Постанова

від 15.03.2023 по справі 175/295/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/247/23 Справа № 175/295/19 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський Апеляційнийсуд ускладі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Пищиди М.М., Свистунової О.В.

за участю секретаря - Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Садівниче товариство "АИСТ", третя особа на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про видалення даних щодо земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Садівниче товариство «Аист», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про видалення даних щодо земельної ділянки.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Садівниче товариство «Аист», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про видалення даних щодо земельної ділянки - залишено без розгляду.

18 лютого 2022 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 за договором на надання правової допомоги ОСОБА_3 про розподіл судових витрат.

Ухвалою Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 28лютого 2022року заявупредставника відповідача ОСОБА_2 задоговором нанадання правовоїдопомоги адвокатаДрозд РоманаЮрійовича пророзподіл судовихвитрат уцивільній справіза позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи:Садівниче товариство«Аист»,Головне управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській областіпро видаленняданих щодоземельної ділянки задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7965 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат за договором на надання правової допомоги ОСОБА_3 .

Відзивів на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвали суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 компенсації здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Садівниче товариство «Аист», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про видалення даних щодо земельної ділянки - залишено без розгляду.

18 лютого 2022 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 за договором на надання правової допомоги ОСОБА_3 про розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що заява про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 7965 грн., які складаються з: підготовки клопотання/вимоги у розмірі 630 грн.; ознайомлення з матеріалами справи, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, відправлення сторонам, подача до суду у розмірі 2160 грн., перебування у судових засіданнях, що відбулися 02 березня 2021 року, 30 жовтня 2019 року, 04 червня 2019 року та 05 березня 2019 року, що в загальному розмірі складає 2210 грн.; підготовка заперечень щодо прийняття уточненої позовної заяви у розмірі 720 грн.; підготовка відзиву на уточнену позовну заяву у розмірі 1045 грн. та підготовка та подача відзиву на первісну позовну заяву у розмірі 1200 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, представником позивача у даній справі було надано до суду першої інстанції заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку зі зміною обставин, в той же час, справа перебувала в провадженні суду першої інстанції з січня 2019 року, відтак відповідач у даній справі має право на компенсацію судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано: угоду № 19/2019 про надання юридичних послуг від 17.06.2019 року (а.с. 104-105), рахунок на оплату № 2020/1375 (а.с. 106), рахунок на оплату № 2020/1400 (а.с. 107), копії квитанцій про оплату на загальну суму 1600,00 грн. (а.с. 108-109), рахунок на оплату № 2021/521 від 03.02.2021 року (а.с. 125), копію квитанції на суму 1000,00 грн. (а.с. 126), рахунок на оплату № 2021/356 від 05.01.2021 року (а.с. 127), копію квитанції на суму 800,00 грн. (а.с. 128), рахунок на оплату № 2020/1044 від 27.10.2020 року (а.с. 129), рахунок на оплату № 2020/1375 від 16.10.2020 року (а.с. 131), акт надання послуг № 19 від 10.03.2021 року (а.с. 133), рахунок на оплату № 2021/753 від 17.05.2021 року (а.с. 166), меморіальний ордер від 22.05.2021 року на суму 1000,00 грн. (а.с. 167),рахунок на оплату № 2021/914 від 06.07.2021 року (а.с. 168), копію квитанції на суму 1000,00 грн. (а.с. 169). Квитанції надано на загальну суму 5400,00 грн.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Дрозд Р.Ю., судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що надані докази на підтвердження заявлених вимог доводять наявність підстав для задоволення вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги оскільки,такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: М.М.Пищида

О.В.Свистунова