Рішення

від 07.03.2023 по справі 917/1365/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 Справа № 917/1365/22

м.Полтава

за позовною заявою Фермерського господарства "Грім", вул. Остроградського, 223, с.Козельщина, Полтавська область, 39100, ел.ад.tev33333@gmail.com

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна", вул.Олександра Пироговського 19,корпус 4, прим.84, м.Київ, 03110

ІІІ особи 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левченко Валентину Миколаївну ( АДРЕСА_1 )

2. Приватний виконавець Райда Олександр Сергійович (вул.Пушкіна,56-а, м.Полтава, 36039

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Фермерське господарство "Грім" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" про визнання Виконавчого напису, вчинений 22.11.2018 року за реєстровим № 5890 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЛЕВЧЕНКО ВАЛЕНТИНОЮ МИКОЛАЇВНОЮ таким, що не підлягає виконанню, згідно з яким пропонується повернути майно від Лізингоодержувача - фермерського господарства "Грім" на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" об`єкта фінансового лізингу - комбайн зернозбиральний самохідний КЗС-1218-29 "Палесс 081218", в тому числі: КЗС-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану, 2016 року випуску, заводський номер 07714, вартістю 2 406 256 гривень 25 копійок; ЖЗК-7-5 жниварка для зернових культур без транспортного візка, 2016 року випуску, заводський номер 7944, вартістю 309 793 гривень 75 копійок; КЗР 1590000-04 транспортний візок до жниварки для зернових культур ЖЗК-7-5, 2016 року випуску, вартістю 33 950 гривень, що були передані на підставі договору фінансового лізингу № 28/06Л, укладеного 30 червня 2016 року .

В обгрунтування позову позивач зазначає, що Виконавчий напис № 5890 від 22.11.2018року в порушення вимог закону виконаний на окремому нотаріальному бланку. Копію рахунку та копію письмового повідомлення від позивач відповідача не отримував. Також позивач не отримував від відповідача відмову від договору або пропозицію про його розірвання. Відповідно до умов договору дострокове повернення предмета лізингоодержувачем допускається виключно за вимогою або за згодою лізингодавця. Позивач від відповідача вимогу про дострокове повернення предмету лізингу не отримував, згоду не надавав. Відповідач не звертався до позивача у відповідності до умов договору з вимогою щодо усунення порушень шляхом сплати простроченої заборгованості. Позивач вважає, що плата за вчинення виконавчого напису не передбачена договором та нормативними актами. У зв`язку із чим відповідач не мав права здійснювати зарахування виплачених коштів нотаріусу. Така плата фактично є новою (додатковою) заборгованістю позивача та її не можна визнавати правильною. Також позивач зазначає, що предметом виконавчого напису може бути майно або грошові кошти. Законодавець не визначає можливості вчинення виконавчого напису одночасно до декількох різних об`єктів: майна та грошових коштів. Враховуючи викладене, позивач вважає, що виконавчий напис № 542 від 17.03.2020 не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.10.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.11.2022 та залучив до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентину Миколаївну ( АДРЕСА_1 ) та приватного виконавця Райда Олександр Сергійович (вул.Пушкіна,56-а, м.Полтава, 36039

29.11.2022 за вхід. №9249 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує. Також відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності (заява від 29.11.2022 вхід. №9248).

29.11.2022 за вхід. №9244 від ІІІ особи - Приватного виконавця Райда О.С. надійшли заперечення щодо позовних вимог. ІІІ особа проти позовних вимог заперечує та заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності.

21.12.2022 за вхід. №10146 від Фермерського господарства "Грім" надійшла відповідь на відзив. Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Також, 214.12.2023 за вхід. №10147 від позивача надійшло клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та його поновлення.

09.01.2023 за вхід. №212 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" надійшли заперечення на клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

09.01.2023 за вхід. №213 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.

За ухвалою від 07.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

30.06.2016 між відповідачем як лізингодавцем та позивачем як лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу № 28/06Л (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у Додатку №1 «Специфікація» до даного Договору (надалі - Об`єкт лізингу), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу у володіння та користування на строк, зазначений в п. 3.2 договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.

Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, Об`єктом лізингу є комбайн зернозбиральний самохідний КЗС-1218-29 «Палессе GS1218», вартістю 2 750 000,00 грн. з ПДВ, який складається з наступних одиниць: КЗК-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану, вартістю 2 406 256,25 грн. з ПДВ, ЖЗК-7-5 жниварка для зернових культур без транспортного візка, вартістю 309 793,75 грн. з ПДВ, КЗР 1590000-04 транспортний візок до жниварки для зернових культур ЖЗК-7-5, вартістю 33 950,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 Договору до лізингового платежу за цим Договором згідно Додатку №3 «Графіку лізингових платежів» входить: викупна вартість Об`єкту лізингу - 2 750 000,00 (Два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп., винагорода Лізингодавця у вигляді відсотків - 402 187 (Чотириста дві тисячі сто вісімдесят сім) гривень 56 коп., інші витрати Лізингодавця - 110 000 (Сто десять тисяч) гривень 00 коп.

Лізингоодержувач у строк до « 06» липня 2016 року сплачує в безготівковій формі на рахунок Лізингодавця авансовий платіж, визначений у Додатку №3 «Графік лізингових платежів» (надалі - Додаток №3), що є невід`ємною частиною даного договору (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору передача Об`єкта лізингу здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів після надходження на рахунок Лізингодавця авансового платежу за умови фактичної наявності об`єкта лізингу на складі Лізингодавця.

Підписання Акту приймання-передачі Об`єкта лізингу Сторонами свідчить про прийняття Лізингоодержувачем Об`єкта лізингу у тимчасове володіння і користування та є підставою для нарахування Лізингодавцем лізингових платежів (п. 4.5 Договору).

На виконання умов Договору відповідачем передано позивачу Об`єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкту лізингу від 05.07.2016, а саме: комбайн зернозбиральний самохідний КЗС-1218-29 «Палессе GS1218», який складається з наступних одиниць: КЗК-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану, заводський номер 07714, 2016 року випуску, ЖЗК-7-5 жниварка для зернових культур без транспортного візка, заводський номер 7944, 2016 року випуску, КЗР 1590000-04 транспортний візок до жниварки для зернових культур ЖЗК-7-5, 2016 року випуску.

Лізингові платежі вносяться Лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у Додатку №3 до Договору (п. 5.3 Договору).

Згідно з п. 7.2.8 Договору Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно вносити лізингові платежі згідно Додатку №3 до даного договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору Лізингодавець має право:

- у випадку часткової або повної несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів понад 30 календарних днів (п. 6.1.2):

- вимагати від Лізингоодержувача повернення Об`єкта лізингу та провести його вилучення (п. 6.1.2.2);

- вимагати від Лізингоодержувача повернення Об`єкту лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 6.1.2.3);

- відмовитись від даного договору в порядку, визначеному в п.9.2 даного договору (п. 6.1.3).

Згідно з п. 9.2 Договору Лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору в повному обсязі або в частині, вимагати в односторонньому порядку достроково розірвати даний Договір, без відшкодування Лізингоодержувачу будь-яких збитків, викликаних таким розірванням, при наявності як мінімум однієї з таких обставин: у випадку часткової або повної несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів понад 30 календарних днів (п. 9.2.1);

При розірванні Договору Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу Лізингодавцю в місце, вказане Лізингодавцем, якщо Лізингодавець не скористається правом, передбаченим пунктом 9.7. Договору, або Сторони не домовляться про інше. Витрати, пов`язані з поверненням Об`єкту лізингу Лізингодавцю та зберіганням Об`єкту лізингу, несе Лізингоодержувач. Витрати по приведенню Об`єкту лізингу в робочий стан (витрати по усуненню технічних несправностей або поломки Об`єкту лізингу, що відбулися до дати повернення Об`єкту лізингу Лізингодавцю), несе Лізингоодержувач (п. 9.3 Договору).

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у разі дострокового припинення дії Договору (у зв`язку з розірванням або за згодою Сторін), що тягне обов`язок Лізингоодержувача здійснити повернення Об`єкту лізингу Лізингодавцю, Лізингоодержувач зобов`язаний не пізніше 25 (двадцяти п`яти) календарних днів з дати отримання вимоги про повернення, якщо інший термін не вказаний у вимозі про повернення, повернути Лізингодавцю Об`єкт лізингу в місце, вказане Лізингодавцем, і відшкодувати Лізингодавцю збитки, що виникли у зв`язку з достроковим припиненням дії Договору. Об`єкт лізингу повертається Лізингодавцю в робочому стані з урахуванням його нормального зносу з усіма належностями і документацією. Лізингоодержувач зобов`язується сплатити штраф, у розмірі та на умовах передбачених пунктом 7.2.7. Договору.

Відповідач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши позивачу Об`єкт лізингу, а саме: комбайн зернозбиральний самохідний КЗС-1218-29 «Палессе GS1218», який складається з наступних одиниць: КЗК-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану, заводський номер 07714, 2016 року випуску, ЖЗК-7-5 жниварка для зернових культур без транспортного візка, заводський номер 7944, 2016 року випуску, КЗР 1590000-04 транспортний візок до жниварки для зернових культур ЖЗК-7-5, 2016 року випуску, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкту лізингу від 05.07.2016.

Натомість, позивач допустив прострочення сплати лізингових платежів, які визначені у Графіку лізингових платежів, який є додатком № 3 до Договору.

Так, станом на 01.10.2018 заборгованість позивача перед відповідачем по сплаті лізингових платежів за Договором становила 1 765 851,25 грн., прострочення зі сплати лізингових платежів позивачем склало більше 30 днів по лізингових платежах, терміни сплати яких 06.09.2017, 06.10.2017, 06.11.2017, 06.12.2017, 06.01.2018, 06.02.2018, 06.03.2018, 06.04.2018, 06.05.2018, 06.06.2018, 06.07.2018 згідно з графіком лізингових платежів, який є додатком № 3 до Договору.

02.10.2018 відповідач надіслав позивачу вимогу вих. № 860 від 01.10.2018, відповідно до якої відповідач повідомив позивача про своє рішення відмовитись від Договору на підставі п. 6.1., 9.2 Договору, ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізингу» та у зв`язку з чим вимагав від позивача повернути відповідачу Об`єкт лізингу в робочому стані з урахуванням нормального зносу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання вимоги і сплатити відповідачу грошові кошти в розмірі 1 880 162,72 грн., а саме: 1 765 851,25 грн. основного боргу та 114 311,47 грн. пені за Договором невідкладно, але не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання цієї вимоги. До вказаної вимоги відповідачем додано рахунок на оплату № 35 від 28.09.2018, відповідно до якого основний борг за Договором складає 1 765 851,25 грн. та пеня за Договором складає 114 311,47 грн.

Вимога відповідача вих. № 860 від 01.10.2018 отримана позивачем 08.10.2018.

Протягом жовтня - листопада 2018 року позивачем Об`єкт лізингу не повернуто відповідачу та не здійснено погашення заборгованості за Договором.

Таким чином, у зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості за Договором, прострочення сплати якої перевищує 30 днів, за ініціативою відповідача Договір був розірваний.

З метою захисту права власності відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентини Миколаївни із заявою про вчинення виконавчого напису вих. № 980 від 22.11.2018 щодо витребування від позивача на користь відповідача Об`єкту лізингу.

Відповідач надав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Левченко Валентині Миколаївні для вчинення виконавчого напису, крім заяви вих. № 980 від 22.11.2018, наступні документи: оригінал Договору, копію вимоги вих. № 860 від 01.10.2018, копію рахунку на оплату № 35 від 28.09.2018 з відміткою про несплату лізингових платежів, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0311008329279, копію опису вкладення у цінний лист, що підтверджується матеріалами справи: копією Договору з підшитим до нього приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко Валентиною Миколаївною оскаржуваним виконавчим написом та копіями документів нотаріальної справи, наданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко Валентиною Миколаївни за запитом відповідача вих. № 234 від 09.11.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко Валентиною Миколаївною вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 5890, про повернення лізингоодержувачем ФГ «ГРІМ» лізингодавцю ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» об`єкта фінансового лізингу - комбайну зернозбирального самохідного КЗС - 1218-29 «Палессе GS1218», в тому числі: КЗК-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану, 2016 року випуску, заводський номер 07714, вартістю 2406256 (два мільйони чотириста шість тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 25 копійок, з ПДВ; ЖЗК-7-5 жниварка для зернових культур без транспортного візка, 2016 року випуску, заводський номер 7944, вартістю 309793 (триста дев`ять тисяч сімсот дев`яносто три) гривні 75 копійок, з ПДВ; КЗР 1590000-04 транспортний візок до жниварки для зернових культур ЖЗК-7-5, 2016 року випуску, заводський номер б/н, вартістю 33950 (тридцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок з ПДВ, що були передані в користування на підставі Договору фінансового лізингу №26/06Л, укладеного 30 червня 2016 року, за несплачену в строк з 06.03.2018 по 06.07.2018 заборгованість (щомісячні лізингові платежі) у розмірі 825 985 (вісімсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 79 коп. з ПДВ.

Позивач вказує, що заборгованість за Договором не є безпірною, а тому вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентини Миколаївни від 22.11.2018 № 5890 є незаконним, а тому відповідно до ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» просить в судовому порядку захистити його право шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусу та його форма врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).

Спірні правовідносини між сторонами у справі, які виникли з договору фінансового лізингу регулюються спеціальним законом: Законом України «Про фінансовий лізинг» (в тексті рішення здійснено посилання на редакцію Закону № 1381-IV від 11.12.2003, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 2 статті 1 зазначеного Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Матеріали справи свідчать, що укладений між сторонами Договір є дійсним, укладеним у встановленому законом порядку та в письмовій формі, містить визначені законодавством істотні умови. Всі його умови є погодженими сторонами та є чинними (зворотнього судом не встановлено), відтак, в силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, такий договір є обов`язковим до виконання його сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право: 1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; 2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; 3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; 4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; 5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; 7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов`язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов`язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Отже, нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; достроково розірвати договір та повернути майно - предмет лізингу в безспірному порядку за виконавчим написом, а також стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, які він може реалізувати за своїм вибором.

За змістом підпунктів 6.1.2, 6.1.3 пункту 6.1, підпункту 9.2.1 пункту 9.2 Договору Лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору в повному обсязі або в частині, вимагати в односторонньому порядку достроково розірвати даний Договір, без відшкодування Лізингоодержувачу будь-яких збитків, викликаних таким розірванням, вимагати від Лізингоодержувача повернення Об`єкту лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у випадку часткової або повної несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів понад 30 календарних днів.

Отже, за змістом вищенаведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і в разі односторонньої відмови від нього. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідач скористався правом, передбаченим підпунктами 6.1.2, 6.1.3 пункту 6.1, підпункту 9.2.1 пункту 9.2 Договору, частиною 2 статті 7, пунктами 3, 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», надіславши позивачу 02.10.2018 вимогу вих. № 860 від 01.10.2018 про відмову від Договору, в якій також вимагав повернення Об`єкту лізингу.

Причиною розірвання Договору вказано наявність станом на 01.10.2018 простроченої заборгованості позивача перед відповідачем по сплаті лізингових платежів за Договором в розмірі 1 765 851,25 грн., прострочення зі сплати лізингових платежів позивачем склало більше 30 днів по лізингових платежах, терміни сплати яких 06.09.2017, 06.10.2017, 06.11.2017, 06.12.2017, 06.01.2018, 06.02.2018, 06.03.2018, 06.04.2018, 06.05.2018, 06.06.2018, 06.07.2018 згідно з графіком лізингових платежів, який є додатком № 3 до Договору.

Згідно з рахунком на оплату № 35 від 28.09.2018, який доданий до вимоги вих. № 860 від 01.10.2018, основний борг за Договором складає 1 765 851,25 грн., пеня за Договором складає 114 311,47 грн.

Розмір основного боргу за лізинговими платежами в розмірі 1 765 851,25 грн. підтверджується Договором, зокрема, Графіком лізингових платежів (додаток № 3 до Договору), та виписками з поточного рахунку відповідача в ПАТ «ПФБ» щодо здійснених позивачем лізингових платежів.

Крім цього, заборгованість позивача перед відповідачем за лізинговими платежами, строк сплати яких згідно з Договором з 06.09.2017 по 06.02.2018, також підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018, які набрали законної сили 17.07.2018, у справі № 917/2016/17 за позовом ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» до ФГ «ГРІМ» про стягнення заборгованості, якими стягнуто з ФГ «ГРІМ» на користь ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» 1339865,46 грн. заборгованості. 16.07.2018 позивачем сплачено відповідачу 400 000,00 грн. Заборгованість позивача перед відповідачем за лізинговими платежами, терміни сплати яких 06.03.2018, 06.04.2018, 06.05.2018, 06.06.2018, 06.07.2018 згідно з графіком лізингових платежів, який є додатком № 3 до Договору, відповідно склала 825 985,79 грн.

Таким чином, на дату підготовки вимоги та вчинення виконавчого напису загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем по сплаті лізингових платежів за Договором склала 1 765 851,25 грн., прострочення становило більше 30 днів, в тому числі заборгованість по сплаті лізингових платежів з 06.03.2018 по 06.07.2018 року в розмірі 825 985,79 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що вимога відповідача вих. № 860 від 01.10.2018, в якій повідомлено рішення відповідача про відмову від Договору на підставі п. 6.1., 9.2 Договору, ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізингу», було надіслано на адресу позивача та отримано останнім 08.10.2018.

Згідно зі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

З огляду на односторонню відмову відповідача від договору (розірвання), то слід вважати, що Договір є припиненим з 08.10.2018 (у день отримання вимоги).

Факт розірвання Договору, з урахуванням положень Закону України «Про фінансовий лізинг», надав відповідачу право вимагати повернення Об`єкту лізингу від лізингоодержувача в тому числі, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий в добровільному порядку повернуто не було.

Правове регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють таку нотаріальну дію як виконавчий напис.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів, згідно з якими нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права вимоги на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вчинення виконавчих написів здійснюється нотаріусом відповідно до глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (надалі - Порядок).

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з пунктами 3.2, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172; при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Пунктом 8 Розділу «Повернення об`єкта лізингу» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 визначено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права чи обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15.

Наведені обставини свідчать, що відповідачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Левченко Валентині Миколаївні було надано пакет документів, який відповідав пункту 8 Переліку документів №1172, необхідних для вчинення виконавчого напису про повернення об`єкта лізингу за договором лізингу, адже напис вчинявся не про стягнення заборгованості за Договором, а щодо повернення Об`єкта лізингу у зв`язку з розірванням Договору, що не є тотожним.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису щодо повернення об`єкту лізингу у безспірному порядку разом із заявою було подано: оригінал Договору, копію вимоги вих. № 860 від 01.10.2018, копію рахунку на оплату № 35 від 28.09.2018 з відміткою про несплату лізингових платежів, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0311008329279, копію опису вкладення у цінний лист.

Отже, із суті та змісту поданих документів вбачається, що відповідач бажав та намагався у такий спосіб (безспірний порядок) захистити своє порушене право власності щодо Об`єкту лізингу, який було передано позивачу в платне користування і котрий останній не повернув добровільно власнику у зв`язку з припиненням договірного зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості за лізинговими платежами понад 30 днів, направлення та отримання позивачем вимоги вих. № 860 від 01.10.2018 про відмову від Договору і повернення Об`єкту лізингу у зв`язку з достроковим розірванням Договору, а також подання відповідачем нотаріусу усіх необхідних документів, передбачених главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, та пунктом 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для отримання відповідного виконавчого напису.

Суть відповідальності та майнової вимоги стягувача до боржника за спірним виконавчим написом нотаріуса є повернення майна, власником якого є стягувач. Для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, боржник має довести відсутність права стягувача вилучити у нього предмет лізингу, шляхом доведення відсутності прострочення сплати лізингових платежів протягом строку дії договору, чого з матеріалів справи не вбачається.

На переконання суду, прострочення сплати позивачем лізингових платежів, що мало місце за період з 06.09.2017 по 06.07.2018, надало право лізингодавцю на підставі підпунктів 6.1.2, 6.1.3 пункту 6.1, підпункту 9.2.1 пункту 9.2 Договору, частини 2 статті 7, пунктів 3, 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» в односторонньому порядку достроково розірвати Договір, що є необхідною умовою вчинення виконавчого напису нотаріуса про повернення об`єкта лізингу, документальне підтвердження направлення відповідачем і отримання позивачем рахунку на оплату № 35 від 28.09.2018 та вимоги вих. № 860 від 01.10.2018 про відмову відповідача від Договору і повернення Об`єкту лізингу у зв`язку з розірванням Договору надало право відповідачу вимагати повернення Об`єкта лізингу шляхом звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису щодо повернення Об`єкту лізингу, подавши до нотаріуса: оригінал договору лізингу та засвідчену лізингодавцем копію рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, передбачених пунктом 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. При цьому, право на звернення щодо вчинення виконавчого напису у відповідача виникло після невиконання відповідного обов`язку позивачем в добровільному порядку повернути Об`єкт лізингу.

В свою чергу, обов`язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу лізингодавцю виник в силу вимог ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пунктів 9.3, 9.4 Договору, а саме: у випадку дострокового розірвання договору.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2020 у справі № 902/522/19 виснував, що у спірних правовідносинах доведено факти наявності боргу, прострочення його сплати більше 30 днів, розірвання договору лізингу як необхідні умови вчинення виконавчого напису нотаріуса про повернення об`єкта лізингу. З урахуванням наведеного, не можуть братися до уваги посилання заявника касаційної скарги на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус помилково зробив висновок про безспірність вимог та порушив вимоги закону при вчиненні виконавчого напису.

Таким чином, майнова вимога повернути предмет лізингу є безспірною і виконавчий напис вчинено на законних підставах.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуваний виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентини Миколаївни № 5890 від 22.11.2018 вчинено у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат» та у відповідності до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, а тому підстав для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не вбачається.

В свою чергу, позивач помилково посилається на постанови Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15, від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц, оскільки правові висновки у вказаних судових рішення прийняті судами не у подібних відносинах.

Так, у справі №6-887цс17, № 6-141цс14, № 6-27цс15, № 6-158цс15 предметом позову були вимоги про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, які були вчинені нотаріусами у зв`язку з порушеннями кредитних договорів, мало місце звернення стягнення на заставне нерухоме майно. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц досліджувалось питання правомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на транспортний засіб, переданий у заставу для задоволення вимог за кредитним договором.

Тобто вказані постанови були прийняті судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин розглянутих ним справ (з огляду на підстави позову у вказаних справах), у залежності від яких і застосовувалися судом норми матеріального і процесуального права, правове регулювання у наведених справах відрізняється від справи, яка розглядається, а саме: щодо вчинення виконавчого напису повернення об`єкту лізингу від лізингоодержувача його власнику внаслідок розірвання договору лізингу.

Відповідач звернувся до суду із заявою вих. № 240 від 22.11.2022, якою просив застосувати позовну давність у даній справі.

Відповідач свою заяву про застосування позовної давності обгрунтовує тим, що позивач був обізнаний з існуванням спірного виконавчого напису 11.12.2018 (у день отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 57833755 від 04.12.2018), представник позивача Бабенко А.І. особисто 04.04.2019 отримав копії процесуальних документів у виконавчому проваджені № 57833755, при цьому позивач звернувся з позовом у даній справі лише 28.10.2022, тобто зі спливом загальної позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 04.12.2018 приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 57833755 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентини Миколаївни № 5890 від 22.11.2018.

З матеріалів виконавчого провадження № 57833755, які надані приватним виконавцем Роткевич Іриною Вікторівною на адвокатський запит від 09.11.2022 адвоката Лобача Ігоря Анатолійовича в інтересах відповідача, вбачається, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 57833755 від 04.12.2018 направлена на адреси сторін виконавчого провадження 04.12.2018 за вих. № 3420, представник боржника ФГ «ГРІМ» Бабенко отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 57833755 11.12.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 3961705260711, представник боржника Бабенко А.І. 04.04.3019 особисто отримав копії постанов: про виправлення помилки у процесуальному документів від 04.04.2019, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 04.04.2019.

Викладене свідчить, що позивач був обізнаний з існуванням спірного виконавчого напису 11.12.2018, а саме: у день отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 57833755 від 04.12.2018.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентини Миколаївни № 5890 від 22.11.2018 таким, що не підлягає виконанню, поза межами встановленої законом позовної давності.

Позивач подав до суду клопотання від 21.12.2022, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та їх поновити.

Своє клопотання позивач обгрунтовує тим, що з 22.01.2021, дати вилучення приватним виконавцем Райдою Олександром Сергійовичем частини Об`єкту лізингу (КЗК-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану, 2016 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 ), позивач вважав, що його права не порушені, вартість майна в рази більша ніж заборгованість, а тому ніхто без його відома не позбавить його майна.

Суд за результатами розгляду клопотання позивача про визнання поважними причини пропущення позовної давності встановив, що позивач не навів у клопотанні жодних поважних причин пропущення позовної давності, не підтвердив їх відповідними доказами.

Посилання Позивача на те, що він не був обізнаний зі станом виконавчого провадження № 60664456 (ЗВП 60665393) після 22.01.2021, частина Об`єкту лізингу повернута приватним виконавцем відповідачу, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини жодним чином не стосуються питання обчислення позовної давності щодо оскарження виконавчого напису та жодним чином не впливають на пропущення позовної давності позивачем.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (п. 7.2) виснувала, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

З огляду на те, що у позові необхідно відмовити з підстав його необрунтованості та недоведеності позовних вимог, то застосування судом положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави не здійснюється.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 15.03.2023

Суддя Кльопов І.Г.