Постанова

від 10.07.2017 по справі 805/1272/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 р. Справа №805/1272/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Бахмут

до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016року за №40866-17, №40868-17, №40870-17, №41346-17, №490

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасуванні податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016року за №40866-17, №40868-17, №40870-17, №41346-17, №490.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у серпні 2016 року він отримав податкові повідомлення-рішення, яким нараховано зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 30.06.2016 року №40866-17 на суму 917,96 грн., №40868-17 на суму 4232,17 грн., №40870-17 на суму 219,97 грн., №41346-17 на суму 32984 грн. та №490 на суму 32984 грн. Позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті по незрозумілим об'єктам нерухомого майна, крім того два податкових повідомлення-рішення під різними номерами проте на одну і ту саму суму. Позивач вважає, всі податкові повідомлення-рішення такими, що прийнятті з порушенням норм чинного законодавства та не у межах наданих повноважень. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016року за №40866-17, №40868-17, №40870-17, №41346-17, №490.

26 червня 2017 року представник позивача надав через канцелярію суду уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року за №41346-17 про сплату податкового зобов'язання у сумі 32948 грн.

03 липня 2017 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву про відкликання уточненої позовної заяви від 26 червня 2017 року з огляду на те, що станом на 03.07.2017 рік представником відповідача до суду не надано доказів про відкликання податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016року за №40866-17, №40868-17, №40870-17, №490.

Ухвалою від 03 липня 2017 року суд допустив заміну відповідача у справі - Артемівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області на належного - Бахмутську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області.

Представник позивача просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 30 травня 2017 року надав через канцелярію суду заперечення до позовної заяви, відповідно до яких просив суд залишити без задоволення позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №41346-17 на загальну суму 32984 грн. та визнав решту позовних вимог та не заперечував проти їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу, ОСОБА_1 згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно належать на праві власності нежитлові приміщення за адресами:

- АДРЕСА_1, площею 1 664,73 кв. м.

- АДРЕСА_2, площею 87,3 кв.м.

- АДРЕСА_3, площею 92,4 кв.м.

- АДРЕСА_4, площею 190,8 кв.м.

- АДРЕСА_3. площею 246,8 кв.м.

- АДРЕСА_3, площею 426 кв.м.

30 червня 2016 року відповідачем у програмному забезпеченні ІС Податковий блок в автоматичному режимі було сформовано податкове повідомлення-рішення №41346-17 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 32984 грн. (за ставкою 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року на загальну площу всіх об'єктів нежитлової нерухомості).

Крім того, цього дня у програмному забезпеченні ІС Податковий блок були сформовані податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості по кожному нежитловому приміщенню окремо, а саме: №40865-17, №40866-17, №40867-17, №40868-17, №40869-17, №40870-17 та №490 на загальну суму 32984 грн.

При цьому позивач просить суд скасувати лише податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №40866-17 на суму 917,96 грн., №40868-17 на суму 4232,17 грн., №40870-17 на суму 219,97 грн., №41346-17 на суму 32984 грн. та №490 на суму 32984 грн.

Відповідач в ході розгляду справи визнав, що податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2016 року №40866-17 на суму 917,96 грн., №40868-17 на суму 4232,17 грн., №40870-17 на суму 219,97 грн. та №490 на суму 32984 грн. було задвоєно суму податку та як наслідок завищено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки сплаченої фізичними особами.

За приписами ч.3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу нараховано зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 30.06.2016 року №40866-17 на суму 917,96 грн., №40868-17 на суму 4232,17 грн., №40870-17 на суму 219,97 грн. та №490 на суму 32984 грн.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №41346-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 32984 грн., суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

У той же час, статтею 10 Податкового кодексу України встановлено перелік місцевих податків, в якому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не передбачений.

Натомість, є податок на майно (підпункт 10.1.1 пункт 10.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Статтею 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, що діє з 01.01.2015) визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно із пункту 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначає, що Артемівською міською радою на 60-й сесії 6 скликання 13.01.2015 року прийнято рішення №6/60-1130 Про внесення змін до рішення Артемівської міської ради від 29.05.2013 року №6/39-695 Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську, згідно з яким п. 1.1 п. 1 рішення викладено у новій редакції: встановлено у м. Артемівську розміри ставок місцевих податків і зборів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - за 1 кв. м. бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості у т.ч. їх часток, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0 відсотка розміру мінімальної

заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Пунктом 2 цього рішення, дане рішення набирає законної сили з 01.01.2015 року.

Вказує, що 24 червня 2015 року на 67-ій сесії 6 скликання прийнято рішення №6/67-1240 Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську . Згідно п. 1.1 встановлено податок на майно який складається з податку на нерухомість за 1кв.м. бази оподаткування об'єктів житлової/не житлової нерухомості у т.ч. їх часток, які знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

З підстав викладеного, суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду.

При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

З урахуванням змісту норм Податкового кодексу України Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відтак, наявність у Податковому кодексі норм, які регулюють правила справляння на податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.

Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, яке у свою чергу, набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Відповідно, висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження.

З урахуванням викладеного, підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році відсутні, оскільки місцева рада не приймала і не могла прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення такого податку, оскільки такий податок був ведений з 01.01.2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового Кодексу України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податком у 2015 році є незаконним.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах судд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява N 39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Наведена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в Постанові Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у справі №К/800/8077/16.

Таким чином, суд приходить висновку, що податковий орган приймаючи спірне рішення діяв у супереч конституції та нормам Закону, оскільки справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки можливо не раніше 2016 року.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №41346-17, тому суд приходить до висновку, що воно є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016року за №40866-17, №40868-17, №40870-17, №41346-17, №490 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.06.2016 року №40866-17 яким ОСОБА_1 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 917,96 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.06.2016 року №40868-17 яким ОСОБА_1 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 4232,17 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.06.2016 року №40870-17 яким ОСОБА_1 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 219,97 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.06.2016 року №41346-17 яким ОСОБА_1 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 32984 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.06.2016 року №490 яким ОСОБА_1 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 32984 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 713 (сімсот тринадцять) гривень 38 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 17 липня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.