Постанова

від 15.03.2023 по справі 925/779/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. Справа№ 925/779/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Гаврилюка О.М.

розглянувши в письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Креатор-С» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2022

у справі №925/779/22 ( суддя - Зарічанська 3.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Жили Руслана Михайловича,

до Приватного підприємства "Креатор-С"

про стягнення 90 363,10 грн.,

Встановив:

Короткий зміст заявлених вимог

До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Жили Руслана Михайловича (далі - ФОП Жила Р.М., позивач) з вимогою стягнути з Приватного підприємства "Креатор-С" (далі - ПП "Креатор-С", відповідч,скаржник) заборгованість за надані послуги у розмірі 78 250,00 грн. та інфляційні збитки у розмірі 12 113,10 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов усного Договору про надання послуг з транспортування вантажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.11.2022 у справі № 925/779/22 позов задоволено частково, стягнуто заборгованість за надані послуги у розмірі 78 250, 00 грн. Стягнуто судовий збір з відповідача.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що у відповідача на користь позивача виникла заборгованість по сплаті послуг отриманих на підставі усного Договору з надання послуг транспортування вантажу на загальну суму 78 250, 00 грн., відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Креатор-С» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2022 у справі № 925/779/22 та ухвалите нове рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апелянта зводяться до того, що при вирішенні спору судом не було з`ясовано в якій формі було укладено Договір надання послуг з транспортування вантажу, також позивач не надав товарно-транспортних накладних та не довів доказу, що транспортування вантажу було саме за замовленням відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 у справі № 925/779/20 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Креатор-С» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Алданова С.О., Гаврилюк O.M.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Креатор-С» залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

10.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Креатор-С» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 499,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №925/779/22 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Креатор-С» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2022, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам справ строк для подання пояснень, клопотань, заперечень протягом 7 днів з дня вручення ухвали.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.10.2021 між ФОП Жилою Р.М. та ПІ "Креатор-С" було укладено усний Договір надання послуг з транспортування вантажу. Протягом жовтня 2021 позивачем надано послуги згідно з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

№ 243 від 07.10.2021 на загальну суму 27 750 грн без ПДВ;

№ 225 від 22.10.2021 на загальну суму 39 250 грн без ПДВ;

№ 258 від 28.10.2021 на загальну суму 14 250 грн без ПДВ.

Позивач зазначає, що разом з вказаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачу також надані рахунки фактури:

№ 255 від 22.10.2021;

№ 248 від 28.10.2021;

№ 241 від 30.09.2021;

Як зазначає позивач, останній виконав взяті на себе зобов`язання із надання відповідачеві послуг відповідно до умов Договору на загальну суму 78 250,00 грн., проте, доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

3 урахуванням наведених обставин, у зв`язку з не оплатою відповідачем за надані послуги по перевезенню позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечує наведені обставини в частині укладення вказаної угоди, посилався на те, що між позивачем і відповідачем не було укладено договір надання послуг з транспортування вантажу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення грошового зобов`язання за надані ним послуги з транспортування вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями 4.4. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов' язку. Зобов`язання встановлених статтею 11 цього Кодексу. Виникають з підстав, Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, шо перелбачені актами пирільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, с договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір с обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом невстановлена обов`язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1, 2 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Отже, чинним законодавством не встановлено випадків недійсності договору перевезення у разі недотримання під час його укладення письмової форми ч.2 ст.218 ЦК України передбачено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто законодавець допускає можливість дійсності правочину також і у випадку встановлення законом вимог про його недійсність через недодержання письмової форми за умови вчинення сторонами конклюдентних дій з його виконання.

Колегія суддів зазначає, вчинення сторонами дій на підтвердження укладення договору про надання послуг з перевезення вантажу випливає з обставин справи, зокрема, підписанням сторонами Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), так на всіх досліджуваних актах містяться підписи обох сторін та печатка Замовника - відповідача.

Ст. 838 ЦК України, в частині другій якої зазначено, що Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, докази, як Акти здачі-приймання робіт свідчать про вчинення конклюдентних дій: позивач виконав роботи по транспортуванню вантажу, а відповідач прийняв їх в обсягах і вартістю, визначених у досліджуваних Актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Проте всі заперечення скаржника ґрунтуються виключно на тому, що за такі виконані роботи він не зобов`язаний платити, оскільки йому не сплачено коштів за договором підряду замовником ТОВ "Агро-Бонд".

Колегія суддів оцінює дані твердження критично, оскільки всі подані документи, договір підряду та відповідна проектно-кошторисна документація підписані лише з боку ПП "Креатор-С", замовником зазначено ТОВ "Агро-Бонд".

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції фізична особа-підприємець Жила Р.М. не значиться в таких документах ні в якості підрядника ні виконавця, тим більше, такі документи не містять його підпису.

Отже, в разі існування договірних відносин між ТОВ "Агро-Бонд" та ПП "Креатор-С" (що не доведено відповідачем, оскільки не надано доказів укладення договору підряду, поданий примірник договору містить лише підпис ПП "Креатор-С", відповідач стверджує, що ТОВ "Агро-Бонд" не повернув йому підписаний примірник договору), підрядник (відповідач) мав право залучати до виконання робіт інших осіб, проте він самостійно відповідає перед такими залученими особами за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду.

Відтак відповідач одноособово відповідає перед позивачем за не оплату за отримані послуги за перевезення вантажу.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в конкретному випадку, між сторонами існують договірні відносини з перевезення вантажу за договором укладеним у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Сторони в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) погодили вартість робіт з транспортування вантажів (транспортного оброблення вантажу, доставка спецтехніки до відповідного об`єкту). Загальна сума виконаних робіт з перевезення вантажу складає 78 250,00 грн. (24 750,00 грн. + 39 250,00 грн. + 14 250,00 грн.).

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 78 250 грн., в матеріалах справи не містяться та не подано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1)

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч. 2)

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема по справі № 910/10958/19 від 16.06.2020.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 78 250,00 грн. заборгованості.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 у справі № 925/779/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Креатор-С» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2022 у справі № 925/779/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2022 у справі № 925/779/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним підприємством «Креатор-С»

4. Матеріали справи № 925/779/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

О.М. Гаврилюк