Рішення

від 09.03.2023 по справі 910/6459/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.03.2023Справа № 910/6459/21За позовом Приватного підприємства "АРТ-СВІТ"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчук Олег Миколайович

про визнання іпотеки такою, що припинена та зобов`язання вчинити дії

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники учасників справи:

від позивача Чекарьов Є.В.

від відповідача Мусійченко Д.Л.

від третьої особи не з`явилися

У судовому засіданні 09.03.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" надійшла позовна заява до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку: - визнати іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 17 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем за реєстровим номером 3981 такою, що припинена; - зняти заборону відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №6246320).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок припинення зобов`язань за кредитним договором № МА-36-07 від 17.12.2007 року шляхом повного його виконання, зобов`язання за іпотечним договором від 17.12.2007 року, укладеним з метою забезпечення виконання боржником грошового зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 від 17.12.2007 року, припинилося, отже іпотека є такою, що припинена, відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 позов задоволено повністю. Вирішено визнати іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 17 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем за реєстровим номером 3981 такою, що припинена. Зняти заборону відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №6246320); стягнути з Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" (ідентифікаційний код 30632193, адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 7, кв. 20) судовий збір - 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Постановою Верховного Суду від 23.08.2022 № 910/6459/21 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі № 910/6459/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справи між суддями справу № 910/6459/21 передано для розгляду справу судді Усатенко І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.11.2022.

12.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому він проти позову заперечує, оскільки, зобов`язання за кредитним договором не припинилось, а тому відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою.

Підготовче засідання 03.11.2022 відкладено на 24.11.2022.

В підготовчому засіданні 24.11.2022 оголошено перерву до 15.12.2022.

08.12.2022 від позивача надійшли заперечення на відзив, в якому позивач підтримує позовні вимоги.

15.12.2022 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 15.12.2022 протокольною ухвалою поновлено строк на подачу відповіді на відзив позивачем та долучено її до матеріалів справи. Також в засіданні судом долучено заперечення відповідача на відповідь на відзив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.01.2023.

В судовому засіданні 23.01.2023 оголошено перерву до 02.02.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці судове засідання призначене на 02.02.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 сторін повідомлено про призначення судового засідання на 09.03.2023.

В судове засідання 09.03.2023 представники третьої особи не з`явились. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 09.03.2023 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк"(банк) (змінено найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитну угоду № МА-36-07.

Згідно п. 1.1 угоди предметом даної угоди є загальні умови і порядок надання банком, у рамках програми мікрокредитування, кредиту позичальнику. Кредит надається при наявності вільних кредитних коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту (транш - визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу траншу, надана в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену в п. 1.2 даної угоди. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу. Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід`ємною частиною даної угоди. Позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди: 100000,00 доларів США. Термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 14.12.2012. Зазначений термін може бути змінений згідно п. 2.3.3, 2.4.1 даної годи (п. 1.2, 1.3 угоди).

Як передбачено п. 3.1, 3.1.1 угоди, виконання зобов`язань позичальника за цією угодою і договорами про видачу траншів забезпечується, зокрема договором іпотеки № б/н від 17.12.2007.

Угода, в частині п. 4.5 набирає чинності з моменту підписання. В інших частинах - з моменту укладення договорів про видачу траншів і надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум і діє до повного виконання зобов`язань позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, неустойки за цією угодою і договорам про видачу траншів (п. 7.1 угоди).

17.12.2007 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (іпотекодержатель) (змінено найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") та Приватним підприємством "Арт-Світ" (іпотекодавець) укладено договір

іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком О.М. 17.12.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 3981 (далі - договір іпотеки).

Згідно п. 1 договору іпотеки предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007 № МА-36-07 перед іпотекодержателем в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця з: - повернення кредиту у сумі 100000,00 доларів США до 14.12.2012; - сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних; - сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку не погашеної заборгованості по кредиту; - сплати пені у порядку та розмірі, визначених п. 6 кредитного договору; - сплати штрафу; - винагороди за оформлення кредитного договору (п. 2 іпотечного договору).

Згідно п. 7, 12 іпотечного договору в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - предмет іпотеки: нежитлові будівлі : гараж, загальною площею 665,9 кв. м, будівля агромайстерні, загальною площею 1217,50 кв. м, котельня, загальною площею 115,3 кв. м, склад ПММ, загальною площею 15,0 кв. м, артсвердловина, загальною площею 8,2 кв. м, водонапірна башта, які розташовані за адресою: селище Червоне, Андрушівського району, Житомирської області, вулиця Радгоспна, номер 26. Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 492375,00 грн.

