Ухвала

від 16.03.2023 по справі 522/20408/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20408/20

Провадження№ 2/522/2221/23

У Х В А Л А

16березня 2023року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяву представника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Будлянського Віталія Миколайовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Приватне акціонерне товариство «Альбатрос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Інвест», Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калганова Марія Володимирівна, про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди, скасування кадастрового номеру.

До суду 15.03.2023 року від представника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Будлянського Віталія Миколайовича надійшло клопотання про проведення судового засідання 24.03.2023 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, задля забезпечення права на життя та здоров`я.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

За приписами частини 7 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

На підставі ч. 8 ст. 212 ЦПК України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, що розглядає цивільну справу.

При цьому, виключний перелік випадків, у яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, законом не визначений, в зв`язку з чим необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції визначається у кожному окремому випадку, з урахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень учасників справи, які за станом здоров`я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов`язковою.

Призначення судового засідання у режимі відеоконференції має здійснюватися у виключних випадках, коли за об`єктивнихпричин учасник судового процесу позбавлений можливості брати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи.

На переконання суду, наразі відсутні підстави для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, враховуючи не наведення обставин обов`язкової присутності представника заявника в судовому засіданні та неможливість прибути у судове засідання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право надоступ досуду,закріплене у6§ 1Конвенції,не єабсолютним:воно можебути підданедопустимим обмеженням,оскільки вимагаєза своєюприродою державногорегулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Тому, відмова у проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного.

За таких обставин, враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, про те, що дане клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 212, 258 - 260 ЦПК України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Будлянського Віталія Миколайовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Суддя В.Я.Бондар