Рішення

від 13.03.2023 по справі 514/1761/20

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1761/20

Провадження по справі № 2/514/35/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2023 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Тончевої Н.М.,

при секретарі - Георгієвій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тарутине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначив, що відповідно до умов кредитного договору б/н, укладеного 23.09.2019 року, АТ КБ "ПриватБанк" надав ОСОБА_1 ( далі по тексту Відповідач ) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком умовами та правилами, правилами користування платіжною карткою, тарифами складають між ним та банком кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. Взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором банк виконав своєчасно і повністю, надавши Відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 15.11.2021 року має заборгованість в розмірі 87244.92 грн, що складається із: 71917, 43 грн заборгованості за кредитом, в тому числі : 0,00 грн - заборгованність за поточним тілом кредиту, 71917, 43 грн - заборгованість за просроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 15327,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованність за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00грн - нараховано комісії.

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідач скориставшись своїм процесуальним правом надав суду відзив в якому зазначив, що позовна заява є безпідставною та необгрунтованою у зв`язку із тим, що у 2018 році він неофіційно влаштувався на роботу водієм до ОСОБА_2 , який займався підприємницькою діяльністю, а саме торгівлею м`ясом і м`ясними продуктами. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником ТОВ " НІКА -МАКС " ( код ЄДРПОУ 39884904), у якого основним видом діяльності є оптова торгівля м`ясом та м`ясними продуктами КВЕД46.32 та останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Через деякий час ОСОБА_2 повідомив йому про необхідність відкриття банківського рахунку та оформлення картки в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 . Так, за словами ОСОБА_2 картка була необхідна для того, щоб інші співробітники ОСОБА_2 та контрагенти за договорами перераховували на неї грошові кошти за поставлену продукцію для ОСОБА_2 .

Восени 2019 року ОСОБА_2 та він зустрілись біля відділення АТ КБ «Приватбанк», що знаходиться у м. Одеса на вул. Рекордній, буд.68/1, ОСОБА_2 дав йому 950 грн, які він в подальшому сплатив менеджеру банку, за видачу йому картки, про що домовився раніше ОСОБА_2 . Там одразу після підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та заповнення інших документів він отримав картку. Картка була оформлена на номер телефону який не належав йому, тому йому не було відомо про надходження грошей на цю картку. Доступу до інтернет-банкінгу Приват - 24 в нього не було. Також приблизно в той період часу аналогічні картки були видані і іншим працівникам ОСОБА_2 які працювали на його складі. Зазначив, що як тільки він отримав цю картку він одразу віддав її ОСОБА_2 і жодного разу нею не користувався.

Крім іншого додав, що Заявку на актуалізацію даних по преміальній картці від 09.10.2019 року та від 07.11.2019 року він не підписував, згоди на збільшення кредитного ліміту не надавав. Зазначив також, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил зрозумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови , зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може. Заперечував проти зміни кредитного ліміту, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору. Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, надав заяву про підтримання позову, розгляд справи за їх відсутності, не заперечував щодо винесення заочного рішення. Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, за місцем свого проживання та у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Про причини неявки відповідач та його представник не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не надішло. Тому зі згоди позивача, з урахуванням положень ст.ст.128-131, 223, 280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 23.09.2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем. Так, згідно розрахунку заборгованості станом на 15.11.2020 року заборгованість становить 87244.92 грн, яка складається із: 71917, 43 грн заборгованості за кредитом, в тому числі : 0,00 грн - заборгованність за поточним тілом кредиту, 71917, 43 грн - заборгованість за просроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 15327,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованність за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00грн - нараховано комісії.

Відповідно змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Поняття кредитного договору визначено у ст. 1054 ЦК України. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

З аналізу наведених слідує, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Як вбачається із заяви-анкети № б/н від 23.09.2019 року, остання містить лише анкетні дані відповідача. Розміру кредитного ліміту, інших істотних умов кредитування, зокрема, розміру та порядку нарахування неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором, порядок нарахування заборгованості у випадку прострочення кредиту, анкета-заява не має. Натомість є посилання на Умови та Правила надання банківських послуг, Правила надання послуг (виконання робіт), Тарифи банку, з якими ознайомився відповідач шляхом підписання заяви-анкети.

Проте ані сама заява-анкета, ані інші матеріали справи, не містять доказів того, які саме Умови, Правила і Тарифи банку розумів відповідач, ознайомився та погодився із ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, неустойку (пеня), у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 654 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Критерієм виділення з усіх цивільно-правових договорів договору приєднання є не природа зобов`язань, що виникли, як це має місце при диференціації договірних зобов`язань і не характер діяльності однієї із сторін (публічний договір), а спосіб укладення договору, а саме шляхом приєднання однієї зі сторін до умов договору, які визначені другою стороною в формулярах або інших стандартних формах, які мають конкретизований, сталий зміст, тобто не змінюються протягом тривалого часу, мають певну формалізацію.

На переконання суду, застосування до виниклих правовідносин правил, передбачених ч.ч. 1-2 ст. 634 ЦК України, відповідно до яких сторона в спрощеному порядку може укласти кредитний договір шляхом приєднання до умов та правил надання банківських послуг, є неможливим, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком анкета-заява № б/н від 23.09.2019 року, копія Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи, що містяться на сайті позивача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 382/327/18-ц, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що Відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних коштів, однак станом на 15.11.2020 року року заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0, 00 грн.

Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув. У заяві позичальника від 23.09.2019 року плата за прострочене тіло кредиту не визначена, крім того, в матеріалах справі відсутні докази можливості його нарахування. Разом з тим, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача лише прострочене тіло кредиту.

Отже, суд зауважує про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті в заяві від 23.09.2019 року, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 720/1394/19 (провадження № 61-8855св20).

Отже, за таких умов, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту в сумі 71917,43 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення процентів, суд відзначає таке.

В анкеті - заяві № б/н від 23.09.2019 року відсутня інформація про розмір процентів, а оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку - не є складовою кредитного договору, суд вважає, що у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 15327,49 грн. слід відмовити.

Також, Позивач зазначив, що викладені у позовній заяві обставини підтверджуються в тому числі і ПАСПОРТОМ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ.

Однак, суд зазначає, що щодо паспорту споживчого кредиту Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 висловив такий висновок про застосування норми права, а саме: « Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво - і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво - або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Більш того, суд звертає увагу на ту обставину, що наявний в матеріалах паспорт споживчого кредитування підписаний позичальником ОСОБА_1 08.10.2019року, тобто вже після підписання Заяви б/н від 23.09.2019року, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13) ( Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).

Таким чином, оскільки немає підстав для стягнення простроченого тіла кредиту та відсотків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 253-267, 526, 530, 536, 654, 1054 Цивільного кодексу України,

У Х В А Л И В :

У задоволені цивільного позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Н.М. Тончева