Рішення

від 17.02.2023 по справі 214/4324/22

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4324/22

2/214/1256/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 лютого 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Прасолова В.М.

при секретарі Петренко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Повалій Оленою Василівною, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , яка є представником позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ТОВ «Холдінг компанія «Інтермет», в якому просить: стягнути з ТОВ «Холдінг компанія «Інтермет» на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, суму грошових коштів у розмірі 150000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позову наводить наступне. ОСОБА_1 з 24 травня 2006 року по 05 березня 2008 року працював на різних посадах у ТОВ «Холдинг-компанія «Інтермет». 05 березня 2008 року позивач був звільнений із вказаного підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. За вказаним фактом було складено акт № 1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 09 листопада 2006 року, а також акт форми Н-5 розслідування нещасного випадку, що стався 26 серпня 2006 року о 03 год.00 хв. від 09 листопада 2006 року. Актами форми Н-1 та Н-5 встановлено, що нещасний випадок стався за наступних обставин. 26 серпня 2006 року інспектори охорони Глущенко Віталій Іванович та ОСОБА_3 заступили на чергування в нічну зміну. Біля 3-ї години інспектори охорони, знаходячись у приміщенні для чергування, побачили через вікно трьох невідомих осіб, які спускалися з козлового крану. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вийшли з приміщення для чергування, щоб з`ясувати причину перебування невідомих на території техбази. На питання, що вони тут роблять, невідомі не відповіли і почали бити ОСОБА_1 . ОСОБА_3 в цей час залишив місце події і закрився в приміщенні для чергування. Після побиття інспектора охорони ОСОБА_1 , невідомі зникли через огорожу, а потерпілий добрався до приміщення для чергування. ОСОБА_3 викликав міліцію, по приїзду якої була викликана швидка медична допомога. Каретою швидкої допомоги ОСОБА_1 був доставлений до КЗ «Міська лікарня №2». За даним фактом нанесення тілесних ушкоджень, було відкрито кримінальне провадження, в рамках досудового розслідування проведено судово-медичну експертизу. Висновком судово-медичної експертизи №3804 від 21 листопада 2006 року встановлено, що знайдені у ОСОБА_1 ушкодження у вигляді забійних ран 3-4 пальців правої кисті; синця передньої поверхні тулуба; перелому нігтьової фаланги 4 пальця правої кисті, що викликало комбіновану контрактуру міжфалангових суглобів 3-4 пальців правої кисті, порушення функції захвату 1 ст. відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Згідно п. 4 зазначених актів причиною нещасного випадку є: травмування внаслідок протиправних дій інших осіб. Висновком комісії за результатами розслідування нещасного випадку встановлено, що нещасний випадок стався на території підприємства в робочий час, під час виконання службових обов`язків, тому вважається пов`язаним з виробництвом. Згідно довідки Саксаганської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 12 грудня 2006 року серії ДНА-02 № 010192 позивачу встановлено 25% ступеню втрати професійної працездатності первинно. Відповідно до довідки Саксаганської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 03 лютого 2009 року серії МСЕ-ДНА-01 №650891 позивачу встановлена 3 група інвалідності з причини трудового каліцтва безстроково. Згідно довідки Саксаганської медико-соціальної експертної комісії від 03 лютого 2009 року серії ДНА-02 № 026059 позивачу визначено безстроково ступінь втрати професійної працездатності 35%. У зв`язку з вказаним розладом здоров`я порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих ушкоджень, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Ст. 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Ст. 153 Кодексу законів про працю України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Відповідно до частини третьої ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я. Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). За ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо). Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. При цьому у вказаній справі Верховний суд дійшов висновку про справедливий і виважений розмір відшкодування у 275000,00 грн. при втраті працездатності працівником на 100% і встановлення першої групи інвалідності. Постановою Верховного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18 визнано виваженим та справедливим розмір відшкодування моральної шкоди у 233 000,00 грн. при нещасному випадку на виробництві, внаслідок якого працівник втратив 75% професійної працездатності та йому було встановлено другу групу інвалідності. Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області рішенням від 26 лютого 2020 року у справі № 176/101/20, де позивачем є працівник підземної спеціальності з втратою працездатності 60% внаслідок професійного захворювання, було стягнуто моральну шкоду з роботодавця з розрахунку одна мінімальна заробітна плата за 1% втрати професійної працездатності. Вказане рішення було залишено в силі постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року. Верховний суд у вказаній справі відмовляючи у відкритті касаційного провадження у своїй ухвалі від 16 листопада 2020 року вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до усталеної судової практики. Дніпровським апеляційним судом прийнято постанову від 18 травня 2022 року у справі №176/1099/21, де позивач внаслідок нещасного випадку на виробництві втратив 80% професійної працездатності, судом першої інстанції з роботодавця було стягнуто 300 000,00 гривень без утримання податку, в результаті рішення суду було змінено в частині розміру стягнутої моральної шкоди. Апеляційним судом визнано виваженим та справедливим розмір відшкодування моральної шкоди у 300 000,00 гривень з утриманням податку з доходу фізичних осіб. Судова практика вказує на стрімке збільшення відшкодувань моральної шкоди у зв`язку з професійними захворюваннями та нещасними випадками на виробництві. Ступінь втрати професійної працездатності позивача становить первинно 25% та з 03.02.2009 - 35% безстроково. П. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачає, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Позивач звертається до суду у жовтні 2021 року. Розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2021 року встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» на рівні 6 000,00 грн. на місяць. Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди на рівні 60 мінімальних заробітних плат, тобто 150 000,00 грн. (25 * 6 000,00 грн. = 150 000,00 грн.). Відшкодування у такому розмірі відповідатиме глибині тих моральних страждань, які позивач зазнав внаслідок отриманих ушкоджень внаслідок нещасного випадку на виробництві та втрати працездатності.

Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої остання просить справу розглядати за її відсутності та відсутності позивача, позов підтримує повністю, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, відзиву на подавав, у зв`язку з чим на підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи.

У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: копія трудової книжки (а.с. 6-7), акт розслідування нещасного випадку (а.с. 8), акт про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом (а.с. 9-10), висновок з питань судово- медичної експертизи (а.с. 11-13), довідка (а.с. 13, 14).

Суд,керуючись вимогамист.77ЦПК України,згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважаєналежнимидоказами: копію трудової книжки (а.с. 6-7), акт розслідування нещасного випадку (а.с. 8), акт про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом (а.с. 9-10), висновок з питань судово- медичної експертизи (а.с. 11-13), довідки (а.с. 13, 14),так якці докази стосуються заявлених вимог, а саме роботи позивача у відповідача, умов роботи, виникнення у позивача трудового каліцтва.

Суд,відповідно дост.78ЦПК України,вважає дослідженіу судовомузасіданні зазначеніналежні письмовідокази допустимими,так якці доказиодержані безпорушення порядку,встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові та визнані належними і допустимими докази, є достовірними.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Позивач ОСОБА_1 з 24.05.2006 року по 05.03.2008 року працював на різних посадах у ТОВ «Холдінг компанія «Інтермет». 05.03.2008 року позивач був звільнений з підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників, що встановлено з копії трудової книжки (а.с. 6-7).

За фактом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, було складено акт № 1 форми Н-1 від 09.11 2006 року, а також акт форми Н-5 від 09.11 2006 року про розслідування нещасного випадку, що стався 26 серпня 2006 року о 03 год.00 хв. (а.с. 8, 9-10).

Актами форми Н-1 та Н-5 встановлено, що нещасний випадок стався за наступних обставин. 26 серпня 2006 року інспектори охорони Глущенко Віталій Іванович та ОСОБА_3 заступили на чергування в нічну зміну. Біля 3-ї години інспектори охорони, знаходячись у приміщенні для чергування, побачили через вікно трьох невідомих осіб, які спускалися з козлового крану. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вийшли з приміщення для чергування, щоб з`ясувати причину перебування невідомих на території техбази. На питання, що вони тут роблять, невідомі не відповіли і почали бити ОСОБА_1 . ОСОБА_3 в цей час залишив місце події і закрився в приміщенні для чергування. Після побиття інспектора охорони ОСОБА_1 невідомі зникли через огорожу, а потерпілий добрався до приміщення для чергування. ОСОБА_3 викликав міліцію, по приїзду якої була викликана швидка медична допомога. Каретою швидкої допомоги ОСОБА_1 був доставлений до КЗ «Міська лікарня №2». За даним фактом нанесення тілесних ушкоджень, було відкрито кримінальне провадження, в рамках досудового розслідування проведено судово-медичну експертизу. Вказані обставини встановлені актами (а.с. 8, 9-10).