Термін дії договору іпотеки до повного виконання іпотекодавцем та іпотекодержателем зобов`язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього (п. 30 іпотечного договору).

17.12.2007 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) (змінено найменування на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № МА-36-07 (далі - договір траншу № 1) відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого в п. 1.2 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007. Кошти, надані банком у рамках даного договору (далі транш кредиту), надаються в сумі, що не перевищує суму ліміту, що зазначена в п. 1.2 кредитної угоди на термін і на умовах, передбачених у даному договорі і кредитній угоді, а позичальник зобов`язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити відсотки на суму траншу кредиту, у встановлені даним договором терміни, а також виконати свої зобов`язання згідно цього договору і кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 у повному обсязі. (п. 1.1 договору траншу № 1).

Згідно п. 1.2, 1.3 договору траншу № 1 сума траншу кредиту: 100000,00 доларів США. Термін повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до даного договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно п. 2.3.3, 2.4.1 Кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007.

Відповідно до розділу 3 договору траншу № 1 виконання зобов`язань позичальника за даним договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007.

Договір набирає чинності з моменту підписання даного договору обома сторонами і діє разом із кредитною угодою № МА-36-07 від 17.12.2007 в обсязі перерахованих за даним договором коштів до повного виконання зобов`язань сторонами. Даний договір є невід`ємною частиною кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 (п. 5.1, 6.2 договору траншу № 1).

Додатком № 1 до договору траншу № 1 передбачено графік погашення кредиту та відсотків в період з 21.01.2008 по 16.12.2010 на загальну суму 123480,55 доларів США (100000,00 кредиту та 23480,55 відсотків за користування кредитом).

До матеріалів справи долучено видатковий касовий ордер від 19.12.2007 № 1 на суму 100000,00 доларів США з призначенням платежу: видача кредиту згідно кредитного договору № МА-36-07 від 17.12.2007.

Отже, матеріалами справи підтверджено видачу позичальнику кредитних коштів у сумі 100000,00 доларів США за договором траншу № 1, який укладений на підставі кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 та є її невід`ємною частиною.

Згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 18.01.2008 позичальник повернув суму кредитних коштів у розмірі 100000,00 доларів США 18.01.2008 о 09:17.

17.01.2008 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) (змінено найменування на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № МА-36/2-07 (далі - договір траншу № 2) відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого в п. 1.2 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007. Кошти, надані банком у рамках даного договору (далі транш кредиту), надаються в сумі, що не перевищує суму ліміту, що зазначена в п. 1.2 кредитної угоди на термін і на умовах, передбачених у даному договорі і кредитній угоді, а позичальник зобов`язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити відсотки на суму траншу кредиту, у встановлені даним договором терміни, а також виконати свої зобов`язання згідно цього договору і кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 у повному обсязі. (п. 1.1 договору траншу № 2).

Згідно п. 1.2, 1.3 договору траншу № 2 сума траншу кредиту: 100000,00 доларів США. Термін повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до даного договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно п. 2.3.3, 2.4.1 Кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007.

Відповідно до розділу 3 договору траншу № 2 виконання зобов`язань позичальника за даним договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007.

Договір набирає чинності з моменту підписання даного договору обома сторонами і діє разом із кредитною угодою № МА-36-07 від 17.12.2007 в обсязі перерахованих за даним договором коштів до повного виконання зобов`язань сторонами. Даний договір є невід`ємною частиною кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 (п. 5.1, 6.2 договору траншу № 2).

Додатком № 1 до договору траншу № 2 передбачено графік погашення кредиту та відсотків в період з 20.02.2008 по 14.12.2012 на загальну суму 139619,71 доларів США (100000,00 кредиту та 39549,95 відсотків за користування кредитом).

До матеріалів справи долучено видатковий ордер від 18.01.2008 №1 на суму 100000,00 доларів США, з призначенням платежу: видача кредиту згідно кредитного договору № МА-06/2-07, час проведення 10:46. Тобто позичальник отримав кредитні кошти у сумі 100000,00 доларів США за договором траншу № 2, який укладений на підставі кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 та є її невід`ємною частиною. Кошти були отримані після повернення позичальником кредиту за договором траншу № 1.

До матеріалів справи відповідачем долучено банківську виписку за період з 17.01.2008 по 19.09.2022 та меморіальні ордери щодо руху кредитних коштів за кредитною угодою від 17.12.2007 № МА-36-07 та договорами траншу, укладеними в її рамках.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 від 17.12.2007 року є припиненим у зв`язку з погашенням ОСОБА_1 заборгованості за вказаним правочином, то додаткове зобов`язання за іпотечним договором також слід вважати припиненим, отже іпотека є такою, що припинена відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку". Натомість у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек записів про обтяження містяться відомості про заборону відчуження майна за договором іпотеки від 17.12.2007 року. На твердження позивача, вказані обтяження обмежують його право власності на належне йому майно. Відсутність зобов`язань за кредитним договором позивач обґрунтовує обставинами, встановленими судами у справі № 202/32532/13-ц.

При направленні даної справи на новий розгляд Верховний Суд наголосив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов`язані з доказуванням (наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15, від 17.04.2018 у справі №916/3170/14 та від 26.06.2018 у справі № 910/22867/15). А по-друге, без дослідження та надання оцінки судовим рішенням у справі № 202/32532/13-ц (ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.05.2016 і рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2013), перегляд яких здійснювався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема щодо предмета та підстав позову у вказаній цивільній справі, а саме чи стосувався спір у справі № 202/32532/13-ц обставин надання банком кредиту позичальникові та невиконання ним належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором стосовно повернення кредиту, отриманого за договором про видачу траншу від 17.01.2008 № МА-36/2-07.

Отже, направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування всіх обставин, встановлених зокрема й судами першої та другої інстанцій в межах справи № 202/32532/13-ц, оскільки, це впливає на преюдиційність встановлених судами обставин.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 202/32532/13-ц від 23.05.2016, яка в цій частині залишена без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду № 202/32532/13-ц від 04.09.2019 у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк", про визнання договору поруки припиненим, судом встановлено, що предметом спору є надання банком позичальнику кредиту 17.12.2007 року у розмірі 100000 доларів США відповідно до умов укладеної між ними кредитної угоди № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року та відповідно до умов договору про видачу траншу № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року, укладеному між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , який достроково, а саме: 18 січня 2008 року виконаний позичальником і ця обставина визнана кредитором, а отже підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у суду не має.

Суд в межах справи № 202/32532/13-ц не прийняв до уваги посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що в рамках укладеної кредитної угоди № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений другий договір про видачу траншу № МА-36/2-07 від 17 січня 2008 року відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п.1.2. кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 року, а саме: в сумі траншу кредиту - 100000 доларів США з терміном повернення траншу кредиту і відсотків відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, тобто з 20.02.2008 року по 14.12.2012 року, а позичальник зобов`язався здійснювати погашення траншу кредиту і відсотків у порядку і терміни відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до даного договору).

Свою відмову у прийнятті до уваги вказаних обставин суд мотивував тим, що надання кредиту банком позичальнику саме: 17 січня 2008 року та невиконання позичальником належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором стосовно повернення кредиту отриманого 17 січня 2008 року - не є предметом судового розгляду за цією справою, оскільки в позовній заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» про це не зазначено позивачем. Надання позивачем суду вказаного договору про видачу траншу № МА-36/2-07 від 17 січня 2008 року, - не можна оцінювати, як заявлені позовні вимоги щодо виниклих правовідносин сторін стосовно надання позичальнику кредиту 17 січня 2008 року. Аналізуючи докази у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а таким чином, правильно відмовив у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність чи відсутність заборгованості за договором траншу № 2 не була предметом розгляду у справі № 202/32532/13-ц, а встановлені обставини щодо відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ "КБ "Приватбанк" стосуються лише договору траншу № 1, а не кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 в цілому, дія якої в тому числі розповсюджується і щодо зобов`язань, які виникли з договору траншу № 2.

Позивач не надає суду доказів в підтвердження погашення заборгованості за договором траншу № 2 і не посилається на будь-які обставини, що вказана заборгованість була погашена. Натомість відповідачем долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за договором № МА-36-07 від 17.12.2007 станом на 20.09.2022, згідно якого всього заборгованість за кредитом становить 465569,03 долари США. Матеріалами справи підтверджено надання позичальнику кредитних коштів у сумі 100000,00 доларів США 18.01.2008, проте докази погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, отриманим 18.01.2008 за договором траншу № 2, суду надані не були. Суд відзначає, що безпосередньо розмір заборгованості за кредитною угодою № МА-36-07 від 17.12.2007 не входить до предмету доказування в даній справі, а тому він не досліджується і не встановлюється в рамках розгляду даної справи.

Отже, підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, щодо встановлення відсутності кредитної заборгованості і як наслідок припинення іпотеки на підставі обставин, встановлених при розгляді справи № 202/32532/13-ц, наразі відсутні. Оскільки, відсутність боргу у позичальника у справі № 202/32532/13-ц була встановлена лише щодо зобов`язань за договором траншу № 1.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Відповідно до ст. 575 ЦК України (в чинній на момент укладення договору редакції) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За положеннями частини першої статті 593 Цивільного кодексу України припинення права іпотеки (як різновиду застави) в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 Цивільного кодексу України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 Цивільного кодексу України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 року у справі № 6-243цс14 та у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 695/3790/15-ц.

Як вже встановлено судом, 17.12.2007 року між позивачем, як іпотекодавцем, та відповідачем, як іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007 року № MA-36-07 (п. 1 договору іпотеки).

Відповідно до п. 7 договору іпотеки в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки).

За приписами статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання в зв`язку з виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

За положеннями ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд наголошує, що договори траншу № 1 та № 2 були укладені в рамках кредитної угоди № МА-36-07 від 17.12.2007 і є її невід`ємними частинами. Крім того, розділи 3 обох договорів траншу щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою відсилають до розділу 3 кредитної угоди, в якому передбачено забезпечення кредиту шляхом укладення в тому числі договору іпотеки № б/н від 17.12.2007. Отже, для забезпечення виконання зобов`язань за всіма подальшими укладеними в рамках кредитної угоди договорами траншу відсутня необхідність укладення окремих договорів забезпечення, оскільки, дія договорів забезпечення, в тому числі іпотечного договору від 17.12.2007 розповсюджується на всі договори траншу, які є невід`ємними частинами кредитної угоди № МА-36-07 від 27.12.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, докази припинення основного зобов`язання за кредитною угодою № МА-36/07 від 17.12.2007 (зокрема договором траншу № 2) суду надані не були, тому відсутні підстави для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 17.12.2007.

Як встановлено судом, у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявна інформація про заборону відчуження майна за договором іпотеки від 17.12.2007 року (реєстраційний номер обтяження №6246320).

Наявність у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивача за договором іпотеки від 17.12.2007 року, зобов`язання за яким не припинено, не обмежує право власності позивача на розпорядження або (та) користування належним йому майном. А за наявності дійсної іпотеки відсутні підстави для зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то оскільки, суд дійшов висновку про відмову в позові по суті позовних вимог, відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Щодо заперечень позивача, що ним не укладався кредитний договір та не отримувались кредитні кошти у сумі 100000,00 доларів США. Суд зазначає, що позивачем не оспорювались та не заперечувались обставини, що договір іпотеки від 17.12.2007 був укладений саме для забезпечення зобов`язань за кредитною угодою № МА-36-07 від 17.12.2007, позичальником за якою був ОСОБА_1 , а не позивач. Позивач наголошував саме на тому, що зобов`язання за кредитною угодою припинилось виконанням, що є підставою для припинення іпотеки, як похідного зобов`язання, а не в зв`язку з тим, що відповідний кредитний договір укладений не був і кошти за ним не отримувались. Докази розірвання чи визнання недійсним іпотечного договору від 17.12.2007 суду надані не були.

Отже, позивачем не надано доказів виконання зобов`язань за кредитною угодою № МА-36-07 від 17.12.2007, зокрема погашення у повному обсязі кредиту за договором траншу № 2, а тому відсутні підстави визнавати іпотеку за договором від 17.12.2007 припиненою та відсутні підстави для зняття заборони відчуження предмета іпотеки.

А тому суд дійшов висновку про відмову у позові в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів учасників справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, в зв`язку з їх необгрунтованістю.

Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 6810,00 грн та подання касаційної скарги у сумі 9080,00 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача. Судовий збір за подання позовної заяви залишається за позивачем.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У позові Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" (ідентифікаційний код 30632193, адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 7, кв. 20) до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) про визнання іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 17 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем за реєстровим номером 3981 припиненою та про зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №6246320) - відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АРТ-СВІТ" (ідентифікаційний код 30632193, адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 7, кв. 20) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 15890 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 16.03.2023

Суддя І.В.Усатенко