Рішення

від 13.01.2023 по справі 361/8978/15-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/8978/15-ц

провадження № 2/361/65/23

13.01.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Срібної Ю.О., Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю., Панек А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування наказу і розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року Броварська окружна прокуратура Київської області (далі Прокуратура) звернулася до суду в інтересах держави із зазначеним позовом, у якому просила:

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області №10-4010/15-14-сг від 08 серпня 2014 року щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221280800:08:005:0014, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області;

визнати недійсним та скасувати розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області №679 від 22 вересня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється, яким ОСОБА_1 змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (магазин ритуальних послуг) на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області;

скасувати рішення Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15146533 від 14 серпня 2014 року.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням виконавчого комітету Броварської районної (міської) ради народних депутатів Спецкомбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому надано у постійне користування земельні ділянки площами 77,8 га та 0,5 га, для обслуговування кладовища на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, та видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №086616 від 1987 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за №89.

28 липня 2014 року наказом Головного управління Держземагенства у Київській області №10-3515/15-14-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221280800:08:005:0014, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

На підставі вказаного наказу Броварським районним виробничим відділом ДПЦентр державного земельного кадастру розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області №10-4010/15-14-сг від 08 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

На підставі зазначених даних Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15146533 від 14 серпня 2014 року, внесено відомості до Реєстру речових прав на нерухоме майно та видано ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.

У подальшому, 22 вересня 2014 року, на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області за №679 цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_1 було змінено на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазин ритуальних послуг).

Вважає,що вказаназемельна ділянканабута ОСОБА_1 із порушеннямвимог законодавства, зокрема, оскільки при обстеженні, здійсненому Державною інспекцією сільського господарства у Київській області, встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0800 га, яка знаходиться поряд із земельною ділянкою Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування (далі Ритуальна служба СКПСКПКПО) (північне кладовище) в санітарно-захисній зоні на відстані орієнтовно 25 м, влаштовано бетонний фундамент, на якому знаходяться тимчасові споруди у кількості 2 шт., орієнтовними розмірами 4х2,5 м та 2х6 м, у яких проводиться продаж пам`ятників, вінків та інших товарів ритуальної необхідності, також на даній земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали, земельна ділянка огороджена рабицею, що свідчить про те, що при виділенні земельної ділянки площею 0,0800 га відповідачу ОСОБА_1 не було враховано, що ця земельна ділянка знаходить в санітарно-захисній зоні Ритуальної служби СКПСКПКПО (північне кладовище) та порушено вимоги Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимоги облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України, затверджених наказом №28 Головного державного санітарного лікаря від 01 липня 1999 року. Крім того, відповідно до довідки форми 6-ЗЕМ, виданої Управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Київської області, земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, відноситься до земель рекреаційного призначення та структурний підрозділ Держземагенства у Київській області не мав повноважень для прийняття оспорюваного наказу, оскільки земельна ділянка, яку отримала ОСОБА_1 , виділялась їй не із земель запасу, а із земель рекреаційного фонду.

Позивач прокурор Яворська Є.А. у суді позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному вище, просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник позивача Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі Великодимерська с/рада) Бобко О.В. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача Ритуальної служби СКПСКПКПО адвокат Чехоєва Н.М. у суді позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Київській області у судове засідання не з`явилося, представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до суду заяви, у яких просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності та врахувати надані письмові пояснення, у яких, посилаючись на те, що наказ №10-4010/15-14-сг від 08 серпня 2014 року щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221280800:08:005:0014, прийнято з порушеннями ст. ст. 116, 123, 198 ЗК України, позов визнали та просили суд його задовольнити.

Відповідач Броварська районна державна адміністрація Київської області у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тандир Д.В. у суді заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Ритуальна служба СКПСКПКПО в інтересах якої, зокрема, подано позов Прокуратурою, є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади міста Києва та має статус юридичної особи, тому це підприємство повинно самостійно здійснювати захист своїх порушених прав, будь-яке обґрунтування необхідності представництва інтересів Ритуальної служби СКПСКПКПО прокурором у позовній заяві відсутнє, просив суд залишити позовну заяву у цій частині без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а позовні вимоги в частині позову Прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області залишити без задоволення, оскільки дані вимоги на положеннях законодавстві не ґрунтуються та є безпідставними.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що у 1987 році Спецкомбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів Київської області було надано у постійне користування земельну ділянку в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту площею 77,8 га: для розміщення кладовища 77,3 га і артсвердловини 0,5 га, та видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №086616, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за №89.

Республіканським проектним інститутом із землеустрою Укрземпроект складено технічній звіт про перенесення в натурі проекту відведення земельних ділянок Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому під розміщення кладовища та будівництво артсвердловини за рахунок землекористування Броварського підсобного сільського господарства Київського міськвиконкому Броварського району Київської області.

29 січня 1987 року складено акт відводу в натурі земельної ділянки у постійне користування Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому під розміщення кладовища та артсвердловини площею 77,8 га, межі ділянки закріплені межовими знаками у кількості 21 штуки відповідно до прикладених схем-креслень.

28 липня 2014 року наказом №10-3515/15-14-сг Головного управління Держземагенства у Київській області за заявою ОСОБА_1 про безоплатну приватизацію земельної ділянки, поданою нею 25 липня 2014 року до Головного управління Держземагенства у Київській області у поряду ст. ст. 118, 121 ЗК України, їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0800 га, для ведення особистого селянського господарства на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

На підставі казаного наказу Броварським районним виробничим відділом ДПЦентр державного земельного кадастру розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області та визначено земельній ділянці кадастровий номер 3221280800:08:005:0014.

Відповідно до вказаного наказу Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15146533 від 14 серпня 2014 року та ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності індексний номер 25587944 на земельну ділянку площею 0,0800 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3221280800:08:005:0014, яка розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

22 вересня 2014 року на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області за №679 цільове призначення належної ОСОБА_1 зазначеної вище земельної ділянки змінено на цільове призначення землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазин ритуальних послуг).

У 2015 року на підставі державного акта на право користування землею серії Б №086616 Товариством з обмеженою відповідальністю Перша земельна агенція розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) землі загального користування (кладовище та артезіанська свердловина) в межах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області.

24 листопада 2015 року складено акт перенесення та встановлення в натурі меж земельної ділянки, яка надана в користування Ритуальній службі СКПСКПКПО, у межах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області.

25 листопада 2015 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена у 2015 році Товариством з обмеженою відповідальністю Перша земельна агенція до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельну ділянку площею 77,2502 га із кадастровим номером 3221280800:08:009:0006, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО.

Прокуратура, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Великодимерської с/ради та Ритуальної служби СКПСКПКПО, посилалася на те, що земельна ділянка площею 0,0800 га, яка виділена ОСОБА_1 у власність, знаходиться в санітарно-захисній зоні північного кладовища та земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, належить до земель рекреаційного призначення, тому Держземагенство у Київській області не мало повноважень для прийняття оспорюваного наказу, оскільки земельна ділянка, яку отримала у власність відповідач ОСОБА_1 , виділялась їй не із земель запасу, а із земель рекреаційного фонду, чим вважає порушені інтереси держави в особі Великодимерської с/ради (правонаступника Київської обласної державної адміністрації) та Ритуальної служби, із посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Відповідно доч.ч.1,2ст.4ЦПК Україникожнаособа маєправо впорядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У ч. ч. 1, 3, 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, у постанові від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18 та у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді регулюється ст. 23 Закону України Про прокуратуру, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

У ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із абзацами 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У абзаці 3 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру закріплено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Аналізуючи наведену норму законодавства, слід дійти висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, чітко встановлена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру та має застосовуватись із урахуванням абзацу 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Аналізуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, слід дійти висновку, що відсутність у Законі України Про прокуратуру інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 відступила від висновку щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Із Статуту Ритуальної служби СКПСКПКПО вбачається, що це підприємство створене в результаті реорганізації комунального підприємства Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування шляхом перетворення відповідно до рішення Київської міської ради від 23 грудня 2004 року №876/2286 Про реорганізацію комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування у Ритуальну службу спеціалізоване комунальне підприємство Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) і є його правонаступником.

Згідно із п. п. 1.3, 4.3 Статуту Ритуальної служби СКП СКПКПО дане підприємство за своєю організаційно-правовою формою є комунальним комерційним унітарним підприємством, заснованим на власності територіальної громади міста Києва, джерелами формування майна підприємства є доходи від господарської діяльності, що свідчить про те, що Ритуальна служба є юридичною особою та отримує прибуток.

Аналізуючи статут Ритуальної служби СКПСКПКПО, слід дійти висновку, що це підприємство не належить до державного органу, який наділений владними повноваженнями.

Враховуючи, що Ритуальна служба СКПСКПКПО в інтересах якої звернулася до суду Прокуратура не є державним органом, який наділений владними повноваженнями, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, суд вважає, що у прокурора відсутні правові підстави для представництва інтересів держави в особі Ритуальної служби СКПСКПКПО.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Виходячи знаведеного,суд вважає,що позову частині вимог Прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Ритуальної служби СКПСКПКПО, підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Щодо заявлених вимог Прокуратури щодо віднесення земельної ділянки, яка виділена відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність до земель рекреаційного призначення та перебування цієї земельної ділянки в санітарно-захисній зоні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із державним актом на право постійного користування землею серії Б №086616 від 03 квітня 1987 року земельні ділянки площами 77,3 га та 0,5 га, надані Ритуальній службі СКПСКПКПО у постійне користування для обслуговування кладовища та артсвердловини.

Із довідки Держземагенства України від 30 липня 2014 року за вих. №2582/07-1321 вбачається, що земельна ділянка, яка виділена у приватну власність ОСОБА_1 , площею 0,0800 га та розташована в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, по державній статистичній звітності з кількісного обліку земель згідно форми 6-зем рахується в землях запасу, угіддя рілля.

02 листопада 2022 року Київській апеляційний суд у постанові у справі №361/8977/15-ц встановив, що Ритуальна служба СКПСКПКПО відповідно до державного акта на право постійного користування землею Б №086616 від 03 квітня 1987 року має в постійному користуванні земельну ділянку загальною площею 77,8 га, з них: 0,5 га артскважина, 77,3 га під розміщення кладовища, в адміністративних мережах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту. Землевпорядна документація по виготовленню державного акта на право постійного користування землею Б№086616 в архіві управління відсутня.

Також у цій постанові судом встановлено, що спірна земельна ділянка, під кладовищем, складається із земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарське угіддя) та вона не належить до земель рекреаційного призначення. Згідно із ДСЗ по формі 6-ЗЕМ з розподілу земель між землекористувачами (землевласниками) площа ділянки 77,8 га має не с/г угіддя кладовище.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а)землі сільськогосподарського призначення; б)землі житлової та громадської забудови; в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; ґ)землі рекреаційного призначення; д)землі історико-культурного призначення; е)землі лісогосподарського призначення; є)землі водного фонду; ж)землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

У ч. 2 ст. 22 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а)сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ст. 50 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

За змістом ст. 51, ч. 2 ст. 52 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Згідно із ч. 2 ст. 116 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У ч. 1 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до п. 4.32 Положення про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року №258, чинного на час передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, Головне управління Держземагенства в області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

У п. 7 зазначеного Положення про Головне управління Держземагенства в області передбачено, що Головне управління здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні органи Держземагенства України нижчого рівня та контролює їх діяльність.

У ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи із встановлених судом обставин та норм законодавства, слід дійти висновку, що земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО не належить до земель рекреаційного призначення, оскільки із технічної документації вказаної земельної ділянки та технічної документації земельної ділянки ОСОБА_1 вбачається, що при виділенні як земельної ділянки Ритуальній службі СКПСКПКПО, так і відповідачу ОСОБА_1 , ці земельні ділянки виділялися із цільовим призначенням сільськогосподарське призначення, а відповідно на час виділення вказаної земельної ділянки категорія земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що земельна ділянка під кладовищем, складається із земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарське угіддя), вона не належить до земель рекреаційного призначення. Відповідно до вимог законодавства, враховуючи призначення земельної ділянки, яка виділена у власність ОСОБА_1 , саме до повноважень Головного управління Держземагенства у Київській області належало вирішення питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, тому права Великодимерської с/ради при здійсненні виділення у приватну власність ОСОБА_1 цієї земельної ділянки не порушені.

За змістом ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

25 вересня 2015 року Державною інспекцією сільського господарства в Київській області до Прокуратури було направлено клопотання про вжиття заходів прокурорського реагування за вих. №04-12/61.

Із змісту цього клопотання видно, що проведеною перевіркою на підставі листа №313 від 23 березня 2015 року Ритуальної служби СКПСКПКПО встановлено, що земельна ділянка площею 0,0800 га, виділена у власність ОСОБА_1 , знаходиться в санітарно-захисній зоні Ритуальної служби СКПСКПКПО (північне кладовище). У зв`язку із встановленими порушеннями вимог земельного законодавства, контролюючим органом скеровано клопотання до Держгеокадастру України, однак останнім належних заходів щодо приведення наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 08 серпня 2014 року №10-4010/15-14-сг щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0800 га на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, у відповідності до вимог законодавства, не вжито.

22 червня 2016 року у наданих до суду письмових поясненнях Головне управління Держгеокадастру у Київській області зазначало, що на час прийняття спірного наказу Головне управління Держземагенства у Київській області не володіло інформацією про те, що землі, із яких сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:08:005:0014, перебувала в постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, оскільки про ці дані обставини стало відомо пізніше, ніж Головне управління Держземагенства у Київській області видало наказ від 08 серпня 2014 року та лише після внесення відомостей про земельну ділянку із кадастровим номером 3221280800:08:009:0006, яка перебуває в постійному користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО до Державного земельного кадастру України. Про порушення вимог Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимогищодо облаштуванняі утриманнякладовищ внаселених пунктахУкраїни ДСанПіН2.2.2.028-99,затверджених постановоюГоловного державногосанітарного лікаряУкраїни 01липня 1999року №28, при прийнятті оскаржуваного наказу Головному управлінню Держземагенства у Київській області стало відомо за результатами перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ухвалою суду від 08 листопада 2019 року для з`ясування питань щодо знаходження земельної ділянки площею 0,080 га, кадастровий номер 3221280800:08:005:0014, розташованої на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, у санітарно-захисній зоні Північного кладовища Ритуальної служби, яке розташоване на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, було призначено судову земельно-технічну експертизу.

На вирішення зазначеної експертизи перед судовими експертами судом поставлені питання, зокрема: Чи знаходиться земельна ділянка площею 0,080 га, кадастровий номер 3221280800:08:005:0014, розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області в санітарно-захисній зоні Північного кладовища Ритуальної служби СКПСКПКПО, що розташоване на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області? Якщо так, то якою площею? Чи визначались фактичні межі санітарно-захисної зони земельної ділянки Ритуальної служби СКПСКПКПО площею 77,3 га згідно із технічною документацією 1987 року та чи відповідають такі фактичні межі документації 2015 року? Чи є рівнозначними/однаковими/ідентичними межі санітарно-захисної зони земельної ділянки площею 77,3 га для обслуговування кладовища, що перебуває у користуванні Ритуальної служби СКПСКПКПО, визначені відповідно до технічної документації 1987 та 2015 років? Чи відповідають дані 1987 року з фактичного винесення в натурі меж земельної ділянки площею 77,3 га та санітарно-захисної зони земельної ділянки Ритуальної служби СКПСКПКПО площею 77,3 га таким межам визначеним у 2015 році? (питання №№ 3, 9, 10, 11).

Із висновку експертів №28049/20-41/10222?10230/21-41 від 25 березня 2021 року, складеного за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи, вбачається, що відповідаючи на вказані питання №№ 3, 9, 10, 11, експертами зазначено, що земельна ділянка площею 0,0800 га кадастровий номер 3221280800:08:005:0014 повністю розташована в межах санітарно-захисної зони Північного кладовища Ритуальної служби СКПСКПКПО, згідно із фактичним розташуванням традиційних місць поховання (могил) Північного кладовища. Межі санітарно-захисної зони земельних ділянок, право постійного користування на які Ритуальній службі СКПСПКПО виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) посвідчено державним актом на право користування землею серії Б №086616 від 1987 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею за №89, технічним звітом по перенесенню в натурі проекту відведення земельних ділянок Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового Київського міськвиконкому для розташування кладовища та будівництва артсверловини за рахунок землекористування Броварського підсобного сільського господарства Київського міськвиконкому Броварського району Київської області, та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) землі загального користування (кладовище та артезіанська сверловина) в межах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області Ритуальна службаСКПСПКПО,не визначалися. При цьому, слід зазначити, що межі санітарно-захисної зони документацією із землеустрою не визначаються і не визначалися, в тому числі за часів Української РСР, оскільки зони встановлюються (встановлювалися) не від меж земельних ділянок, які відводяться для будівництва, експлуатації та обслуговування того чи іншого об`єкту, а від джерел виділення шкідливих речовин, запахів та інших шкідливих факторів. Межі санітарно-захисних зон можуть встановлюватися відповідною містобудівною документацією, наприклад, проектами улаштування нових кладовищ, проектами розширення і реконструкції діючих кладовищ. Межі санітарно-захисної зони земельних ділянок, право постійного користування на які Ритуальній службі СКПСКПКПО виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) посвідчено державним актом на право користування землею серії Б №086616 від 1987 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею за №89, технічним звітом по перенесенню в натурі проекту відведення земельних ділянок Спеціалізованому комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування Київського міськвиконкому для розташування кладовища та будівництво артсвердловини за рахунок землекористування Броварського підсобного сільського господарства Київського міськвиконкому Броварського району Київської області та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) землі загального користування (кладовище та артезіанська свердловина) в межах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області Ритуальна служба СКПСКПКПО, не визначалися (див. відповідь на питання №9).

Також у цьому висновку зазначено, що план земельної ділянки на державному акті Б №086616 не є планом кладовища, на ньому не відображена геодезична інформація, з використанням якої можливо визначити точне географічне положення земельних ділянок на земній кулі, а на викопіюванні з Генерального плану Богданівської сільської ради та на схемі Північного кладовища взагалі не відображена будь-яка геодезична інформація і ці схеми надані у довільному, а не точному масштабі. Отже інформація в листі Ритуальної служби СКПРСКПКПО від 28 травня 2020 року (т. 6 а.с. 107) про те, що цим листом наданий план Північного кладовища із відповідною геодезичною інформацією, не відповідає дійсності. У зв`язку з зазначеним по документах наданих Ритуальної служби СКПРСКПКПО листами від 06 квітня 2020 року б/н (т. 6 а.с. 88) та від 28 травня 2020 року №895 (т. 6 а.с. 107) не можливо визначити крайні межі місць поховань, а саме від яких, а не від межі земельної ділянки, встановлюється санітарно-захисна зона кладовища, оскільки саме місця поховання (могили, крематорії тощо), а не земельна ділянка кладовища, є або можуть бути джерелом виділення шкідливих речовин, запахів та інших шкідливих факторів.

Виходячи із відповідей експертизи, слід дійти висновку, що межі санітарно-захисної зони Ритуальної служби СКПСКПКПО станом на момент виділення у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 визначені не були, експерт не може визначити точність та ідентичність санітарно-захисних зон, які існували до 2015 року (дати виготовлення технічної документації) та після цієї дати, та враховуючи, що фактичний розрахунок експерта наданий за даними отриманими згідно із фактичним виміром меж земельної ділянки, станом на день проведення такого виміру, а не станом на момент виділення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 та експерт зазначив фактичні розрахунки на день здійснення виміру, від крайньої межі поховання, що не може підтверджувати, що станом на момент виділення земельної ділянки ОСОБА_1 дана земельна ділянка перебувала в санітарно-захисній зоні.

Із матеріалів справи видно, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,0800 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3221280800:08:005:0014, що розташована на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, виділялася у 2014 році, та розроблено відповідний проект землеустрою та землевідведення. Також, у подальшому ОСОБА_1 змінено цільове призначення цієї земельної ділянки із ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (магазин ритуальних послуг) на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

Державна реєстрація земельної ділянки площею 77,2502 га з кадастровим номером 3221280800:08:009:0006, яка надана в користування Ритуальній службі СКПСКПКПО, проведена пізніше 25 листопада 2015 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої у 2015 року ТОВПерша земельна агенція.

Таким чином, технічна документація земельної ділянки площею 77,2502 га із кадастровим номером 3221280800:08:009:0006, яка надана в користування Ритуальній службі СКПСКПКПО, за даними якої проводилася експертиза, виготовлена пізніше, ніж технічна документація про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , тому суд вважає, що обрахувати розташування земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_1 в санітарно-захисній зоні саме на момент її виділення ОСОБА_1 є неможливим, тому доводи Прокуратури про те, що ця земельна ділянка станом на момент її виділення у власність ОСОБА_1 перебувала в санітарно-захисній зоні кладовища, суд до уваги не приймає.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що Прокуратура не довела належними доказами, що земельна ділянка, яка виділена ОСОБА_1 у приватну власність у 2014 року, станом на день її виділення перебувала в санітарно-захисній зоні Ритуальної служби СКПСКПКПО (Північне кладовище).

Крім того, при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1 у власність державні органи, здійснюючи надання дозволу щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221280800:08:005:0014, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, будь-яких обмежень не встановили.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 при отриманні в порядку ст. ст. 118, 121 ЗК України в безоплатну приватизацію земельної ділянки, не могла та не повинна була передбачати можливість порушення здійснення такого порядку самими ж державними органами, на які покладено обов`язок законодавством здійснювати розгляд клопотань поданих в порядку ст. ст. 118, 121 ЗК України.

Будь-яких порушень вимог законодавства України відповідачем ОСОБА_1 при отриманні в безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221280800:08:005:0014, судом не встановлено.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності.Право приватноївласності набуваєтьсяв порядку,визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, визначено: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський Суд з прав людини у справі Рисовський проти України зазначив, що суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У п. 3.5 Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України 01 липня 1999 року №28, встановлено, що кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м (Державні санітарні правила №379/1404 (z0379-96 ), а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об`єктів, що прирівнені до них, має бути не меншою 100 м. Примітка. У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих; дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; спортивних споруд, садів, садівницьких товариств; джерел централізованого водопостачання, водозабірних споруд, споруд водопровідної розподільної мережі.

Даний пункт норм законодавства визначає конкретний перелік об`єктів, розміщення яких у санітарно-захисній зоні кладовища заборонено.

Судом встановлено, що 22 вересня 2014 року на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації №679 цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 3221280800:08:005:0014, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , змінено на цільове призначення землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазин ритуальних послуг).

Тобто на вказаній земельній ділянці не розміщені споруди, які заборонено розміщати відповідно до вимог п. 3.5 Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99, затверджених постанова Головного державного санітарного лікаря України 01 липня 1999 року №28.

У п. 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Заява №4909/04) зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Першого протоколу, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (п. 107 рішення у справі Беєлер проти Італії).

Враховуючи наведене, суд вважає, що Прокуратурою не наведено жодного посилання, доказу чи факту дотримання принципу справедливого балансу втручання держави у право власності ОСОБА_1 , у разі задоволення позову, оскільки будь-яких даних на підставі яких можна дійти висновку, що відповідач ОСОБА_1 здійснила порушення вимог земельного законодавства при отриманні у власність земельної ділянки судом не встановлено та Прокуратурою в суді не доведено, тому законні підстави для позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку відсутні, тому позов Прокуратури поданий в інтересах держави в особі Великодимерської с/ради задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 56, 76, 77, 79, 81, 89, 257, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування наказу і розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без розгляду.

У задоволенні позову Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування наказу і розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.