Ухвала

від 22.08.2017 по справі 805/1272/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року справа №805/1272/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

судді: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

при секретарі

судового засідання Святодух О.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Колеснікової О.М. за довіреністю від 14.06.2017 р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 10 липня 2017 року

по адміністративній

справі № 805/1272/17-а

за позовом ОСОБА_5

до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 року за № 40866-17, № 40868-17, №40870-17, № 41346-17, № 490, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - позивач у справі) у березні 2017 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 року за № 40866-17 на суму 917,96 грн., № 40868-17 на суму 4232,17 грн., № 40870-17 на суму 219,97 грн., № 41346-17 на суму 32984 грн., № 490 на суму 32984 грн.(а.с.5-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року позов задоволений в повному обсязі з огляду те, що податковий орган приймаючи спірне рішення діяв у супереч Конституції та нормам Закону, оскільки справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки можливо не раніше 2016 року (а.с.189-192).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову (а.с.193-194).

Заявник апеляційної скарги зазначає, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а саме з січня 2015 року діяло рішення Артемівської міської ради від 13.01.2015 року № 6/60-1130 Про внесення змін до рішення Артемівської міської ради від 29.05.2013 № 6/39-695 Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську , а з січня 2016 року - рішення від 24.06.2015 № 6/67-120 Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську , згідно з яким ставка податку на нерухоме майно за 1 кв. м. складала 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Крім того, попередніми рішеннями Артемівської міської ради (зокрема, рішення від 29.05.2013 № 6/39-695) податок на нерухоме майно житлової нерухомості встановлювався також у розмірі 1,0% мінімальної заробітної плати, яка діяла на 1 січня 2015 року. З огляду на зазначене відповідач стверджує, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 41346-17 на суму 32984,00 грн. за 2015 рік розраховане за ставкою 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року на загальну площу всіх об'єктів нежитлової нерухомості, що належить позивачу за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зауважив про розгляд справи без його участі, дане клопотання задоволене судом.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу належать на праві власності нежитлові приміщення за адресами:

- АДРЕСА_1, площею 1 664,73 кв. м.

- АДРЕСА_2, площею 87,3 кв.м.

- АДРЕСА_3, площею 92,4 кв.м.

- АДРЕСА_4, площею 190,8 кв.м.

- АДРЕСА_3, площею 246,8 кв.м.

- АДРЕСА_3, площею 426 кв.м. (а.с.35-42).

30 червня 2016 року відповідачем у програмному забезпеченні ІС Податковий блок в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення № 41346-17 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 32984 грн. (за ставкою 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року на загальну площу всіх об'єктів нежитлової нерухомості), (а.с.10).

Цього ж дня у програмному забезпеченні ІС Податковий блок сформовані податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості по кожному нежитловому приміщенню окремо, а саме: № 40865-17, № 40866-17, № 40867-17, № 40868-17, № 40869-17, № 40870-17 та № 490 на загальну суму 32984 грн.(а.с.9, 11, 12, 13).

При цьому позивач просить суд скасувати лише податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 40866-17 на суму 917,96 грн., № 40868-17 на суму 4232,17 грн., № 40870-17 на суму 219,97 грн., № 41346-17 на суму 32984 грн. та № 490 на суму 32984 грн.

Відповідач в ході розгляду справи в суді першої інстанції визнав, що податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2016 року № 40866-17 на суму 917,96 грн., № 40868-17 на суму 4232,17 грн., № 40870-17 на суму 219,97 грн. та № 490 на суму 32984 грн. було задвоєно суму податку та як наслідок завищено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки сплаченої фізичними особами.

З огляду на приписи ч.3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу нараховано зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 30.06.2016 року №40866-17 на суму 917,96 грн., №40868-17 на суму 4232,17 грн., №40870-17 на суму 219,97 грн. та №490 на суму 32984 грн.

Спірним питанням є правомірність податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 41346-17 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 32984 грн.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені положення пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України (далі - ПК України, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України (а.с.10).

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Статтею 10 ПК України встановлено перелік місцевих податків, в якому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не передбачений.

Натомість, є податок на майно (підпункт 10.1.1 пункт 10.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Статтею 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, що діє з 01.01.2015) визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно із пункту 10.2 ст. 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Доводами апеляційної скарги відповідач визначає, що Артемівською міською радою на 60-й сесії 6 скликання 13.01.2015 року прийнято рішення №6/60-1130 Про внесення змін до рішення Артемівської міської ради від 29.05.2013 року №6/39-695 Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську, згідно з яким п. 1.1 п. 1 рішення викладено у новій редакції: встановлено у м. Артемівську розміри ставок місцевих податків і зборів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - за 1 кв. м. бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості у т.ч. їх часток, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Пунктом 2 цього рішення, дане рішення набирає законної сили з 01.01.2015 року.

Вказує, що 24 червня 2015 року на 67-ій сесії 6 скликання прийнято рішення №6/67-1240 Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську . Згідно п. 1.1 встановлено податок на майно який складається з податку на нерухомість за 1кв.м. бази оподаткування об'єктів житлової/не житлової нерухомості у т.ч. їх часток, які знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду.

При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

З урахуванням змісту норм ПК України Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відтак, наявність у Податковому кодексі норм, які регулюють правила справляння на податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.

Під час вирішення справи колегія суддів звертається до одного з основних принципів податкового законодавства - стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України).

З огляду на викладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, яке у свою чергу, набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Таким чином, підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році відсутні, оскільки місцева рада не приймала і не могла прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення такого податку, оскільки такий податок був ведений з 01.01.2015 року.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 805/1272/17-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 805/1272/17-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 22 серпня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний 22 серпня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар