Постанова

від 14.03.2023 по справі 910/13714/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. Справа№ 910/13714/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - Вергелес Ю.О.;

відповідача 1 - не з`явилися;

відповідача 2 - не з`явилися;

відповідача 3 - Ільїн В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2022

за заявою ОСОБА_1

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі №910/13714/20 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна мить";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївська група";

3. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна мить", Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївська група" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (солідарно) у розмірі 1330846,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/13714/20 позов Акціонерного товариства "Банк Альянс" задоволено повністю.

15.04.2021 видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/13714/20.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 рішення Господарського суду від 04.03.2021 у справі №910/13714/20 залишено без змін.

16.11.2022 до Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_1 надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 (повний текст складено 11.01.2023) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу від 15.04.2021, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/13714/20.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 23.01.2023 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі №910/13714/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Свої доводи скаржник мотивує зокрема, тим, що місцевим господарським судом при розгляді заяви невірно досліджені наявні в матеріалах справи докази та зроблені помилкові висновки.

На переконання ОСОБА_1 , вона не повинна нести відповідальність перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов`язку, оскільки вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2022 по справі №755/2595/21 встановлено, що кредитний договір №20-110/ЮК від 25.06.2020 та договір поруки №20-110/ЮК/П1 від імені ОСОБА_1 підписала ОСОБА_2 скориставшись втраченим паспортом з карткою обліку платника податку та підробивши її підпис.

Таким чином, за твердженнями скаржника, ОСОБА_1 не мала та не могла мати доступ до кредитних коштів товариства боржника і поручителя.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 апеляційну скаргу у справі №910/13714/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), ОСОБА_4., Буравльов С.І.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору за її подання у встановлених порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 апеляційну скаргу у справі №910/13714/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі №910/13714/20 та призначено її до розгляду на 14.03.2023.

До суду 27.02.2023 від представника Акціонерного товариства "Банк Альянс" надійшло клопотання про участь представника Вергелеса Ю.О. у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/724/23 від 02.03.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13714/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/13714/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 справу №910/13714/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду, задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Банк Альянс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судове засідання 14.03.2023, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явились представники позивача та скаржника (відповідача-3), натомість відповідачі-1,2 не з`явились про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги строк розгляду справи, а також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів - 1, 2 за наявними матеріалами справи яких достатньо для вирішення спору.

Присутні представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржувану ухвалу, вказавши на відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/13714/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов Акціонерного товариства "Банк Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна мить", Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївська група" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (солідарно) у розмірі 1330846,37 грн задоволено повністю.

Підставою для солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є укладення нею з Акціонерним товариством "Банк Альянс" договору поруки №20-110/ЮК/П1 від 25.06.2020.

15.04.2021 видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/13714/20.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2021 ВП 65738133 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. здійснюється примусове виконання судового рішення на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/13714/20 виданого 15.04.2021.

16.11.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва №910/13714/20 від 15.04.2021 таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи подану заяву, боржниця посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 328 ГПК України, зазначила, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2022 по справі №755/2595/21 встановлено, що при оформленні кредитного договору №20-110/ЮК від 25.06.2020 та договору поруки №20-110/ЮК/П1 вказані договори від імені ОСОБА_1 підписала ОСОБА_2 , скориставшись втраченим паспортом та підробивши її підпис. А тому, на переконання заявниці, відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на підписання договору поруки та взяття на себе зобов`язань за кредитним договором є достатньою правовою підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з врахуванням встановлених у справі обставин та наявних доказів, відсутні підстави для задоволення поданої заяви, з чим погоджується Північний апеляційний господарський суд, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).

Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов`язується саме з відсутністю у боржника обов`язку сплатити борг за таким наказом у зв`язку з тим, що його видано помилково, або у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 по справі №755/388/15-ц).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_1 стверджує, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2022 по справі №755/2595/21 встановлено, що договір поруки №20-110/ЮК/П1 від 25.06.2020, який є підставою для солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в даній справі, підписано від її імені ОСОБА_2 .

Дослідивши вказаний вирок у кримінальній справі суд апеляційної інстанції не виявив у ньому жодного посилання на дослідження судом обставин щодо укладення ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 25.06.2020 договору поруки №20-110/ЮК/П1 з Акціонерним товариством «Банк Альянс».

Так, у вироку, крім іншого, зазначено: « ОСОБА_2 , завершуючи реалізацію свого кримінально-протиправного умислу, у невстановлений слідством день та час, але не пізніше 25 червня 2020 року, перебуваючи у невстановленому слідством місці, отримавши підготовлені працівниками банку документи, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, видаючи себе за ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що вона не є директором ТОВ «Чарівна мить», поставила підписи і написи, замість директора товариства, підробивши їх в графі «Від імені Звставодавця» та графі « ОСОБА_1 » в договорах застави майнових прав №20-002-146/МП, №20-002-143/МП, №20-002-144/МП від 25.06.2020 року, договорі №20-110-ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 25.06.2020. У подальшому вказані документи було підписано ОСОБА_2 , скріплені печаткою ТОВ «Чарівна мить» та надіслані до банку кур`єром».

Також у вироку відмічено: «З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у кримінальному провадженні №12020100100005526 від 16.07.2020 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, потерпілі відсутні, згаданими злочинами не завдано майнової шкоди».

Крім того колегія суддів звертає увагу, що вказаним вироком відмовлено у задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства «Банк Альянс» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у розмірі 1500000 грн з огляду на те, що банк не визнано потерпілим у кримінальному провадженні та діями ОСОБА_2 у кримінальному провадженні (за наведеними у ньому правочинами) не завдано матеріальної шкоди.

З урахуванням викладених обставин слід дійти висновку, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2022 по справі №755/2595/21 не встановлено обставин того, що ОСОБА_2 підписала договір поруки №20-110/ЮК/П1 від 25.06.2020 з Акціонерним товариством «Банк Альянс» від імені ОСОБА_1 , тоді як встановлено, що діями ОСОБА_2 у кримінальному провадженні (за наведеними у ньому правочинами) не завдано матеріальної шкоди.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону.

Суду не подано доказів в спростування презумпції правомірності договору поруки №20-110/ЮК/П1 від 25.06.2020 та доказів його підписання ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 не наведено жодної матеріально-правової підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, з огляду на що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідачки про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва №910/13714/20 виданого 15.04.2021.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні поданої заяви та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Звертаючись з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, за відсутності матеріально-правових підстав для цього, вбачається, що ОСОБА_1 прагне перегляду судового рішення у даній справі, яке є чинним та обов`язковим до виконання.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського міста Києва від 20.12.2022 у справі №910/13714/20 прийнята у відповідності до норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі №910/13714/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 15.03.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов