Постанова

від 22.06.2023 по справі 175/295/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/227/23 Справа № 175/295/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський Апеляційнийсуд ускладі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Пищиди М.М., Свистунової О.В.

за участюсекретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозд Романа Юрійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Садівниче товариство "АИСТ", третя особа на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про видалення даних щодо земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Садівниче товариство «Аист», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про видалення даних щодо земельної ділянки.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Садівниче товариство «Аист», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про видалення даних щодо земельної ділянки - залишено без розгляду.

18 лютого 2022 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_3 щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 28лютого 2022року,заяву представникавідповідача ОСОБА_1 за договором пронадання правовоїдопомоги адвокатаДрозд РоманаЮрійовича щодорозподілу судовихвитрат уцивільній справіза позовноюзаявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,треті особи:Садівниче товариство«Аист»,Головне управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській областіпро видаленняданих щодоземельної ділянки задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7965 грн. 00 коп.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вищезазначена ухвала залишена без змін.

21 березня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дрозд Роман Юрійович подав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив покласти на ОСОБА_2 судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 300 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши обґрунтованість вимог заяви про ухвалення додаткового рішенн, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першоютретьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадку, встановленому частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань; подальше залишення позову без розгляду справи судом протягом 3 років свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) Велика Палата Верховного Суду та у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

У постановівід 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Водночас у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у суді апеляційної інстанції, у сумі 3300 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, що відповідач ОСОБА_1 понесла витрати у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді сплативши 400 грн. за підготовку заяви, 1000 грн. за участь адвоката у судовому засіданні, 1900 грн. за підготовку відправку та подачу відзиву на апеляційну скаргу, що підтверджується квитанціями, які також є в матеріалах справи (том 2 а.с. 183, 184, 185).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Проте,в судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_2 є людиноюпохилого віку,іншіх доходівніж пенсійнівиплати немає,а томувиходячи ізвищенаведеного,та враховуючите,що ОСОБА_2 дійсно єлюдиною пенсійноговіку,має скрутнематеріальне становище,тому колегіясуддів вважаєза необхіднезаяву проухвалення додатковогорішення задовольнитичастково таухвалити посправі додатковупостанову,якою стягнутиз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 1 000 грн.

Керуючись ст.ст.137,141, 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозд Романа Юрійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Садівниче товариство "АИСТ", третя особа на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про видалення даних щодо земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 1000 (одну тисячу гривень 00 копійок).

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: М.М.Пищида

О.В.Свистунова