Постанова

від 12.08.2024 по справі 514/1761/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1345/24

Справа № 514/1761/20

Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 13 березня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначив, що відповідно до умов кредитного договору б/н, укладеного 23.09.2019 року, АТ КБ "ПриватБанк" надав ОСОБА_1 ( далі по тексту Відповідач ) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком умовами та правилами, правилами користування платіжною карткою, тарифами складають між ним та банком кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. Взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором банк виконав своєчасно і повністю, надавши Відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 15 листопада 2021 року має заборгованість в розмірі 87244,92 грн, що складається із: 71917, 43 грн - заборгованості за кредитом, в тому числі : 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 71917, 43 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 15327,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00грн - нараховано комісії.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Відповідач надав суду відзив, в якому зазначив, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою у зв`язку із тим, що у 2018 році він неофіційно влаштувався на роботу водієм до ОСОБА_2 , який займався підприємницькою діяльністю, а саме торгівлею м`ясом і м`ясними продуктами. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником ТОВ "НІКА -МАКС" (код ЄДРПОУ 39884904), у якого основним видом діяльності є оптова торгівля м`ясом та м`ясними продуктами КВЕД46.32 та останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Через деякий час ОСОБА_2 повідомив йому про необхідність відкриття банківського рахунку та оформлення картки в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 . Так, за словами ОСОБА_2 картка була необхідна для того, щоб інші співробітники ОСОБА_2 та контрагенти за договорами перераховували на неї грошові кошти за поставлену продукцію для ОСОБА_2 .

Восени 2019 року ОСОБА_2 та він зустрілись біля відділення АТ КБ «Приватбанк», що знаходиться у АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 дав йому 950 грн, які він в подальшому сплатив менеджеру банку, за видачу йому картки, про що домовився раніше ОСОБА_2 . Там одразу після підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та заповнення інших документів він отримав картку. Картка була оформлена на номер телефону який не належав йому, тому йому не було відомо про надходження грошей на цю картку. Доступу до інтернет-банкінгу Приват - 24 в нього не було. Також приблизно в той період часу аналогічні картки були видані і іншим працівникам ОСОБА_2 які працювали на його складі. Зазначив, що як тільки він отримав цю картку він одразу віддав її ОСОБА_2 і жодного разу нею не користувався.

Крім іншого додав, що Заявку на актуалізацію даних по преміальній картці від 09.10.2019 та від 07.11.2019 він не підписував, згоди на збільшення кредитного ліміту не надавав. Зазначив також, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил зрозумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови , зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може. Заперечував проти зміни кредитного ліміту, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору. Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 13 березня 2023 року у задоволені цивільного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1)судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції не врахував, що заборгованість у розмірі 71 917,43 гривні є фактично отриманими кредитним коштами, які не повернені позичальником;

2)позивачем доведено факт погодження всіх істотних умов договору, у тому числі відсотків за користування кредитними коштами, а в даній справі відсутні обґрунтовані заперечення відповідача та відповідні докази проти вимог позивача.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 12 серпня 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що 23 вересня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем. Так, згідно розрахунку заборгованості станом на 15.11.2020 року заборгованість становить 87244.92 грн, яка складається із: 71917, 43 грн - заборгованості за кредитом, в тому числі : 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 71917, 43 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 15327,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00грн - нараховано комісії.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позовних вимог в частині стягнення прострочених відсотків правильно вказав, що в анкеті - заяві № б/н від 23.09.2019 року відсутня інформація про розмір процентів, а оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку - не є складовою кредитного договору, у тому суд вважав, що у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 15327,49 грн. слід відмовити.

Також, Позивач зазначив, що викладені у позовній заяві обставини підтверджуються в тому числі і ПАСПОРТОМ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ.

Однак, суд зазначав, що щодо паспорту споживчого кредиту Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 висловив такий висновок про застосування норми права, а саме: « Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво - і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво - або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Більш того, суд звернув увагу на ту обставину, що наявний в матеріалах паспорт споживчого кредитування підписаний позичальником ОСОБА_1 08.10.2019року, тобто вже після підписання Заяви б/н від 23.09.2019року, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13) ( Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовної заяви в частині відмови у стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції послався на те, що відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних коштів, однак станом на 15 листопада 2020 року заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0, 00 грн.

Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув. У заяві позичальника від 23.09.2019 року плата за прострочене тіло кредиту не визначена, крім того в матеріалах справі відсутні докази можливості його нарахування. Разом з тим, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача лише прострочене тіло кредиту.

Отже, суд зауважив про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті в заяві від 23.09.2019, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 720/1394/19 (провадження № 61-8855св20).

Отже, за таких умов, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту в сумі 71 917,43 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 1069 ЦК України).

Приписами ч. 1ст. 1054 ЦК України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язуватися повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦК України).

Стаття 76 ЦПК України визнає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, 23 вересня 2019 року сторони уклали кредитний договір, шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання послуг.

З огляду на викладене, на підставі укладеного між сторонами письмового договору, у них відповідно до ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які витікають із договору споживчого кредиту.

З наданих банком доказів, вбачається, що відповідачеві була видана картки «Універсальна», якою ОСОБА_3 користувався про що свідчить виписка з рахунку відповідача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №1-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Таким чином, виписка з карткового рахунку, додана до позовної заяви є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальником кредитними коштами, часткового повернення отриманих коштів у кредит.

Виписка по рахунку містить інформацію по картці, яка була видана відповідачу згідно довідки, наданої банком.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви в частині стягнення простроченого тіла кредиту, суд першої інстанції не врахував, що платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену тарифом і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою.

Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором.

Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач може використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами.

Таким чином, сума заборгованості за поточним тілом та простроченим тілом кредиту постійно змінюється в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості.

У разі якщо відповідач несвоєчасно вносить кошти на погашення заборгованості, поточна заборгованість за тілом кредиту стає простроченою та відображається у розрахунку заборгованості.

Враховуючи зазначене, заборгованість за тілом кредиту і заборгованість за простроченим тілом кредиту є коштами, які позичальник отримав і не повернув, однак у першому випадку (заборгованість за тілом/поточним тілом кредиту) строк такого погашення не сплив.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 склались кредитні правовідносини, з огляду на неповернення позичальником отриманої суми кредитних коштів, які ОСОБА_1 отримав та фактично користувався кредитним лімітом (кредитними коштами), що підтверджується випискою по картці (а.с. 10-17), а тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту порушених прав, шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, а отже позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з позичальника заборгованості по тілу кредиту у розмірі 71 917,43 гривень є законною та обґрунтованою.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що позивачем доведено факт погодження всіх істотних умов договору, у тому числі відсотків за користування кредитними коштами, а в даній справі відсутні обґрунтовані заперечення відповідача та відповідні докази проти вимог позивача, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Анкета-заява позичальника від 23 вересня 2019 року дійсно не містить розміру процентної ставки, суми комісії, строку повернення кредиту, а також умов щодо відповідальності боржника за невиконання/прострочення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів) та їх розміру.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просив, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, на обґрунтування яких посилався те, що відповідальність позичальника за порушення зобов`язань за кредитним договором передбачена Витягом з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», Умовами та правилами надання банківських послуг, в яких визначені пільговий період користування кредитними коштами, процентна ставка, розмір неустойки та порядок її нарахування, а також інші умови.

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.

За відсутності підтвердження конкретно запропонованих відповідачу Умов та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися АТ КБ «ПриватБанк».

Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», не визнаються відповідачем і не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 23 вересня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили розмір та порядок зміни процентної ставки, підстав нарахування та розміру комісії, а також відповідальність боржника у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення виконання договірних зобов`язань.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

З урахуванням основних завдань та засад цивільного законодавства, апеляційний суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може вважатися належно проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які являють собою значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.

Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання споживачеві всієї необхідної інформації щодо умов кредитування.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позову.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 2102 гривень, а за подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» - 3153 гривень.

Позов задоволено частково (стягнення заборгованості за тілом кредиту), що становить 82% (71917,43*100/87244,92) від загальної ціни позову, а отже з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1723,64 гривень, а за подачу апеляційної скарги - 2585,46 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 13 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 23.09.2019 у розмірі 71 917 гривень 43 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму сплаченого судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1723,64 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2585, 46гривень.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 12 серпня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

А.І. Дришлюк