Постанова

від 15.03.2023 по справі 697/2359/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 697/2359/21

провадження № 61-5525св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Київської міської ради Черкаської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області, подану адвокатом - Бовшиком Миколою Юрійовичем, на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області в складі судді Євтушенко Б. В. від 28 лютого 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Нерушак Л. М., Новікова О. М. від 12 травня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом відповідача № 58-к від 05 листопада 2021 року, що вручений їй 08 листопада 2021 року, її відсторонено від роботи з підстави відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Вважає даний наказ незаконним, оскільки виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень і цим законом щеплення від COVID-19 не передбачено, тому відсторонення працівника згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» безпідставне. Крім того, дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19 і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні в 2021-2022 роках, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 грудня 2020 року № 3018 (в редакції від 09 лютого 2021 року № 213), встановлено, що вакцинація від COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

На підставі викладеного та з урахуванням зменшених позовних вимог, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 58-к від 05 листопада 2021 року про відсторонення позивачки від роботи, поновити її на роботі з 05 листопада 2021 року, зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за фактичний час незаконного відсторонення від роботи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області від 05 листопада 2021 року № 58-к «Відсторонення від роботи ОСОБА_1». У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. У стягненні витрат Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області» на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що лише з 08 листопада 2021 року - дати набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» встановлено, що дана категорія працівників, до якої відноситься позивач, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. У той же час, оспорюваний наказ про відсторонення від роботи позивача виданий 05 листопада 2021 року, тобто за відсутності на той час правової підстави.

Щодо наказу директора Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок)) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області ОСОБА_5 від 14 грудня 2021 року № 69-к «Про внесення змін до наказу № 58 від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1», у зв`язку з технічною помилкою, допущеною в наказі № 58 від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1» в частині дати видачі наказу, яким внесено зміни в наказ по ЗДО № 58 від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1», змінивши дату видачі наказу з 05 листопада 2021 року на 08 листопада 2021 року, то місцевий суд оцінив наказ директора відповідача від 14 грудня 2021 року № 69-к «Про внесення змін до наказу» № 58 від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1» як недостовірний доказ, оскільки дата - 05 листопада 2021 року фігурує і в повідомленні позивачу. Також судом враховано, що наказ про внесення змін до оспорюваного наказу внесено після подання позову до суд.

Щодо позовної вимоги - зобов`язання Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, то оскільки заробітну плату позивачу виплачує Відділ освіти виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області, тому Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області не є належним відповідачем за позовною вимогою про виплату заробітної плати за період незаконного відсторонення від роботи.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу представника Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області - адвоката Бовшика М. Ю. - задоволено частково. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2022 року скасовано в частині відмови у стягненні витрат Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Київської міської ради Черкаської області» на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн та ухвалено в даній справі нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про судовий збір.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що такі витрати підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордера № 70-1 від 13 грудня 2021 року. У решті вимог апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У червні 2022 року представник Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Київської міської ради Черкаської області - адвокат Бовшик М. Ю. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2022 року, у якому просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду: від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19, від 17 квітня 2019 року в справі № 682/1692/17, від 20 березня 2018 року в справі № 337/3087/17, від 08 лютого 2021 року в справі № 630/554/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Київської міської ради Черкаської області, у якому просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги. Зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2022 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 697/2359/21 з Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня року зупинено провадження у вказаній справі до закінчення розгляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що з 03 лютого 1992 року ОСОБА_1 прийнята на роботу помічником вихователя дитячого садка № 2 «Дударик».

Директором Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області ОСОБА_5 було видано повідомлення помічнику вихователя ОСОБА_1 від 29 жовтня 2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, за змістом якого позивачку повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти, та запропоновано позивачці до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 26 вересня 2011 року № 595. Також повідомлено про те, що відсутність одного із зазначених документів буде підставою для відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Це повідомлення отримане позивачкою 29 жовтня 2021 року під підпис.

Наказом директора Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області ОСОБА_5 від 05 листопада 2021 року № 58-к «Відсторонення від роботи ОСОБА_1» позивачку, помічника вихователя, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. З наказом під підпис ознайомлена ОСОБА_1 .

Згідно акта директора Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області ОСОБА_5, завгоспа ОСОБА_3 , старшої медичної сестри ОСОБА_4 від 08 листопада 2021 року про ненадання документів працівниками щодо щеплення від COVID-19, помічник вихователя ОСОБА_1 відмовилась надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання, на основі чого було видано наказ про відсторонення від роботи та вручений 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу директора Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області ОСОБА_5 від 14 грудня 2021 № 69-к «Про внесення змін до наказу № 58 від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1», у зв`язку з технічною помилкою, допущеною в наказі № 58 від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1», змінивши дату видачі наказу з 05 листопада 2021 року на 08 листопада 2021 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді помічника вихователя.

Директором Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області ОСОБА_5 було видано повідомлення помічнику вихователя ОСОБА_1 від 29 жовтня 2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, за змістом якого позивачку повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти, та запропоновано позивачці до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 26 вересня 2011 року № 595. Також повідомлено про те, що відсутність одного із зазначених документів буде підставою для відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Відповідно до робочої інструкції помічника вихователя дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 2 «Дударик» від 10 березня 2016 року № 5, з якою позивачка ознайомлена, помічник вихователя, зокрема: отримує їжу з харчоблоку, сервірує столи, здійснює повне доведення порцій дітям; здійснює вологе прибирання музичної зали перед заняттями дітей, проведенням спортивних і музичних дитячих заходів; організовує з дітьми заняття тоді, коли вихователь готується до заняття; забезпечує питний режим дітей; допомагає вихователю одягати та роздягати дітей, умивати, вкладати спати, загартовувати, готувати дітей до різних видів діяльності та режимних моментів; готує спальну кімнату до сну дітей, застилає ліжка; дбає про особисту безпеку й здоров`я, а також про безпеку й здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території дошкільного навчального закладу.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що за характером виконуваних обов`язків помічника вихователя, які пов`язані з контактами з дітьми та забезпеченням їх харчування і догляду, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Судами попередніх інстанцій не враховано те, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивачки на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що за таких обставин керівник закладу дошкільної освіти правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

У зв`язку із викладеним суди дійшли помилкового висновку про порушення права позивачки на працю.

При цьому, безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій на те, що оспорюваний наказ про відсторонення позивачки від роботи є незаконним у зв`язку із тим, що станом на 05 листопада 2021 року наказ МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021, яким затверджено перелік осіб, які підлягають обов`язковому щепленню від COVID-19, не був чинним, оскільки суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що оспорюваним наказом позивачка відсторонена від роботи з 08 листопада 2021 року, тобто з дати набрання чинності наказом МОЗ України №2153 від 04 жовтня 2021 року.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області, подану адвокатом - Бовшиком Миколою Юрійовичем, задовольнити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2022 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити дії.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов