Постанова

від 22.03.2023 по справі 910/15344/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/15344/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Волковицької Н. О.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Скрипчука М. Є.,

відповідача-3 - не з`явився,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ"

про ухвалення додаткового рішення

до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 910/15344/21

за позовом Акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" (назву змінено на Акціонерне товариство "КОМІНБАНК")

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ.",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ",

3. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 1 754 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі №910/15344/21.

При зверненні з відзивом на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" зазначило попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції - 35 000,00 грн.

Водночас, за результатами перегляду справи № 910/15344/21 у касаційному порядку постановою Верховного Суду від 08.03.2023 залишено без задоволення касаційні скарги Акціонерного товариства "КОМІНБАНК". Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у вказаній справі залишено без змін.

10.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій воно просить прийняти додаткову постанову у справі № 910/15344/21 щодо стягнення з Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. До вказаної заяви додано докази понесення зазначених витрат, зокрема: договір про надання правової допомоги № 1402/23 від 14.02.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 08.03.2023.

У запереченнях щодо стягнення з позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі, Акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" зазначає про необґрунтованість розміру вказаних витрат, заявлених до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ", та просить відмовити у їх стягненні, одночасно заявивши про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Колегія суддів, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" ухвалення додаткового рішення, убачає підстави для його часткового задоволення з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, у тому числі у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За змістом частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень вказаних частин статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе саме на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четверті статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи; 2) обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними частинами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

При цьому відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Наведені форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Верховний Суд звертається до правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

У свою чергу, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених положень чинного законодавства, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Таким чином, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як зазначалося, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач-2 просить прийняти додаткову постанову у справі № 910/15344/21 щодо стягнення з Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн за послуги, надані під час перегляду справи в суді касаційної інстанції, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, написання відзиву на касаційну скаргу, представництво інтересів клієнта в суді.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції при розгляді справи № 910/15344/21, заявником відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, надано:

- договір про надання правової допомоги № 1402/23 від 14.02.2023, укладений між адвокатом Скрипчуком М. Є. та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ";

- акт приймання-передачі наданих послуг від 08.03.2023 за договором про надання правової допомоги № 1402/23 від 14.02.2023 на загальну суму 35 000,00 грн - фіксований гонорар.

Так, за умовами п. 1.1. наведеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" доручає, а адвокат Скрипчук М. Є. приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав відповідача-2 під час розгляду справи № 910/15344/21 в Касаційному господарському суді, і Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх і фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору порядок оплати і вартість послуг виконавця, що надаються в рамках реалізації цього договору, є фіксованим та складає 35 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту прийняття Касаційним господарським судом рішення у справі №910/15344/21 за скаргою Акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК".

За умовами п. 4.3. договору на підтвердження наданих послуг сторони можуть скласти акт приймання-передачі наданих послуг.

У свою чергу, Акціонерним товариством "КОМІНБАНК" подано заперечення щодо стягнення з позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі, які мотивовані тим, що розмір заявлених до стягнення витрат є необґрунтованим та неспівмірним із фактичним обсягом наданої юридичної допомоги.

Оцінивши доводи позивача про неспівмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом наданих представником відповідача-2 послуг у суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" проти аргументів поданої касаційної скарги є подібними доводам, які наводилися у суді апеляційної інстанції щодо суті спору, а сума, визначена за ознайомлення з матеріалами справи, підготовку відзиву на касаційну скаргу та участь представника у судовому засіданні, є неспівмірною зі складністю справи, часом, об`єктивно необхідним для їх надання, викладеними у відзиві доводами, які подібні до тих, що наводились представником відповідача-2 у попередніх судових інстанціях.

Таким чином, проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" послуг, подані позивачем заперечення, значення цієї справи для її сторін, складність самої справи, ціну позову, а також зміст заперечень відповідача-2, викладених у відзиві на касаційну скаргу, та співмірність заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою адвоката в суді касаційної інстанції, з огляду на розгляд касаційної скарги в одне судове засідання, колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" 20 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Керуючись статтями 126, 129, 301, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" про ухвалення додаткової постанови у цій справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ШУЗ" 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

Н. Волковицька