Постанова

від 30.10.2023 по справі 466/10271/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10271/19 Головуючий у 1 інстанції: Зими І.Є.

Провадження № 22-ц/811/1057/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Суди В.І.,

з участю: відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Сендеги Т.Р., представника позивача адвоката Прудиуса О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката ПотопальськогоБ.М.на рішенняШевченківського районногосуду м.Львовавід 09березня 2023року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняті підвальні приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання до вчинення дій. Зокрема, позивач просить ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняті підвальні приміщення ХХХІІ площею 20,6 кв.м., ХХХІІІ площею 24,4 кв.м., ХХХІV площею 43,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСББ «Тичини-15», згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 198 від 10.04.2017р. стало балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_2 вказаного будинку згідно договору найму, самовільно захопив підвальні приміщення ХХХІІ площею 20,6 кв.м., ХХХІІІ площею 24,4 кв.м., ХХХІV площею 43,6 кв.м. в даному будинку. Про даний факт працівниками ОСББ «Тичини - 15» складено відповідний акт про самозахват.

Позивач зазначав, що спірні приміщення не є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин в силу ст. 382 ЦК України та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а є спільним майном багатоквартирного будинку, тому ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися ними. Це є допоміжні приміщення, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Зокрема, через захоплені підвали проходять інженерні мережі, які обслуговують інші частини багатоквартирного будинку і до яких необхідно мати доступ працівникам комунальних служб.

Із врахуванням вказаних обставин, вважав, що порушені права власників квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 , які підлягають захисту в судовому порядку.

Рішенням Шевченківськогорайонного судум.Львовавід 09березня 2023року позов задоволено частково .

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» у користуванні підвальними приміщеннями : ХХХІІ площею 20,6 кв.м., ХХХІІІ площею 24,4 кв.м., ХХХІУ площею 43,6 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 .

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» 1921 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Потопальський Б.М., подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що існують підстави для скасування судового рішення через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки вийшов за межі позовних вимог, які позивач в процесі розгляду справи не міняв, і задоволивши позов частково, суд обрав інший спосіб захисту, що призвело до неправильного вирішення справи.

Встановлення судом того, що відповідачем не було самовільно захоплено спірні підвальні приміщення і що йому було передано право користування на них попереднім власником будинку, ще до зміни статусу будинку із гуртожитку на багатоквартирний, спростовує обрану позивачем підставу позову самовільне захоплення відповідачем спірних приміщень, які на думку позивача належать до спільного майна багатоквартирного будинку.

Просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Сендеги Т.Р. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача адвоката Прудиуса О.О. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не було самовільно захоплено спірні підвальні приміщення, право на користування такими є у відповідача, відтак відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання ОСОБА_2 звільнити спірні підвальні приміщення. Поряд з цим суд вважав, що через спірні підвальні приміщення прокладені інженерні мережі, які обслуговують інші частини багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , отже відповідача слід зобов`язати не чинити перешкод Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15», у користуванні такими.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 є колишнім гуртожитком , який ухвалою Львівської міської ради від 22.02.2007 за № 564, прийнятий у власність територіальної громади м. Львова від ВАТ «Маяк».

06 квітня 2007 року ВАТ «Маяк» було прийнято Наказ «Про затвердження перепланування нежитлових приміщень під житло для проживання сімей гуртожитку ВАТ «Маяк» на АДРЕСА_1 .

29 червня 2008 року підприємством було надано довіреність відповідачу на право ведення технічної документації, оплати та укладення угод по «Проекту перепланування нежитлових приміщень».

Згідно Наказу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 14.05.2009 за № 193, гуртожитку для проживання сімей надано статус житлового будинку та рекомендовано Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради укласти договори житлового найму з мешканцями, які там проживають та зареєстровані.

12 квітня 2010р. ВАТ «Маяк» видало ОСОБА_1 довідку № 36, про те, що він проживає у будинку-гуртожитку по АДРЕСА_1 разом із сім`єю, в кімнаті № 4а на 1 поверсі та кімнаті № 15 на 2 поверсі, який буде переселятись в житлове приміщення № 3 ( на даний час квартира АДРЕСА_2 ), з використанням підвалу. Вказаним документом підтверджується факт проведення відповідачем оплати всіх робіт про переплануванню , реконструкції та узаконенню таких, в одноповерховій частині будинку-гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки ЛКП «Балатон-409» від 26.07.2011р. № 03/10, виданої ОСОБА_1 , останній проживає з 1991р. в будинку-гуртожитку від ВАТ «Маяк» на АДРЕСА_1 , в квартирі АДРЕСА_3 , розміщеній в одноповерховій частині будинку-гуртожитку, двохкімнатна, загальною площею 80,3 кв.м., житловою - 41,0 к.в.м., з підвальним приміщенням квартири XXXII, XXXIII, XXXIV. В ході остаточного упорядкування проживання мешканців будинку-гуртожитку, квартирі було надано остаточний загальнобудинковий інвентаризаційний номер - АДРЕСА_2 , з підвальним приміщенням квартири № ХХХІІ, ХХХІІІ, ХХХIV, у якому розміщені усі необхідні відремонтовані, новозамінені та новозведені за особисті кошти ОСОБА_1 тепло-, електро-, водоканалізаційні комунікації та стінові цегляні підсилюючі контурні опори-озгородки цієї квартири, а також ремонтно-будівельні матеріали та інші речі ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.10.2012 № 710, зобов`язано районну адміністрацію укласти договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_2 з двох кімнат житловою площею 41,0 кв.м., загальною площею 81,0 кв.м. з відповідачем ОСОБА_1 , на сім`ю із 3-х осіб: він, дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 .

Відповідно до наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 198 від 10.04.2017 року, затверджено акт приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу ЛКП «Балатон-409» в управління ОСББ «Тичини-15».

Як на підставу своїх вимог, позивач ОСББ «Тичини-15» покликається на належність, спірних підвальних приміщень №№ XXXII, XXXIII, XXXIV у будинку АДРЕСА_1 до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та вважає, що ОСОБА_1 самовільно захопив їх.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Згідно з нормами статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року у справі N 1-2/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеним у його постанові від 18 липня 2018 р. у справі № 916/2069/17.

Як визначено п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частиною 2 ст.382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Наведене положення дає підстави стверджувати, що власники квартир у багатоквартирному будинку є одночасно і співвласниками самого будинку, адже, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018- 2000, будинок як різновид будівлі складається з «несучих та огороджуючих або сполучених конструкцій, які утворюють наземні та підземні приміщення».

У відповідності до ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Частина 1 та частина 2 ст. 386 ЦК України зазначає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння порушується його право власності чи законного володіння.

Негаторний позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що існує реальна небезпека порушення його права власності чи правомірного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні враховувати будь-які фактичні відомості (статті 57-59 ЦПК України 2004 року), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для задоволення негаторного позову необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди; внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не було самовільно захоплено спірні підвальні приміщення, як це зазначено в позовних вимогах, а такі було передано йому в користування ВАТ «Маяк», на той час власником будинку, ще до зміни статусу будинку із гуртожитку на багатоквартирний, і до передачі в управління ОСББ «Тичини-15».

Матеріалами справи, зокрема довідками ЛКП «Балатон 409» підтверджено, що ОСОБА_2 за кошти сім`ї, на підставі виготовленої технічної документації, що була затверджена у Львівській міській раді, з одноповерхової прибудови до будинку АДРЕСА_1 , збудував квартиру АДРЕСА_2 . Для користування лише їх сім`ї первинним власником будинку було передано і спірні підвальні приміщення, доступу до яких не мають мешканці будинку, оскільки там наявні лише ті комунікації, які обслуговують одну квартиру.

Включення спірних підвальних приміщень до квартири АДРЕСА_2 підтверджується також і технічним паспортом на вказане житло та Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 19.03.2012 року.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити спірні підвальні приміщення оскільки, право на користування такими є у відповідача.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц зазначив, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин та не може вийти за межі позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/21000/18, від 29 травня 2023 року у справі №201/2656/21.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -15» у користуванні підвальними приміщеннями : ХХХІІ площею 20,6 кв.м., ХХХІІІ площею 24,4 кв.м., ХХХІУ площею 43,6 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 , вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивач не просив зобов`язати відповідача не чинити перешкод у користуванні спірними приміщеннями а просив звільнити самовільно зайняті приміщення.

Оскільки суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, чим порушив норми процесуального права, колегія суддів вважає що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції та однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Потопальського Б.М. задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 09 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог ОСББ «Тичини -15» до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняті підвальні приміщення відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2023 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.