Постанова

від 23.02.2023 по справі 752/1745/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Плахотнюк К.Г.

Провадження №22-ц/824/2683/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс», Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова Олега В`ячеславовича про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс», Державного реєстратора Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Макарова О.В. про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просили: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:42893688 від 07.09.2018 року; скасувати запис про право власності №27815719 від 05.09.2018 року, внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42893688 від 07.09.2018 року; скасувати запис про іпотеку №27815469 від 21.06.2006 року, в розділі про державну реєстрацію іпотеки, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42893688 від 07.09.2018 року; скасувати запис про обтяження №27815599 від 21.06.2006 року (заборону на нерухоме майно) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42893688 від 07.09.2018 року. Також просили стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що відповідно до умов укладеного між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 договору про іпотечний кредит № 3.06060399 від 21.06.2006 року на суму 170 000,00 дол. США зі сплатою 13% річних та строком на 120 місяців, виконання умов договору забезпечено іпотечним договором № 3.06060399 від 21.06.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Швець А.С., зареєстрованим за № 880, відповідно до якого в іпотеку ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» була передана квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2012 року задоволено позов ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №3.06060399 від 21.06.2006 року та стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 1 223 929,72 грн., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 135 353,19 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ (1 дол. = 7,9868 грн.) 1 081 038,86 грн.; 9 195,57 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить - 73 442,38 грн. сума заборгованості за відсотками та 69 448,48 грн. пені за порушення зобов`язання.

Позивачі намагались вирішити проблемні питання із Банком, однак позитивних результатів не досягли, а на початку 2017 року перемовини були припинені у зв`язку із ліквідацією Банку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , співвласниця квартири, що була передана в іпотеку.

Онук покійної ОСОБА_2 звернувся 24 липня 2018 року до Другої державної київської нотаріальної контори для оформлення права власності на спадкове майно.

Проте, з Реєстру речових прав на нерухоме майно 19 січня 2019 року була отримана інформація, що 05 вересня 2018 року Державним реєстратором КФ КП «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42893688 та зареєстровано право власності на зазначену квартиру за ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс».

Позивачі у позові зазначали, що вони не отримували повідомлення про відступлення права вимоги за іпотечним договором та вважають що Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» порушила строк повідомлення боржника про відступлення вимоги за іпотечним договором і за основним зобов`язанням. Вважають, що не могли виконувати свої зобов`язання за кредитним договором після відступлення, адже їм не були відомі платіжні реквізити для сплати кредиту та відсотків за користування ним.

Таким чином, посилаючись на відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність іпотекодержателя та неотримання повідомлення про порушення умов кредитного договору, позивачі і звернулись до суду з даним позовом, у якому просили про його задоволення з викладених у ньому підстав.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилався на те, що суд не прийняв до уваги ту обставину, що іпотекодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак повідомлення її, як іпотекодавця, станом на червень 2018 року було об`єктивно неможливим. Тобто іпотечне застереження не могло бути застосовано до померлої особи, відносно якої на цей час вже була відкрита спадкова справа.

Крім того, позивачі до цього моменту не отримували жодного повідомлення про укладені відповідачами правочини щодо відступлення прав за іпотечним договором. При цьому, позивачі не отримували від ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» будь-яких письмових вимог про усунення порушення. Судом не було встановлено, що такі документи були отримані позивачами.

Таким чином, на думку позивачів, іпотекодержатель порушив вимогу Закону України «Про іпотеку» щодо строку повідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Також апелянт посилався на те, що кредитний договір передбачає порядок сплати позичальником відповідних коштів за визначеними у договорі реквізитами.

Заміна кредитора у зобов`язанні потягнула за собою фактичну зміну пунктів (умов) кредитного договору в частині реквізитів для повернення коштів.

Умовами кредитного договору передбачена можливість внесення змін або доповнень до кредитного договору за взаємною згодою сторін, які здійснюються у письмовій формі, підписуються сторонами, додаються до договору та є його невід`ємною частиною.

В порушення вказаних умов кредитного договору ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» не виступив з пропозицією до позивачів укласти додаткову угоду про зміну умов (пунктів) договору стосовно реквізитів для сплати коштів.

Таким чином, недотримання ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» умов кредитного договору створило перешкоди позичальникам у виконанні взятих ними зобов`язань за кредитним договором.

Крім цього, апелянт зазначає, що доказів виконання ст. 35 Закону України «Про іпотеку» стягувач суду не надав, а в матеріалах справи тільки конверти.

Також, судом не було надано оцінку умов іпотечного договору, а саме тому, що сторони іпотечного договору у п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 встановили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім цього, позивач вказує на відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» - адвоката Правдюка В.М., останній просив залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» - адвокат Правдюк В.М. проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив та просив рішення суду залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2006 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ «ПлатинумБанк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит № 3.06060399, за яким позичальники отримали кредит в сумі 170 000,00 дол. США зі сплатою 13% річних та строком на 120 місяців (надалі - кредитний договір), в забезпечення зобов`язань за яким в той же день ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як іпотекодавці, уклали з банком Іпотечний договір № 3.06060399, посвідчений приватним нотаріусом Швець А.С., реєстр № 880 (надалі - Іпотечний договір), за яким в іпотеку ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» була передана квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником та або Іпотекодавцем обов`язків, передбачених Іпотечним або кредитним договором негайно з моменту невиконання або неналежного виконання.

