Постанова

від 13.03.2023 по справі 320/9452/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9452/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (надалі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 № 0041539-2403-1027 (форма "Ф") на суму 2805,46 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 № 0041541-2403-1027 (форма "Ф") на суму 2705,89 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 № 0041544-2403-1027 (форма "Ф") на суму 511075,83 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нерухоме майно, на яке виставлено податки, у розумінні абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування, оскільки використовується у господарській діяльності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 № 0041539-2403-1027 (форма "Ф") на суму 2805, 46 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 № 0041541-2403-1027 (форма "Ф") на суму 2705,89 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 № 0041544-2403-1027 (форма "Ф") на суму 511075,83 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки; стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 5165, 87 грн. (п`ять тисяч сто шістдесят п`ять гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5, корпус "А").

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено необґрунтовані висновки щодо віднесення нежитлової будівлі позивача до класу будівель промисловості, оскільки функціональне призначення будівлі позивача не відповідає статусу будівель промисловості відповідно до Національного класифікатора України ДК 018-2000. Крім того, у правовстановлюючих документах позивача зазначається лише клас будівлі - нежитлова будівля, без зазначення функціонального чи головного призначення (національний класифікатор ДК 018-2000).

Апелянтом, разом з поданням апеляційної скарги, заявлено клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні (без обґрунтування) за участю представника відповідача.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що дана справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відтак, враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку що клопотання апелянта є необґрунтованим та безпідставним і не підлягає задоволенню.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача у повному обсязі, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скарг та зазначає, що рішення суду першої прийнято у відповідності до вимог законодавства, а скарга відповідача є необгрунтованою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 11.09.1998; дата запису: 22.06.2006; номер запису: 23530170000012151, що підтверджено наявною в матеріалах справи випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності позивача, є: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 31.02 Виробництво кухонних меблів; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачеві у період з 08.05.2018 до 12.11.2020 на праві приватної власності належало нерухоме майно, а саме споруди (виробнича база по виготовленню та ремонту меблів та фурнітури), яка складається з нежитлових будівель (літ. А, Б-2, В-3, Г, Д) по АДРЕСА_2 на землях Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав від 05.07.2019, індексний номер 172835581.

Відповідно до технічного паспорту вказане нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за своїм призначенням є нежитловими будівлями та спорудами.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 13.11.2012 № 3, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зухар А.В., зареєстровано в реєстрі за № 1765, позивач є власником нежитлових будівель літ. 2Ш-1 (загальна площа 64,8 кв.м.) та літ. 2Щ-1 (загальна площа 62,5 кв.м.) по АДРЕСА_3 на землях Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Право власності позивача на зазначені об`єкти нерухомого майна підтверджені витягами від 13.11.2012 № 36716043 та від 13.11.2012 № 36716146 про державну реєстрацію прав.

Згідно з технічним паспортом вказане нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за своїми призначеннями є нежитловими будівлями.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 18.10.2013 № 25 укладеного між позивачем (орендар) та Білоцерківською РДА (орендодавець), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено витягом з цього реєстру про реєстрацію іншого речового права, позивач є орендарем строком на 10 років земельної ділянки площею 2,7580 га для обслуговування виробничої бази за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3220488300:05:008:0209); цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для обслуговування виробничої бази.

Крім того, згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 17.04.2018 № 167, присвоєно новозбудованим нежитловим будівлям виробничої бази по виготовленню та ремонту меблів і фурнітури: виробниче приміщення під літ. "А" загальною площею 1621,6 кв.м., двоповерхове складське приміщення під літ. "Б-2" загальною площею 3348,5 кв.м., триповерхове адміністративно-побутове приміщення під літ. "В-3" загальною площею 721,1 кв.м., контрольно-пропускний пункт під літ. "Г" загальною площею 30,9 кв.м., громадський будинок зі складськими приміщеннями під літ. "Д" загальною площею 914,6 кв.м. по АДРЕСА_3 , що розташовані на орендованій земельній ділянці площею 2,7580 га за цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 3220488300:05:008:0209, наступну адресу: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 16.02.2021 № 0041539-2403-1027 (форма "Ф") на суму 2805, 46 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки; 16.02.2021 № 0041541-2403-1027 (форма "Ф") на суму 2705, 89 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки та від 16.02.2021 № 0041544-2403-1027 (форма "Ф") на суму 511 075, 83 грн. з податку на нерухоме майно за 2020 рік, відмінне від земельної ділянки.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулася з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, прийнято необґрунтовано, оскільки податковим органом не встановлено, що комплекс будівель, який належить позивачу на праві приватної власності, відноситься до будівель промисловості, тому не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції до 01.01.2015) плата за землю визначалася загальнодержавним податком, який справлявся у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості, серед іншого, виділяють будівлі промислові та склади (абзац «ґ» цього підпункту).

На основі норм Класифікатора видів економічної діяльності (далі - КВЕД) в Україні визначається критерій приналежності підприємства до промислового: здійснення ним промислового виробництва у передбачених даним нормативно-правовими актами секціях промисловості (С «Переробна промисловість»: Р «Будівництво»). Переробна промисловість - галузь промисловості, в якій як сировина використовуються продукти сільського господарства (бавовна, шерсть, зерно, крупи, тощо) Переробні галузі АПК - це комплекс підприємств, що переробляють сільськогосподарську сировину, з якої отримують продукти харчування і сировину для харчової промисловості. Вони забезпечують населення продуктами харчування та створюють певні ресурси для зовнішнього обміну.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507 (далі - ДК 018-2000), до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належать: криті будівлі промислового призначення: фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та інше, за їх функціональним призначенням. Зазначені будівлі відносяться до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

Цей клас включає підкласи: 125 1.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості": 125 1.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 125 1.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості».

Згідно із частини 2 статті 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

Отже, зміст поняття «будівлі промисловості» не обмежується лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості.

Отже, належний позивачу цілісний майновий комплекс нежитлових будівель, розміщений за адресою: по АДРЕСА_2 на землях Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за визначенням відноситься до складу об`єктів промисловості і використовується позивачем у безпосередній діяльності з виробництва меблів.

Згідно із п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відноситься до складу податку на майно.

Відповідно до п.п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначені будівлі, які належить позивачу на праві приватної власності, відносяться до будівель промисловості, тому не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано у спірній ситуації, оскільки положеннями п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Наведені норми свідчать, що застосування п.п. "є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого застосування підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

При цьому, норма п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого п.п.4.1.11 п.4.1 ст. 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у п.п.4.1.8 п.4.1 ст. 4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 01 листопада 2021 року по справі № 640/3355/19, від 16 квітня 2020 року по справі №810/1011/18, від 06 квітня 2020 року по справі №420/879/19, від 30 березня 2020 року по справі №814/1469/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суми грошових зобов`язань за вищезазначеними податковими повідомленнями-рішення є незгодженими, а тому підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області і, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан