Постанова

від 16.03.2023 по справі 620/6341/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6341/22 Головуючий у І інстанції - Заяць О.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Управління освіти Чернігівської міської ради, третя особа: Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Керівник Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління освіти Чернігівської міської ради, третя особа: Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління освіти Чернігівської міської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області за адресою: вул. Незалежності, 42-а, м. Чернігів, зобов`язавши вчинити дії, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка розташована за адресою вул. Незалежності, 42-а, м. Чернігів та використовуються навчальним закладом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, не вжито жодних заходів, спрямованих на належне оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться навчальний заклад.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Управління освіти Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 02147598) щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області за адресою: вул. Незалежності, 42-а, м. Чернігів.

Зобов`язано Управління освіти Чернігівської міської ради вчинити дії, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Незалежності, 42-а, м. Чернігів та використовується навчальним закладом.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Управління освіти Чернігівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Управління освіти Чернігівської міської ради посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована також тим, що Управлінням освіти Чернігівської міської ради вживалися заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Вказує, що оскільки процедуру державної реєстрації земельної ділянки здійснює уповноважений на те суб`єкт, Відповідачем вжито всіх необхідних заходів щодо реєстрації земельної ділянки. Крім того правовідносини з оформлення правовстановлюючих документів на землю, яка не перебуває в державній власності, а є власністю територіальної громади міста Чернігова, не відносяться до інтересів держави як окремого суб`єкта прав на землю. Вважає, що позовна заява фактично ґрунтується на приватно-правових (земельних) відносинах і подана в інтересах органу місцевого самоврядування - органу, що уповноважений виконувати функції власника, а не держави, чим прокурором істотно порушено вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України.

Позивачем подано клопотання, в якому зазначено, що з електронного кабінету користувачів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі Чернігівській окружній прокуратурі стало відомо про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління освіти Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 620/6341/22.

Однак, як зазначено Позивачем у клопотанні, сама апеляційна скарга до Чернігівської окружної прокуратури станом на 08.03.2023 не надходила.

Виходячи з наведеного, Позивач просив продовжити строк протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу та надіслати апеляційну скаргу на адресу Чернігівської окружної прокуратури.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно із частинами 1, 5, 6, 7 статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб.

Положенням про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 липня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення) визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Згідно з підпунктом 5.6 пункту 5 Положення користувач ЄСІТС (користувач) - це особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України (підпункт 5.8 пункту 5 Положення).

Пунктом 17 цього ж підрозділу визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб.

У справах № 459/3660/21, № 460/9523/21, № 240/13276/21, № 380/2760/21, за результатами аналізу наведених норм, Верховний Суд дійшов висновку про те, що функціонування «Електронного кабінету» та надсилання до нього документів в електронній формі у справах, в яких особи, що беруть в них участь, пройшли процедуру реєстрації в ЄСІТС, пов`язується саме з проходженням такими особами процедури реєстрації «Електронного кабінету» з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Верховний Суд також зазначив, що наведеними вище нормами Положення передбачене надсилання відповідних документів саме до «Електронного кабінету» незалежно від прив`язки до електронної адреси користувача такого кабінету, визначеної ним своїм внутрішнім документом як офіційної, оскільки для функціонування ЄСІТС офіційною електронною адресою в розумінні Положення визначається адреса електронної пошти, вказана користувачем в «Електронному кабінеті».

Частиною 5 статті 251 КАС визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до частини 6 статті 251 КАС днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд дійшов висновку, що допустимим доказом, що підтверджує вручення учаснику справи судового рішення, надісланого в електронній формі, є довідка про доставку електронного листа.

Як вбачається з Довідки про доставку електронного листа (а.с. 156), документ в електронному вигляді «Адміністративна апеляційна скарга» від 23.01.23 по справі № 620/6341/22 (суддя Мельничук Володимир Петрович) було надіслано одержувачу Керівник Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 23.01.23 13:05

Документ в електронному вигляді «ст. 300 Ухвала про відкриття апеляційного провадження» від 27.02.23 по справі № 620/6341/22 (суддя Мельничук Володимир Петрович) було надіслано одержувачу Керівник Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 28.02.23 18:53

Документ в електронному вигляді «Повістка-повідомлення (апеляція)» від 28.02.23 по справі № 620/6341/22 (суддя Мельничук Володимир Петрович) було надіслано одержувачу Керівник Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 28.02.23 18:04

Будь-які докази відсутності в електронному кабінеті користувачів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі Чернігівської окружної прокуратури апеляційної скарги - скрін з електронного суду Позивача, Акт про відсутність документів, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні та Позивачем надано не було.

Отже, з урахуванням наведеного та наявності у матеріалах справи довідки про доставку в електронному вигляді: Ухвали про відкриття апеляційного провадження, повістки-повідомлення та апеляційної скарги до «Електронного кабінету» Позивача, колегія суддів відхиляє довід Позивача щодо ненаправлення йому копії вищезазначених документів.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Згідно з частиною 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 6 частини 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною 5 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Оскільки відповідно до Довідки про доставку електронного листа Позивачу 28.02.2023 стало відомо про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління освіти Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 620/6341/22, він мав право ознайомитися з матеріалами даної адміністративної справи, зокрема і з апеляційною скаргою Відповідача, проте Позивач таким правом не скористався.

Згідно з частиною 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладеної у листі від 14.07.2022 № 10-25-0.5-2031/2-22 правовстановлюючі документи на земельну ділянку навчального закладу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ПІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області відсутні (а.с. 37).

Рішенням Чернігівської міської ради від 28.04.2016 № 7/VII-28, зокрема Управлінню освіти Чернігівської міської ради надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,5404 га по вул. Незалежності, 42-а для обслуговування загальноосвітнього навчального закладу № 35 з подальшим наданням земельної ділянки в постійне користування (а.с. 31).

Рішенням Чернігівської міської ради від 26.01.2017 № 15/VII-17 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі управлінню освіти Чернігівської міської ради на земельну ділянку орієнтовною площею 2,5771 га по вул. Незалежності, 42-а для обслуговування загальноосвітнього навчального закладу № 35 з подальшим наданням земельної ділянки в постійне користування (а.с. 32-33).

Відповідно до інформації, наданої Управлінням освіти за № 245/22/вих/02.09/565/20/2022/вх2-09 від 02.08.2022 враховуючи особливості оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, процедура оформлення документів потребує значних часових та фінансових ресурсів (а.с. 35).

Вважаючи протиправною бездіяльність Відповідача щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Позивач в інтересах держави звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка використовується Чернігівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ст. № 35 Чернігівської міської ради не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено.

Управління загальноосвітніми навчальними закладами здійснюється Управлінням освіти Чернігівської міської ради, тому саме до його обов`язку належить вжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів, зокрема, на земельні ділянки навчальних закладів.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем не було забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться навчальний заклад та не надано таких доказів суду, що свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що позовна заява фактично ґрунтується на приватно-правових (земельних) відносинах і подана в інтересах органу місцевого самоврядування - органу, що уповноважений виконувати функції власника, а не держави, чим прокурором істотно порушено вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України.

Проте, Верховним Судом у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 120/1460/21-а зазначено, що згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Водночас адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або в силу закону не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду.

За змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Колегія суддів Верховного Суду проаналізувала нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді та вважає за необхідне підсумувати, що таке представництво:

- по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

- по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», навівши відповідне обґрунтування цього.

У справі № 120/1460/21-а в обґрунтування підстав звернення до суду з позовом прокурор вказував про те, що прокуратурою вивчено відомості щодо стану додержання земельного законодавства закладами освіти та зроблено висновок, що земельна ділянка, якою користується Яришівська СЗШ, має перебувати у закладу на праві постійного користування. В порушення вимог земельного законодавства та Закону України «Про освіту» правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено, а відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під загальноосвітнім навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження цією земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та порушення інтересів держави в частині гарантування та можливості забезпечення прав дітей на освіту.

Прокурор стверджував, що орган місцевого самоврядування не виконує покладені на нього повноваження щодо належного оформлення права власності на земельну ділянку під вказаним навчальним закладом, здійснення державної реєстрації вказаних прав, тобто допущено протиправну бездіяльність.

Також прокурор зазначав, що орган, уповноважений на захист інтересів держави, зокрема, уповноважений здійснювати функції контролю за виконанням Яришівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області повноважень щодо оформлення належним чином правовстановлюючих документів на земельну ділянку за освітнім закладом, відсутній.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на пріоритетності положень зазначеного Міжнародного договору, зокрема, у постановах від 20.03.2018 у справі № 337/3087/17, від 25.04.2019 у справі № 226/1056/17, від 24.10.2019 у справі № 815/1729/16, від 25.03.2020 у справі № 387/168/17, від 26.05.2020 у справі № 303/5848/16-а.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 4 Закону № 2145-VIII право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що прокурором позов фактично подано в інтересах Яришівської СЗШ.

Разом з цим, цей навчальний заклад є комунальним закладом, а отже його інтереси у спірних правовідносинах збігаються з інтересами держави.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду вважала, що у цій справі подання прокурором позову мало на меті захист «інтересів держави».

Щодо наявності/відсутності підстав для задоволення адміністративного позову по суті, колегія суддів в даній адміністративній справі зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, врегульовано Законом України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII), який визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Статтею 80 Закону № 2145-VIII передбачено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема, інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України до, яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема заклади освіти незалежно від форми власності.

Приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З аналізу викладених норм слідує, що органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень повинні забезпечувати реалізацію державної політики у сфері освіти на відповідній території, у тому числі щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки та на будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна закладів освіти, з метою нормального їх функціонування.

Отже, вищевказані норми свідчать про те, що земельні ділянки під навчальними закладами мають бути належним чином оформлені та використовуватися у порядку, встановленому законодавством, в іншому випадку це призведе до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Необхідно вказати, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов дійшов висновку, що Управління освіти, яке здійснює управління навчальними закладами територіальної громади, відповідає за його матеріально-технічне забезпечення, не виконало покладені на нього вищезазначеними нормами повноваження, не вжило необхідних дій для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташована Чернігівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 35, що свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що між Відповідачем (Замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавцем) укладено договір про надання послуг від 17.10.2022 № 1069, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець відповідно до ДК 021-2015:71251 «Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги» приймає на себе зобов`язання:

- розробити проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Управлінню освіти Чернігівської міської ради орієнтовною площею 2,5404 га, у постійне користування, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (03.02) по вул. Незалежності, 42-а (Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області);

- забезпечити проведення реєстрації даної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (з присвоєнням кадастрового номеру).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 136-140), на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ДЗК+», 04.01.2023 Відділом № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснено державну зарестрацію земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-А, та присвоєно кадастровий номер: 7410100000:01:010:0883, категорія земель: земля житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 03.02 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

Вказані обставини спростовують висновки суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Відповідача з оформлення правовстановлюючих документів на вищезазначену земельну ділянку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Управління освіти Чернігівської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Управління освіти Чернігівської міської ради, третя особа: Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 16.03.2023 року.