Згідно із п. 3.3. Іпотечного договору цей пункт є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який надає право Іпотекодержателю в тому числі прийняти Предмет іпотеки у власність в порядку згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку", при цьому це застереження визнається Сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом також встановлено, що 11 червня 2018 року між ПАТ «Платинумбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» було укладено Договір № 236/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» перейшли права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що виникли з договору про іпотечний кредит № 3.06060399 від 21.06.2006 року.

Відповідно до умов укладеного 11 червня 2018 року між ПАТ «Платинумбанк» та ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 236і, посвідченого приватним нотаріусом Джуринською Л.В. за №1482, ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» отримало всі права вимоги до сторін Іпотечного договору № 3.06060399, посвідченого приватним нотаріусом Швець А.С. реєстр № 880, включаючи право звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки.

Отже, ТОВ ФК "Інтайм Фінанс" набуло право вимоги як за кредитним, так і за забезпечувальним зобов`язанням до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно з договором про іпотечний кредит № 3.06060399 від 21.06.2006 року, та до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за іпотечним договором № 3.06060399 від 21.06.2006 року, відповідно товариство набуло статусу Іпотекодержателя спірної квартири.

13 червня 2018 року ТОВ ФК "Інтайм Фінанс" направлено на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 претензії вимоги про усунення порушень №№ 13/06-18/2-1, 13/06-18/2-2, які за змістом відповідають вимогам до повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку». Вказані повідомлення були направлені рекомендованими поштовими повідомленнями №№ 0103322666601 ( ОСОБА_3 ), 0103322666580 ( ОСОБА_1 ), та були отримані особисто боржниками, про що свідчать відповідні помітки на поштових відправленнях.

Як видно зі змісту вказаних повідомлень, ними боржників було повідомлено про факт відступлення прав вимоги за іпотечним та кредитним договорами та додано відповідні звернення від ПАТ «Платинумбанк» (№№ 104624-Л, 104624-Л та 104624-Л від 11.06.2018 року).

Судом також встановлено, що іпотекодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак повідомлення її, як іпотекодавця, було об`єктивно неможливим.

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07 вересня 2018 року Державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42893688, де зазначено про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» на підставі відповідного пакету документів, в тому числі, вказаного вище Іпотечного договору.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Відповідно до правил статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним із способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку"): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України "Про іпотеку"): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Законодавець чітко визначає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, вказуючи на те, що це має бути або договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, що узгоджується із правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2018 року у справі N 754/17290/15-ц.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ст. 18, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Правилами частини 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Іпотечне застереження в Іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, отже іпотечний договір по справі є належним правовстановлюючим документом, на підставі якого звернуто стягнення на предмет іпотеки (правова позиція Верховного Суду України, що викладена в постановах від 18.09.2012 року по справі N 21-236а12, від 14.05.2017 року по справі N 6-1388цс16).

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Законом визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон N 1952-IV) вимог щодо порядку державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідність вимогам законодавства.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 року у справі N 344/16105/19, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127 (в редакції, чинній станом на час здійснення державної реєстрації речових прав), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний пакет документів було подано ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» державному реєстратору для вчинення реєстраційної дії, у зв`язку із чим законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що реєстратором дії по реєстрації за відповідачем права власності на іпотечну квартиру на підставі іпотечного застереження вчинені з дотриманням встановленого законом порядку, що виключає можливість скасування відповідних рішень державного реєстратора.

Крім того, судом у рішенні вірно зазначено про те, що визначений позивачами спосіб захисту їх прав та законних інтересів не є ефективним, що, зокрема, вбачається з наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 124 Конституції України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17, провадження N 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 23 листопада 2021 року, Справа № 359/3373/16-ц вказала: «60. … володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння); 63. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.; 148. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.; 152. Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» … записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту; 153. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права ...; 155. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.».

Приймаючи до уваги зміст заявлених позивачами вимог, а саме, визнання протиправними дій та скасування рішень державного реєстратора Макарова О.В., задоволення цих вимог не потягне за собою поновлення прав позивачів на майно, що вибуло з їх власності, отже, ці вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивачів у спірних правовідносинах. Крім того, за даними матеріалів справи, станом на час вирішення спору власником квартири АДРЕСА_1 є не відповідач ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс», а інша особа - ТОВ «Лео Істейт Груп» (код ЄДРПОУ 43883027), яка не бере участі у справі і до якої не заявлено жодних позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції при розгляді справи повно, всебічно та об`єктивно з`ясував усі обставини справи, перевірив їх належними та допустимими доказами, ніким не спростованими, та застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх врегульовують, рішення суду першої інстанції відповідає критеріям, визначеним ст. 263 ЦПК України, щодо законності та обґрунтованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неотримання ним повідомлень про відступлення права вимоги та вимоги нового іпотекодержателя про невиконання основного зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки (ст. 35 Закону України «Про іпотеку») є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази відправлення таких повідомлень та їх особистого отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (том 1, а.с.165-172).

Необгрунтованими є і доводи скарги про незгоду іпотекодавців на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки такий спосіб встановлений наявним у договорі іпотечним застереженням, що прирівнюється до відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками. Зважаючи на те, що іпотечний договір, у якому міститься іпотечне застереження, підписаний обома сторонами, в тому числі іпотекодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, згідно ст.ст. 204, 525, 526 ЦК України цей договір є правомірним та обов`язковим до виконання сторонами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: