Постанова

від 14.03.2023 по справі 522/15345/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 522/15345/22Головуючий в 1 інстанції: Ярема Х.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №44 від 15.05.2021 про примусове повернення в країну походження громадянина Палестини ОСОБА_1 ;

- поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2022 року позов залишено без руху з тих підстав, що позивачу слід надати докази отримання ним постанови суду від 16.02.2022 лише 30.09.2022, навести виправдані причини, що введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану стало перешкодою звернення до суду з цим позовом. Тобто, позов залишено без руху з метою наведення заявником поважності причин пропуску строку звернення до суду.

В подальшому, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення №44 від 15.05.2021 про повернення в країну походження повернений позивачеві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив про ненадання судом першої інстанції жодної оцінки доказам, що додаткове навантаження у благодійній діяльності позивача безумовно позначилося на строках реалізації права на судовий захист, оскільки позивач є волонтером міжнародної організації «Червоний хрест» та головою Громадської організації «Православне Покоління» (ЄДРПОУ: 37812429), з початку повномасштабної збройної агресії допомагає українським військовим, забезпечує поранених одягом, медикаментами, засобами перев`язки. Відправляє на передову медикаменти, саперні лопати, спальні мішки та інше.

13.02.2023 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від позивача про долучення доказів, в якому містяться виписка з державного реєстру Громадської організації «Правозахисне об`єднання «Праве Діло» та посвідчення до відомчої нагороди позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, послався на правомірність оскаржуваного рішення, зазначив, що невжиття позивачем активних дій на протязі 8 місяців та 23 днів свідчить про пасивність поведінки останнього у здійсненні захисту власних прав та інтересів та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення №44 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства було прийнято 12.05.2021.

24.05.2021 до Приморського районного суду м. Одеси вперше надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, справа № 522/9230/21.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження залишено без розгляду з підстав того, що позивач та його представник належним чином повідомлені повторно не з`явились у судове засідання без поважних причин, а процесуальна поведінка свідчить про затягування розгляду справи.

Постановою суду апеляційної інстанції від 16.02.2022 залишено без змін ухвалу від 21.10.2021.

Повертаючи позовну заяву у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення за яким позивач підлягає примусовому поверненню в країну походження було прийнято ще 15.05.2021. З 16.02.2022 (постанова суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали про залишення позову без розгляду) по 09.11.2022 (звернення до суду з позовом), з урахуванням зупинення строків звернення до суду, минуло майже 9 місяців.

Суд першої інстанції не визнав об`єктивних перешкод у зверненні до суду, пов`язаних з введенням воєнного стану в Україні, та дійшов висновку, що з боку позивача було допущено пасивне зволікання у потребі захисту власних прав та інтересів.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом статті 122 КАС України перебіг процесуального строку починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, зокрема частиною 2, встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування ч. 1 ст. 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення №44 прийнято 12.05.2021, отже, строк його оскарження закінчується 12.11.2021 (6 місяців).

Вперше з позовом про оскарження рішення ОСОБА_1 звернувся до суду 24.05.2021 (через 12 днів після винесення спірного рішення), тобто своєчасно.

Проте ухвалою від 21.10.2021 (справа №522/9230/21) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Постановою суду апеляційної інстанції від 16.02.2022 залишено без змін ухвалу від 21.10.2021.

Повторно ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження рішення №44 від 12.05.2021 вже 09.11.2022, тобто через 18 місяців та 28 днів з дня прийняття рішення про примусове повернення, при тому, що загальний строк оскарження рішення про примусове повернення становить 6 місяців.

Апеляційний суд зазначає, що у зв`язку із поданням позову до суду, який було залишено без розгляду, перебіг строку звернення до суду не переривався, а лише зупинявся (правова позиція щодо аналогічних правовідносин у постанові Великої Палати ВС від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19).

Отже, на час розгляду справи судом, тобто до ухвалення постанови апеляційною інстанцією 16.02.2022, перебіг строку звернення до суду зупинявся на 8 місяців та 23 дні та, відповідно, відновився з наступного дня після 16.02.2022.

З 16.02.2022 й до 09.11.2022 минуло 8 місяців та 24 дні.

Тобто, з урахуванням зупинення процесуальних строків, з моменту прийняття спірного рішення про примусове повернення пройшло 10 місяців та 4 дні.

Таким чином, позивачем пропущений процесуальний строк на звернення із позовом до суду на 3 місяці.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аргумент позивача стосовно неотримання постанови від 16.02.2022, оскільки адвокат Завальнюк Д.Ю., який на той час представляв його інтереси в суді не повідомив його про ухвалення постанови, після 24.02.2022 року взагалі не виходив з ним на зв`язок, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 вимушений був звернутись за правовою допомогою до іншого адвоката, не виправдовує пасивну поведінку позивача в очікуванні майже з лютого по листопад 2022 року (звернення до суду з позовом).

Заявник, добре усвідомлюючи загрозу його примусового повернення в країну походження, мав діяти обдумано та на випередження цих подій.

Також, акцентуючи увагу на тому, що позивач має сім`ю на території України створену з громадянкою України повинен мати почуття відповідальності не бути примусово повернутим.

З дати винесення постанови апеляційного суду у справі №522/9230/21 від 16.02.2022 року до повторного звернення позивачем до суду - 09.11.2022 року минуло 8 місяців та 24 дні, таким чином, невжиття позивачем активних дій з моменту прийняття винесення рішення суду апеляційної інстанції на протязі тривалого часу свідчить про пасивність поведінки останнього у здійсненні захисту власних прав та інтересів.

У контексті доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Дійсно, через 8 днів після винесення постанови апеляційного суду у справі №522/9230/21 від 16.02.2022 року в Україні був введений в дію воєнний стан, проте для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. Лише посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою для позивача без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду.

Ключовими в даному випадку мають бути докази того, як саме введення воєнного стану вплинуло на життєдіяльність позивача, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання позовної заяви.

Як вбачається із заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивач має посвідчення волонтера товариства червоного хреста №09-2022 (а.с. 31), також у заяві міститься довідка благодійного фонду «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ» від 05.12.2022 року щодо волонтерської діяльності позивача (а.с. 32) відповідно до якої позивач займається волонтерською діяльністю з 2010 року.

Також у клопотанні про долучення доказів від 13.02.2023 року (а.с. 92) міститься посвідчення №86 про нагородження позивача медаллю «ВОЛОНТЕР УКРАЇНИ» (а.с. 96).

Апеляційний суд критично ставиться до наданих доказів, виходячи з такого.

Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

Так, дійсно із наданих доказів вбачається, що позивач займається волонтерською діяльністю ще з 2010 року, та продовжує вести таку діяльність із початком повномасштабної збройної агресії, проте позивач не надав доказів того, що здійснення волонтерської діяльності безпосередньо унеможливило його звернення із захистом до суду.

Таким чином, сам по собі факт здійснення волонтерської діяльності не може бути належним та допустимим доказом для визнання поважності пропуску строку на звернення із позовом до суду.

Отже, враховуючи тривалий час пропуску строку на звернення із позовом до суду та відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку, апеляційний суд вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність наведення позивачем на вимоги ухвали суду поважних причин пропуску строку на звернення до суду, та, як наслідок, повернення з цих підстав позовної заяви, при цьому, за приписами КАС України, у суду першої інстанції були відсутні підстави та можливість діяти інакше, а ніж як у спосіб та з мотивуванням, визначений в оскаржуваній ухвалі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-77, 242, , 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2022 року у справі №522/15345/22 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.03.2023

Головуючий суддя Домусчі С.Д.Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.