувати спадщину,якщо бцей порядокне булозмінено зазначенимизаповітами, судпершої інстанціїправильно зарахувавдружину померлого ОСОБА_1 та двохйого дітей:сина ОСОБА_6 та дочку ОСОБА_11 .При цьомуна такевизначення невпливає чиприйняли дітиспадкодавця спадщинучи відмовилисьвід неї. За частиною 1 статті 1241 ЦК України розмір обов`язкової частки, яку повинна успадкувати позивач складає половину частки, яка належала б кожному із зазначених спадкоємців у разі спадкування за законом, а саме по 1/3 частки, а отже розмір обов`язкової частки складає 1/6 частки.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, а розмір такої обов`язкової частки складає 1/6 частки від спадкового майна, яке встановлено у вигляді двох земельних ділянок з кадастровими номерами 4820355000:11:000:0085 та 4820355000:05:002:004, що підлягають успадкуванню відповідачами відповідно до заповітів

З огляду на такі висновки правильним також є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 Арбузинською нотаріальною конторою Миколаївської області 15 грудня 2021 року на 5/6 часток земельної ділянки площею 6.0697 га з кадастровим номером 4820355000:05:002:0047.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, щорозмір обов`язкової частки складає частки від спадкового майна, є невірним тлумаченням норм спадкового права.

Посилання скаржника на безпідставне врахування судом першої інстанції висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17, з оглядуна те,що узазначеній справівідмінні обставинисправи відтих,що встановленіу ційсправі є помилковими, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у зазначеній заявником постанові. Оскільки ця постанова містить висновки щодо застосування норм матеріального права, зокрема статті 1241 ЦК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, з якою погоджується й суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 14 березня 2023 року.