Постанова

від 08.03.2023 по справі 910/15344/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/15344/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Волковицької Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

позивача - Нестеров Е. Г.(адвокат),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Скрипчук М. Є. (адвокат),

відповідача-3 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "КОМІНБАНК"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 (судді: Козир Т. П. - головуючий, Чорногуз М. Г., Коробенко Г. П.)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 (судді: Козир Т. П. - головуючий, Чорногуз М. Г., Коробенко Г. П.)

за позовом Акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" (назву змінено на Акціонерне товариство "КОМІНБАНК")

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ.",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ",

3. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 1 754 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2021 року Акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" (далі - АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." (далі - ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ.", Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" (далі - ТОВ "АЛЬФА ШУЗ", Відповідач-2), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-3), в якому просило стягнути з Відповідачів солідарно 1 754 000,00 грн, у тому числі: 1 020 000,00 грн простроченої заборгованості (сума авансування) та 734 000,00 грн простроченої заборгованості за залишком накладних (залишкова сума).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-1 неналежним чином виконував зобов`язання за договором про факторингове обслуговування №168/20-F від 14.12.2020, у зв`язку із чим станом на 01.09.2021 утворилась заборгованість в загальній сумі 1 754 000,00 грн, а відтак Позивач набув право грошової вимоги (дебіторської заборгованості) до Відповідача-2, з яким Відповідач-1 несе солідарну відповідальність, і зобов`язання також забезпечувались Відповідачем-3 на підставі договору поруки №168/20-F/Р-1 від 14.12.2020.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ.", ТОВ "АЛЬФА ШУЗ", ОСОБА_1 на користь АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" заборгованість у розмірі 1 754 000 грн.

2.2. Зазначене рішення обґрунтовано тим, що ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ" на підставі укладеного між сторонами договору про факторингове обслуговування № 168/20-F від 14.12.2020 відступило на користь Позивача права вимоги до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" за договором поставки № 210111/01 від 11.01.2021 на підставі видаткових накладних. Водночас, відповідно до наведеного договору про факторингове обслуговування ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ" у разі невиконання або неналежного виконання ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" його зобов`язань за вказаним договором поставки виступає як поручитель дебітора (солідарний боржник) перед АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК". До того ж, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про факторингове обслуговування між АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 168/20-F/Р-1. Судом встановлено, що заборгованість ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ" перед АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" за договором про факторингове обслуговування становить 1 754 000,00 грн. У свою чергу, Відповідачі, в порушення норм Цивільного кодексу України та умов договору про факторингове обслуговування, договору поруки не здійснили погашення заборгованості у вказаному розмірі, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 в частині задоволення позовних вимог до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено.

2.4. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у редакції, відповідно до якої:

- частково задоволено позов АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК";

- стягнуто солідарно з ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ.", ОСОБА_1 на користь АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" заборгованість у розмірі 1 754 000,00 грн;

- стягнуто з ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ." на користь АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" судовий збір у розмірі 13 155,00 грн;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" судовий збір у розмірі 13 155,00 грн;

- у іншій частині позову відмовлено.

2.5. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ", апеляційний суд виходив з того, що права та обов`язки сторін у цій справі виникли на підставі наступних правочинів: договору про факторингове обслуговування, який укладений між Позивачем та Відповідачем-1; договору поруки, який укладений між АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" та Відповідачем-3 в забезпечення виконання зобов`язань за договором про факторингове обслуговування; договору поставки, який укладений між ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ." та Відповідачем-2, і право вимоги за яким, на думку Позивача, перейшло до нього.

Водночас, суд дійшов висновку, що Відповідач-1 передав Позивачу майбутні вимоги, оскільки на дату укладання Реєстру № 23 від 28.04.2021 (з моменту підписання якого, на думку місцевого суду, до Позивача перейшло право вимоги за видатковими накладними за договором поставки № 210111/01 від 11.01.2021) строк оплати за жодною з накладних не настав, враховуючи, що за умови п. 3.3. договору поставки розрахунок за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу до 90 календарних днів, а з 17.06.2021 у Відповідача-2 була відсутня будь-яка заборгованість перед Відповідачем-1. При цьому з Реєстру № 23 від 28.04.2021, за яким відступалось право вимоги за вказаним договором поставки, вбачається, що Відповідача-2 не повідомляли про відступлення права вимоги.

Отже, встановлене апеляційним судом повернення товару Відповідачу-1, поставленого за наведеним договором, є належним виконанням зобов`язання, а Позивач, як новий кредитор, у даному випадку несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" не перейшло право вимоги щодо стягнення заборгованості з Відповідача-2 за вказаним договором поставки, оскільки станом на час подання позову така заборгованість була відсутня, отже, позовні вимоги до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" не підлягають задоволенню.

2.6. У подальшому, додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 частково задоволено заяву представника ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" про ухвалення додаткової постанови. Стягнуто з АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" на користь ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

2.7. Дослідивши подані ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" акти приймання-передачі наданих послуг, кількість та тривалість судових засідань, зміст відзиву та апеляційної скарги, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих адвокатом до судів першої та апеляційної інстанцій документів, їх значення для спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат в сумі 40 000,00 грн за професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та в сумі 20 000,00 грн за професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, що разом становить 60 000,00 грн.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. Непогоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022, Акціонерне товариство "КОМІНБАНК" (далі - АТ "КОМІНБАНК") подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм чинного законодавства щодо доказової сили акта звірки взаєморозрахунків та норм статті 269 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 20.04.2021 у справі №910/14518/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, у аналогічних правовідносинах.

3.3. Також непогоджуючись з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023, АТ "КОМІНБАНК" подало касаційну скаргу в якій просить її змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини у редакції, відповідно до якої стягнути з АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" на користь ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

3.4. У якості підстави для подання зазначеної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19,від 24.10.2019 у справі №905/1795/18,від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у аналогічних правовідносинах.

3.5. У відзиві на касаційні скарги ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 (у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі № 910/15344/21 та призначено здійснити її розгляд у судовому засіданні 08.03.2023.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2023 (у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 910/15344/21 і також призначено здійснити її розгляд у судовому засіданні 08.03.2023.

4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2023 № 29.3-02/619 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/15344/21 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному.

4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.03.2023 для розгляду касаційних скарг Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" у справі № 910/15344/21 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Волковицька Н. О.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Господарськими судами встановлено, що 14.12.2020 між АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" (фактор) та ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ" (клієнт) було укладено договір про факторингове обслуговування № 168/20-F, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта в загальному розмірі не більше 12 000 000,00 грн (ліміту факторингу), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги (включаючи всі види штрафних санкцій) до дебіторів за контрактами і зобов`язаний сплатити проценти за користування факторинговим фінансуванням та інші передбачені цим договором платежі в порядку та у терміни, обумовлені цим договором. Фінансування за цим договором може надаватися фактором як однією сумою, так і декількома сумами відповідно та у порядку, передбаченому цим договором. Клієнт бере на себе зобов`язання перед фактором відповідати за зобов`язаннями дебіторів, які виникають з умов контракту, в повному обсязі зобов`язань (п. 2.1. договору).

Протягом строку дії цього договору кожне право грошової вимоги до дебітора вважається набутим фактором (відступленим клієнтом) з дати підписання сторонами реєстру (п. 2.3. договору).

Пунктом 3.2.2. договору визначено, що клієнт зобов`язується до моменту підписання сторонами першого реєстру (відступлення клієнтом фактору права грошової вимоги) подати в банк повідомлення дебіторам (за формою згідно з додатком №4 цього договору) з відміткою дебіторів про ознайомлення. До подання в банк повідомлення дебіторів з відміткою про ознайомлення підписання першого реєстру та перерахування коштів відповідно до п. 2.2.1. цього договору не здійснюється.

У п. 3.2.5. договору передбачено, що клієнт зобов`язується направити повідомлення у строк не пізніше 5 календарних днів з дати підписання цього договору/укладення, дебіторам за формою згідно з додатком № 4 до цього договору про відступлення фактору прав грошової вимоги та зміну умов перерахування коштів за відповідним контрактом на рахунок, зазначений у п. 3.1.3. цього договору.

Згідно з п. 5.1.1. договору перелік дебіторів визначається в додатку №1 до цього договору. Сторони зобов`язуються переглядати перелік дебіторів не рідше одного разу на кожні три місяці протягом строку дії цього договору.

За умовами п. 8.1.1. договору, керуючись статтями 553 - 559 Цивільного кодексу України, сторони домовилися, що клієнт виступає поручителем перед фактором за виконання дебіторами клієнта зобов`язань зі сплати коштів за угодами, право вимоги за якими клієнтом відступлено факторові відповідно до умов цього договору. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання дебітором зобов`язань, які виникли на підставі контракту та кожної окремої угоди.

Пунктом 8.1.2. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання дебітором зобов`язань з оплати коштів за угодою, право грошової вимоги за якою відступлено клієнтом факторові, клієнт як поручитель дебітора (солідарний боржник) зобов`язується в порядку, передбаченому п. п. 5.2.3., 5.2.4., 5.2.5., оплатити факторові заборгованість дебітора в повному обсязі, право стягнення якої належить факторові на підставі цього договору й умов контракту та/або угоди, і відшкодувати факторові всі понесені ним збитки, пов`язані з невиконанням дебітором своїх зобов`язань.

Згідно з п. 8.1.4. договору факторингу, відповідальність клієнта як поручителя обмежується сумою заборгованості дебітора за угодою, яка виникла в результаті невиконання або неналежного виконання дебітором зобов`язань, передбачених контрактом і угодою.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 13.12.2012 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов цього договору (п. 11.1. договору).

Додатковою угодою № 3 від 28.04.2021 до договору про факторингове обслуговування № 168/20-F від 14.12.2020 сторони виклали його статті 1, 2 в новій редакції:

1.1. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта в загальному розмірі не більше 13 020 000,00 грн (ліміту факторингу), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги (включаючи всі види штрафних санкцій) до дебіторів за контрактами та зобов`язаний сплатити проценти за користування факторинговим фінансуванням та інші передбачені цим договором платежі в порядку та у терміни, обумовлені цим договором. Фінансування за цим договором може надаватися фактором як однією сумою, так і декількома сумами відповідно та у порядку, передбаченому цим договором. Клієнт бере на себе зобов`язання перед фактором відповідати за зобов`язаннями дебіторів, які виникають з умов контракту, в повному обсязі зобов`язань.

2.1. В якості оплати за відступлення клієнтом права грошової вимоги фактор сплачує на поточний рахунок клієнта в Акціонерному товаристві "Комерційний Індустріальний Банк" кошти у наступному порядку:

2.2.1. За правами грошової вимоги до дебіторів Міністерство оборони України, ПІДПРИЄМСТВО "МОНОЛІТ-БІЗНЕС" ВОІ СОІУ 80%; за правами грошової вимоги до дебітора ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" (код 41034963) 60% від розміру грошового зобов`язання, права вимоги щодо яких відступлені фактору (сума авансування), не пізніше наступного робочого дня від дати підписання фактором відповідного реєстру та надання фактору первинних документів, що засвідчують право вимоги.

2.2.2. За правами грошової вимоги до дебіторів Міністерство оборони України, ПІДПРИЄМСТВО "МОНОЛІТ-БІЗНЕС" ВОІ СОІУ 20%; за правами грошової вимоги до дебітора ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" (код 41034963) 40% від розміру грошового зобов`язання, права вимоги, що відступлені фактору, не пізніше наступного робочого дня від дати повного виконання дебітором перед фактором зобов`язання, що випливає з права вимоги (визначається за датою надходження повної суми грошового зобов`язання, зазначеною в реєстрі, на відповідний рахунок фактора), крім випадків, передбачених п. 8.1.2. цього договору, за винятком усіх сум, що Позивач вправі утримати у випадку і порядку, передбаченому даним договором, по конкретній угоді."

Додатком № 1 до договору про факторингове обслуговування № 168/20-F від 14.12.2020 в редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2021 сторони узгодили перелік дебіторів, заборгованість за яким приймається до факторингу станом на 28.04.2021, зокрема, до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" за договором поставки №210111/01 від 11.01.2021, ліміт на дебітора 1 020 000,00 грн.

5.2. На виконання умов договору про факторингове обслуговування ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ" передало АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" права грошових вимог, прийнятих до факторингу, зокрема, до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" за договором поставки № 210111/01 від 11.01.2021 на підставі видаткових накладних № П-0166 від 19.04.2021, № П-0168 від 21.04.2021, № П-0174 від 26.04.2021, № П-0177 від 27.04.2021 на загальну суму 1 754 000 грн, що підтверджується реєстром № 23 від 28.04.2021.

5.3. Також в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про факторингове обслуговування 14.12.2020 між АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №168/20-F/Р-1, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання клієнтом -ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ." зобов`язань за договором про факторингове обслуговування № 168/20-F від 14.12.2020 зі всіма додатковими угодами до нього, укладеними та тими, що будуть укладені в майбутньому між кредитором та клієнтом, згідно з яким кредитор передає грошові кошти в розпорядження клієнта та набуває права грошової вимоги (дебіторської заборгованості) клієнта (включаючи всі види штрафних санкцій) щодо третіх осіб, перелік яких наведений в додатку 1 до договору, за контрактами, суми та строки виконання зобов`язань за якими зазначені в реєстрах до договору факторингу і прийом платежів за ними, з лімітом факторингу, тобто загальної суми фінансування клієнта (максимальної заборгованості на клієнта за факторингом) 12 000 000 грн строком факторингового фінансування по 13.12.2021, при цьому зобов`язання з розрахунків діють до повного їх виконання, а клієнт зобов`язується в порядку та розмірі, визначеному договором, за здійснення факторингу сплатити кредитору відсотки в розмірі 10% річних за фактичний період користування факторинговими коштами (процентна ставка на період строку очікування 15% за користування факторинговим фінансуванням), а також сплатити інші платежі, комісії, пені та штрафи, в розмірах та в строки, передбачені договором факторингу.

Згідно з п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за договором факторингу в тому ж розмірі, що і клієнт, включаючи сплату основного боргу, процентів, винагороди, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Додатковою угодою № 1 від 28.04.2021 до договору поруки № 168/20-F/Р-1 сторони виклали його п. 1.1. в новій редакції:

"Поручитель поручається перед кредитором за виконання Клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." зобов`язань за договором №168/20-F про факторингове обслуговування від 14.12.2020 р. зі всіма додатковими угодами до нього, укладеними та тими, що будуть укладені в майбутньому між кредитором та клієнтом відповідно до якого кредитор передає грошові кошти в розпорядження клієнта, а кредитор набуває права грошової вимоги (дебіторської заборгованості) клієнта (включаючи всі види штрафних санкцій) по відношенню до третіх осіб, перелік яких наведений в додатку 1 до договору, за контрактами, суми та строки виконання зобов`язань за якими зазначені в реєстрах до договору факторингу, та прийом платежів за ними, з лімітом факторингу, тобто загальної суми фінансування клієнта (максимальної заборгованості на клієнта за факторингом) 13 020 000 грн терміном факторингового фінансування по 13.12.2021 р., при цьому зобов`язання по розрахунках діють до повного їх виконання, а клієнт зобов`язується в порядку та розмірі, визначеному договором, за здійснення факторингу сплатити кредитору проценти в розмірі 10% річних за фактичний період користування факторинговими коштами (процентна ставка на період терміну очікування 15% за користування факторинговим фінансуванням), а також сплатити інші платежі, комісії, пені та штрафи, в розмірах та в строки, передбачені договором факторингу.".

5.4. Позивач стверджував, що Відповідач-1, в порушення умов вищенаведеного договору про факторингове обслуговування, допустив прострочення виконання договірних зобов`язань у зв`язку із чим утворилась заборгованість в загальній сумі 1 754 000,00 грн, у тому числі: 1 020 000,00 грн простроченої заборгованості (сума авансування) та 734 000,00 грн простроченої заборгованості за залишком накладних (залишкова сума), що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по особовим рахункам Відповідача-1.

5.5. У зв`язку із викладеними обставинами АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" звернулося до суду із даним позовом та просило стягнути з Відповідачів суму простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 020 000 грн та суму простроченої заборгованості за залишком накладних у розмірі 734 000 грн.

5.6. Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, Відповідач-1 та Відповідач-3 (який також є директором Відповідача-1) посилались на те, що рахунки товариства були арештовані у зв`язку із виконанням рішення суду у справі № 910/3588/20, тому з серпня 2021 року товариство не могло сплачувати кошти за кредитними зобов`язаннями, про що повідомлялось Позивачу, однак за заявою банку було порушено кримінальне провадження і правоохоронними органами вилучені всі наявні документи щодо фінансово-господарської діяльності, усе майно та виробниче обладнання арештовано і вилучено, а складські та виробничі приміщення опечатані, що не дозволяє повноцінно вести господарську діяльність, отже Позивач своїми діями заблокував діяльність Відповідача-2, у зв`язку із чим товариство не може виробляти продукцію, реалізовувати і сплачувати кошти за договором.

На підтвердження вказаних доводів Відповідачами-1, -3 були надані лист АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" від 22.09.2021 щодо рефінансування, лист ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ." від 29.09.2021 до Національного банку України щодо дій Позивача, заява від 07.10.2021 до ТУ ДБР у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення, витяг з Державного реєстру обтяжень.

5.7. Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, Відповідач-2 стверджував, що його не було повідомлено про укладання договору факторингу, як того вимагає п. 3.2.5 договору. При цьому між Відповідачем-2, як покупцем, та Відповідачем-1, як постачальником, був укладений договір поставки № 210111/01 від 11.01.2021, право вимоги за яким передано банку, відповідно до умов вказаного договору Відповідач-2 отримав товар (костюми біозахисту/комбінезон) на суму 4 212 000,00 грн, однак у кінці квітня утворилась заборгованість в сумі 3 770 000,00 грн; товар на вказану суму, за домовленістю сторін договору, був повернутий постачальнику 16.06.2021 і заборгованість за договором поставки відсутня. Крім того, за умовами договору факторингу ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ." було зобов`язане повідомити Позивача про всі повернення товарів дебіторами і повернути кошти останньому, а тому Відповідач-1 повинен самостійно відповідати за вказані порушення.

На підтвердження наведених доводів Відповідачем-2 було подано договір поставки № 210111/01 від 11.01.2021, згідно з яким ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ." (постачальник) зобов`язалось передати у власність ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" (покупець) а покупець зобов`язався прийняти товари медичного призначення.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), одиниці виміру та ціна одиниці виміру товару зазначаються у накладних.

Пунктом 3.3. договору поставки встановлено, що розрахунок за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу до 90 календарних днів.

Згідно з п. 4.2. договору поставки сторони домовились, що датою поставки товару за цим договором вважається дата отримання товару покупцем. Поставка товару підтверджується видатковою накладною, яку уповноважені представники сторін зобов`язані підписати в момент поставки, а якщо це неможливо - безпосередньо після поставки товару.

5.8. На виконання умов договору поставки Відповідач-1 поставив Відповідачу-2 товар на загальну суму 4 212 000,00 грн, що підтверджується наявними видатковими накладними: від 14.01.2021 на суму 130 000,00 грн, від 20.01.2021 на суму 312 000,00 грн, від 29.01.2021 на суму 270 000,00 грн, від 16.04.2021 на суму 468 000,00 грн, від 19.04.2021 на суму 350 000,00 грн, від 20.04.2021 на суму 640 000,00 грн, від 21.04.2021 на суму 530 000,00 грн, від 22.04.2021 на суму 198 000,00 грн, від 23.04.2021 на суму 440 000,00 грн, від 26.01.2021 на суму 391 000,00 грн, від 27.04.2021 на суму 483 000,00 грн.

5.9. Відповідач-2 вказує, що отриманий товар був ним оплачений частково в загальній сумі лише 442 000,00 грн (за накладними від 14 та 20.01.2021), однак, розуміючи відсутність комерційної вигоди від продажу поставленого товару, вони домовився із постачальником про його повернення та 16.06.2021 Відповідач-2 повернув Відповідачу-1 залишок товару на суму 3 770 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №1 від 16.06.2021 на суму 3 500 000,00 грн та № 2 від 16.06.2021 на суму 270 000,00 грн, а також актом звірки взаємних розрахунків по договору станом на 18.10.2021.

5.10. Крім того, Відповідачем-2 надано додаткову угоду № 1 від 10.06.2021, якою сторони доповнили договір поставки п. 4.5. наступного змісту: покупець має право в будь-який момент повернути постачальнику товар, поставлений останнім згідно з умовами цього договору на адресу покупця. Продавець зобов`язаний прийняти товар, який повертається покупцем, за умови, що він має первісний товарний вигляд і зберіг належну якість. У разі дотримання вимог стосовно вигляду й якості продавець зобов`язаний повернути покупцеві сплачену за нього суму грошових коштів.

5.11. В обґрунтування неможливості подачі вказаної додаткової угоди разом із відзивом Відповідач-2 послався на те, що її оригінал був направлений на підпис Відповідачу-1, і ним повернутий лише 07.12.2021 у відповідь на адвокатський запит від 23.11.2021.

5.12. Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 було відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-2 про долучення вказаної додаткової угоди до матеріалів справи.

6. Правова позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзиві на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, АТ "КОМІНБАНК" фактично не погоджується з відмовою апеляційного суду щодо задоволення позову в частині вимог до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ".

6.4. Господарськими судами встановлено, що Позивач обґрунтовує свої вимоги до Відповідача-2 переходом до АТ "КОМІНБАНК" права вимоги за договором поставки №210111/01 від 11.01.2021, який було укладено між ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ" (постачальник) та ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" (покупець).

6.5. Відповідно до норм частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

6.6. Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

6.7. За змістом частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

6.8. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

6.9. Згідно з частинами першою, четвертою статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

6.10. Як встановлено апеляційним судом, відповідно до реєстру № 23 від 28.04.2021 ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ" на виконання умов укладеного між сторонами договору про факторингове обслуговування від 14.12.2020 передало АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" права грошових вимог, прийнятих до факторингу, зокрема, до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" за договором поставки № 210111/01 від 11.01.2021 на підставі видаткових накладних № П-0166 від 19.04.2021, № П-0168 від 21.04.2021, № П-0174 від 26.04.2021, № П-0177 від 27.04.2021 на загальну суму 1 754 000,00 грн, що підтверджується вказаним реєстром.

6.11. При цьому, ураховуючи умови п. 3.3. договору поставки від 11.01.2021 (згідно з яким розрахунок за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу до 90 календарних днів), господарський суд апеляційної інстанції встановив, що строк оплати за накладною від 19.04.2021 погоджено до 18.07.2021, за накладною від 21.04.2021 - до 20.07.2021, за накладною від 26.04.2021 - до 25.07.2021, за накладною від 27.04.2021 - до 26.07.2021.

6.12. Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідач-1 фактично передав Позивачу право вимоги, яке виникне у нього у майбутньому, оскільки на дату укладання зазначеного реєстру № 23 від 28.04.2021 строк оплати за жодною з накладних не настав.

6.13. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується, що Відповідач-1 поставив Відповідачу-2 товар на загальну суму 4 212 000,00 грн. Однак, одержаний товар покупцем був оплачений частково - лише в сумі 442 000,00 грн, тому з урахуванням умов п. 3.3. договору поставки була наявна прострочена заборгованість за накладною від 29.01.2021 в сумі 270 000,00 грн, строк оплати якої настав 29.04.2021. Разом з тим, право вимоги за вказаною накладною Позивачу не передавалось.

6.14. Крім того, відповідно до частини другої статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

6.15. Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що первинними бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними № 1 від 16.06.2021 на суму 3 500 000,00 грн та № 2 від 16.06.2021 на суму 270 000,00 грн підтверджується факт повернення Відповідачем-2 залишку товару Відповідачу-1 на суму 3 770 000,00 грн.

Апеляційним судом додатково враховано, що складеним між ТОВ "ПРОМ.СТАНДАРТ." та ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" станом на 18.10.2021 актом звірки взаємних розрахунків за договором поставки (який хоча і не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, однак відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств) також підтверджується повернення товару та відсутність відповідної заборгованості.

У свою чергу, у контексті укладеного між сторонами договору про факторингове обслуговування повернення товару Відповідачу-1 є належним виконанням зобов`язання, оскільки, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, з реєстру № 23 від 28.04.2021, за яким відступалось право вимоги за договором поставки від 11.01.2021, вбачається, що Відповідача-2 не повідомляли про таке відступлення. При цьому відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

6.16. Таким чином, виходячи зі змісту статті 514 Цивільного кодексу України, згідно з якою до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Позивачу не перейшло право вимоги щодо стягнення заборгованості з Відповідача-2 за договором поставки від 11.01.2021, оскільки станом на час подання позову така заборгованість була відсутня, враховуючи, що на дату укладання реєстру № 23 від 28.04.2021 строк оплати за жодною з вищевказаних накладних не настав, а з 17.06.2021 у ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" була відсутня будь-яка заборгованість перед Відповідачем-1.

6.17. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в частині вимог до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ".

6.18. Доводи касаційної скарги про встановлення апеляційним судом факту повернення товару, поставленого за договором від 11.01.2021, лише на підставі акта звірки взаємних розрахунків, який має інформаційний характер, з посиланням на відповідну правову позицію Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, обставини повернення товару були встановлені судом апеляційні інстанції на підставі первинних бухгалтерських документів - видаткових накладних, а сам акт звірки взаємних розрахунків був врахований додатково, як документ, який відображає стан заборгованості юридичної особи.

6.19. Так само колегія суддів критично оцінює посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом правового висновку суду касаційної інстанції про те, що така обставина як відсутність існування доказу на момент прийняття рішення у справі взагалі виключає можливість прийняття апеляційним судом додаткового доказу (яким, на думку скаржника, є додаткова угода № 1 від 10.06.2021 до договору поставки від 11.01.2021), оскільки, як вбачається з матеріалів справи, протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 було відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-2 про долучення вказаної додаткової угоди до матеріалів справи, а зі змісту оскаржуваного судового рішення випливає, що цю угоду не було враховано при його прийнятті.

6.20. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками господарського суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

У справі, яка розглядається, апеляційний суд надав оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.

6.21. За таких обставин оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції по суті спору необхідно залишити без змін, а відповідну касаційну скаргу - без задоволення.

6.22. Що стосується касаційної скарги АТ "КОМІНБАНК" на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.

6.23. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

6.24. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

6.25. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

6.26. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

6.27. У частині третій статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

6.28. Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.29. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

6.30. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

6.31. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6.32. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

6.33. За змістом положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

6.34. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

6.35. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6.36. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.37. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

6.38. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

6.39. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

6.40. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

6.41. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

6.42. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.43. Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

6.44. Як вбачається з матеріалів справи, у апеляційній скарзі Відповідач-2 зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

20.12.2022 від ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, у якій він просив стягнути на його користь з Позивача 227 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі: за розгляд справи у суді першої інстанції - 87 700,00 грн фіксованого гонорару і 87 700,00 грн "гонорар успіху" (5% від суми, на яку зменшені вимоги до клієнта) та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції - 52 000,00 грн (19 500 грн фіксований гонорар та по 6 500,00 грн за кожне судове засідання).

У свою чергу АТ "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" були подані заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких він просив відмовити у задоволенні заяви повністю або зменшити розмір витрат до 12 000,00 грн, оскільки сплата "гонорару успіху", згідно з договором про надання правової допомоги, можлива лише у разі прийняття Господарським судом міста Києва рішення, відповідно до якого були б зменшені майнові вимоги до ТОВ "АЛЬФА ШУЗ", але рішенням вказаного суду позов було задоволено повністю, тому відсутні підстави для стягнення "гонорару успіху", і судові витрати покладаються на Відповідача-2. При цьому апеляційна скарга ідентична відзиву на позовну заяву, тому заявлені вимоги за написання апеляційної скарги в розмірі 19 500,00 грн є необґрунтованими а співмірною є компенсація в розмірі 5 000,00 грн. До того ж, в суді апеляційної інстанції було призначено 5 судових засідань, а повноцінно було проведено одне, в якому представник заявника брав участь в режимі відеоконференції, тому вимоги в розмірі 32 500,00 грн за участь в засіданнях також є необґрунтованими, а співмірною є компенсація в розмірі 6 500,00 грн.

6.45. Дослідивши подані ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" акти приймання-передачі наданих послуг, кількість та тривалість судових засідань, зміст відзиву та апеляційної скарги, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих адвокатом до судів першої та апеляційної інстанцій документів, їх значення для спору, апеляційний господарський суд частково погодився із доводами Позивача про те, що є заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним, у зв`язку з чим дійшов висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат в сумі 40 000,00 грн за професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та в сумі 20 000,00 грн за професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, що разом становить 60 000,00 грн.

6.46. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

6.47. Водночас, посилання в касаційній скарзі в якості підстави для її подання на те, що судом апеляційної інстанції було застосовано норми статті 129 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах, на які посилається заявник, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

6.48. Підставою для касаційного оскарження судових рішень є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

6.49. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

6.50. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які посилається скаржник.

6.51. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки доказів та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь ТОВ "АЛЬФА ШУЗ".

6.52. За таких обставин висновки господарського суду апеляційної інстанцій про часткове задоволення заяви представника ТОВ "АЛЬФА ШУЗ" щодо ухвалення додаткової постанови є законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржувану додаткову постанову необхідно залишити без змін, а відповідну касаційну скаргу - без задоволення.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

7.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Ураховуючи залишення касаційних скарг Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" без задоволення, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 910/15344/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

Н. Волковицька