Постанова

від 13.03.2023 по справі 921/191/17-г/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/191/17-г/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (головуючий Малех І. Б., судді Гриців В. М., Зварич О. В.) (винесену за результатами перегляду додаткової ухвали Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022)

у справі № 921/191/17-г/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-", Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації", Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 31.03.2003 та 14.02.2013,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.05.2017 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО" (далі - ТОВ "АСКО", Позивач) про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності на будівлю автозаправної станції від 31.01.2003, виданого Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради про належність будівлі автозаправної станції загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 40, АТЗТ "Автотехсервіс"; визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 976 від 13.06.2012 "Про внесення змін в пункт 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 29.08.2003 № 88 "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди"; визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності на будівлю автозаправної станції, загальною площею 39,8 кв. м, за № 497898, виданого 14.02.2013 Реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області ПрАТ "Автотехсервіс" - відмовлено.

2. В подальшому, ТОВ "АСКО" 07.06.2022 звернулось до Господарського суду Тернопільської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.05.2017 у справі № 921/191/17-г/17, в якій просило суд переглянути судове рішення, скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини визнання нечинним рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022, яку постановлено у справі № 7/86-1298.

3. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2022 у задоволенні заяви ТОВ "АСКО" про перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.05.2017 у справі № 921/191/17-г/17 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.05.2017 у справі № 921/191/17-г/17 залишено в силі.

4. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" (далі - ТОВ "-Автотехсервіс-", Відповідач-1) - адвокат Авдєєнко В. В. 24.08.2022 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

5. Додатковою ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022 у справі №921/191/17-г/17 заяву ТОВ "-Автотехсервіс-" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ТОВ "АСКО" на користь ТОВ "-Автотехсервіс-" 15 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

6. Ухвала мотивована тим, що заявлений ТОВ "-Автотехсервіс-" до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами; при цьому наведені ТОВ "АСКО" доводи, викладені у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, не спростовують заявлений розмір судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

7. ТОВ "АСКО", заперечуючи проти покладення на нього усіх судових витрат на правничу допомогу адвоката, звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "-Автотехсервіс-" про ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій

8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022 у справі №921/191/17-г/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ "- Автотехсервіс- " про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/191/17-г/17 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АСКО" на користь ТОВ "-Автотехсервіс-" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн. В іншій частині відмовлено.

9. Постанову мотивовано тим, що, оцінивши витрати Відповідача-1 з урахуванням усіх аспектів, зокрема, складності цієї справи, відповідності заявленої суми витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розумними та обґрунтованими у даній справі є витрати у розмірі 7 500,00 грн, які покладаються на Позивача, у зв`язку з чим в іншій частині відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "-Автотехсервіс-" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 та залишити в силі додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Подана ТОВ "-Автотехсервіс-" касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, положень частин четвертої та п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 906/432/19, щодо обов`язку суду оцінювати рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. Також, скаржник у касаційній скарзі вказав на те, що попередній розрахунок судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції становить 5 000,00 грн, які є витратами на професійну правничу допомогу адвоката, та докази понесення яких буде надано суду касаційної інстанції після прийняття рішення по суті.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

12. ТОВ "АСКО" у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу ТОВ "-Автотехсервіс-" залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

13. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу скаржника не надходили, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

16. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

17. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

18. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами тощо. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 цього Закону).

19. Згідно із статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства тощо.

20. Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

21. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

22. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

23. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

24. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

25. У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

26. Відповідно до частин першої - другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

27. При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

28. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

29. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

30. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

31. За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

32. Разом з тим, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. При цьому, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

33. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

34. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

35. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

36. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

37. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

39. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем на підтвердження витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн, подано докази, а саме: Договір від 14.06.2022, укладений між адвокатом Авдєєнком В. В. (Виконавець) та ТОВ "-Автотехсервіс-" (Замовник), відповідно до умов якого Виконавець зобов`язався надати Замовнику професійну правничу допомогу, зокрема, ознайомитись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по справі № 921/191/17-г/17, підготувати та подати відзив, здійснити представництво інтересів Замовника в Господарському суді Тернопільської області у вказаній справі в кількості до 2,5 робочих годин; акт (виконаних робіт та наданих послуг) від 23.08.2022 на суму 15 000,00 грн; звіт адвоката по справі № 921/191/17-г17, складений на підставі Договору від 14.06.2022, у якому зазначено про виконання робіт та надання послуг на суму 15 000,00 грн, зокрема, ознайомлення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - 2 год.*2 000,00 грн, що становить 4 000,00 грн, підготовка відзиву - 3 год. *2 000,00 грн, що становить 6 000,00 грн, участь в судових засіданнях - 2,5 год. *2 000,00 грн, що становить 5 000,00 грн; рахунок № 1 від 23.08.2022.

41. Оцінивши докази, подані Відповідачем-1 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції визнав їх достатніми для визнання обґрунтованим заявленого розміру таких витрат у сумі 15 000,00 грн.

42. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи додаткову ухвалу суду першої інстанції, вказав на те, що подані Відповідачем-1 докази не було належним чином оцінено судом першої інстанції з урахуванням критеріїв, визначених положеннями статей 126, 129 ГПК України, оскільки розмір витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та реальності (дійсності та необхідності реальних витрат часу на надання вказаних послуг), з огляду на те, що, за час розгляду даної справи в суді першої інстанції по суті та під час перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, позиція Відповідача-1 не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом, у зв`язку з чим підготовка відзиву на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; ці витрати є неспівмірними з виконаною роботою у суді, виходячи з конкретних обставин справи, тому заяву ТОВ "-Автотехсервіс-" задоволено частково на суму 7 500,00 грн.

43. Таким чином, суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення статей 86, 123, 124, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані Відповідачем-1 на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, враховуючи заперечення Позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на Позивача лише частини витрат, понесених Відповідачем-1 на професійну правничу допомогу під час здійснення перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.

44. Зазначеним вище спростовуються доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, якими унормовано, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, оскільки у справі, що переглядається, судом вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

45. У такому випадку суд може використовувати виключно правила, встановлені у частині п`ятій статті 129 ГПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат та, відповідно мотивувавши своє рішення, покласти не всі витрати на професійну правничу допомогу на сторону, на користь якої ухвалено рішення, що і було зроблено у цій справі. Такі висновки відповідають встановленим обставинам справи.

46. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги щодо неможливості зменшення розміру гонорару, який погоджений сторонами у договорі, виходячи з того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

47. З огляду на викладене, апеляційним господарським судом було прийнято судове рішення з дотриманням норм процесуального права, які підлягали застосуванню при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі.

48. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга ТОВ "-Автотехсервіс-" підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

50. Положеннями статті 309 ГПК України унормовано, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

51. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "-Автотехсервіс-" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 921/191/17-г/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді: І. Берднік

В. Зуєв