Висновком судово-медичної експертизи №3804 від 21 листопада 2006 року встановлено, що знайдені у ОСОБА_1 ушкодження у вигляді забійних ран 3-4 пальців правої кисті; синця передньої поверхні тулуба; перелому нігтьової фаланги 4 пальця правої кисті, що викликало комбіновану контрактуру міжфалангових суглобів 3-4 пальців правої кисті, порушення функції захвату 1 ст., відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, що встановлено висновком (а.с. 11-12).

Висновком комісії за результатами розслідування нещасного випадку встановлено, що нещасний випадок стався на території підприємства в робочий час, під час виконання службових обов`язків, тому вважається пов`язаним з виробництвом, що вбачається акту (а.с.8).

Згідно довідки МСЕК від 12 грудня 2006 року серії ДНА-02 № 010192 позивачу встановлено 25% ступеню втрати професійної працездатності первинно, що вбачається з довідки (а.с. 13)

Згідно довідки Саксаганської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 03 лютого 2009 року серії МСЕ-ДНА-01 №650891 позивачу з 1 лютого 2009 року встановлена 3 група інвалідності, причина інвалідності - трудове каліцтво, безстроково, що вбачається з довідки (а.с.14).

Згідно довідки МСЕК від 03 лютого 2009 року серії ДНА-02 № 026059 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 35% з 01 лютого 2009 року і безстроково, що вбачається з довідки (а.с. 14).

До взаємин між сторонами належить застосувати норми Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», ЦК України.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд приходить до переконання, що з дослідженого судом акту розслідування нещасного випадку, акту про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, медичних документів, вбачається, що ПАТ «Холдінг компанія «Інтермет» не створив позивачу належних безпечних умов праці, а тому саме у зв`язку з порушенням роботодавцем прав позивача на належні, безпечні умови праці, настали негативні для позивача наслідки у вигляді каліцтва, яке в свою чергу, потягнуло за собою стійку втрату професійної працездатності на 35% та завдало моральних страждань позивачеві.

На підставі ст.ст. 15, 23 ЦК України позивач, як особа, яка зазнала фізичного болю та страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, та у зв`язку з протиправною поведінкою до неї самої, має право на відшкодування моральної шкоди, яка їй завдана.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд, керуючись вимогами ст. 23 ЦК України, враховує такі критерії визначення її розміру, як ступінь вини підприємства, посадові особи якого не створили належних умов праці для позивача, внаслідок трудового каліцтва позивач, не має змоги вести звичне життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих ушкоджень, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу, з урахуванням вимог розумності та справедливості, повинен бути визначеним у розмірі 150000,00 грн.

З урахування положень ч.1 ст.1167 ЦК України ця моральна шкода повинна бути відшкодована відповідачем, діями якого, пов`язаними з порушенням прав позивача на безпечні умови праці, завдана моральна шкода.

Таким чином, суд вважає, що позивач обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернувся до суду до відповідача за захистом свого права.

Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, те що рішення ухвалено на користь ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ПАТ «Холдінг компанія «Інтермет» на користь держави судовий збір у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст.3КонституціїУкраїни,ст.ст.153,237-1КЗпПУкраїни,ст.ст.15,23,1167ЦКУкраїни,ст.ст.4,6,13ЗаконуУкраїни «Проохоронупраці»,ст.ст.2,4,12,13,133,141,258-260,263-265 ЦПКУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» (ЄДРПОУ 13425190, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 32), на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 150 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» (ЄДРПОУ 13425190, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 32), судовий збіру розмірі1500,00грн. на користь держави.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов