Ухвала

від 15.03.2023 по справі 686/31012/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 686/31012/20

провадження № 61-1708св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен», державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке реорганізовано в Міністерство економіки України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Савченко Оксаною Володимирівною , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 рокув складі судді: Палінчака О. М., додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року в складі судді: Палінчака О. М.,та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Люкс-Рейзен», ДП «Український інститут інтелектуальної власності», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (яке реорганізовано в Міністерство економіки України), про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_5» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , що представляє собою комбінацію позначень у вигляді слів «ІНФОРМАЦІЯ_5», графічного зображення півмісяця, направленого вліво навколо слова «reisen» з правої сторони та трьох п`ятикутних зірок різного розміру, які розміщенні біля верхньої частини півмісяця над словом «reisen».

Позначення торговельної марки виконано у чорному, синьому та блакитному кольорах та зареєстровано для таких послуг класу 39 МКТП: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих.

Згідно даних, які містяться у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг позивач дізнався про те, що власником торговельної марки на підставі свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 зареєстровано ТОВ «Люкс-Рейзен».

На звернення позивача до ОСОБА_3 , який був учасником (засновником) ТОВ «Люкс-Рейзен» щодо пояснення обставин набуття ТОВ «Люкс-Рейзен» прав власності на торговельну марку, позивачу надано копію договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг, який укладено, начебто, між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, та зареєстровано 25 червня 2018 року у реєстрі за № 23479, рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 червня 2018 року про передачу свідоцтва України № НОМЕР_1 від ОСОБА_4 на користь ТОВ «Люкс-Рейзен».

Відповідно до умов договору про передання виключних майнових прав ОСОБА_4 передав на користь ТОВ «Люкс-Рейзен» виключні майнові права на знак для товарів та послуг, що посвідчуються свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно із «Кл. 39 МКТП 11-2018»: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих.

В той же час, позивач жодних документів, пов`язаних зі зміною власника торговельної марки на підставі свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 не підписував, не надавав повноважень на підписання таких документів іншим особам, не формував власного волевиявлення на укладення такого правочину.

ОСОБА_1 просив:

визнати недійсним договір про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року;

скасувати здійснену 25 червня 2018 року в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг за № 23479 реєстрацію договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року;

скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 08 червня 2018 року про передачу права власності на знак для послуг класу 39, на які зареєстровано знак на підставі свідоцтва України № НОМЕР_1 , від ОСОБА_4 на користь ТОВ «Люкс-Рейзен»;

зобов`язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно свідоцтва України № НОМЕР_1 , поновивши право власності на торговельну марку на підставі вказаного свідоцтва за ОСОБА_4 , здійснивши публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

04 квітня 2018 року укладено договір про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг, згідно якого відчужувач ( ОСОБА_4 ), якому належать виключні майнові права інтелектуальної власності (право власності) на знак для товарів і послуг, що посвідчуються Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно «Кл.39 МКТП 11-2018» передає набувачу (ТОВ «Люкс-Рейзен») у повному обсязі всі виключні майнові права, що випливають із свідоцтва на вказаний Знак, а набувач приймає всі виключні майнові права на знак у повному обсязі від відчужувача в порядку, передбаченому цим договором. 04 квітня 2018 року ОСОБА_4 (відчужувачем) та ТОВ «Люкс-Рейзен» (набувачем) укладено акт приймання-передачі до Договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року, згідно якого у рамках договору відчужувач передає набувачеві наступне: електронний варіант Знаку на цифровому носії; Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно «Кл.39 МКТП 11-2018»: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих; а також усі додатки до них;

згідно висновку експерта за результатами комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи №6334/6335/6336/21-21 від 01 квітня 2022 року, підписи від імені ОСОБА_4 у договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг згідно свідоцтва України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графах «Відчужувач», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Відтиск печатки ФОП ОСОБА_1 в наданому на дослідження документі - Договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року - нанесені печаткою, вільні зразки якої надані для порівняльного дослідження отримані від Міністерства інфраструктури України. Згідно вказаного висновку, підписи від імені ОСОБА_4 у Договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг згідно свідоцтва України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графах «Відчужувач», - виконані не тією особою, від імені якої вони зазначені;

у разі не підписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв`язку з його невідповідністю до вимог частин третьої і п`ятої статті 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому, визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК у зв`язку з не підписанням договору особою, яка вказана стороною договору, можливе у тому випадку, якщо ця особа у подальшому не схвалила такого правочину та у неї не було волевиявлення на укладення такого правочину;

наданими до справи документами підтверджується факт вчинення позивачем оспорюваного правочину і наступне його прийняття схвалення. Вчинення правочину між сторонами підтверджується наявністю не лише підписів на оспорюваному договорі, але і наявністю відтисків печаток позивача так відповідача. Згідно матеріалів справи позивачу ОСОБА_1 було відомо про використання ТОВ «Люкс-Рейзен» знаку для товарів і послуг (торговельну марку) «ІНФОРМАЦІЯ_5», а з позовною заявою про визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів та послуг згідно із Свідоцтвом № НОМЕР_1 , звернувся до суду лише 14 грудня 2020 року;

ДП «Український інститут інтелектуальної власності» надіслало ТОВ «Каса «Люкс-Рейзен» в особі представника Ващука Я. П., повідомлення від 26 листопада 2018 року № 12183/ЗМ/18 про можливу відмову у реєстрації знаку, з огляду на схожість знаку поданого на реєстрацію настільки, що його можна сплутати із комбінованим знаком раніше зареєстрованим ТОВ «Люкс-Рейзен» згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 25 березня 2016 року. А відповідно до детальної інформації про юридичну особу, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Каса «Люкс-Рейзен» є ОСОБА_1 . Факт наявності волевиявлення у позивача на укладення договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг згідно свідоцтва № НОМЕР_1 , підтвердили свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в судовому засіданні вказали, що позивач ОСОБА_1 сам запропонував укласти такий договір з відповідачем, а також, що позивач після підписання договору, у розмові декілька разів підтверджував факт підписання договору і не висловлював заперечень щодо цієї події;

позивачем не спростовано факт підписання ним акту приймання-передачі до договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року. Схвалення правочину позивачем ОСОБА_1 , також, підтверджується наявністю на оспорюваному договорі відтисків печатки «ФОП ОСОБА_4 ». При цьому, печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. У суду відсутні підстави вважати, що у цьому випадку печатка використовувалася проти волі позивача, оскільки позивачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки та наявності в оскаржуваному договорі підпису невстановленої особи. А наявність відбитку печатки ОСОБА_1 свідчить про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття її з володіння позивача або використання її іншою особою не надано;

суд зробив висновок, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними. Доводи позивача, що вказані у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи. Тому, беручи до уваги ті обставини, що оспорюваний договір не суперечить положенням статей 203, 215 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів волевиявлення учасника правочину на укладення такого договору, прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення стороною позивача оспорюваного правочину, з урахуванням положень законодавства України, матеріалів та обставин справи, у цьому випадку відсутні підстави для визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг, згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 . Відмова у задоволенні позову в частині вимог позивача про визнання недійсним договору, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення похідних від визнання недійсним договору позовних вимог. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року заяву представника відповідача ТОВ «Люкс-Рейзен» про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Люкс-Рейзен» судові витрати в сумі 28 580,50 грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви представника відповідача ТОВ «Люкс-Рейзен» відмолено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

05 жовтня 2022 року від ТОВ «Люкс-Рейзен» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду про відшкодування судових витрат по справі № 686/31012/20, а саме: витрат на правову допомогу в сумі 40 000 грн та витрат на проведення експертизи у розмірі 8 580,50 грн;

в судовому засіданні представник позивача Савченко О.В. подала заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу із 40 000 грн до 5 000 грн. Проти задоволення заяви про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на проведення експертизи в розмірі 8 580,50 грн. 50 коп. не заперечила;

згідно матеріалів справи № 686/31012/20 встановлено, що представником відповідача ТОВ «Люкс-Рейзен» попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат поданий вчасно, їх розмір належним чином підтверджено відповідними документами, а тому, витрати на правову допомогу та витрати на проведення судової експертизи підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Люкс-Рейзен». Проте, з урахуванням заперечень представника позивача Савченко О. В., принципів розумності та співмірності, суд приходить до висновку про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до розміру 20 000 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року задоволено частково, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Люкс-Рейзен» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн скасовано.

Заяву ТОВ «Люкс-Рейзен» в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн залишено без розгляду.

В іншій частині додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

положеннями статті 1107 ЦК України визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним;

статтею 218 ЦК України регламентовано, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Відповідно до положень Закону України від 23 березня 2017 року № 1982 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями» суб`єкт господарювання має право не використовувати у своїй діяльності печатки. Однак, якщо господарюючим суб`єктом прийнято рішення про застосування печатки в діяльності такої особи, то у випадку, якщо печатку було застосовано, то відповідний правочин не може бути визнаний судом, як такий, що здійснювався проти волі особи;

Наявність відтиску печатки на оскаржуваному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку із втратою чи викраденням печатки є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку. Позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах (постанови Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №904/2178/18; від 23 липня 2019 року у справі № 918/780/18; від 21 лютого 2021 року у справі №926/2308/19);

позивач, в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що оспорюваний договір про передання виключних майнових прав ним не підписувався, відповідної волі на укладення вказаного правочину він не виявляв. Разом з тим, як вбачається зі змісту укладеного 04 квітня 2018 року договору, позивач, який також зареєстрований як фізична-особа підприємець, скріпив укладений між сторонами договір належною йому печаткою як суб`єкта господарювання. Згідно з пунктом 8.4 договору всі додатки та доповнення до нього є його невід`ємною частиною. 04 квітня 2018 року, на виконання оспорюваного договору, між сторонами було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого відчужувач передав набувачеві електронний варіант знаку на цифровому носії; свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно «Кл.39 МКТП 11-2018»: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих; а також усі додатки до них. Неналежність проставленого підпису та печатки у даному акті як частині оспорюваного договору ОСОБА_1 , останнім не спростовано. Таким чином, з урахуванням наявності на договорі відтиску печатки позивача, а також вчинення на виконання договору дій з фактичної передачі електронного варіанту знаку на товари і послуги, колегія суддів зробила висновок про недоведеність позивачем обставин щодо відсутності його волевиявлення на вчинення оспорюваного правочину. Тому суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам, яких було достатньо для ухвалення рішення та зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог;

стосовно ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання з розподілу судових витрат колегія суддів зазначила, що згідно зі змісту відзиву ТОВ «Люкс-Рейзен» від 29 січня 2020 року, останнім заявлено, що попередній розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 50 000 грн, з яких 40 000 грн. відносяться до витрат на правничу допомогу (т. 1, а. с. 57);

05 жовтня 2022 року від представника відповідача ТОВ «Люкс-Рейзен» до суду надійшла заява про стягнення понесених судових витрат на оплату правової допомоги, до якої долучено копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 4 від 28 січня 2021 року, копію додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги № 4 від 28 січня 2021 року в сумі 40 000 грн, копії платіжних доручень: від 09 квітня 2021 року на суму 10 000 грн, від 15 квітня 2021 року на суму 10 000 грн, від 27 квітня 2021 року на суму 20 000 грн, копію звіту про надання правничої допомоги від 03 жовтня 2022 року. Заявник просив суд також стягнути з позивача витрати на проведення експертизи в розмірі 8 580,50 грн, надавши копію рахунку № 3338 від 21 вересня 2021 року та копію платіжного доручення № 951 від 05 жовтня 2021 року (т. 2, а. с. 97-120);

відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Доказів понесення ТОВ «Люкс-Рейзен» судових витрат на правничу допомогу відповідач до закінчення судових дебатів не подав. Зі змісту технічного запису судового засідання від 06 вересня 2022 року також вбачається, що представник відповідача адвокат Куц І. О. в судових дебатах заперечив проти вимог позовної заяви та просив її залишити без задоволення. Разом з тим, зі змісту вищевказаного запису технічної фіксації судового засідання не вбачається, що адвокат Куц І. О. зробив відповідну заяву про намір подати докази на підтвердження понесених ТОВ «Люкс-Рейзен» витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи. Про відсутність такої заяви також наголошував представник позивача у поданому до суду відзиві та в апеляційній скарзі;

згідно з рахунком № 3338 від 21 вересня 2021 року, ТОВ «Люкс-Рейзен» сплатило на проведення судової експертизи 8 580,50 грн., що в судовому засіданні було визнано представником позивача адвокатом Савченко О. В. (т. 2, а. с. 43). Оскільки, за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 залишено без змін, а також з урахуванням того, що ТОВ «Люкс-Рейзен» не подано доказів про понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в порядку та строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, тому заява про стягнення відповідних витрат на професійну правову допомогу підлягає залишенню без розгляду, в той час як витрати у розмірі 8 580,50 грн, понесені ТОВ «Люкс-Рейзен» на проведення судової експертизи обґрунтовані та підлягають компенсації останньому за рахунок позивача.

Аргументи учасників справи

02 лютого 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником Савченко О. В. , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року, в якій просив:

скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року повністю та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Люкс-Рейзен», ДП «Український інститут інтелектуальної власності», Міністерства економіки України про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити;

скасувати додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року в частині задоволення заяви ТОВ «Люкс-Рейзен» про відшкодування судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, в розмірі 8 580,50 грн і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Люкс-Рейзен» про відшкодування судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, в розмірі 8 580,50 грн;

в іншій частині постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року про залишення заяви ТОВ «Люкс-Рейзен» в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн без розгляду залишити без змін;

стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до частини третьої 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом. До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до частини першої статті 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

внаслідок протиправного укладення за відсутності волевиявлення позивача договору про передання виключних майнових прав відбулось позбавлення ОСОБА_1 права власності на майнові права на знак для товарів та послуг, що посвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 . Вказане суттєво впливає на права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки власного волевиявлення на настання вказаних вище наслідків для позивача останній не надавав, що є грубим порушенням прав ОСОБА_1 , яке підлягає захисту;

факт непідписання ОСОБА_1 оспорюваного правочину встановлено висновком судового експерта, яким підтверджено те, що підпис від імені ОСОБА_4 у договорі про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтва України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графі «відчужувач» виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. У зв`язку із тим, що договір про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року укладено з порушенням норм частин першої, третьої статті 203 ЦК України, з огляду на частину першу статті 215 ЦК України це є підставою для визнання його недійсним;

посилання судів про ненадання позивачем доказів загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття печатки з володіння ФОП ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки печатка ФОП ОСОБА_1 знаходиться у позивача; про неправомірне використання печатки позивачу стало відомо лише після ознайомлення позивачем зі змістом оспорюваного договору; реалізація порушеного права позивача здійснюється шляхом звернення до суду із позовною заявою; звернення до правоохоронних органів про факт неправомірного використання печатки є безстроковим правом, а не обов`язком ФОП ОСОБА_1 , що не виключає можливість надалі звернення останнього до органів державної влади із заявою про вчинення злочину з метою притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством України;

усі мотиви судів щодо наявності волевиявлення позивача та його участі в укладенні оспорюваного договору ґрунтується виключно на припущеннях;

з огляду на наявність правових підстав для визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року, існує необхідність у відновленні стану, який існував до моменту укладення оспорюваного договору, шляхом задоволення похідних вимог.

У березні 2023 року ДП «Український інститут інтелектуальної власності» подало заяву, в якій просить вирішити питання щодо заміни у справі відповідача ДП «Український інститут інтелектуальної власності» на його функціонального правонаступника - ДО «Український Національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (код ЄДРПОУ 44673629). У заяві зазначає, що у рамках реформи у сфері інтелектуальної власності КМ України розпорядженням від 28 жовтня 2022 року № 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності» визначив, що з 8 листопада 2022 року: державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (пункт 1); розпорядження КМ України від 13 жовтня 2020 року № 1267- р «Про Національний орган інтелектуальної власності», яким було визначено, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» виконує функції Національного органу інтелектуальної власності втратило чинність (пункт 2). Таким чином функції Національного органу інтелектуальної власності, які тимчасово виконував ДП «Український інститут інтелектуальної власності» з 08 листопада 2022 року перейшли від ДП «Український інститут інтелектуальної власності» до ДО «Український Національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії та виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року, додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року відмовлено.

27 лютого 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року: у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником Савченко О. В., про те, що всі призначені судові засідання в рамках касаційного оскарження у цивільній справі № 686/31012/20 у приміщенні Касаційного цивільного суду проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу «ЕаsуСоn» відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 лютого 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 липня 2022 року у справі № 694/92/20; від 28 грудня 2022 року у справі № 127/33311/18; від 22 травня 2018 року у справі № 910/12258/17; від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25 березня 2016 року, ОСОБА_4 належить торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка являє собою комбінацію позначень у вигляді слів «ІНФОРМАЦІЯ_5», графічного зображення півмісяця, направленого вліво навколо слова «reisen» з правої сторони та трьох п`ятикутних зірок різного розміру, які розміщенні біля верхньої частини півмісяця над словом «reisen». Позначення торговельної марки виконано у чорному, синьому та блакитному й зареєстровано для таких послуг класу 39 МКТП: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих.

04 квітня 2018 року укладено договір про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг, згідно з яким відчужувач ОСОБА_4 , якому належать виключні майнові права інтелектуальної власності (право власності) на знак для товарів і послуг, що посвідчуються свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно «Кл.39 МКТП 11-2018», передає набувачу ТОВ «Люкс-Рейзен» у повному обсязі всі виключні майнові права, що випливають із свідоцтва на вказаний знак, а набувач приймає всі виключні майнові права на знак у повному обсязі від відчужувача в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно зі змісту рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 червня 2018 року, реєстраційний номер 23479, Мінекономрозвитку розглянуло заяву правонаступника власника свідоцтва ТОВ «Люкс-Рейзен» про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак і прийняло рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для послуг класу 39, на які зареєстровано знак, свідоцтво України № НОМЕР_1 , передано власником свідоцтва ОСОБА_4 ТОВ «Люкс-Рейзен». Дата публікації та реєстрації 25 серпня 2018 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи № 6334/6335/6336/21-21 від 01 квітня 2022 року, підписи від імені ОСОБА_4 у договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графах «відчужувач», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Відтиск печатки ФОП ОСОБА_4 в наданому на дослідження документі - договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року нанесені печаткою, вільні зразки якої надані для порівняльного дослідження отримані від Міністерства інфраструктури України.

Підписи від імені ОСОБА_4 у договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графах «відчужувач», - виконані не тією особою, від імені якої вони зазначені.

Згідно зі змісту довідки Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 травня 1998 року Кам`янець-Подільським МВ УМВС України в Хмельницькій області був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 з помилковим зазначенням прізвища « ОСОБА_8 ». 23 листопада 2008 року взамін вказаного паспорта Хмельницьким РВ УДМС України в Хмельницькій області було оформлено та видано ОСОБА_1 паспорт громадянина України № НОМЕР_3 із зазначенням прізвища « ОСОБА_9 ».

Суди встановили, що відповідно до змісту укладеного 04 квітня 2018 року договору, ОСОБА_1 , який також зареєстрований як фізична-особа підприємець, скріпив укладений між сторонами договір належною йому печаткою як суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 8.2 спірного договору, його складено українською мовою в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Згідно з пунктом 8.4 договору всі додатки та доповнення до нього є його невід`ємною частиною.

04 квітня 2018 року на виконання оспорюваного договору, між сторонами було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого відчужувач передав набувачеві електронний варіант знаку на цифровому носії; свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно «Кл.39 МКТП 11-2018»: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих; а також усі додатки до них.

Відповідно до пункту 3 вказаного акту, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Позиція Верховного Суду

Щодо закриття касаційного провадження

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що «процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що «під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся із позовом до ТОВ «Люкс-Рейзен», ДП «Український інститут інтелектуальної власності», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (яке реорганізовано в Міністерство економіки України), про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору, посилаючись на те, що він є власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_5» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 . Згідно даних, які містяться у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг позивач дізнався про те, що власником торговельної марки на підставі свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 зареєстровано ТОВ «Люкс-Рейзен». На звернення позивача до ОСОБА_3 , який був учасником (засновником) ТОВ «Люкс-Рейзен» щодо пояснення обставин набуття ТОВ «Люкс-Рейзен» прав власності на торговельну марку, позивачу надано копію договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг, який укладено, начебто, між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, та зареєстровано 25 червня 2018 року у реєстрі за № 23479, рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 червня 2018 року про передачу свідоцтва України № НОМЕР_1 від ОСОБА_4 на користь ТОВ «Люкс-Рейзен». Позивач вказував, що жодних документів, пов`язаних зі зміною власника торговельної марки на підставі свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 не підписував, не надавав повноважень на підписання таких документів іншим особам, не формував власного волевиявлення на укладення такого правочину.

Встановлені фактичні обставини справи: відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25 березня 2016 року, ОСОБА_4 належить торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_5». 04 квітня 2018 року укладено договір про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг, згідно з яким відчужувач ОСОБА_4 , якому належать виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, що посвідчуються свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , передає набувачу ТОВ «Люкс-Рейзен» у повному обсязі всі виключні майнові права, що випливають із свідоцтва на вказаний знак, а набувач приймає всі виключні майнові права на знак у повному обсязі від відчужувача в порядку, передбаченому цим договором. Згідно зі змісту рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 червня 2018 року, реєстраційний номер 23479, Мінекономрозвитку розглянуло заяву правонаступника власника свідоцтва ТОВ «Люкс-Рейзен» про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак і прийняло рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для послуг класу 39, на які зареєстровано знак, свідоцтво України № НОМЕР_1 , передано власником свідоцтва ОСОБА_4 ТОВ «Люкс-Рейзен». Дата публікації та реєстрації 25 серпня 2018 року. Відповідно до висновку експерта за результатами комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи № 6334/6335/6336/21-21 від 01 квітня 2022 року, підписи від імені ОСОБА_4 у договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графах «відчужувач», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Відтиск печатки ФОП ОСОБА_4 в наданому на дослідження документі - договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року нанесені печаткою, вільні зразки якої надані для порівняльного дослідження отримані від Міністерства інфраструктури України. Підписи від імені ОСОБА_4 у договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графах «відчужувач», - виконані не тією особою, від імені якої вони зазначені. Згідно зі змісту довідки Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 травня 1998 року Кам`янець-Подільським МВ УМВС України в Хмельницькій області був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 з помилковим зазначенням прізвища « ОСОБА_8 ». 23 листопада 2008 року взамін вказаного паспорта Хмельницьким РВ УДМС України в Хмельницькій області було оформлено та видано ОСОБА_1 паспорт громадянина України № НОМЕР_3 із зазначенням прізвища « ОСОБА_9 ». Відповідно до змісту укладеного 04 квітня 2018 року договору, ОСОБА_1 , який також зареєстрований як фізична-особа підприємець, скріпив укладений між сторонами договір належною йому печаткою як суб`єкта господарювання.

У справі № 694/92/20 ОСОБА_10 звернулася із з позовом до ОСОБА_11 , Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання недійсним заповіту, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син - ОСОБА_12 . Після смерті сина залишилася спадщина, яка складається із 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , вантажно-пасажирського автомобіля Renault Trafic, 2008 року випуску, грошових коштів на трьох банківських рахунках, відкритих у Звенигородському відділенні «ПриватБанк» на суму 36 237,56 дол. США, 18 771,91 дол. США та 123,62 грн. Після її звернення до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину їй було повідомлено про те, що ОСОБА_11 надала нотаріусу заповіт, посвідчений в 1999 році Почапинською сільською радою, відповідно до якого ОСОБА_12 заповів все своє майно ОСОБА_11 . Позивач вважала, що вказаний заповіт був підробленим, так як, на її думку, у разі його дійсності відповідач не зверталась би до суду з позовом про визнання права на спадкове майно. Крім того, заповіт посвідчено у Почапинській сільській раді, а її син постійно проживав у м. Звенигородка, працював за кордоном, проте в селі Почапинці Лисянського району Черкаської області ніколи не був, а також не міг скласти заповіт на ім`я людини з якою познайомився лише через 5 років після посвідчення заповіту. Зазначала, що оскаржуваний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі 05 вересня 2019 року, після того, як відповідач заявила своє право на спадкове майно в судовому порядку.

Встановлені фактичні обставини справи: згідно копій заповіту від 27 грудня 1999 року за реєстровим № 38 ОСОБА_12 на випадок його смерті зробив розпорядження яким жилий будинок з господарськими будівлями, а також все те, що буде належати йому на день його смерті, заповів у власність ОСОБА_11 . Заповіт ОСОБА_12 посвідчений секретарем Виконавчого комітету Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено, про що зазначено в тексті заповіту. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 08 жовтня 2018 року. Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) оскаржуваний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі 05 вересня 2019 року. Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 травня 2021 року № 29/30/21-32 підписи від імені ОСОБА_12 , що містяться у графі «підпис» у першому екземплярі заповіту від 27 грудня 1999 року; в графі «Розписка про одержання нотаріально оформленого документа» в рядку навпроти рукописного запису « ОСОБА_12 м. Звенигородка Черкаська область» на лицевій стороні 22 аркуша журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Почапинської сільської ради народних депутатів Лисянського району 1997 рік, виконані не ОСОБА_12 , а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_12 , що містяться у графі «підпис» у першому екземплярі заповіту від 27 грудня1999 року; в графі «Розписка про одержання нотаріально оформленого документа» в рядку напроти рукописного запису « ОСОБА_12 м. Звенигородка Черкаська область» на лицевій стороні 22 аркуша журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Почапинської сільської ради народних депутатів Лисянського району 1997 рік, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

У справі № 127/33311/18 ОСОБА_13 звернувся із позовом до ОСОБА_14 , РСЦ МВС у Вінницькій області, ТОВ «С. П. К. М.», ОСОБА_15 , третя особа - РСЦ МВС в Одеській області, про визнання недійсним договору комісії від 27 березня 2018 року № 7268/18/000314, скасування державної реєстрації, витребування майна та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що він є власником транспортного засобу марки «AUDI А8», 2012 року випуску, колір чорний, VIN, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 . На підставі довіреності від 16 лютого 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т. О., за реєстровим номером 258, ОСОБА_13 уповноважив ОСОБА_14 розпоряджатися від його імені (продавати, обмінювати, позичати, надавати в оренду тощо) згаданим транспортним засобом. У подальшому позивач дізнався, що на підставі договору комісії від 27 березня 2018 року № 7268/18/000314 ОСОБА_14 передав належний йому автомобіль ТОВ «С. П. К. М.» та доручив у строк до 3 днів укласти від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу автомобіля за ціною 1 173 000 грн. Водночас ОСОБА_14 повідомив йому, що будь-яких правочинів з ТОВ «С. П. К. М.» він не вчиняв, будь-яких договорів не підписував, не брав на себе зобов`язань перед цим підприємством щодо передачі транспортного засобу, не підписував жодних документів, спрямованих на отримання коштів від продажу автомобіля, грошових коштів не отримував, договір комісії від 27 березня 2018 року № 7268/18/000314 не підписував та умов цього договору не погоджував. Зазначив, що ОСОБА_14 фактично не вчиняв дій щодо розпорядження спірним транспортним засобом, а договір комісії укладено поза його волею, оскільки він не уповноважував ОСОБА_14 на підписання такого договору. Пізніше позивачу стало відомо, що згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 27 березня 2018 року № 7268/18/000314 ТО «С. П. К. М.» продало автомобіль ОСОБА_15 , за яким РСЦ МВС в Одеській області здійснив реєстрацію права власності на зазначене майно. ОСОБА_13 вказував, що грошових коштів від продажу автомобіля він не отримував, а договір комісії від 27 березня 2018 року № 7268/18/000314 є недійсним, оскільки оформлений з підробленням підпису ОСОБА_14 , без його волевиявлення.

Встановлені фактичні обставини справи: відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 02 серпня 2016 року, серія та номер НОМЕР_7 , власником транспортного засобу марки «AUDI А8», 2012 року випуску, колір чорний, VIN, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , є ОСОБА_13 . Довіреністю від 16 лютого 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т. О., за реєстровим номером 258, ОСОБА_13 уповноважив ОСОБА_14 розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, позичати, надавати в оренду тощо) зазначеним транспортним засобом. ТОВ «С. П. К. М.» та ОСОБА_13 , від імені якого діяв ОСОБА_14 , 22 лютого 2018 року уклали договір комісії № 7268/18/000249, на підставі якого транспортний засіб марки AUDI, моделі А8, 2012 року випуску, шасі (рама, кузов, коляска) № НОМЕР_5 , чорного кольору, тип - загальний легковий седан-В, був проданий ОСОБА_16 (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 22 лютого 2018 року № 7268/18/000249, який за повідомленням ТОВ «С. П. К. М.» у подальшому був розірваний на підставі частини першої статті 651 ЦК України за згодою сторін). За договором комісії від 27 березня 2018 року № 7268/18/000314, укладеним між ТОВ «С. П. К. М.» та ОСОБА_14 , який діяв за дорученням ОСОБА_13 , на підставі якого спірний транспортний засіб проданий ОСОБА_15 , цього ж дня укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7268/18/000314. Цього ж дня транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_15 . Згідно з даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження від 03 травня 2018 року № 12018020010001765, відкрите за заявою ОСОБА_13 ) автомобіль викрадено, особу викрадача встановлено, 23 квітня 2019 року останньому повідомлено про підзору у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 07 квітня 2022 року № 9053/9054/21-21, яка призначена Вінницьким апеляційним судом на виконання вказівок Верховного Суду, наданих у постанові за результатами розгляду касаційної скарги, та на підставі клопотання ОСОБА_14 про призначення судової почеркознавчої експертизи, підпис під прізвищем ОСОБА_13 у договорі комісії від 27 березня 2018 року № 7268/18/000314 виконаний не ОСОБА_13 та не ОСОБА_14 , а іншою особою.

У справі № 910/12258/17 ТОВ «Будцентр Витязь» звернулося із позовом до ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», треті особи: Перший окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, ПП «Київшляхбуд» про визнання договору та актів приймання-передачі недійсними, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням чинного законодавства України, оскільки такий договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і у ньому відсутня така істотна умова, як ціна договору, яка відповідно до частини 3 статті 180 ГК України у будь-якому разі повинна була бути погодженою сторонами при укладенні договору.

Встановлені фактичні обставини справи: 14 грудня 2015 року між ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (депонент) та ТОВ «Будцентр Витязь» (виконавець) був укладений договір відповідального зберігання №14/12 (далі - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання майно (матеріали, речі) визначені (вказані) в актах прийому-передачі, підписаних між сторонами на виконання умов договору. Згідно з пунктом 1.2 договору депонент передає майно виконавцю згідно з актами прийому-передачі, які є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 1.4 договору сторони не матимуть грошових вимог (претензій), пов`язаних з послугами відповідального зберігання. На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання майно, що знаходиться на ст. Золочів, що підтверджується актами прийому-передачі № 1 від 14 грудня 2015 року, № 2 від 14 грудня 2015 року, № 3 від 14 грудня 2015 року, № 4 від 08 квітня 2016 року, № 5 від 27 липня 2016 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін. Відповідно до змісту рішення Господарського суду Чернігівської області від 29 червня 2016 року у справі № 927/44/16 за позовом ПП «Київшляхбуд» до ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна автомобільна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 4 887 111,20 грн, господарським судом під час розгляду справи № 927/44/16 не досліджувалось та не встановлювалось питання щодо передачі ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на зберігання ТОВ «Будцентр Витязь» майна за договором відповідального зберігання № 14/12 від 14 грудня 2015 року та наявність у ТОВ «Будцентр Витязь» загальної кількості щебеню. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що у момент вчинення сторонами оспорюваного правочину існувала об`єктивна неможливість настання правового результату, який породжував би для сторін виникнення тих чи інших прав та обов`язків за ним.

У справі № 916/613/17 ОСОБА_17 звернувся із позовом до ТОВ «Панстрой», ТОВ «НЕОС Лізинг», ТОВ «Группа компаній «Главстрой» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Группа компаній «Главстрой», яке оформлене протоколом від 13 серпня 2014 за № 26; визнання недійсним з моменту укладення договору про переведення боргу та передавання прав та обов`язків від 13 серпня 2014 року, укладеного між ТОВ «УніКредіт Лізінг», ТОВ «Группа компаній «Главстрой» та ТОВ «Панстрой», визнання недійсним з моменту вчинення правочину, оформленого актом приймання-передачі від 13 серпня 2014 між ТОВ «Группа компаній «Главстрой» та ТОВ «Панстрой», посилаючись на те, що оспорюване рішення загальними зборами фактично не приймалося, загальні збори не скликалися та не проводилися, а його підпис, як учасника товариства, було підроблено. Крім того, позивач також вказував і на підроблення його підпису на вказаному договорі про переведення боргу та передавання прав та обов`язків від 13 серпня 2014 року та відповідному акті приймання-передачі майна від 13 серпня 2014 року.

Встановлені фактичні обставини справи: між ТОВ «УніКредіт Лізінг», правонаступником якого є ТОВ «НЕОС Лізинг» (лізингодавець), та ТОВ «Группа компаній «Главстрой» (лізингоодержувач) 17 серпня 2012 укладено договір фінансового лізингу № 4106L12/00. Відповідно до розділу «Визначення» зазначеного договору предмет лізингу означає обладнання або майно, визначене у додатку № 1 «специфікація» до договору фінансового лізингу. Предметом лізингу є майно, яке було в експлуатації, тобто те, що на дату акту приймання-передачі вже перебувало у користуванні, про що лізингоодержувач був повідомлений до підписання цього договору, і, після попереднього огляду, погодився прийняти зазначені у цьому договорі зобов`язання, у тому числі, і ті, що стосуються предмету(ів) лізингу. Для зручності, далі за текстом під терміном «предмет лізингу», що застосовується в однині, слід розуміти ту кількість предметів лізингу, що фактично передається у користування лізингоодержувачу згідно укладених спеціальних умов договору фінансового лізингу. Вступна частина договору лізингу містить положення про те, що фінансовий лізинг означає операцію з передачі предмета лізингу лізингоодержувачу в користування на строк (який у будь-якому випадку не повинен бути менше 1 (одного) календарного року) та на умовах погоджених в договорі фінансового лізингу, з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу у власність згідно з цим або окремо укладеним сторонами договором купівлі-продажу, якщо це необхідно, після закінчення строку лізингу та після виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу. Згідно з додатком № 1 «Специфікація» до наведеного договору предметом лізингу є бурова установка Bauer BG-20V, б/у 2007 року випуску, номер 1279, у розібраному вигляді для транспортування. На підставі акта приймання-передачі від 17.08.2012 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет фінансового лізингу відповідно до договору. У пункті 13.10 договору встановлено, що лізингоодержувач не може передавати, заставляти або передавати повністю або частково будь-які свої права, зобов`язання та обов`язки за цим договором без попередньої письмової згоди лізингодавця. Засновниками (учасниками) ТОВ «Группа компаній «Главстрой» є ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Статут ТОВ «Группа компаній «Главстрой» був зареєстрований 07 листопада 2011 року за № 15561050004026366. Відповідно до пункту 4.3. статуту ТОВ «Группа компаній «Главстрой» ОСОБА_17 є учасником товариства та володіє 50 %, ОСОБА_18 є учасником товариства та володіє 50 %. Згідно з пунктами 7.1. та 7.2. статуту управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори засновників, виконавчий орган та інші органи, передбачені статутом. Відповідно до підпункту 7.5.11. пункту 7.5. статуту до виключної компетенції загальних зборів засновників належить затвердження значних угод, пов`язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства. Значною вважається угода або декілька взаємопов`язаних угод, предметом яких є придбання, відчуження, застава, іпотека або можливість відчуження активів Товариства, вартість яких складає більше 1 000 000, 00 грн. У матеріалах справи міститься копія протоколу № 26 від 13 серпня 2014 року загальних зборів учасників ТОВ «Группа компаній «Главстрой». Оригінал вказаного протоколу у матеріалах даної справи відсутній, про що також було зазначено судом першої інстанції. Відповідно до вказаного протоколу № 26 у загальних зборах засновників брали участь два засновника - ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , що підтверджується змістом протоколу та відповідними підписами, проставленими у кінці протоколу. Відповідно до протоколу № 26 збори одноголосно ухвалили: 1. Укласти ТОВ «Группа компаній «Главстрой» з ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «Панстрой» договір про переведення прав та обов`язків до договору фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17 серпня 2012 року. Загальна сума зобов`язань ТОВ «Группа компаній «Главстрой» за договором фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17 серпня 2012 року, складає гривневий еквівалент 313 265, 84 євро, що на день укладання договору про переведення боргу та передання прав та обов`язків становить 5 560 468, 66 грн. 2. Укласти ТОВ «Группа компаній «Главстрой» з ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «Панстрой» договір поруки до договору фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17 серпня 2012 року, який укладений між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «Панстрой2. Загальна сума зобов`язань ТОВ «Группа компаній «Главстрой» за договором поруки складає гривневий еквівалент 407 245, 59 євро, що на день укладання договору поруки становить 7 228 609,20 грн. 3. Надати дозвіл та повноваження на укладення вказаного договору про переведення боргу та передання прав та обов`язків та договору поруки директору ТОВ «Группа компаній «Главстрой» Дмитру Михайловичу Шкрабову, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 . Між ТОВ «НЕОС Лізинг» (лізингодавець), ТОВ «Группа компаній «Главстрой» (лізингоодержувач) та ТОВ «Панстрой» (новий лізингоодержувач) 13 серпня 2014 року укладено договір про переведення боргу та передання прав та обов`язків, згідно з умовами якого, за згодою лізингодавця, лізингоодержувач переводить на нового лізингоодержувача свій борг, а також передає усі права та обов`язки, що витікають з умов договору фінансового лізингу від 17 серпня 2012 року № 4106L12/00, а новий лізингоодержувач бере на себе борг лізингоодержувача за договором фінансового лізингу. Предметом лізингу за договором фінансового лізингу є бурова установка Bauer BG-20V, б/у 2007 року випуску, номер шасі (рами) НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_11 . У пункті 3 спірного договору визначено, що з моменту підписання сторонами цього договору і акта приймання-передачі предмету лізингу, до нового лізингоодержувача переходять у повному обсязі усі права та обов`язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу. У пункті 8 договору визначено, що на дату укладення цього договору: невідшкодована вартість ціни предмета лізингу становить 228 076, 28 Євро, що по курсу 9,77652978 грн за 1 (одне) Євро, складає 2 229 794, 50 грн у т.ч. ПДВ 371 632, 42 грн; прострочена заборгованість з відшкодування вартості предмету лізингу становить 308 059, 63 грн, у т.ч. ПДВ 51 343, 27 грн; прострочена заборгованість з комісійної винагороди становить 386 501, 75 грн без ПДВ. На виконання умов оспорюваного договору, 13 серпня 2014 між ОСОБА_17 та ТОВ «Панстрой» складено акт приймання-передачі до договору про переведення боргу та передання прав та обов`язків за договором фінансового лізингу, згідно з яким лізингоодержувач передав, а новий лізингоодержувач отримав бурову установку Bauer BG-20V, реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі (рами) НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , рік випуску 2007, разом з транспортним засобом ТОВ «Панстрой» передаються аксесуари, один набір ключів, документи, включаючи свідоцтво про реєстрацію, книгу сервісного обслуговування. Оспорюваний договір та акт приймання-передачі до нього підписані керівниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств. З боку лізингоодержувача в особі ТОВ «Группа компаній «Главстрой» оспорюваний договір та акт приймання-передачі до нього були підписані директором Шкрабовим Д. М.

Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду: від 13 липня 2022 року у справі № 694/92/20; від 28 грудня 2022 року у справі № 127/33311/18; від 22 травня 2018 року у справі № 910/12258/17; від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17,та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Щодо заяви ДП «Український інститут інтелектуальної власності» про заміну відповідача

Згідно з розпорядженням КМ України від 28 жовтня 2022 року № 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності»: «1. Визначити, що державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» виконує функції Національного органу інтелектуальної власності».

Тлумачення частини першої статті 55 ЦПК України свідчить, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне заяву задовольнити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду: від 13 липня 2022 року у справі № 694/92/20; від 28 грудня 2022 року у справі № 127/33311/18; від 22 травня 2018 року у справі № 910/12258/17; від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17, та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

Керуючись статтями 55, 260, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Заяву державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про заміну сторони задовольнити.

Залучити правонаступника відповідача державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» - державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» до участі у справі № 686/31012/20.

Закрити касаційне провадження у справі № 686/31012/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником Савченко Оксаною Володимирівною, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук