Постанова

від 16.03.2023 по справі 805/1272/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 805/1272/17-а

касаційне провадження № К/9901/2468/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 (суддя - Кониченко О.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (головуючий суддя - Ханова Р.Ф., судді - Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №40866-17, №40868-17, №40870-17, №41346-17, №490.

На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав того, що він не повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який був встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, з огляду на що місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки, лише у 2015 році, у зв`язку з чим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не підлягає застосуванню у 2015 році. Також позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті по незрозумілим об`єктам нерухомого майна, два з яких мають різни номери на одну і ту саму суму.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 10.07.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2016 року №40866-17, №40868-17, №40870-17, №41346-17, №490.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому обов`язок його сплати в 2015 році у позивача відсутній.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на законність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, зазначає, що станом на момент прийняття рішень стаття 266 ПК України була чинною і на виконання цієї норми рішенням Артемівської міської ради встановлено ставку податку на об`єкти житлової нерухомості, а тому позивач - фізична особа, яка є власником такої нерухомості, зобов`язана сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.09.2017 залишив без руху касаційну скаргу Інспекції з підстав несплати судового збору.

В подальшому, справу передано до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.03.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 16.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачу належать на праві власності нежитлові приміщення за адресами: м. Бахмут (м. Артемівськ), вул. Перемоги, 35, площею 1 664,73 кв. м.; м. Бахмут (м. Артемівськ), вул. Комсомольська, 1, площею 87,3 кв.м.; м. Бахмут (м. Артемівськ), вул. Лумумби, 97, площею 92,4 кв.м.; м. Бахмут (м. Артемівськ), вул. Радянська, 73, площею 190,8 кв.м.; м. Бахмут (м. Артемівськ), вул. Лумумби, 97, площею 246,8 кв.м.; АДРЕСА_1 , площею 426 кв.м.

Інспекцією 30.06.2016 у програмному забезпеченні ІС «Податковий блок» в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення № 41346-17 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власника об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 32984,00 грн (за ставкою 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року на загальну площу всіх об`єктів нежитлової нерухомості).

Цього ж дня у програмному забезпеченні ІС «Податковий блок» сформовані податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власника об`єктів нежитлової нерухомості по кожному нежитловому приміщенню окремо, а саме: № 40865-17, №40866-17, № 40867-17, № 40868-17, № 40869-17, № 40870-17, № 490 на загальну суму 32984,00 грн.

Позивач просить суд скасувати лише податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №40866-17 на суму 917,96 грн, №40868-17 на суму 4232,17 грн, №40870-17 на суму 219,97 грн, №41346-17 на суму 32984,00 грн, № 490 на суму 32984,00 грн.

Відповідач в ході розгляду справи в суді першої інстанції визнав, що податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2016 № 40866-17 на суму 917,96 грн, № 40868-17 на суму 4232,17 грн, № 40870-17 на суму 219,97 грн, № 490 на суму 32984,00 грн було задвоєно суму податку та, як наслідок, завищено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки сплаченої фізичними особами.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу нараховано зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 30.06.2016 №40866-17 на суму 917,96 грн, №40868-17 на суму 4232,17 грн, №40870-17 на суму 219,97 грн, №490 на суму 32984,00 грн.

Спірним питанням є правомірність податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 41346-17 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 32984,00 грн.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені положення підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Судовими інстанціями також установлено, що Артемівською міською радою на 60-й сесії 6 скликання 13.01.2015 прийнято рішення №6/60-1130 «Про внесення змін до рішення Артемівської міської ради від 29.05.2013 №6/39-695 «Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську», згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 якого рішення викладено у новій редакції: встановлено у м. Артемівську розміри ставок місцевих податків і зборів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - за 1 кв. м. бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості у т.ч. їх часток, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Відповідно до пункту 2 цього рішення, дане рішення набирає законної сили з 01.01.2015.

24.06.2015 на 67-ій сесії 6 скликання прийнято рішення №6/67-1240 «Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську», пунктом 1.1 якого встановлено податок на майно який складається з податку на нерухомість за 1 кв.м. бази оподаткування об`єктів житлової/не житлової нерухомості у т.ч. їх часток, які знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пунктом 3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

За приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 ПК Україна зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Жодних змін до вищезазначених положень ПК України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов`язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, прийняті Артемівською міською радою рішення, якими встановлено в місті Артемівську (Бахмуті) новий податок на майно - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не могли бути застосовані в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цих рішень є 2016 рік.

Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Наведені положення ПК України необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак суди дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень Інспекції, які підлягають скасуванню.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова