Рішення

від 15.03.2023 по справі 917/75/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 Справа № 917/75/23

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Метал - Компані", вул. Київська, 8 Д, м. Вишневе, Київська обл., 08132

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влів - 1", вул. Київська, 64, м. Кременчук, 39631

про стягнення суми основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат та пені,

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влів-1", у якому просить стягнути 91 860,87 грн заборгованості за договором поставки № Кр-0804/01-21 від 12.01.2021, з яких: 48 792,07 грн - сама основного боргу, 1 230,65 грн - 3% річних, 12 146,55 грн - інфляційні втрати та 29 691,60 грн - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині своєчасного та в повному обсязі здійснення розрахунків за поставлений товар.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що строк виконання зобов`язання за договором на момент подання позовної заяви не настав, тому нарахування штрафних санкцій є протиправним.

Також, відповідач посилається на карантинні обмеження та введення воєнного стану в Україні, як на підстави звільнення від відповідальності.

Крім того, вказує, що пеня нарахована всупереч приписів частини 6 статті 233 Господарського кодексу України.

Водночас зазначає, що нарахування пені здійснено не правильно - не на суму заборгованості а на суму всієї партії товару.

Також, відповідач просить суд застосувати положення глави 4 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України, щодо врегулювання спору за участю судді, а саме надати сторонам час для мирного вирішення конфлікту.

16.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2111), у якій позивач не погоджується з твердженням відповідача, що строк виконання зобов`язання за договором на момент подання позовної заяви не настав, а тому нарахування штрафних санкцій є протиправним, оскільки, укладений договір, чітко регулював та встановлював строк та порядок оплати продукції.

Також, позивач заперечує проти доводів відповідача стосовно того, що позивач здійнив неправильний розрахунок пені, оскільки в пункті 3.2 договору сторони дійшли згоди, що штрафні санкції нараховуються до моменту здіснення повного виконання зобов`язань за договором, а в пункті 5.2 сторони передбачили, що за порушення строків оплати продукції, виконання іншого грошового зобов`язання, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від вартості партії Продукції, іншого грошового зобов`язання за кожен день такого порушення.

Вважає безпідставним посилання відповідача на звільнення від відповідальності через карантин та введення воєнного стану.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 2111 від 16.02.2023) заперечує проти врегулювання спору за участю судді, оскільки до подання позовної заяви до суду тривалий час очікував на виконання відповідачем своїх обов`язків, проте ним не було здійснено кроків, спрямованих на мирне врегулювання спору.

Відповідно до частини 1 статті 186 Господарського процесуального кодексу України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Отже, врегулювання спору за участю судді неможливе через відсутність згоди позивача.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 12.01.2023 про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачам рекомендованим листом на зазначені в позові адресу, повернулася до суду 02.02.2023 з відміткою поштового відділення: "За закінченням терміну зберігання".

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (така ж правова позиція викладена у постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17).

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

12.01.2021 ТОВ «Альфа - Метал - Компані» (далі - позивач) та ТОВ «ВЛІВ-1» (далі - відповідач) уклали договір № Кр-0804/01-21.

Відповідно до пункту 1.1 договору, в порядку та на умовах визначеним договором, Постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначену договором Продукцію, а Покупець зобов`язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату.

Пункт 1.2 договору визначає, що партією продукції є продукція, що поставляється за однією специфікацією або однією видатковою накладною.

За змістом пункту 1.5 договору за домовленістю, здійсненою у зручний для Сторін спосіб, Постачальник може за плату здійснювати доставку та оброблення (порізку тощо) продукції.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачання продукції відбувається після обов`язкового узгодження сторонами асортименту, кількості, ціни продукції, строків та умов поставки, що зазначаються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору або підтвердження Постачальником замовлення Покупця. У разі відсутності затверджених специфікацій оплачений рахунок є достатньою підставою для визначення істотних умов партії товару, що постачалася.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що поставка продукції, наявної на складі Постачальника, здійснюється протягом 5 - ти робочих днів з моменту підписання відповідної специфікації, отримання передплати або підтвердження замовлення Покупця.

Відповідно до пункту 2.5 датою поставки продукції є дата видаткової накладної Постачальника.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата продукції та наданих за договором послуг (у випадку їх надання) здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний у договорі, специфікації, у рахунку - фактурі чи інших додатках до договору на умовах 100 % передплати, якщо інше не зазначено в специфікації.

Згідно з пунктом 3.7 договору продукція, асортимент і ціна якої узгоджені сторонами договору в усному порядку, отримана Покупцем відповідно до накладної, не потребує обов`язкового оформлення специфікацією та підлягає обов`язковій оплаті її вартості.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення строків оплати продукції, виконання іншого грошового зобов`язання, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який оплачується пеня, від вартості партії Продукції, іншого грошового зобов`язання за кожен день такого порушення.

Відповідно до пункту 5.6 договору Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції нараховуються до моменту здійснення повного виконання своїх зобов`язань за договором.

У жовтні 2021 року ТОВ «Альфа - Метал - Компані» підтверджено замовлення ТОВ «ВЛІВ - 1» на послугу доставки та виставлено рахунок на оплату № 9843 від 01.10.2021 на суму 900,00 грн.

Оскільки, продукція, що доставлялася була оплаченою, ТОВ «Альфа - Метал - Компані» з метою прискорення процесу виконання Сторонами договору здійснило послугу доставки продукції в умовах відсутності 100 % передплати.

Відповідач прийняв послугу за актом надання послуг № 1610 від 01.10.2021 на суму 900,00 грн, проте за отриману послугу не розрахувався.

Крім того, у січні 2022 року ТОВ «Альфа - Метал - Компані» підтверджено три замовлення ТОВ «ВЛІВ - 1» на поставку продукції та виставлено рахунки на оплату № 160 від 12.01.2022 на суму 93 809,85 грн, № 686 від 26.01.2022 на суму 690,00 грн та № 777 від 28.01.2022 на суму 1 574,50 грн.

ТОВ «ВЛІВ - 1» частково оплатило рахунок № 160 від 12.01.2022 відповідно до платіжного доручення № 675 від 12.01.2022 на суму 46 904,93 грн та прийняло продукцію за видатковою накладною № 16101 від 14.01.2022 на суму 94 558,50 грн.

Однак після прийняття продукції ТОВ «ВЛІВ - 1» доплату за неї не здійснило.

Також, ТОВ «ВЛІВ - 1» частково оплатило рахунок на оплату № 686 від 26.01.2022 відповідно до платіжного доручення № 2014 від 26.01.2022 на суму 552,00 грн та прийняло продукцію за видатковою накладною № 39201 від 26.01.2022 на суму 690,00 грн.

Однак відповідач не здійснив оплату продукції в повному обсязі.

Отриманий рахунок на оплату № 777 від 28.01.2022 ТОВ «ВЛІВ - 1» повністю сплатило відповідно до платіжного доручення № 687 від 28.01.2022 на суму 1 574,50 та прийняло продукцію за видатковою накладною № 46501 від 28.01.2022 на суму 1 675,00 грн.

Незважаючи на те, що відповідач прийняв продукцію понад сплачену суму коштів ТОВ «ВЛІВ -1» доплату за отриману продукцію не здійснило.

Відтак, відповідач продукцію за актом виконаних робіт № 1610 від 01.10.2021 та видатковими накладними № 16101 від 14.01.2022, № 39201 від 26.01.2022 № 46501 від 28.01.202 отримав, але вчасно та в повному обсязі розрахунок за отриману продукцію не здійснив.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо оплати поставленої продукції, у ТОВ «ВЛІВ - 1» перед ТОВ «Альфа - Метал - Компані» виникла заборгованість за договором в сумі 48 792,07 грн.

Також, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивач нарахував відповідачеві 29 691,60 грн пені, 1 230,65 грн 3 % річних та 12 146,55 грн інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору постачання.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі - продажу.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

ТОВ «Альфа - Метал - Компані» виконало в повному обсязі свої зобов`язання з поставки продукції, що підтверджується підписаними представниками сторін актами надання послуг № 1610 від 01.10.2022 та видатковими накладними № 16101 від 14.01.2022, № 39201 від 26.01.2022, № 46501 від 28.01.2022.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата продукції та наданих за договором послуг (у випадку їх надання) здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний у договорі, специфікації, у рахунку - фактурі чи інших додатках до договору на умовах 100 % передплати, якщо інше не зазначено в специфікації.

