Рішення

від 15.07.2024 по справі 214/4324/22

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4324/22

2/214/552/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 липня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Холдінг компанія «Інтермет» та просить стягнути з відповідача на свою користь суму моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим ним ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що стався 26 серпня 2006 року о 03-00 годині. В обґрунтування вимог зазначено, що за фактом нещасного випадку відповідачем було складено акт № 1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 09 листопада 2006 року, а також форми Н-5 від 09 листопада 2006 року розслідування нещасного випадку, що стався 26 серпня 2006 року о 03-00 годині. Причиною нещасного випадку зазначено травмування внаслідок протиправних дій інших осіб. За фактом нещасного випадку, а саме нанесення йому тілесних ушкоджень невідомими особами при виконанні ним службових обов`язків інспектора охорони, було відкрито кримінальне провадження, в рамках якої проведено судово-медичну експертизу та за результатами якої він зазнав ушкоджень середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я. Згідно висновків СМЕ йому встановлено 25% ступеню втрати професійної працездатності первинно та згодом 35% втрати працездатності безстроково, встановлено безстроково 3 групу інвалідності з причини трудового каліцтва. У зв`язку з вказаним розладом здоров`я порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки з моменту отримання травм, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих ушкоджень, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, що постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань, тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням від 17 лютого 2023 року позов задоволено повністю.

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року за заявою відповідача скасовано заочне рішення суду від 17 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 07 травня 2024 року справу прийнято до свого провадження на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024, у зв`язку зі звільненням у відставку з посади судді ОСОБА_2 .

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином у порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток та повідомлень.

Згідно поданої до суду заяви, представник позивача ОСОБА_3 просить проводити розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.

Представник відповідача ТОВ «Холдінг компанія «Інтермет» не повідомив причини неявки, відзиву на позов не подав.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, позивач ОСОБА_4 з 24.05.2006 по 05.03.2008 працював на різних посадах у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» та був звільнений з підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників (а.с. 6-7 - копія трудової книжки).

26 серпня 2006 року інспектори охорони ТОВ «Холдінг компанія «Інтермет» ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заступили на чергування в нічну зміну. Біля 3-ї години інспектори охорони, знаходячись у приміщенні для чергування, побачили через вікно трьох невідомих осіб, які спускалися з козлового крану. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вийшли з приміщення для чергування, щоб з`ясувати причину перебування невідомих на території техбази. На питання, що вони тут роблять, невідомі не відповіли і почали бити ОСОБА_1 . ОСОБА_5 в цей час залишив місце події і закрився в приміщенні для чергування. Після побиття інспектора охорони ОСОБА_1 невідомі зникли через огорожу, а потерпілий добрався до приміщення для чергування. ОСОБА_5 викликав міліцію, по приїзду якої була викликана швидка медична допомога. Каретою швидкої допомоги ОСОБА_1 був доставлений до КЗ «Міська лікарня №2».

Указані обставини відповідачем не оспорюються.

За даним фактом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, було складено акт № 1 форми Н-1 від 09.11 2006 року, а також акт форми Н-5 від 09.11 2006 року про розслідування нещасного випадку, що стався 26 серпня 2006 року о 03 год.00 хв. (а.с. 8, 9-10 - копії актів) та відкрито кримінальне провадження.

Висновком судово-медичної експертизи №3804 від 21 листопада 2006 року встановлено, що знайдені у ОСОБА_1 ушкодження у вигляді забійних ран 3-4 пальців правої кисті; синця передньої поверхні тулуба; перелому нігтьової фаланги 4 пальця правої кисті, що викликало комбіновану контрактуру міжфалангових суглобів 3-4 пальців правої кисті, порушення функції захвату 1 ст., відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, що встановлено висновком (а.с. 11-12 - копія висновку).

Висновком комісії за результатами розслідування нещасного випадку встановлено, що нещасний випадок стався на території підприємства в робочий час, під час виконання службових обов`язків, тому вважається пов`язаним з виробництвом, що вбачається акту (а.с.8).

Згідно довідки МСЕК від 12 грудня 2006 року серії ДНА-02 № 010192 позивачу встановлено 25% ступеню втрати професійної працездатності - первинно (а.с. 13 - копія довідки)

Згідно довідки Саксаганської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 03 лютого 2009 року серії МСЕ-ДНА-01 №650891 позивачу з 1 лютого 2009 року встановлена 3 група інвалідності, причина інвалідності - трудове каліцтво, безстроково (а.с.14 - копія довідки).

Згідно довідки МСЕК від 03 лютого 2009 року серії ДНА-02 № 026059 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 35% з 01 лютого 2009 року і безстроково (а.с. 14 - копія довідки).

Таким чином між сторонами виник спір з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, отриманим працівником при виконанні трудових обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

За змістом статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Установивши, що трудове каліцтво у позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що призвело втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, суд доходить висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 619/1255/18 (провадження № 61-11870св21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 619/1259/18 (провадження № 61-14651св21) тощо.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням ступеня фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалості й тяжкості, істотності вимушених змін у його житті, ступеня втрати професійної працездатності, а також з урахуванням конкретних обставин справи й наслідків, що наступили для позивача, суд погоджується із заявленою до стягнення сумою шкоди, визначеною позивачем у розмірі 150 000,00 грн., який відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого.

Суд при ухваленні рішення керується також принципами розумності і справедливості та враховує встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 35 %, безстроковий характер ушкодження здоров`я, момент виникнення у позивача права на відшкодування такої шкоди з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, та доходить висновку про відсутність у суду підстав для зменшення розміру моральної шкоди.

При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 212/1898/21, від 20 березня 2024 року у справі № 690/217/21, які не встановлюють конкретний розмір моральної шкоди в окремому випадку, а визначають критерії, якими слід керуватися суду під час вирішення відповідної вимоги, зокрема стосовно характеру отриманої позивачем травми, що спричинила втрату ним професійної працездатності, строковість заподіяних потерпілому втрат, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації.

Варто зауважити, що у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, зокрема зазначено, що складність визначення компенсації моральної шкоди полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту, тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Посилання сторони відповідача у письмових заявах та клопотаннях по справі на оплату позивачу витрат на лікування, отримання подвійної зарплати, лікування у санаторно-лікувальному закладі, не спростовують право позивача, як працівника, на отримання моральної шкоди і обов`язок відповідача, як роботодавця, його сплати. При цьому відшкодування моральної шкоди носить одноразовий характер, проте доказів сплати відповідачем та отримання виплати моральної шкоди позивачем з погодженою між ними сумою, матеріали справи не містять. Скрутне фінансове становище відповідача не може бути підставою для зменьшення розміру суми моральної шкоди.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, ураховуючи повне задоволення заявлених вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1 500,00 грн. (1% від ціни позову).

Керуючись ст. ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві - повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдінг компанія «Інтермет», код ЄДРПОУ 13425190, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 32.

Повний текст рішення складено 19 липня 2024 р.

Суддя А.В. Ткаченко