Постанова

від 14.03.2023 по справі 2-337/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3142/23 Справа № 2-337/11 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участю секретаря Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року

у справіза поданням державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання

у цивільнійсправі запозовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну умов договору про надання споживчого кредиту; за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про визнання недійсними договорів поруки,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року державний виконавець Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, посилаючись на те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 39145315 з виконання виконавчого листа № 2-337/11 від 30 жовтня 2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості в загальному розмірі 424 307,90 грн. Вказане виконавче провадження було відкрито 09 липня 2013 року. В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено, боржник працює у ТОВ Укрбуд за адресою: м. Дніпро, Кіровський район, вул. Ю.Савченка, буд.97. 25 грудня 2014 року державним виконавцем було завершено виконавче провадження на підставі п.10 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження та направлено за територією до Центрального ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Згідно перевірки АСВП встановлено, що виконавчий документ № 2-337/11 до Центрального ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надходив, до Самарського ВДВС не повертався та повторно на виконання не пред`являвся. Докази направлення виконавчого листа надати не можливо, оскільки термін зберігання реєстру поштових відправлень сплив, у зв`язку з чим слід вважати, що вказаний виконавчий лист було втрачено Самарським ВДВС при пересиланні. На теперішній час до відділу надійшла скарга стягувача (адвоката) про хід виконання, оскільки постанову та оригінал виконавчого документа не було отримано. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із вказаним поданням.

Ураховуючи викладене, заявник просив суд видати дублікат виконавчого листа № 2-337/11 від 30 жовтня 2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості в загальному розмірі 424 307,90 грн. та поновити строк для пред`явлення його до виконання.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року подання задоволено частково.

Видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2-337/11 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну умов договору про надання споживчого кредиту; за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПАТ УкрСиббанк про визнання недійсними договорів поруки.

У задоволенні іншої частини подання відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого документа.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для видачі дубліката виконавчого документа, оскільки доказів його втрати заявником не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу, АТ УкрСиббанк просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа та смс-повідомлення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року оскаржується лише в частині видачі дубліката виконавчого листа, то в іншій частині щодо відмови у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання судом апеляційної інстанції не переглядається.

Судом першої інстанції установлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11382613000 від 12 серпня 2008 року в розмірі 422 487,90 грн., яка складалася із: непогашеної суми кредиту 391 475,04 грн.; несплачені відсотки 27 963,14 грн.; нарахована пеня 3 049,72 грн.; а також сплачений судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зміну умов договору про надання споживчого кредиту, відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів поруки задоволено. Визнано недійсним договір поруки № 223127 від 12 серпня 2008 року, укладений від імені ОСОБА_3 з АКІБ УкрСиббанк. Визнано недійсним договір поруки № 223126 від 12 серпня 2008 року, укладений від імені ОСОБА_4 з АКІБ УкрСиббанк.

Стягнуто з ПАТ УкрСиббанк на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. (а.с.220-222 т.1).

Додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2012 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 сплачені витрати за проведення та висновок почеркознавчої експертизи № 1513-11 від 16.09.2011 року, виконаний Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз в сумі 1 547,04 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2011 року залишено без змін (а.с.89-90 т.2)

06 червня 2012 року представником ПАТ УкрСиббанк було отримано виконавчі листи у справі, про що свідчить відповідна розписка, яка долучена до матеріалів справи (а.с.93 т.2)

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2012 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2011 року залишено без змін (а.с.129-131 т.2)

Згідно витягу ВП-спецпідрозділ виконавчий лист № 2-337/11 від 30 жовтня 2012 року, виданий Самарським районним судом м. Дніпропетровська, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості в загальному розмірі 424 307,90 грн. було подано до Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, постановою державного виконавця від 09 липня 2013 року відкрито виконавче провадження № 39145315, 27 серпня 2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, 25 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) (а.с.138-140 т.2)

Згідно довідки в.о. начальника Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих. № 39230()39145315/1 від 15 листопада 2021 року виконавче провадження № 39145315 25 грудня 2014 року було завершено та направлено виконавчий лист №2-337/11 до Центрального ВДВС у м. Дніпрі, однак згідно перевірки АСВП виконавчий лист до вказаного відділу не надходив (а.с.137 т.2).

Задовольняючи частково подання про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт втрати виконавчого листа, при цьому рішення суду від 01 грудня 2011 року, на виконання якого видано виконавчий лист, наразі не виконано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

При цьому, виконання судового рішення це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Так, згідно статті 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції станом на 25 грудня 2014 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статті 23 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції станом на 25 грудня 2014 року) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно пункту 10 частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції станом на 25 грудня 2014 року) виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини третьої статті 49 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції станом на 25 грудня 2014 року) про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Вказаний закон втратив чинність 05 січня 2017 року у зв`язку з прийняттям Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до статті 12 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 12 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до пункту 5 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Так, зі змісту подання та доданих документів судом встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-337/11 від 30 жовтня 2012 року було завершено на підставі п.10 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження, про що державним виконавцем було винесено відповідну постанову від 25 грудня 2014 року та направлено виконавчий лист до Центрального ВДВС м. Дніпра, однак станом на теперішній час вказаний виконавчий лист до Центрального ВДВС м. Дніпра не надходив.

Отже, судом було встановлено, що виконавчий лист № 2-337/11 від 30 жовтня 2012 року дійсно було втрачено.

Пунктом 17.4 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

В той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Даної правової позиції дотримується і Верховний Суд (постанови від 08 січня 2020 року у справі № 760/6367/18, від 08 січня 2020 року у справі № 2-5171/10 та від 13 січня 2020 року у справі № 2-12454/10).

Згідно правових висновків, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Так, судом встановлено, що виконавчий лист № 2-337/11 від 30 жовтня 2012 року було пред`явлено стягувачем в межах строку, встановленого законом, який в подальшому не переривався, оскільки виконавчий лист було направлено до іншого відділу ДВС, що не є підставою для переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Вказаний виконавчий лист при пересиланні було втрачено Самарським ВДВС у м. Дніпрі та станом на теперішній час на виконанні у будь-якому відділі державної служби не перебуває, в той час як рішення суду до теперішнього часу не виконано, доказів того, що заборгованість за виконавчим листом була сплачена у суду відсутні.

Отже, станом на час звернення до суду із поданням, строк пред`явлення виконавчого листа № 2-337/11 від 30 жовтня 2012 року до виконання не пропущено.

Встановивши, що виконавчий лист було втрачено через недбалість працівників Самарського ВДВС у м. Дніпрі, враховуючи, що подання державного виконавця про видачу дублікату виконавчого листа подано в межах строку його пред`явлення до виконання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення подання та видачу дубліката виконавчого листа № 2-337/11 від 30 жовтня 2012 року.

Отже, посилання апелянта щодо неналежного доведення втрати виконавчого листа є необґрунтованими та безпідставними.

Дані обставини дають підстави вважати, що вказаний виконавчий лист був втрачений з причин, які не залежали від банку, у зв`язку з чим виконання рішення суду у справі № 2-337/11 є неможливим, а заборгованість ОСОБА_1 перед АТ УкрСиббанк залишається не сплаченою.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність доказів втрати виданого виконавчого листа є помилковими.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишенню без змін.

Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 березня 2023 року.

Судді: