Рішення

від 22.02.2023 по справі 173/2665/21

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2665/21

Провадження №2/173/23/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В

За участю представника позивача - адвоката Позднякова В.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі суду, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Поздняков Вячеслав Геннадійович, до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області і відділ державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на земельну ділянку , -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2021 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Поздняков В.Г.. з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на земельну ділянку до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області і відділ державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради

21.01.2022 року отримані довідки про реєстрацію місця проживання відповідачів фізичних осіб

21.01.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 16.03.2022 року.

16.03.2022 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до 30.05.2022 року в зв`язку із задоволенням клопотанням представника позивача про витребування доказів.

30.05.2022 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до 13.07.2022 року в зв`язку неявкою учасників розгляду справи.

13.07.2022 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 26.09.2022 року.

26.09.2022 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 19.10.2022 року.

19.10.2022 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 24.11.2022 року.

24.11.2022 року справа не розглядалась в зв`язку із хворобою судді. Справа призначена до розгляду на 11.01.2023 року

11.01.2023 року закінчене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2023 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

В судовому засіданні 22.02.2023 року оголошена вступна і резолютивна частина рішення

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати частково недійсним свідоцтво про право власності за заповітом, посвідчене 29.01.2013 року, державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за № 217 на підставі заповіту, посвідченого Пушкарівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 30 липня 1997 року і зареєстрованого в реєстрі за № 21 після смерті ОСОБА_4 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_5 , 1941 року народження, про право власності на земельну ділянку (пай), що знаходиться на території КСП «Дніпро» с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Визнати право власності за заповітом, посвідченим Пушкарівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 30 липня 1997 року і зареєстрованого в реєстрі за № 21 після смерті ОСОБА_4 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за ОСОБА_1 на частину земельної ділянки кадастровий номер 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га, яка зареєстрована за ОСОБА_5 . Залишивши право власності за заповітом на частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га, скасувавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 23781546, видане 03.07.2014 року реєстраційною службою Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області на земельну ділянку кадастровий номер 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га, на ім`я ОСОБА_5 , зобов`язавши відділ державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради змінити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме об`єкт нерухомого майна 398753412210.

В обґрунтування позовних вимог позивач явою посилається на наступне: 30 липня 1997 року ОСОБА_4 склала заповіт, про те, що на випадок її смерті все її майно де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що вона по закону буде мати право і що буде належати їй на день смерті заповідала ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних долях.

Заповіт складений в с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області 30.07.1997 року та посвідчений секретарем Пушкарівської сільської ради народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і зареєстрований в реєстрі за № 21.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ,. померла.

29.01.2013 року ОСОБА_5 , на підставі заповіту, складеного ОСОБА_4 ,. та посвідченого Пушкарівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 30 липня 1997 року і зареєстрованого в реєстрі за № 21 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) посвідчене державним нотаріусом Верхньодніпровської нотаріальної контори, я ке зареєстроване за № 217 одноособово.

25.06.2014 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га, та отримав номер об`єкта нерухомого майна: 398753412210.

03.07.2014 року ОСОБА_5 отримав Свідоцтво про право вланості на нерухоме майно на спірну земельну ділянку за індексним номером 23781546 виданим реєстраційною службою Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Внаслідок смерті ОСОБА_5 ,, відкрилась спадщина на земельну ділянку за кадастровим номером 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га.

За вказаною адресою постійно проживали та були зареєстровані також двоє синів померлого: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , на підставі вимог ч. 3 ст. 1268. Внаслідок чого позивач втрачає право на частину земельної ділянки, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , за заповітом, а відповідачі ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , отримують право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , в рівних долях, тобто по частині кожному.

Враховуючи, що ОСОБА_5 , який вказаний в заповіті, помер, тому неможливо застосувати вимоги ст. 1300 ЦК України, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, давши пояснення фактично викладені в позовній заяві.

Відповідачі, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,. в судове засідання не з`явились, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином відзиви на позовну заяву не надали.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету с пору в судове засідання не з`явились. Подавши заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавшизміст позовнихвимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини. Спір між сторонами виник із спадкових правовідносин.

Судом встановлено, що 30 липня 1997 року ОСОБА_4 склала заповіт, про те, що на випадок її смерті все її майно де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що вона по закону буде мати право і що буде належати їй на день смерті заповідала ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних долях, що підтверджується копією заповіту.

Заповіт складений в с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області 30.07.1997 року та посвідчений секретарем Пушкарівської сільської ради народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і зареєстрований в реєстрі за № 21.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ,. померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_4 ,. відкрилась спадщина на земельну ділянку за кадастровим номером 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради (раніше Пушкарівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області).

29.01.2013 року ОСОБА_5 , на підставі заповіту, складеного ОСОБА_4 ,. та посвідченого Пушкарівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 30 липня 1997 року і зареєстрованого в реєстрі за № 21 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) посвідчене державним нотаріусом Верхньодніпровської нотаріальної контори, я ке зареєстроване за № 217 одноособово, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину і матеріалами спадкової справи № 12/2013, відкритої після смерті ОСОБА_4 .

25.06.2014 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га, та отримав номер об`єкта нерухомого майна: 398753412210, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

03.07.2014 року ОСОБА_5 отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на спірну земельну ділянку за індексним номером 23781546 виданим реєстраційною службою Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст.ст. 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Як встановлено з наданих суду доказів, спадкодавець ОСОБА_4 , скористалася своїм правом та склала заповіт, за яким розпорядилася належним їй майном на випадок смерті, визначивши в заповіті спадкоємцями її майна ОСОБА_5 ,. і ОСОБА_1 ..

З матеріалів спадкової справи № 12/2013, відкритої після смерті ОСОБА_4 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець ОСОБА_5 ,. який у поданій заяві зазначив, що крім нього спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 ,. є ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 ,. ОСОБА_1 ,. був малолітнім.

Частинами 4 та 5 ст.1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

У статті 1278 ЦК України зазначено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Частиною першою статті 1280 ЦК України передбачено, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину вносяться нотаріусом до Спадкового реєстру (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5).

Порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України.

Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтва про право на спадщину з`являться інші спадкоємці.

У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.

У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

Проте внести зміни до виданого свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я ОСОБА_5 , на час розгляду спору є неможливим, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Тому суд погоджується із обраним позивачем способом захисту порушених прав, а саме про визнання виданого свідоцтва про право на спадщину частково недійсним. Оскільки позивач на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , був малолітнім, проживав разом із спадкодавцем, є спадкоємцем належного їй майна за заповітом, тому вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , частини належного їй майна, а свідоцтво про право на спадщину за заповітом помилково було видане лише одному спадкоємцеві на все майно.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України -Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки як вже зазначалось вище спадкоємець за заповітом, який отримав свідоцтво про право на спадщину на все майно на час розгляду справи помер, неможливим є вирішення спору щодо несення змін до виданого свідоцтва про право на спадщину.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню підлягають в частині визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, та визнання за позивачем права власності на частину спадкового майна та зобов`язання органу реєстрації речових прав внести відповідні зміни до Державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 23781546, видане 03.07.2014 року реєстраційною службою Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області на земельну ділянку кадастровий номер 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га, на ім`я ОСОБА_5 , на думку суду задоволенню не підлягають. Оскільки визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійним та визнання за позивачем право власності на частину спадкового майна мають наслідком внесення змін до Державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно та видачі позивачеві документу, що підтверджує його право власності на частину спадкового майна.. Тим самим попередній запис про реєстрацію права власності на майно автоматично скасовується, а видане на його підставі свідоцтво про право власності втрачає свою чинність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, згідно якої понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, суд вважає, що витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1 816.00 грн., за можливе покласти на позивача відповідно до заявленого ним клопотання .

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Поздняков Вячеслав Геннадійович, до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області і відділ державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково .

Визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 29 січня 2013 року, державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за № 217 на підставі заповіту , посвідченого Пушкарівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 30 липня 1997 року і зареєстрованого в реєстрі за № 21 після смерті ОСОБА_4 , 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я ОСОБА_5 , 1941 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб- платників податків НОМЕР_1 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 про право на земельну частку (пай), що знаходиться на території КСП «Дніпро» с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Визнати право власності за заповітом, посвідченим Пушкарівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 30 липня 1997 року і зареєстрованим в реєстрі за № 21 після смерті ОСОБА_4 , 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1221087700:01:039:0304 площею 6.0305 га, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_5 , залишивши за ОСОБА_5 , НОМЕР_3 , право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1221087700:01:039:0304, зобов`язавши відділ державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради та внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1816.00 грн. покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 01.03.2023 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 14.03.2023 року

Дата набрання законної сили: 01.04.2023 року

.