Постанова

від 14.03.2023 по справі 2-1533/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» березня 2023 року

м. Харків

справа № 2-1533/11

провадження № 22ц/818/436/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О. О.,

учасники справи:

скаржниця ОСОБА_1 , представник скаржниці ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року в складі судді Яковлевої В.М.

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс».

Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця Бабенка Д.А. перебуває виконавче провадження № 64367714 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1533/11, виданого 13 серпня 2013 року, про стягнення з неї заборгованості.

14 липня 2021 року приватний виконавець Бабенко Д.А. за заявою стягувача прийняв постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 546195, сформованого 12 липня 2021 року Державним підприємством «СЕТАМ», які не відбулись на підставі того, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція. Вказаною постановою приватного виконавця передано стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом від 13 серпня 2013 року трикімнатну квартиру, загальною площею: 105,9 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 2 248 820,00 грн, яка належить їй.

Того ж дня складено акт про передачу арештованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Зазначила, що копії зазначених документів вона отримала лише 27 липня 2021 року поштою.

Вказала, що дії приватного виконавця щодо передачі її квартири Товариству з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-1533/11 від 13 серпня 2013 року є незаконними, а складені ним постанова та акт від 14 липня 2021 року неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, адже існували істотні обставини, що не враховані приватним виконавцем, однак були відомі йому та стягувачу.

Зазначила, що нею подано позов про встановлення факту припинення договорів поруки, визнання припиненими правовідносин за ними, визнання правочину недійсним, а також заяву про визнання виконавчого листа від 13 серпня 2013 року таким, що не підлягає виконанню.

Вказала, що діючи упереджено та виключно на користь стягувача, який, на її думку, отримав право вимоги у незаконний спосіб, приватний виконавець під час незавершених цивільних проваджень виставив її квартиру на прилюдні торги та у незаконний спосіб безпідставно передав її у власність стягувачу.

Просила витребувати від приватного виконавця Бабенка Д.А. матеріали виконавчого провадження № 64367714 у прошитому та пронумерованому вигляді для їх вивчення і дослідження у судовому засіданні;

зупинити дію виконавчих документів, що оскаржуються, на час розгляду даної скарги, а саме: постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14 липня 2021 року та акту про передачу арештованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14 липня 2021 року;

визнати неправомірними та скасувати постанову приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14 липня 2021 року та акт про передачу арештованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14 липня 2021 року;

зобов`язати приватного виконавця поновити її право приватної власності на вказану квартиру АДРЕСА_2 ;

вирішити питання щодо судових витрат.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника подала заяву про зловживання приватним виконавцем своїми процесуальними правами.

Заява мотивована тим, що ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року її клопотання задоволено частково та витребувано у приватного виконавця Харківського виконавчого округу Бабенка Д.А. належним чином посвідчену копію матеріалів виконавчого провадження.

Проте, на неодноразові звернення суду приватний виконавець не реагував, ухвалу суду не виконував, у судові засідання не з`являвся, матеріали виконавчого провадження не надавав, чим порушував процесуальну дисципліну, позбавив її права на вчасний захист її порушених конституційних прав.

Лише 28 листопада 2022 року приватним виконавцем суду надано копії матеріалів виконавчого провадження, але не повністю, а у обсязі на його власний розсуд, тоді як судом витребувані копії усіх матеріалів виконавчого провадження.

Тобто, приватним виконавцем ухвала суду від 24 жовтня 2022 року у повному обсязі не виконана, документи надані вибірково.

Крім того, надані копії документів належним чином не посвідчені, приватним виконавцем не дотримано вимог ДСТУ 4163-2003.

Вказала, що є ймовірність пошкодження чи знищення приватним виконавцем матеріалів виконавчого провадження з метою уникнення відповідальності за законом.

Просила зобов`язати приватного виконавця Бабенка Д.А. надати усі матеріали виконавчого провадження №64367714 у прошитому і пронумерованому вигляді для їх вивчення і дослідження у судовому засіданні; застосувати до приватного виконавця заходи процесуального примусу у вигляді постановлення ухвали про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом шляхом звернення її до негайного виконання.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника подала до суду уточнену скаргу на дії приватного виконавця Бабенка Д.А., у якій просила:

визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64367714 щодо не направлення їй документів виконавчого провадження, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 лютого 2021 року; постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 03 лютого 2021 року; постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 03 лютого 2021 року; постанови про арешт майна боржника від 08 лютого 2021 року; постанови про арешт майна боржника від 09 лютого 2021 року; постанови про розшук майна боржника від 09 лютого 2021 року; постанови про арешт майна боржника від 10 лютого 2021 року; постанови про арешт коштів боржника від 10 лютого 2021 року; постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10 березня 2021 року; постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльностісуб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 29 березня 2021 року; звіту оцінювача майна (квартири) про визначення його вартості від 07 квітня 2021 року; заявки на реалізацію арештованого майна; постанови про зняття арешту з майна від 16 липня 2021 року; постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ від 28 вересня 2021 року; постанови про арешт коштів боржника від 18 жовтня 2021 року;

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64367714 про відкриття виконавчого провадження від 03 лютого 2021 року;

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64367714 про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10 березня 2021 року;

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64367714 про призначення суб`єкта оціночної діяльностісуб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 29 березня 2021 року;

визнати неправомірним та скасувати звіт оцінювача майна (квартири) про визначення його вартості від 07 квітня 2021 року;

визнати неправомірними та скасувати постанову приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64367714 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14 липня 2021 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14 липня 2021 року;

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64367714 про залучення працівників органів внутрішніх справ від 28 вересня 2021 року;

визнати неправомірними дії приватного виконавця, що вчинені ним 30 вересня 2021 року щодо його безпідставного і незаконного проникнення до квартири АДРЕСА_2 разом із залученими ним особами та стосовно виселення із цієї квартири її разом із її синами у виконавчому провадженні № 64367714;

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64367714 про арешт коштів боржника від 18 жовтня 2021 року;

визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо примусової реалізації спірної квартири з електронних торгів та за упереджено визначеною ціною;

визнати неправомірними дії приватного виконавця стосовно порушення ним черговості звернення стягнення на її майно;

зобов`язати приватного виконавця поновити її право приватної власності на вказану квартиру;

стягнути з приватного виконавця на її користь судові витрати щодо розгляду цієї справи у попередньому розмірі 30 000,00 грн.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» - адвокат Махонін О.С. заявив клопотання про залишення скарги без розгляду, у зв`язку із тим, що вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представникаадвоката Сунцова В.В. про зловживання приватним виконавцем процесуальними правами, вжиття заходів процесуального примусу відмовлено;

у прийняттіуточненої скарги ОСОБА_1 в особіпредставникаадвоката СунцоваВ.В.на незаконнідії приватноговиконавця виконавчогоокругу Харківськоїобласті БабенкаД.А.,заінтересована особа:Товариство зобмеженою відповідальністю«Європартнер Фінанс»-відмовлено;

клопотання представника заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» Махоніна О.С. - задоволено;

скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сунцова В.В. на незаконні дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» -залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила:

встановити факт зловживання своїми процесуальними правами у даному цивільному провадженні приватним виконавцем Бабенком Д.А., задовольнивши відповідне клопотання ОСОБА_1 ;

визнати незаконним твердження суду про неможливість захисту її законних прав відповідно до правил Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України та про неприйнятність доповненої скарги;

визнати незаконною ухвалу суду першої інстанції від 22 грудня 2022 року стосовно розгляду і задоволення клопотання представника заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» про залишення скарги без розгляду;

скасувати ухвалу в повному обсязі з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті доповненої скарги на незаконні рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця Бабенка Д.А. у іншому складі суду;

стягнути з приватного виконавця судові витрати ОСОБА_1 у попередньому розмірі 30000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, строки розгляду скарги. Суд не мав права залишити скаргу без розгляду, а повинен був її розглянути по суті. Зазначене клопотання їй не надсилалося. Відмова суду у прийнятті уточненої скарги є незаконною, адже вона змогла скласти її лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у межах цієї справи. Доповнення скарги не заборонено законом, є допустимою і правомірною процесуальною дією. Суд першої інстанції також неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, зокрема, невиконанню приватним виконавцем ухвали про витребування матеріалів виконавчого провадження та необґрунтованої відмови у задоволенні клопотання про визнання його дій зловживанням процесуальними правами. Вважала, що електронні торги не відбулись, вони є фіктивними, будь-які угоди не укладались, тому вона не може звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійсним. Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати у справі № 1421/5229/12-ц від 04 липня 2018 року є недоречним, оскільки у цій справі склались інші правовідносини.

13 березня 2023 року до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» надійшли письмові пояснення, в яких вважав судове рішення законним. Зазначив, що воно ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права. Доводи та вимоги апеляційної скарги вважав необгрунтованими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи. Акцентував увагу на тому, що постанова та акт приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14 липня 2021 року є фактично правовстановлюючими документами, які визначають дійсне право власності стягувача на майно, передане в рахунок боргу. Вказав, що оскарження таких документів можливе лише в порядку подання позову, оскільки зачіпається право особи на майно, тому має розглядатися в порядку позовного провадження. Щодо уточненої скарги зазначив, що її подано ОСОБА_1 поза межами строків, передбачених статтею 449 ЦПК України. Вона є по суті новою скаргою, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в її прийнятті.

До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явилися. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс», ОСОБА_1 та її представник надали до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд справи за їх відсутністю. В заявах підтримали кожний свою позицію по справі. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про зловживання приватним виконавцем процесуальними правами та вжиття щодо нього заходів процесуального примусу відсутні, оскільки не встановлено, що приватним виконавцем здійснювались дії з метою перешкоджання судочинству.

Відмовляючи у прийнятті уточненої скарги на дії приватного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що чинним процесуальним законодавством не передбачено права скаржника збільшувати чи зменшувати розмір вимог скарги або змінювати предмет та її підстави. Подана скарга по суті є новою, а не уточненою.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що подання скарги на дії та рішення приватного виконавця щодо скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не забезпечує відновлення її порушених прав на нерухоме майно, на яке звернено стягнення, тому вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення її прав підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитними договорами №15.22-28/08-СК та № 15.76-28/08-СК в сумі 10959194,07 грн, судовий збір в сумі 3219,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду 13 серпня 2013 року видано виконавчий лист № 2-1533/11 (а. с. 157 том 1).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2018 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» (а. с. 158 том 1).

Виконавчий лист пред`явлено до виконання, однак постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренка А.І. від 02 лютого 2021 року виконавчий документ повернуто стягувачу (а. с. 156 том 1).

02 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. із заявою про примусове виконання рішення суду (а. с. 155 том 1).

03 лютого 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. відкрито виконавче провадження № 64367714 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1533/11 від 13 серпня 2018 року, боржницею у якому є ОСОБА_1 (а. с. 161 том 1).

Під час примусового виконання рішення суду здійснювалась реалізація майна боржника, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 105,09 кв м за адресою: АДРЕСА_1 .

07 квітня 2021 року складено звіт про незалежну оцінку зазначеної квартири (а. с. 162 том 1).

Протоколом проведення електронних торгів № 546195 від 12 липня 2021 року встановлено, що треті електронні торги за номером лоту 483325 не відбулися у зв`язку з відсутністю від учасників цінових пропозицій (а. с. 165 зворот, том 1).

Приватний виконавець Бабенко Д.А. повідомив про це стягувача та запропонував йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна боржника, на що стягувач листом від 13 липня 2021 року погодився (а. с. 166 том 1).

14 липня 2021 року приватним виконавцем Бабенком Д. А. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, якою передано стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» в рахунок погашення заборгованості трикімнатну квартиру загальною площею 105,09 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на загальну суму 2248820,00 грн (а.с. 167-168, том 1).

Також 14 липня 2021 року складено акт про передачу арештованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу (а. с. 169 том 1).

Вказані постанова та акт отримані ОСОБА_1 поштою 27 липня 2021 року (а. с. 13-14 том 1).

Постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 16 липня 2021 року знято арешт із зазначеної квартири (а. с. 170 том 1).

Крім того, в межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем Бабенком Д.А. винесено постанови: про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 03 лютого 2021 року; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 лютого 2021 року; про арешт майна боржника від 08 лютого 2021 року; про арешт майна боржника від 09 лютого 2021 року; про розшук майна боржника від 09 лютого 2021 року; про арешт майна боржника від 10 лютого 2021 року; про арешт коштів боржника від 10 лютого 2021 року; про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10 березня 2021 року; про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 29 березня 2021 року; про зняття арешту з майна від 16 липня 2021 року; про залучення працівників органів внутрішніх справ від 28 вересня 2021 року; про арешт коштів боржника від 18 жовтня 2021 року (а. с. 236-250 том 1).

ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про встановлення факту припинення договорів поруки, визнання припиненими правовідношень за ними, визнання правочину недійсним, а також із заявою про визнання виконавчого листа від 13 серпня 2013 року таким, що не підлягає виконанню (а. с. 15-37, 38-42 том 1).

Щодо вимог про визнання неправомірними та скасування постанови приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до положеньстатті 124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини першоїстатті 129Конституції України передбачено, щодо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

З огляду на приписи статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом (частина першастатті 61 Закону) реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на електронних торгах.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Разом з тим,закон допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення прав стягувача Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на електронних торгах, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (стаття 61 Закону).

Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина сьома статті 61 Закону). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на електронних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ятастатті 61Закону).

Передбачена законом процедура передачі виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

При оцінці обраного заявником способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02 лютого 2021 року у справі№ 925/642/19).

Оскільки реалізація процедури передачі майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу, визначеної положеннями статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», направлена на перехід права власності на нерухоме майно від боржника до стягувача, наявний спір про право між боржником та стягувачем, тому ефективним і належним способом захисту прав боржника у цих правовідносинах є пред`явлення до суду позову про визнання правочину про перехід права власності (постанови та акту державного виконавця) недійсним.

Ураховуючи, що право власності на нерухоме майно оформлено на стягувача, ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням до участі у справі стягувача і виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) та у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 753/13011/14, від 18 серпня 2021 року у справі № 439/449/17, від 15 січня 2020 року у справі № 755/10301/18, від 12 березня 2020 року у справі № 766/9982/17, від 25 березня 2020 року у справі № 756/13851/15, від 28 жовтня 2020 року у справі № 753/13011/14,від 28 жовтня 2020 року у справі № 214/3501/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 753/23824/18, від 27 січня 2021 року у справі № 569/12688/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 757/9754/13, від 17 березня 2021 року у справі № 545/3103/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 755/15712/19, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 755/5532/20, від 30 березня 2022 року у справі № 725/2043/20.

Зважаючи на те, що предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 є дії та рішення приватного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків осіб, а також, що право власності на майно зареєстровано за стягувачем, про що сама ОСОБА_1 зазначає у скарзі, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову.

Ураховуючи, що подання боржницею скарги на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. щодо скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не забезпечує відновлення її порушених прав на нерухоме майно, на яке звернено стягнення, вимоги ОСОБА_1 про визнання таких дій та рішень неправомірними та їх скасування підлягають розгляду в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення її скарги без розгляду.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що ЦПК України не передбачено повноважень суду щодо залишення скарги на дії приватного виконавця без розгляду, суд мав розглянути її по суті, є помилковими, оскільки у даному разі вбачається спір про право власності, який може бути вирішений лише у межах позовного провадження. Її право власності не може бути поновлено у порядку розгляду скарги на дії приватного виконавця.

Посилання ОСОБА_1 на те, що електронні торги не відбулись, вони були фіктивними, будь-які угоди не укладались, тому вона не може звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійсним, безпідставні, адже постанова та акт про передачу майна стягувачу можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Крім того, ЦК України серед способів захисту прав передбачає також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати у справі № 1421/5229/12-ц від 04 липня 2018 року є недоречним, оскільки у цій справі склались інші правовідносини, не можуть бути взяті до уваги, адже у зазначеній справі зроблені висновки щодо ефективного способу захисту прав боржника у разі, якщо право власності на його майно перейшло до стягувача.

Посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції порушено строки розгляду скарги, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не спростовують висновків суду щодо залишення її скарги без розгляду та не є підставою для скасування ухвали суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» не надсилав їй свого клопотання про залишення скарги без розгляду, судова колегія відхиляє, оскільки таке клопотання заявлено ним в усній формі у судовому засіданні.

Також колегія суддів погоджується й з висновком суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті уточненої скарги на дії приватного виконавця, адже як вбачається з її змісту, вона виходить за межі первісного предмету оскарження, зокрема, містить нові вимоги щодо оскарження дій та рішень приватного виконавця, які вчинені у виконавчому провадженні вже після подання первісної скарги. ЦПК України (стаття 49) не допускається одночасна зміна предмету та підстав заявленого позову. Натомість, і предмет, тобто заявлені вимоги, і підстави, тобто обставини, якими обґрунтовано неправомірність дій приватного виконавця, в уточненій скарзі одночасно змінені. По суті поданий документ є не уточненою первісною скаргою, а новою скаргою, яка має розглядатися в окремому судовому провадженні, тому її доводи щодо цього в апеляційній скарзі є безпідставними. Відмова у прийнятті уточненої скарги не позбавляє ОСОБА_1 можливості її подання та розгляду в окремому судовому провадженні, що не перешкоджає її доступу до правосуддя.

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця з надання копії матеріалів виконавчого провадження не у повному обсязі зловживанням правом судова колегія також вважає обґрунтованим, виходячи з наступного.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина першастатті 44 ЦПК України).

Частиною другоюстатті 44 ЦПК Українипередбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема,1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема,у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 905/945/18, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18, у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 127/27593/21).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четвертастатті 44 ЦПК України).

Статтею 143 ЦПК Українипередбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем Бабенком Д.А. виконано ухвалу суду про витребування доказів та надано копії матеріалів виконавчого провадження у обсязі, достатньому для встановлення обставин, що мають значення для розгляду скарги. ОСОБА_1 не доведено вчинення приватним виконавцем дій, спрямованих на введення суду в оману, затягування розгляду скарги, створення їй перешкод тощо. Скаржницею не зазначено, неподання яких саме копій документів з матеріалів виконавчого провадження перешкоджає розгляду її скарги і свідчить про зловживання приватним виконавцем своїми правами.

Отже, ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1. ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 14 березня 2023 року.