Рішення

від 01.03.2023 по справі 910/21253/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2023Справа № 910/21253/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер ком"

про стягнення 45 186,30 грн трьох процентів річних та 147 681,31 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.02.2022),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.03.2023,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія Укренерго" (далі - позивач, Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер ком" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за договором про врегулювання небалансів в розмірі 1 318 722,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1167-02024 від 25.06.2019.

Ухвалою від 30.12.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку - протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 30.12.2021 від позивача на адресу суду надійшов оригінал платіжного доручення № 1116 від 23.12.2021 на суму 19 780,85 грн

26.01.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі № 910/21253/21, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 21.02.2022. Сторонам визначено строки на вчинення процесуальних дій.

У зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці судове засідання, призначене на 21.02.2022 не відбулося.

Ухвалою суду від 22.02.2022 підготовче засідання було призначене на 24.02.2022.

06.06.2022 підготовче засідання відповідною ухвалою було призначене на 06.07.2022.

У підготовчому засіданні 06.07.2022 судом було розглянуте клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог та вирішено здійснювати подальший розгляд справи із предметом позову про стягнення 45 186,30 грн трьох процентів річних та 147 681,31 грн інфляційних втрат. За наслідками судового засідання була оголошена перерва в підготовчому засіданні до 31.08.2022.

Ухвалою суду від 31.10.2022 підготовче засідання призначене на 01.12.2022.

За наслідками підготовчого засідання 01.12.2022 судом було закрите підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 25.01.2023, яке у подальшому було призначене на 01.03.2023.

Під час судового засідання 01.03.2023 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, а також у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Представники Товариства проти задоволення позову заперечували та просили застосувати наслідки пропуску строку спеціальної позовної давності.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначені Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).

Пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону передбачено, що оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що функції оператора системи передачі виконує ПАТ "НЕК "Укренерго", що підтверджується положеннями, зокрема, пункту 2.2 Статуту позивача.

Частиною 2 статті 52 Закону на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.

Пунктом 5 частини 3 статті 52 Закону встановлено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

Умовами пунктів 12, 46 частини 1 статті 1 Закону передбачено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Разом із тим, відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів.

Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (частина 3 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 5 статті 70 Закону типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.

Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком №1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 за №307 (далі - Правила ринку).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Закону та Правил ринку Товариство звернулося із заявою про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з пунктами 1.3, 1.4 якого СВБ (сторона, відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

Листом №01/23384 від 26.06.2019 позивач повідомив відповідача про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення ТОВ "Інтер ком" до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору - № 1167-01024 з датою акцептування - 25.06.2019 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору останній є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2 договору).

Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії що діяли у спірний період (квітень 2020 року) затверджений наказом ПАТ "НЕК "Укренерго" від 06.03.20320 за №85 та оприлюднено на офіційному сайті ПАТ "НЕК "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.

Умовами розділу 1 договору встановлено, що врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Главою 2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго") для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Згідно з пунктом 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

За умовами пункту 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з пунктом 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Пунктом 7.8.1 Правил ринку визначено, що якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил врегулювання, які є додатком до Правил ринку, якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.

Відповідно до п. 5.3.1 Правил ринку рахунок A-В використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів.

Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, визначено НКРЕКП постановою від 27.06.2019 за № 1246 "Про алгоритм розподілу коштів" та постановою від 18.06.2019 за № 1041 "Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18.01.2019 №26".

З матеріалів справи вбачається, що позивач через систему управління ринком (https://mms.ua.energy) виставляв відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію за квітень 2020 року з метою врегулювання небалансів, а саме: рахунок-фактура № 0905202000460 від 09.05.2020 на суму 122 474,52 грн, рахунок-фактура № 0905202000813 від 09.05.2020 на суму 108 123,85 грн, рахунок-фактура № 0905202001164 від 09.05.2020 на суму 98 343,58 грн, рахунок-фактура № 0905202001513 від 09.05.2020 на суму 97 025,39 грн, рахунок-фактура № 0905202001861 від 09.05.2020 на суму 63 077,83 грн, рахунок-фактура № 0905202002208 від 09.05.2020 на суму 66 409,88 грн, рахунок-фактура № 0905202002556 від 09.05.2020 на суму 86 454,01 грн, рахунок-фактура № 0905202002901 від 09.05.2020 на суму 97 664,87 грн, рахунок-фактура № 0905202003245 від 09.05.2020 на суму 102 022,04 грн, рахунок-фактура № 0905202003592 від 09.05.2020 на суму 101 077,94 грн, рахунок-фактура № 2704202002249 від 27.04.2020 на суму 44 358,54 грн, рахунок-фактура № 2704202002601 від 27.04.2020 на суму 35 931,72 грн, рахунок-фактура № 2704202002954 від 27.04.2020 на суму 31 739,93 грн, рахунок-фактура № 2704202003306 від 27.04.2020 на суму 14 001,72 грн, рахунок-фактура № 2704202003656 від 27.04.2020 на суму 82 249,31 грн. Загальна сума виставлених на оплату платіжних документів протягом зазначеного періоду становить 1 150 955,13 грн. Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вищенаведених рахунків становить від 27.04.2020 - 29.04.2020, а від 09.05.2020 - 12.05.2020 відповідно.

Водночас, Товариством лише частково виконано свій обов`язок з оплати виставлених рахунків, а саме 15.05.2020 частково оплачено рахунок-фактура № 2704202002249 від 27.04.2020 на суму 25 100,00 грн за рахунок наданої фінансової гарантії.

Таким чином загальна сума неоплачених виставлених на оплату платіжних документів протягом зазначеного періоду становить 1 125 855,13 грн, про стягнення якої Компанія звернулась до суду, заявивши також до стягнення з відповідача 45 186,30 грн трьох процентів річних та 147 681,31 грн інфляційних втрат за період з 01.05.202 по 20.12.2021.

У межах розгляду цієї справи відповідачем було здійснено погашення суми основної заборгованості в розмірі 1 125 855,13 грн, що зумовило зменшення з боку позивача розміру позовних вимог.

Відповідач у свою чергу заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на здійснення погашення суми основного боргу. Також під час судового засідання Товариство просило суд застосувати наслідки пропуску строку спеціальної позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказано судом вище строк оплати виставлених рахунків від 27.04.2020 та від 09.05.2020 становить 29.04.2020 та 12.05.2020 відповідно. Оскільки остаточна оплата виставлених рахунків мала місце лише 28.12.2021, суд дійшов висновку про наявність факту прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

При цьому, суд відзначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013.

Оскільки заявлений Компанією до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача сум цих компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Також судом був здійснений перерахунок розміру заявлених до стягнення трьох процентів річних, за наслідками якого суд дійшов висновку про задоволення позову Компанії в частині стягнення трьох процентів річних в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги Компанії, є обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку спеціальної позовної давності суд відзначає наступне.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), так і спеціальну позовну давність (стаття 258 ЦК України), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Крім того, позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Так, зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

З огляду на вказане, враховуючи, що строк позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу на момент звернення із позовом до суду не сплив, суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки він не є пропущеним.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія Укренерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер ком" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29-а, ідентифікаційний код 34539587) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25,ідентифікаційний код 00100227) 45 186,30 грн (сорок п`ять тисяч сто вісімдесят шість гривень 30 копійок) три проценти річних, 147 681,31 грн (сто сорок сім тисяч шістсот вісімдесят одну гривню 31 копійок) інфляційних втрат та 2 893,01 грн (дві тисячі вісімсот три гривні одну копійку) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15.03.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