Рішення

від 13.03.2023 по справі 466/8661/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/8661/22

Провадження № 2-а/466/37/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Коновал Х.В.

№466/8661/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

встановив:

01.11.2022 року адвокат Бачинський О.М. звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до відповідача Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21 жовтня 2022 року інспектором з паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчук І.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЛВ №00188644 від 21 жовтня 2022 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач 21.10.2022 року о 11:10 год. керуючи транспортним засобом марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Лазнева, 6 в м. Львові порушила правила зупинки, стоянки, паркування ТЗ, а саме здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34, чим порушила п. 33 ПДР України.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною і підлягає скасуванню виходячи з того, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, адже вона не порушувала ПДР України, оскільки на АДРЕСА_1 взагалі відсутній знак, що забороняє стоянку/зупинку транспортного засобу, передбачений п. 33 знаку 3.34 ПДР України.

Крім того позивач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які, передбачені ст. 251 КУпАП докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а сам розгляд справи був проведений з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З врахування вказаного, вважає постанову, винесену інспектором протиправною, відтак, такою, що підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, однак представник позивача, адвокат Бачинський О.М. надіслав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання повістки, відзиву на позовну заяву відповідачем не надіслано.

Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тому суд, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідачів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В судовому засіданні встановлено, що постановою серії ЛВ №00188644 від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії ЛВ №00188644 від 21 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 21.10.2022 року о 11:10 год. керуючи транспортним засобом марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Лазнева, 6 в м. Львові порушила правила зупинки, стоянки, паркування ТЗ, а саме здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34, чим порушила п. 33 ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.

У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У зв`язку з цим посадова особа зобов`язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність та інше.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов`язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, крім того не представив суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надав документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Разом з тим, згідно з ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова серії ЛВ №00188644 від 21 жовтня 2022 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у судовому засіданні.

Таким чином, судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, з Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 496,20грн.

Керуючись ст. ст. 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Постанову серії ЛВ №00188644 від 21 жовтня 2022 року, винесену інспектором паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчук І.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00грн. скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути з Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення виготовлено 13 березня 2023 року.

Суддя О. І. Ковальчук