Однак Сторонами не погоджено строк здійснення таких розрахунків у разі здійснення розрахунків іншим способом, а не у порядку передоплати.

В пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 визначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Ураховуючи відсутність у договорі встановленого строку оплати отриманого товару у разі розрахунку за товар не у порядку передоплати, беручи до уваги положення цивільного законодавства щодо оплати товару після прийняття товару, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати отриманого товару за кожну поставку товару окремо, зважаючи на те, що законом покладено обов`язок здійснення оплати одразу після отримання товару.

Доказів того, що відповідач виконав зобов`язання з оплати поставленої продукції в повному обсязі матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції у розмірі 48 792,07 грн.

На підставі пунктом 5.2 договору позивач нарахував відповідачеві пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 29 691,60 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 546 та 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

За змістом приписів статті 549 Цивільного кодексу України особливість пені полягає в тому, що вона нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, починаючи з першого дня прострочення. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.2 договору за порушення строків оплати продукції, виконання іншого грошового зобов`язання, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який оплачується пеня, від вартості партії продукції, іншого грошового зобов`язання за кожен день такого порушення.

Відповідно до пункту 5.6 договору Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції нараховуються до моменту здійснення повного виконання своїх зобов`язань за договором.

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку пені в сумі 317,81 грн за актом надання послуг № 1610 від 01.10.2021 за період з 02.10.2021 до 16.11.2022 на суму заборгованості в розмірі 900,00 грн;

розрахунку пені в сумі 28 673,25 грн за видатковою накладною № 16101 від 14.01.2022 за період з 15.01.2022 до 16.11.2022 на суму заборгованості в розмірі 94 558,50 грн;

розрахунку пені в сумі 204,92 грн за видатковою накладною № 39201 від 26.01.2022 за період з 27.01.2022 до 16.11.2022 на суму заборгованості в розмірі 690,00 грн та

розрахунку пені в сумі 495,62 грн за видатковою накладною № 46501 від 28.01.2022 за період з 29.11.2022 до 16.11.2022 на суму заборгованості в розмірі 1 675,00 грн, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

Твердження відповідача стосовно того, що пеня нарахована всупереч приписів частини 6 статті 233 Господарського кодексу України, суд відхиляє, оскільки в пункті 5.6 договору сторони погодили, що штрафні санкції нараховуються до моменту здійснення повного виконання своїх зобов`язань за договором.

Водночас в пункті 5.2 договору сторони дійшли згоди, що за порушення строків оплати продукції, виконання іншого грошового зобов`язання, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який оплачується пеня, від вартості партії продукції, іншого грошового зобов`язання за кожен день такого порушення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку 3 % в сумі 30,33 грн та інфляційних втрат в сумі 249,68 грн за актом надання послуг № 1610 від 01.10.2021 за період з 02.10.2021 до 16.11.2022 на суму 900,00 грн;

розрахунку 3 % в сумі 1 194,60 грн та інфляційних втрат в сумі 11 841,43 грн за видатковою накладною № 16101 від 14.01.2022 за період з 15.01.2022 до 16.11.2022 на суму 47 653,57 грн;

розрахунку 3 % в сумі 3,32 грн та інфляційних втрат в сумі 32,08 грн за видатковою накладною № 39201 від 26.01.2022 за період з 27.01.2022 до 16.11.2022 та розрахунку 3 % в сумі 2,40 грн та інфляційних втрат в сумі 23,36 грн за видатковою накладною № 46501 від 28.01.2022 за період з 29.01.2022 до 16.11.2022 на суму 100,50 грн, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Посилання відповідача на карантинні обмеження та введення воєнного стану в країні, як на підставу неможливості виконання грошового зобов`язання за договором, суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 232 - 233, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛІВ-1» (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 64, ідентифікаційний код 40615186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Метал - Компані» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8 Д, ідентифікаційний код 34202711) 48 792,07 грн основного боргу, 29 691,60 грн пені, 1 230,65 грн 3 % річних, 12 146,55 грн інфляційних втрат та 2 481,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Дмитро СІРОШ