Ухвала

від 28.02.2023 по справі 362/4884/16-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Васильківський міськрайонний суд КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4884/16-ц

Провадження № 2/362/433/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2023 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Берковської Д.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року до суду звернувся заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 в якому просить визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради № 886-35-V від 16.03.10 в частині передачі у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 земельних ділянок.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: серії ЯИ № 570690 від 25.03.10, виданого ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,1952 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221455300:03:004:0003, яка розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯИ № 690298 від 25.03.10, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,5167 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221455300:03:004:0004, яка розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯИ № 840089 від 26.07.10, виданого ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221455300:01:070:0026, яка розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯИ № 840088 від 26.07.10, виданого ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221455300:1:070:0025, яка розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯИ № 434372 від 26.07.10, виданого ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221455300:1:070:0030, яка розташована по АДРЕСА_1 , та скасувати їх державну реєстрацію.

Витребувати на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» з незаконного володіння: ОСОБА_10 земельну ділянку площею 1,1952 га, кадастровий номер 3221455300:03:004:0003, яка розташована по АДРЕСА_1 , вартість якої складає 24075, 44 грн.; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5167 га, кадастровий номер 3221455300:03:004:0004, яка розташована по АДРЕСА_1 , вартість якої складає 10408,10 грн.; ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,0 га, кадастровий номер 3221455300:01:070:0026, яка розташована по АДРЕСА_1 , вартість якої складає 20143,44 грн.; ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,0 га, кадастровий номер 3221455300:01:070:0025, яка розташована по АДРЕСА_1 , вартість якої складає 20143,44 грн.; ОСОБА_8 земельну ділянку площею 1,0 га, кадастровий номер 3221455300:01:070:0030, яка розташована по АДРЕСА_1 , вартість якої складає 20143,44 грн. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури судовий збір.

Вказуючи на те, що ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.02, який зареєстрований Глевахівською селищною радою у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.

Разом з тим, установлено, що Глевахівською селищною радою здійснювалось розпорядження землями ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Зокрема, рішенням Глевахівської селищної ради № 886-35-V від 16.03.10 передано ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в смт. Глеваха Васильківського району.

На підставі вищевказаного рішення селищної ради Управлінням Держкомзему у Васильківському районі зареєстровано та видано наступні державні акти: серії ЯИ № 570690 від 25.03.10 на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:004:0003 площею 1,1952 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯИ № 690298 від 25.03.10 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:004:0004 площею 0,5167 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯИ № 840089 від 26.07.10 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:070:0026 площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2 ; серії ЯИ № 840088 від 26.07.10 на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:070:0025 площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_3 ; серії ЯИ № 434372 від 26.07.10 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:070:0030 площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2 .

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.13 земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:004:0003 відчужено на користь ОСОБА_10 , про що приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу прийнято рішення № 7890264 від 13.11.13 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку за ОСОБА_10 .

Однак, установлено, що прийняття рішення Глевахівської селищної ради про передачу у власність земельних ділянок громадянам, отримання відповідачами державних актів на право власності на земельні ділянки, відчуження на користь інших осіб проведено незаконно.

Зокрема, згідно інформації Управління Держземагентства у Васильківському районі земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:03:004:0003, 3221455300:03:004:0004, 3221455300:01:070:0026, 3221455300:01:070:0025, 3221455300:01:070:0030 мають перетин із земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

У свою чергу, ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» реалізувало своє право на оскарження рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.08 про вилучення з постійного користування державного підприємства земельної ділянки площею 387,19 га та з інших питань, а також 27.02.10 Васильківською міжрайонною прокуратурою до господарського суду Київської області подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.08.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 21.04.10 задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення цього суду від 30-31.12.08 за нововиявленими обставинами, скасовано рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.08 та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено в повному обсязі.

Вказане рішення господарського суду Київської області від 21.04.10 залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного суду від 02.07.10 та постановою Вищого господарського суду України від 23.06.11.

Зокрема, вищевказаними судовими рішеннями спростовано посилання у первісному позові Глевахівської селищної ради на положення ст. 96, 149 Земельного кодексу України, а саме на те, що за результатами перевірок, які проводились Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області і Державною екологічною інспекцією в Київській області, надана ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» земельна ділянка використовувалася не за призначенням, ця земля необхідна була для суспільних потреб територіальної громади смт. Глеваха, зокрема, для індивідуальної забудови, що на думку селищної ради, було достатньою підставою для припинення права державного підприємства на земельну ділянку згідно ст.ст. 96, 149 Земельного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, на даний час підстава для проведення вилучення 387,19 га земель з постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» скасована, а тому передача згаданих земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відчуження окремих земельних ділянок на користь інших осіб порушує права позивача і ці землі мають бути повернуті до державної власності.

Крім того, згідно інформації Управління Держземагентства у Васильківському районі № 5221/01-1 від 11.12.14 упродовж 2009-2010 років клопотань щодо внесення змін до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.02 в частині користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» ділянкою площею 387,19 га не виявлено.

Проте, Глевахівською селищною радою до Управління Держкомзему у Васильківському районі не подавалися координати місцезнаходження земельних ділянок загальною площею 387,19 га, які вилучені згідно рішення господарського суду Київської області від 30-31.08.10.

Від так, ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» є належним землекористувачем земельної ділянки площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції.

Оспорюване рішення Глевахівської селищної ради № 886-35-V від 16.03.10 та видання на його підставі відповідачам державних актів на право власності на земельні ділянки порушує права постійного землекористувача ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на землі державної власності сільськогосподарського призначення.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 року у зв`язку з відстороненням судді від посади рішенням ВРП №1107/3дп/15-19 від 10.04.2019 року вказана справа передана судді Лебідь-Гавенко Г.М.

Ухвалою Васильківськогоміськрайонного судуКиївської областівід 21червня 2019року прийнятопозовну заявудо розгляду,відкрито загальнепозовнепровадження уцивільній справіза позовомзаступника керівникаКиєво-Святошинськоїмісцевої прокуратуриКиївської областів інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Київськійобласті,Державного підприємства"Досліднесільськогосподарське виробництвоІнституту фізіологіїрослин ігенетики НАНУкраїни"до Глевахівськоїселищної радиВасильківського районуКиївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа: ОСОБА_4 ,про визнаннянедійсними рішенняселищної ради,державного актуна правовласності наземельні ділянкита витребуванняземельної ділянки (т.2 а.с.93-94).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2021 року позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» залишено без розгляду (т.2 а.с.223-225).

Постановою Київський апеляційний судвід 26 січня 2022 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.3 а.с.33-34).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу досудового розгляду по суті (т.3 а.с.58-59.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року у задоволенні клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є. про заміну найменування органу прокуратури який звернуся із позовом, відмовлено. Замінено у цивільній справі позивача заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на його правонаступника Києво-Святошинську окружну прокуратуру (т.3 а.с. 114-117).

09.02 2023 року через електронний суд до суду від представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, вказуючи на те, що Відповідно до частини другої статті 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обгрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу. Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законим представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома ст.23 Закону).

Уданій справіпрокурор подавпозов вінтересах державив особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України». За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» є державним підприємством, тобто самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 906/853/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 911/551/19, від 04 січня 2021 року у справі № 911/1150/20.

Таким чином, зважаючи на те, що Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» являється самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді і прокурором не надано доказів, що ДП у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства, відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Із врахуванням вищенаведеного можна прийти до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та про необхідність залишити позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі ДП без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Щодо позову прокурора у даній справі, поданого в інтересах Державного ГУ Держгеокадастру у Київській області зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом державною службою України з питань геодезії картографії та кадастру від 21.05.2021 року №248 Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

За змістом пункту 3 Положення основними завданнями ГУ Держгеокадастру у Київській області Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Аналіз цих пунктів Положення дозволяє дійти висновку, що ГУ Держгеокадастру у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, до основних завдань якого належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Виходячи із вищенаведеного, ГУ Держгеокадастру у Київській області є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, що відповідно до положень абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору звертатись до суду із позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №911/3293/16.

Разом з тим, як було встановлено в попередніх судових засіданнях, перед зверненням до суду із вказаним позовом прокурор всупереч вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області, як компетентного органу держави, із повідомленням про виявлені ним порушенім інтересів держави.

Будь-які докази того, що прокурор в установленому законом порядку направляв відповідне повідомлення на адресу ГУ Держгеокадастру у Київській області у матеріалах справи відсутні та протягом всього періоду часу перебування справи на розгляді у суді представлені не були та будь-яке посилання на їх існування у поданих прокурором в ході розгляду справи процесуальних заявах відсутні.

При цьому зауважує, що відповідні докази на підтвердження повноважень прокурора щодо представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області мали бути подані прокурором одночасно із поданням позову до суду, оскільки саме на прокурора покладається обов`язок доведення обгрунтованості підстав для здійснення представництва, однак вказані докази, як зазначено вище подані до підготовчого судового засідання не були.

Однак у даній справі прокурор зазначених вимог Закону не дотримався.

Таким чином, можна зробити висновок, що позов, в інтересах держави в особі Держлісагентства поданий прокурором в порушення вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді (т.3 а.с.123-129, 133-147).

Уповноважений представник Києво-Святошинської окружної прокуратури в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, заяв про відкладення або слухання справи у їх відсутності до суду не надходило (т.3 а.с.150).

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання про залишення позову без розгляду та просив його задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, заяв про відкладення або слухання справи у його відсутності до суду не надходило (т.3 а.с. 130-131, 148-149).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та подане клопотання, вислухавши думку сторін по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно до п.3 ч. 1ст.131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Встановлено, що 03.10.2016 рокуЗаступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки.

При цьому посилається не те, що інтереси держави порушені тим, що викликано необхідністю захисту «суспільних» та «публічних» інтересів держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», адже грубо порушено право державної власності на землі сільськогосподарського призначення, які відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України знаходяться під особливою охороною держави та які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також з метою захисту прав на землю постійного землекористувача, оскільки спірна ділянка протиправно вибула із державної власності.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року замінено у цивільній справі позивача заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на його правонаступника Києво-Святошинську окружну прокуратуру.

Згідно ч. 5ст.175 ЦПК Україниу разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 3ст. 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно до частин 4, 5ст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4ст. 23 Закону України (далі-ЗУ) «Про прокуратуру»представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз ч.3ст.23 ЗУ «Про прокуратуру»дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише удвох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Верховний суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

У кожному конкретному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Так, Головне управління Держгеокадастру у Київській області має можливістьдля самостійногозахисту своїхправ таінтересів,оскільки єорганом державноївлади зповним обсягомпроцесуальної дієздатностіщодо захистумайнових інтересівдержави та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» являється самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю.

Самого лише посилання в позовній заяві на те, що інтереси держави порушені тим, що викликано необхідністю захисту «суспільних» та «публічних» інтересів держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», адже грубо порушено право державної власності на землі сільськогосподарського призначення недостатньо, оскільки у такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази таких обставин відповідно до вимог процесуального закону.

Прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особіГоловного управління Держгеокадастру у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», оскільки до матеріалів справи не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення вказаним органом та ДП відповідних повноважень, віднесених до його компетенції.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, а саме подання позову до суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльніть відповідного органу.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України не було направлено позивачам, а саме: Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Вказане свідчить про недотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та передчасне звернення з позовом до суду у даній справі.

Тобто прокурор фактично не надав можливості Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» відреагувати на порушення прав держави та самостійно звернутися з відповідним позовом до суду.

Така поведінка свідчить про порушення принципу представництва державних інтересів, відповідно до якого прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2358/18 викладено позицію Великої палати щодо підстав звернення прокурора до суду та зазначено, що для підтвердження підстав представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

В п.п. 54, 83 даної постанови зазначено, що з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16 скасовані рішення судів попередніх інстанцій та позов прокурора залишено без розгляду з тих причин, що прокурор не навів належних обґрунтувань для представництва інтересів держави, а отже не довів підстав такого представництва.

Отже, вищевикладене свідчить про відсутність станом на час звернення прокурора із даним позовом обов`язкової вимоги для такого звернення, передбаченої ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме належним чином підтвердженого факту нездійснення або неналежного здійснення органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор не виконав вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не навів належних обґрунтувань для представництва інтересів держави, а отже не довів підстав такого представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Крім того, абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Отже, на порушення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор заявив позов в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження.

Навпаки, дане підприємство є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Згідно п.2 ч.1 ст.257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

За таких обставин, враховуючи, що після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентних органів, без розгляду.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Також, відповідно доч.9,10ст.158ЦПК Україниу випадкузалишення позовубез розгляду,закриття провадженняу справіабо увипадку ухваленнярішення щодоповної відмовиу задоволенніпозову суду відповідномусудовому рішеннізазначає проскасування заходівзабезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:01:076:0005 площею 0,5 га, що розташована по АДРЕСА_1 , та 3221455300:01:076:0004 площею 0,0167 га, що розташована по АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) (т.1 а.с.231).

Враховуючи, що позов Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» залишено без розгляду, тому суд вважає, що арешт накладений на дане нерухоме майно слід скасувати відповідно до вимог ч. 9 ст. 158 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись Законом України « Про прокуратуру», статтями 2, 4, 56, 158, 175, 185, 257, 260, 261 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на підставі ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:01:076:0005 площею 0,5 га, що розташована по АДРЕСА_1 , та 3221455300:01:076:0004 площею 0,0167 га, що розташована по АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручене в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали виготовлено «06» березня 2023 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко