Рішення

від 16.03.2023 по справі 466/10271/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/10271/19

Провадження № 2/466/113/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Зими І.Є.

при секретарі Колодій Я.П.

з участю представника

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

захисника відповідача Потопальського Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» до ОСОБА_3 про зобов`язання звільнити самовільно зайняті підвальні приміщення ,-

встановив:

11.12.2019р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання до вчинення дій. Зокрема, позивач просить ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняті підвальні приміщення ХХХІІ площею 20,6 кв.м., ХХХІІІ площею 24,4 кв.м., ХХХІV площею 43,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСББ «Тичини-15», згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 198 від 10.04.2017р. стало балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_2 вказаного будинку згідно договору найму, самовільно захопив підвальні приміщення ХХХІІ площею 20,6 кв.м., ХХХІІІ площею 24,4 кв.м., ХХХІV площею 43,6 кв.м. в даному будинку. Про даний факт працівниками ОСББ «Тичини - 15» складено відповідний акт про самозахват.

Позивач зазначає, що спірні приміщення не є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин в силу ст. 382 ЦК України та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а є спільним майном багатоквартирного будинку, тому ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися ними. Це є допоміжні приміщення, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Зокрема, через захоплені підвали проходять інженерні мережі, які обслуговують інші частини багатоквартирного будинку і до яких необхідно мати доступ працівникам комунальних служб.

Із врахуванням вказаних обставин, вважає, що порушені права власників квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 , які підлягають захисту в судовому порядку.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 13.12.2019 року та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Львова від 04.11.2021 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зіславшись на обставини та факти, викладені в заяві. Просив позов задовольнити. Зазначив, що позовні вимоги заявлені саме до ОСОБА_3 , оскільки лише він , а не члени його сім`ї, які також проживають у будинку АДРЕСА_1 , користується спірними підвальними приміщеннями. Звільнити такі в добровільному порядку відповідач відмовляється, натомість такі перебувають в антисанітарному стані , що обурює мешканців будинку.

Відповідач ОСОБА_2 та його захисник - Потопальський Б.М. в судовому засіданні позов заперечили. Свою позицію мотивують тим, що спірні приміщення відносяться до складу квартири АДРЕСА_2 , якою правомірно користується відповідач на підставі договору найму. Як на підставу приналежності таких до вказаної квартири, відповідач покликається на технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 , декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Львівській області 19.02.2012 p. та довідками ВАТ «Маяк» від 12.04.2010 р. і ЛКП «Балатон-409» від 28.02.2012 р. Отже, на їх думку, статус зазначених підвальних приміщень, як приналежності до конкретної квартири, виключає їх належність до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Фактично квартира, якою користується відповідач, як і спірні підвальні приміщення розташовані в одноповерховій прибудові до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Всі роботи по обладнанню вказаного житла проведено за особисті кошти відповідача, зі згоди колишнього власника гуртожитку ВАТ « Маяк» та Львівської міської ради. Позивач не має доступу до вказаних підвальних приміщень та такі згідно ст. 186 ЦК України є частиною квартири, яка була виділена для користування відповідачу. Також зазначає, що не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що через спірні підвальні приміщення прокладені інженерні мережі, які обслуговують інші частини багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , оскільки такі не підкріплені жодними доказами. Натомість, позивач намагається незаконно забрати спірні приміщення, щоб в подальшому здавати їх в оренду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як на підставу своїх вимог, позивач ОСББ «Тичини-15» покликається на належність, спірних підвальних приміщень №№ XXXII, XXXIII, XXXIV у будинку АДРЕСА_1 до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Так, кожен багатоповерховий будинок має підвальне приміщення. Підвал - це перш за все приміщення для технічних потреб. По суті підвали - це технічні поверхи, призначені для гарантованої роботи всіх комунікаційних систем будинку.

30.01.2019р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 725/349/15-ц, провадження № 61-31424 св 18 (ЄДРСРУ № 79516726) досліджував питання користуванні спільною власністю та встановлення порядку користування підвальними приміщеннями у багатоквартирному будинку.

Так, згідно ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво - або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004, та згідно із Конституцією України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.

За змістом зазначеного висновку, будь-який власник або інша особа, яка на відповідній правовій підставі користується житловим чи нежитловим приміщенням, не наділяється абсолютним правом вирішувати порядок використання (переобладнання, перепланування тощо) місць загального користування чи на власний розсуд обмежувати інших співвласників у цьому.

Згідно ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», спільне майно власників квартир складається неподільного і загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до висновків, викладених у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України, правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92) виключно законами України. Власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

При цьому, згідно пункту 4 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Положеннями статті 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Конституцій Суд України у рішенні від 02.03.2004 №4-рп/2004 вказав, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

При вирішенні подібного спору визначальним є визначення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відносяться спірні приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відтак позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них статусу допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 зі справи №916/2069/17 та від 22.11. 2018 року у справі № 904/1040/18.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння порушується його право власності чи законного володіння.

Негаторний позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що існує реальна небезпека порушення його права власності чи правомірного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні враховувати будь-які фактичні відомості (статті 57-59 ЦПК України 2004 року), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для задоволення негаторного позову необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди; внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Співвласники житлових та нежитлових приміщень у будинку незалежно від часу набуття у власність житлових та нежитлових приміщень у зазначеному будинку мають рівні права на користування його допоміжними, у тому числі підвальними, приміщеннями, а тому мають право вимагати усунення перешкод у користуванні спільним майном, які чинять їм треті особи .

Отже фактично, право власника жилого/нежилого приміщення у багатоквартирному будинку на частку, прямо пропорційне площі, яку становить жиле/нежитлове приміщення у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, що закріплено нормами Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Як встановлено судом, будинок по АДРЕСА_1 є колишнім гуртожитком , який ухвалою Львівської міської ради від 22.02.2007 за № 564, прийнятий у власність територіальної громади м. Львова від ВАТ «Маяк».

06.04.07 по ВАТ» Маяк» було прийнято Наказ « Про затвердження перепланування нежитлових приміщень під житло для проживання сімей гуртожитку ВАТ» Маяк» на АДРЕСА_1 .

29.06.08 підприємством було надано довіреність відповідачу на право ведення технічної документації, оплати та укладення угод по « Проекту перепланування нежитлових приміщень.

Згідно Наказу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 14.05.2009 за № 193, гуртожитку для проживання сімей надано статус житлового будинку та рекомендовано Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради укласти договори житлового найму з мешканцями, які там проживають та зареєстровані.

12.04.2010р. ВАТ «Маяк» видало ОСОБА_3 довідку № 36, про те, що він проживає у будинку-гуртожитку по АДРЕСА_1 разом із сім`єю, в кімнаті № 4а на 1 поверсі та кімнаті № 15 на 2 поверсі, який буде переселятись в житлове приміщення № 3 ( на даний час квартира АДРЕСА_2 ), з використанням підвалу. Вказаним документом підтверджується факт проведення відповідачем оплати всіх робіт про переплануванню , реконструкції та узаконенню таких , в одноповерховій частині будинку-гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки ЛКП «Балатон-409» від 26.07.2011р. № 03/10, виданої ОСОБА_3 , останній проживає з 1991р. в будинку-гуртожитку від ВАТ «Маяк» на АДРЕСА_1 , в квартирі АДРЕСА_3 , розміщеній в одноповерховій частині будинку-гуртожитку, двохкімнатна, загальною площею 80,3 кв.м., житловою - 41,0 к.в.м., з підвальним приміщенням квартири XXXII, XXXIII, XXXIV. В ході остаточного упорядкування проживання мешканців будинку-гуртожитку, квартирі було надано остаточний загальнобудинковий інвентаризаційний номер - АДРЕСА_2 , з підвальним приміщенням квартири № ХХХІІ, ХХХІІІ, ХХХIV, у якому розміщені усі необхідні відремонтовані, новозамінені та новозведені за особисті кошти ОСОБА_3 тепло-, електро-, водоканалізаційні комунікації та стінові цегляні підсилюючі контурні опори-озгородки цієї квартири, а також ремонтно-будівельні матеріали та інші речі ОСОБА_3 .

Наведені обставини підтвердили і допитані в ході судового розгляду в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що фактично ОСОБА_2 за кошти сім`ї , на підставі виготовленої технічної документації, що була затверджена у Львівській міській раді, з одноповерхової прибудови до будинку АДРЕСА_1 , збудував квартиру АДРЕСА_2 . Для користування лише їх сім`ї первинним власником будинку було передано і спірні підвальні приміщення, доступу до яких не мають мешканці будинку, оскільки там наявні лише ті комунікації, які обслуговують одну квартиру.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.10.2012 № 710, зобов`язано районну адміністрацію укласти договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_2 з двох кімнат житловою площею 41,0 кв.м., загальною площею 81,0 кв.м. з відповідачем ОСОБА_3 , на сім`ю із 3-х осіб: він, дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 .

На даний час відповідач проживає у квартирі АДРЕСА_4 , зареєстрований там. Проте у приватну власність вказане житло йому не передавалось. Представлений в розпорядження суду технічний паспорт на вказане житло, в який включено спірні підвальні приміщення та Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 19.03.2012 не є правовстановлюючими документами , що підтверджують право власності ОСОБА_2 на згадані приміщення.

Відповідно до наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської' ради № 198 від 10.04.2017 року, затверджено акт приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу ЛКП «Балатон-409» в управління ОСББ «Тичини-15».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не було самовільно захоплено спірні підвальні приміщення, як це зазначено в позовних вимогах, а такі було передано йому в користування ВАТ «Маяк», на той час власником будинку, ще до зміни статусу будинку із гуртожитку на багатоквартирний , і до передачі в управління ОСББ «Тичини-15».

Між тим, згідно акту приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу ЛКП «Балатон-409» в управління ОСББ «Тичини-15», включені підвальні приміщення площею 866,1 кв.м., зокрема до таких входять і спірні приміщення, що вбачається з копії поетажного плану, долученого представником позивача , що є додатком до акту приймання-передачі.

Відповідач зазначає, що не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що через спірні підвальні приміщення прокладені інженерні мережі, які обслуговують інші частини багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , аніж квартира АДРЕСА_2 .

На підтвердження своїх доводів, відповідачем надано в розпорядження суду копію технічного звіту будівельно-технічної експертизи інженерних мереж № 1-15.12.2022 від 15.12.2022р., згідно якого до квартири АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_3 , зі спірних підвальних приміщень індивідуально проведено мережі електропостачання, теплопостачання та каналізації, які не поєднані із загально будинковими системами.

Однак вказане спростовується копією акту ОСББ «Тичини - 15» обстеження внутрішньо будинкових мереж електропостачання, постачання теплової енергії та гарячої води, холодної води та каналізації підвальних приміщень у будинку АДРЕСА_1 , копією схеми до акту обстеження підвальних приміщень у будинку АДРЕСА_1 , фотознімками, на яких зображено підвальні приміщення та прокладені у них загально - будинкові мережі, такі як кабель електропостачання, труби постачання теплової енергії, гарячої води, каналізацію, які ведуть до підвальних приміщень, які є об`єктом спору.

Також, на копії квитанції «Львівенергозбут» на оплату електричної енергії за постачання до квартири ОСОБА_3 №11 за грудень 2022 року, відображено номер лічильника та покази об`єму спожитої електричної енергії що співпадають з відображеним на фотознімках наданих суду як докази у справі. В судовому засіданні відповідач теж не заперечував ту обставину, що згідно показань вказаного лічильника вносить плату за користування електроенергією.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача та його представника в судовому засіданні про те, що так як квартира, якою користується ОСОБА_3 , розташована в одноповерховій прибудові до будинку та фактично створена ним за власний кошт , відтак вона є самостійним об`єктом нерухомого майна , право на користування яким не виникає у позивача. Жодного доказу на підтвердження таких обставин відповідачем не надано .

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наведеного вбачається, що через спірні підвальні приміщення прокладені інженерні мережі, які обслуговують інші частини багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 . Згадані підвальні приміщення не передавались ОСОБА_3 на праві приватної власності . Отже відповідача слід зобов`язати не чинити перешкод Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15», у користуванні такими . Між тим, право на користування такими є і у відповідача, відтак відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов"язання ОСОБА_2 звільнити спірні підвальні приміщення .

Враховуючи наведене, оцінивши доводи сторін, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення.

Також з відповідача слід стягнути судові витрати, зокрема сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково .

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» у користуванні підвальними приміщеннями : ХХХІІ площею 20,6 кв.м., ХХХІІІ площею 24,4 кв.м., ХХХІУ площею 43,6 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 .

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» 1921 грн. судового збору.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» , м. Львів вул. Тичини, 15 , Код ЄДРПОУ 40659291 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 .

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 березня 2023 року.

Суддя І. Є. Зима